33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
20 травня 2014 року Справа № 5019/1541/12
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Маціщук А.В.
судді Петухов М.Г. ,
судді Гулова А.Г.
за участю прокурора Жогана А.А.
за участю представників:
позивача - пред-ка Дяденчука А.І. (пост. дов. №199/1330-12 від 29.10.2012 р.)
відповідача Міністерства оборони України - пред-ка Ольховця В.П. (пост.дов. №220/509/д від 29.10.2013.
відповідача квартирно-експлуатаційного відділу міста Рівного Міністерства оборони України- пред-ка Коробенюка О.В. (пост.дов. №31 від 08.01.2014 р.)
третьої особи - пред-ка Зелінської Т.Г. (пост.дов. №9.1-32/1217 від 30.12.2013 р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача на рішення господарського суду Рівненської області від 27.02.14 р. у справі № 5019/1541/12
за позовом приватного Вищого навчального закладу "Європейський університет" в особі відокремленого підрозділу Рівненської філії
до Міністерства оборони України
до квартирно-експлуатаційного відділу міста Рівного Міністерства оборони України
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Кабінет Міністрів України
за участю Рівненської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері західного регіону України
про визнання права власності
Відповідно до рішення господарського суду Рівненської області від 27.02.2014 р. у справі № 5019/1541/12 відмовлено в задоволенні позову приватного Вищого навчального закладу «Європейський університет» в особі відокремленого підрозділу Рівненської філії до Міністерства оборони України, квартирно-експлуатаційного відділу міста Рівного Міністерства оборони України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Кабінет Міністрів України, за участю Рівненської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері західного регіону України про визнання права власності.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач приватний Вищий навчальний заклад «Європейський університет» в особі відокремленого підрозділу Рівненської філії подав апеляційну скаргу, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин справи та неналежним дослідженням доказів, що призвело до неналежного та неповного розгляду справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню із задоволенням позовних вимог в повному обсязі.
Скаржник зазначає, що посилання суду на ту обставину, що строк договорів оренди припинив дію 01.01.2012 р. не ґрунтуються на нормах матеріального права, зокрема ст.764 ЦК України, оскільки наймач продовжував користуватися майном після закінчення строку договору найму за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, тому договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Скаржник стверджує також, що позивачем у справі було здійснено невід'ємні поліпшення за згодою орендодавця, за результатами проведення невід'ємних поліпшень створено нову річ, частка нової речі становить 79%, тому позивач має законне право стати співвласником орендованого об'єкту.
Крім того, скаржник доводить, що виконані приватним вищим навчальним закладом «Європейський університет» в особі його Рівненської філії, ремонтно-будівельні роботи з поліпшення та переобладнання об'єктів оренди зроблені за згодою орендодавця, є невід'ємними поліпшеннями, які якісно та функціонально змінили об'єкти оренди, значно покращили їх технічний стан і істотно підвищили їх вартість, завдяки таким змінам суттєво збільшилася корисність орендованого майна порівняно зі станом, в якому воно перебувало до передачі його орендарю. Оскільки в результаті поліпшень будівель комплексу дитячого садка (а саме: дитячого садка, складу та кухні) створено новий об'єкт іншого функціонального призначення - вищий навчальний заклад, то в орендаря виникає право часткової власності на орендоване майно відповідно до ч.1 ст.332 і ч.4 ст.778 ЦК України. Скаржник стверджує, що зазначеним обставинам судом не було приділено належної уваги, що стало підставою для відмови в позові за наслідками неналежного та неповного розгляду справи, а тому рішення суду від 27.02.2014 р. має бути скасоване судом апеляційної інстанції, з прийняттям нового рішення про задоволення позову.
У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, у повному обсязі, просив рішення господарського суду Рівненської області від 27.02.2014 р. у справі № 5019/1541/12 скасувати повністю та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог приватного вищого навчального закладу «Європейський університет» в особі відокремленого підрозділу Рівненської філії. Разом з тим, позивач зазначив, що справа розглянута господарським судом Рівненської області з порушенням правил виключної підсудності, що є підставою для скасування рішення відповідно до ст.104 ГПК України.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач Міністерство оборони України заперечує її доводи, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. На підтвердження своєї правової позиції посилається на додатковий договір № 204, 205, 206/3д від 01.01.2011 р., де пункт 10.1 розділу 10 викладено в такій редакції: цей договір укладено строком на два роки з 01.01.2010 р. до 01.01.2012 р. включно. Отже, відповідач доводить, що дія договору оренди була припинена після закінчення строку - 01.01.2012 р. включно. Згідно з аудиторським висновком про наслідки перевірки щодо підтвердження фінансування, здійсненого невід'ємного поліпшення нежитлових приміщень по вул. Шевченка, 67а, в/м 41 в місті Рівне Рівненської філії приватного вищого навчального закладу «Європейський університет» за період з 01.12.2011 р. по 06.08.20012 р., складеним ТОВ «Аудиторська компанія КЛТТ-АУДИТ» від 06.09.2012 р. вбачається, що у період з 01.12.2011 р. по 06.08.2012 р. позивачем на поліпшення орендованої будівлі використано 2325600,00 грн. Разом з тим, пунктом 6.3 додаткового договору № 206/2д від 01.01.2009 р. визначено, що орендар має право: з письмового дозволу орендодавця за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого Майна. Міністерством оборони України дозволу орендарю про можливість проведення реконструкції, технічне переоснащення, поліпшення орендованого Майна на суму 2 325 600,00 грн - не надавало.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач квартирно-експлуатаційний відділ міста Рівне заперечує її доводи, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. На підтвердження своєї правової позиції зазначає, що судом вірно зазначено, що умовами додаткового договору №204, 205, 206/3д від 01.01.2011 р. пункт 10.1 розділу 10 викладено в такій редакції: цей договір укладено строком на два роки з 01.01.2010р. по 01.01.2012 р. включно. Судом також, вірно зазначено, що відповідно до п.10.7 чинність цього договору припиняється в наслідок закінчення строку, на який його було укладено, а саме 01.01.2012 р. включно.
У відзиві на апеляційну скаргу Рівненська прокуратура з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері заперечує її доводи, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. На підтвердження своєї правової позиції зазначає, що позивачем заяви про його намір укласти договір оренди па новий строк потягом місяця до закінчення строку оренди не надано, а тому суд першої інстанції вірно дійшов висновку про те, що дія договору оренди була припинена після закінчення строку, на який йото було укладено, а саме 01.01.2012 р. включно. Крім того, позивачем по справі не надано суду угоди чи письмового дозволу орендодавця про можливість проведення реконструкції орендованого приміщення на загальну суму 2 325 600,00 грн. Тому рішення суду першої інстанції є законним і обгрунтованим, а апеляційна скарга представника позивача безпідставною і такою, що не підлягає задоволенню.
20.05.2014 р. представник позивача приватного Вищого навчального закладу «Європейський університет» в особі відокремленого підрозділу Рівненської філії подав суду письмове клопотання про залучення до участі у справі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, оскільки рішення з господарського спору може вплинути на права та обов'язки якого, оскільки дана особа відповідно до інвестиційного договору від 21.11.2011 р. була інвестором будівельних робіт по спірному об'єкту. У зв'язку із заявленням клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, представник позивача подав письмове клопотання про продовження строку розгляду справи.
Представники відповідачів та третьої особи заперечили проти задоволення даного клопотання та вважають, що фізична особа-підприємець ОСОБА_7 немає ніякого відношення до спірних правовідносин.
Колегія суддів відхилила клопотання про залучення до участі у справі третьої особи і про продовження строку розгляду справи, оскільки не встановила з урахуванням змісту вимог позивача до відповідачів у даній справі та норм ст.27 ГПК України підстав для залучення до участі у справі третьої особи фізичної особи-підприємця ОСОБА_7.
Представники відповідачів та третьої особи в судовому засіданні заперечили проти доводів апеляційної скарги та надали пояснення на обгрунтування своїх позицій. Вважають, що рішення господарського суду Рівненської області від 27.02.2014 р. у справі № 5019/1541/12 є законним та обгрунтованим, а тому просять рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. Представники відповідачів та третьої особи, прокурор пояснили також, що не вбачають процесуальних порушень при прийнятті рішення, зокрема - порушень правил виключної підсудності.
Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково. При цьому апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 21 березня 2013 року господарський суд Рівненської області прийняв до розгляду позовну заяву приватного Вищого навчального закладу «Європейський університет» в особі відокремленого підрозділу Рівненської філії до Міністерства оборони України та квартирно-експлуатаційного відділу міста Рівного Міністерства оборони України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Кабінет міністрів України про визнання права власності.
Спір вирішений по суті господарським судом Рівненської області 27.02.2014 р. із прийняттям до оскаржуваного рішення - відмовлено у задоволенні позову приватного Вищого навчального закладу «Європейський університет» в особі відокремленого підрозділу Рівненської філії до Міністерства оборони України, квартирно-експлуатаційного відділу міста Рівного Міністерства оборони України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Кабінету Міністрів України, за участю Рівненської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України про визнання права власності.
Колегія суддів вважає, що таке рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки прийняте з порушенням норм процесуального права, а саме - з порушенням правил виключної підсудності.
Відповідно до ч.5 ст.16 ГПК України справи у спорах, у яких відповідачем є вищий чи центральний орган виконавчої влади розглядаються господарським судом міста Києва. Відповідно до частини першої Положення про Міністерство оборони України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року N 406/2011, Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади.
Відповідно до роз'яснень Вищого господарського суду України, викладених у п.20.8. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 р. № 10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» (із змінами та доповненнями), статтею 16 ГПК встановлено виключну підсудність справ господарському суду у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном; такі справи розглядаються за місцезнаходженням майна. Якщо відповідачем у справі є орган, зазначений у частині п'ятій статті 16 ГПК, то така справа у будь-якому разі підлягає розгляду у господарському суді міста Києва.
Всупереч наведеній нормі ч.5 ст.16 ГПК України господарським судом Рівненської області прийнято рішення по суті спору у даній справі, де відповідачем є центральний орган виконавчої влади Міністерство оборони України.
Згідно з пунктом 7 частини 3 статті 104 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо рішення прийнято господарським судом з порушенням правил виключної підсудності.
Відповідно до роз'яснень Вищого господарського суду України, викладених у п.20.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 р. № 10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» (із змінами та доповненнями), у разі, коли непідсудність справи даному місцевому господарському суду виявлено під час апеляційного чи касаційного перегляду судового рішення і останнє в зв'язку з цим скасовується, то матеріали справи підлягають поверненню до місцевого господарського суду, який прийняв рішення, для виконання ним вимог частини першої статті 17 ГПК, про що зазначається в резолютивній частині постанови апеляційної чи касаційної інстанції.
Колегія суддів враховує також роз'яснення Вищого господарського суду України, викладені у п.4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» (із змінами і доповненнями), де зазначено, що у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення господарського суду Рівненської області від 27.02.2014 р. у справі № 5019/1541/12 на підставі п.7 ч.3 ст.104 ГПК України. Справа підлягає поверненню господарському суду Рівненської області для передачі за підсудністю відповідно до вимог частини першої статті 17 ГПК України.
Керуючись ст.ст.49,99,101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу приватного Вищого навчального закладу "Європейський університет" в особі відокремленого підрозділу Рівненської філії задоволити частково. Рішення господарського суду Рівненської області від 27.02.2014 р. у справі № 5019/1541/12 скасувати.
Матеріали справи №5019/1541/12 повернути господарському суду Рівненської області для виконання вимог частини першої статті 17 ГПК України.
Головуючий суддя Маціщук А.В.
Суддя Петухов М.Г.
Суддя Гулова А.Г.