03680, м. Київ, вул. Солом'янська 2а
Справа № 22-ц/796/4761/2014 Головуючий в 1 інстанції - Дубас В.А. Доповідач - Шиманський В.Й.
20 травня 2014 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого - Шиманського В.Й.
Суддів - Махлай Л.Д., Левенця Б.Б.
при секретарі - Ошедшій А.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 18 лютого 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,-
Із вказаним позовом до суду позивач звернувся у травні 2013 року.
Зазначав, що з 2000 р. по 2011 р. перебував в шлюбі з ОСОБА_2
За період шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було спільне нажито майно: а саме квартира АДРЕСА_1; садовий будинок АДРЕСА_2 та земельна ділянка АДРЕСА_2, площею 0,0397 га.
Рішенням Шевченківського районного суду від 14.12.2011 р. шлюб між позивачем та відповідачем розірвано.
У зв'язку з тим, що вище зазначене майно є спільним майном подружжя, просив суд визнати за ним право власності на Ѕ квартири АДРЕСА_1, Ѕ садового будинку АДРЕСА_2 та Ѕ земельної ділянки АДРЕСА_2, площею 0,0397 га.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 18 лютого 2014 року позов задоволено.
В апеляційній скарзі, з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, ставиться питання про скасування даного рішення та ухваленні нового, яким визнати за ОСОБА_3 право власності на 7/20 часток садового будинку АДРЕСА_2,7/20 частки земельної ділянки площею 0,0397 га. в АДРЕСА_2. Визнати за ОСОБА_2 право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, 13/20 часток садового будинку АДРЕСА_2 та 13/20 частки земельної ділянки площею 0,0397 га. в АДРЕСА_2
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення у зв'язку з наступним.
Відповідно до ч. 1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана надати ті докази, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приймаючи оскаржене у справі рішення суд виходив із вимог даної норми закону, зібраних у справі та наданих сторонами доказів, яким дав повну, всебічну та об'єктивну оцінку.
Судом вірно встановлено, що з 03.11.2000 р. по 14.12.2011 р. сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 14.12.2011 р. шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано.
Відповідно до реєстраційного посвідчення НОМЕР_2 , виданого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 29.11.2007 року за №5112, на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 (а.с.8).
Згідно свідоцтва про право власності, виданого 15.07.2009 року Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації та зареєстрованим в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 28.07.2009 року за реєстровим №9918, відповідачу на праві приватної власності належить садовий будинок АДРЕСА_2
Відповідач також є власником земельної ділянки площею 0,0397 га, розташованої АДРЕСА_2, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку від 16.03.2007 року, виданого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) ОСОБА_2, на підставі договору купівлі-продажу від 21.11.2006 р.
Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Згідно ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскільки вище перелічене майно було набуте подружжям за час шлюбу, воно відповідно до ч.2 ст. 60 СК України є об'єктом права спільної сумісної власності.
Доводи апеляційної скарги про те, що при розгляді справи судом першої інстанції не було з'ясовано джерела походження коштів для придбання спільного майна подружжя, зокрема заявлених позивачем квартири та земельної ділянки, не можуть бути прийнятими судом до уваги, оскільки належних та допустимих доказів того що дане майно не є об'єктом спільної сумісної власності відповідач, ні під час розгляду справи в суді першої, ні в апеляційній інстанції, не надала.
Таким чином, твердження апеляційної скарги про незаконність та упередженість судового рішення матеріалами справи спростовуються.
З огляду на викладене, оскаржене у справі рішення постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому це рішення не може бути скасованим з підстав що наведені в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. ст.303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 18 лютого 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: