29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"15" травня 2014 р.Справа № 4/5025/1097/12
Господарський суд Хмельницької області у складі головуючого судді Грамчука І.В., при секретарі Соколишині І.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, порушеної
За заявою приватного підприємства "Лідер" м. Калуш, Івано-Франківська область
про визнання банкрутом товариства з обмеженою відповідальністю "Синявські граніти" с. Нова Синявка
Старосинявського району Хмельницької області
(розгляд грошових вимог конкурсного кредитора - ПАТ «Дельта банк» м. Київ в сумі 46699795,54 грн.)
За участю повноважних представники сторін:
кредитора : Мєлєхова О.С. - за довіреністю
боржника : Мартинюк В.М. - директор
розпорядник майна - Капличний А.М. - арбітражний керуючий
Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 27.09.2012 року порушено провадження по справі №4/5025/1097/12 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Синявські граніти" с. Нова Синявка Старосинявський району, в межах якої ухвалою суду від 09.04.2013р. припинено повноваження розпорядника майна - арбітражного керуючого Василенка Романа Вікторовича, АДРЕСА_1, ліцензія серія НОМЕР_1 від 19.04.2011 року та призначено розпорядником майна боржника у справі № 4/5025/303/12 про банкрутство ТОВ "Синявські граніти" с. Нова Синявка Старосинявського району арбітражного керуючого Капличного Анатолія Миколайовича, АДРЕСА_3, свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №НОМЕР_3 від 18.03.2013 року.
Цією ж ухвалою суд зобов'язав Василенка Романа Вікторовича передати розпоряднику майна у справі № 4/5025/1097/12 арбітражному керуючому Капличному Анатолію Миколайовичу, м. Хмельницький, вул. Проспект Миру, 69, офіс 403, Свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №565 від 18.03.2013р. всі матеріали, що стосуються процедури розпорядження майном по справі по акту приймання-передачі, примірник якого слід було надати господарському суду до 18.04.2013 року.
Окрім того суд зобов'язав останнього скласти реєстр вимог кредиторів ТОВ "Синявські граніти" с. Нова Синявка у справі № 4/5025/1097/12 та подати його суду до 29.04.2013 року. Додатково суд зобов'язав розпорядника майна надавати господарському суду звіт про свою діяльність та відомості про фінансове становище боржника, відклавши попереднє засідання суду.
В задоволенні заяви арбітражного керуючого Василика Віталія Валентиновича, АДРЕСА_2, Свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №НОМЕР_2 від 01.03.2013 року суд відмовив.
Розпорядженням керівника апарату суду № 319/13 від "13" травня 2013 р. «Щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ» з огляду на відпустка судді та прийняття Верховною Радою України постанови №214-VII від 18.04.2013р. про звільнення ОСОБА_6 з посади судді господарського суду Хмельницької області відповідно до пункту 3.1.13 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл справи № 4/5025/1097/12 в наслідок якого справу передано на розгляд судді Грамчуку І.В., а тому останню прийнято до провадження з призначенням на стадії попереднього засідання.
До початку підготовчого засідання господарським судом отримано (вх. № 05-22/4624/13 від 07.05.2013р.) Реєстр вимог кредиторів ТОВ "Синявські граніти" за підписом директора Мартинюка В.М., а також (вх. № 05-22/4777/13 від 13.05.2013р.) Реєстр вимог кредиторів ТОВ "Синявські граніти" за підписом розпорядника майна у справі № 4/5025/1097/12 арбітражного керуючого Капличного А.М., в затвердженні яких суд через невідповідність вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи відмовив окремими ухвалами від 5 червня 2013р.
Розглядаючи по суті заяву про визнання грошових вимог конкурсного кредитора - ПАТ «Дельта банк» м. Київ, в сумі 46 699 795,54 грн. господарським судом враховується наступне :
Оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ "Синявські граніти" с. Нова Синявка Старосинявського району опубліковано у газеті „Голос України" № 13 від 22.01.2013р.
У встановлений ч.1 ст. 14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" строк до господарського суду за вих. № 02.01-18.5 від 20.02.2013р. надійшла заява з грошовими вимогами до боржника (вх. № 05-06/215/13 від 25.02.2013р.) від ПАТ «Дельта банк» м. Київ в сумі 46 699 795,54 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги заявник відзначив, що 15 вересня 2009 року між АТ «Дельта Банк» (надалі - Позивач, Кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю «Синявські граніти» (надалі - Позичальник) було укладено Договір кредитної лінії № ВКЛ-2001750 (надалі- Договір кредиту), відповідно до якого позивачем були надані позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання з максимальним лімітом заборгованості 20 000 000 (двадцять мільйонів гривень) окремими частинами (траншами) зі сплатою 25 % річних та з кінцевим терміном повернення заборгованості за всіма Траншами - до 19 листопада 2010 року, з наступним графіком змін максимального ліміту заборгованості :
з 01.04.2010 максимальний ліміт заборгованості становить 17 500 000 грн.
з 01.05.2010 максимальний ліміт заборгованості становить 15 000 000 грн.
з 01.06.2010 максимальний ліміт заборгованості становить 12 500 000 грн.
з 01.07.2010 максимальний ліміт заборгованості становить 10 000 000 грн.
з 01.08.2010 максимальний ліміт заборгованості становить 7 500 000 грн.
з 01.09.2010 максимальний ліміт заборгованості становить 5 000 000 грн.
з 01.10.2010 максимальний ліміт заборгованості становить 2 500 000 грн.
Відповідно до пп. 3.3.4., 3.3.5 Договору кредиту Позичальник зобов'язаний протягом строку фактичного використання траншів кредиту сплачувати Кредитору проценти за їх використання в порядку, передбаченому Договором кредиту; повернути банку у повному обсязі транші кредиту зі сплатою можливих штрафних санкцій, у терміни, визначені цим договором.
Відповідно до п. 2.7 Договору кредиту сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі на визначений рахунок.
Згідно п. 3.3.5. Договору кредиту Позичальник зобов'язаний повертати в повному обсязі транші кредиту зі сплатою можливих штрафних санкцій у терміни, визначені Договором кредиту.
Відповідно до п. 4.1. Договору кредиту у випадку прострочення Позичальником строків сплати процентів, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених Договором кредиту, Позичальник сплачує Кредитору пеню в розмірі 0,1 (нуль цілих одна десята) відсотка від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє у цей період.
Пунктом 4.2. Договору кредиту передбачено, що у випадку порушення Позичальником вимог п. 3.3.2 - 3.3.12 Договору кредиту, він сплачує Кредитору штраф у розмірі 1 (один) відсоток від суми кредиту, визначеного в п. 1.1.1 Договору кредиту, за кожний випадок.
В якості забезпечення виконання зобов'язань за договором, між сторонами укладено наступні договори застави :
1. договір застави транспортного засобу від 30.09.2009 року, згідно якого в заставу було передано екскаватор Е-2503, реєстраційний номер 08239ВХ та екскаватор ЕО-ЕКГ-5, реєстраційний номер 08240ВХ ;
2. договір застави (від 17.09.2009 року) мобільної щекової дробилки марки Premiertrak 1180, серійний номер 800184ЕН та мобільної конусної дробилки марки Мt 1300, серійний номер 130209ЕJ ;
3. договір майнових прав № ВКЛ-2001750/8-1 від 17.09.2009 з ТОВ «Синявські граніти» на отримання грошових коштів в сумі 522 000 000,00 російських рублів за контрактом з ТОВ «Граніт Груп».
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 13 постанови Верховного Суду України № 15 від 18.12.2009р. визначено, що Законом виокремлено чотири категорії можливих кредиторів з різним правовим статусом. Тому судам у провадженні у справі про банкрутство слід враховувати особливості кожної з таких категорій у виявленні кредиторів, порядку і черговості задоволення їх вимог тощо.
Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва та платежу за векселем на підставі статей 43 та 70 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, запровадженого Женевською конвенцією 1930 року. Конкурсними кредиторами слід вважати кредиторів, термін виконання вимог яких до боржника настав до дня порушення справи про банкрутство боржника.
Поточні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство. Отже, поточними кредиторами слід вважати тих кредиторів, термін виконання вимог яких до боржника настав після порушення справи про банкрутство.
Позичальником не виконано зобов'язання, що передбачені Договором кредиту, порушені умови та строки повернення заборгованості, визначені умовами Договору кредиту, у зв'язку з чим за підрахунками банку утворилась заборгованість за Договором кредиту, яка станом на 14.02.2013 року складає 46 699 795,54 грн., а саме :
20 000 000 грн. - сума заборгованості за кредитом;
23 571 052,64 грн. - сума заборгованості за відсотками;
1 504 109,59 грн. - розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту;
1 224 633,31 грн. - розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків;
400 000 грн. - розмір штрафу згідно п.4.2 та п.3.3.4 п.3.3.5.
У відповідності до п. 9 ст. 111 ЦК України виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, проводиться у порядку черговості, встановленому ст. 112 ЦК України. У разі недостатності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія організовує реалізацію майна юридичної особи.
Статтею 112 ЦК України встановлено, що в першу чергу задовольняються вимоги кредиторів забезпечені заставою.
Згідно зі ст. 575 Цивільного кодексу України іпотеку визначено одним із видів застав. Відповідно до п. 4.1 договору іпотеки Дельта Банк має право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі ліквідації юридичної особи іпотекодавця.
АТ «Дельта Банк», в якості належного кредитора, має право за рахунок заставленого майна задовольнити свої вимоги частково, що визначаються на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги.
Враховуючи викладене, АТ «Дельта Банк» набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого іпотекою, а у разі коли суми, вирученої від продажу предмета застави, недостатньо для повного задоволення вимог іпотекодержателя, АТ «Дельта Банк» має право одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна боржника в порядку черговості, передбаченої законодавством України.
Зважаючи на вищевикладене, з метою захисту законних вимог та інтересів АТ «Дельта Банк», як кредитора, керуючись Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»; статтею 512 Цивільного кодексу України; п. 51 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство» №15 від 18 грудня 2009 року, заявник просив суд визнати Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю «Синявські граніти», код ЄДПРОУ 32987356, а також включити грошові вимоги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Синявські граніти», код ЄДПРОУ 32987356 на суму 46 699 795,54 грн.
В подальшому представником банку на адресу суду надіслано уточнення (вх. № 05-22/5002/13 від 18.05.2013р.), за яким на виконання усного прохання арбітражного керуючого направляємо окремий розрахунок конкурсних кредиторських вимог АТ «Дельта Банк» за період з 23.09.2009 р. по 24.09.2009 р. на суму 43 518 772,32 грн.
Окрім того, банком повідомлено суд та арбітражного керуючого про самостійне погашення суми заборгованості за період з березня 2013 р. та 23.04.2013 р. на загальну суму 3 679 914,15 грн., що спрямовані на погашення простроченої заборгованості за відсотками (довідка та відповідні платіжні доручення долучаються до даних пояснень).
Враховуючи викладене, представник просив арбітражного керуючого та суд врахувати відповідні проплати боржника та зменшити суму кредиторських вимог.
В результаті розгляду вищезгаданих вимог розпорядник майна боржника арбітражний керуючий Капличний А.М. не включив до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Синявські граніти" с. Нова Синявка Старосинявського району грошові вимоги до боржника від ПАТ «Дельта банк» м. Київ в сумі 46 699 795,54 грн. з посиланням на те, що грошові вимоги заявлені не на дату порушення провадження у справі, тоді як варіант реєстру грошових вимог кредиторів у справі № 4/5025/1097/12 за підписом директора ТОВ "Синявські граніти" Мартинюка В.М. (вх. № 05-22/4624/13 від 07.05.2013р.) серед окремо внесених вимог кредиторів, забезпечених заставою, також не містить відомостей про визнання боржником грошові вимоги до боржника від ПАТ «Дельта банк» м. Київ в сумі 46 699 795,54 грн.
На вимогу суду представником банку надано письмові пояснення (вх. № 05-22/7170/13 від 15.07.2013р.) в яких АТ «Дельта Банк» повідомило суд, що ліквідатору та суду вже було направлено на виконання прохання арбітражного керуючого окремий розрахунок конкурсних кредиторських вимог АТ «Дельта Банк» за період з 23.09.2009 р. по 26.09.2012 р. на суму 43 518 772,32 грн. (деталізований розрахунок долучався до даних уточнень).
Крім того, у даних уточненнях було повідомлено суд та арбітражного керуючого про погашення суми заборгованості за період з березня 2013 р. та 23.04.2013 р. на загальну суму 3 679 914,15 грн., спрямовані на погашення простроченої заборгованості за відсотками (довідка та відповідні платіжні доручення долучаються до даних пояснень).
В якості долучення зазначених доводів було направлено розрахунок заборгованості, довідку № 2/01-14/4664 та копії платіжних доручень у кількості 2 шт.
На виконання вимог ухвали суду, АТ «Дельта Банк» направило суду уточнений (деталізований) розрахунок конкурсних вимог, з урахуванням отриманих погашень, на загальну суму 39 838 858,17 грн.
В письмових поясненнях на виконання вимог ухвали суду від 17.07.2013р. (вх. № 05-22/7433/13 від 22.07.2013р.) представник кредитора повідомила, що на виконання вимог ухвали суду, АТ «Дельта Банк» направив суду уточнений (деталізований) розрахунок конкурсних вимог, з урахуванням отриманих погашень, на загальну суму 39 838 858,17 грн.
Боржником та ліквідатором кредиторські вимоги АТ «Дельта Банк» визнано в повному обсязі.
Крім того, судом витребувано докази на підтвердження правомірності реалізації заставного майна боржника.
АТ «Дельта Банк» повідомило суд, що реалізацію заставного майна боржника здійснював не АТ «Дельта Банк», а відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України та організатор прилюдних торгів на виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу від 29.07.2011 р., у зв'язку з чим надати відповідні докази можуть лише зазначені суб'єкт владних повноважень та торгуюча організація.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Що ж до поняття «презумпція правомірності» в цивільному законодавстві, то воно закріплене в ст.204 ЦК, згідно з якою операція є правомірною, якщо її недійсність прямо не встановлена законом або якщо вона не визнана судом недійсною. Презумпція правомірності операції означає, що треті особи, зокрема державні органи, не можуть нехтувати правами й обов'язками, що виникли в учасників такої операції, а тому не повинні порушувати дані права і перешкоджати виконанню вказаних обов'язків. Ця презумпція може бути спростована через нікчемність операції або визнання її недійсною в судовому порядку (оспорювана операція). Аналогічна правова позиція щодо тлумачення даного поняття зазначена у чинному листі Мін'юсту від 06.04.2011р.
Щодо визначення та встановлення правомірності тих чи інших доказів, то банк вважав за доцільне повідомити суд, що доказами реалізації спірного майна боржника є відповідні акти державного виконавця та протоколи організатора прилюдних торгів про проведення аукціонів з реалізації арештованого майна.
Результати та правомірність проведених аукціонів з реалізації спірного майна боржника протягом 4 місяців і станом на липень 2013 р. та дату розгляду кредиторських вимог АТ «Дельта Банк» оскаржені не були; сторонами не надано жодного рішення суду, яке набрало законної сили, про встановлення факту неправомірності проведення зазначених аукціонів; неправомірність реалізації спірного майна не підтверджується жодним наявним і допустимим в господарському процесі доказом; виконавчі написи нотаріуса також жодним учасником процесу не оспорені протягом 2 років.
Посилання, суб'єктивні уявлення та розмірковування сторін щодо ймовірної неправомірності проведених аукціонів не можуть вважатися доказами у справі (в господарському процесі).
Враховуючи викладене та відсутність станом на день розгляду кредиторських вимог АТ «Дельта Банк» будь-яких доказів в розумінні ст. 34 ГПК України встановлення неправомірності реалізації проведених аукціонів, банк вважає, що ним обґрунтовано відсутність підстав стверджувати про неправомірність зазначених аукціонів, як і підстав для чергового відкладення розгляду справи до отримання відповідних доказів.
Крім того, враховуючи те, що з моменту направлення заяви про кредиторські вимоги сплинуло 5 місяців, банк просив суд розглянути заяву АТ «Дельта Банк» про визнання конкурсних кредиторських вимог на суму 39 838 858,17 грн. та винести ухвалу суду про задоволення заяви АТ «Дельта Банк», визнання останнього кредитором ТОВ «Синявські граніти» та включення зазначених вимог на суму 39 838 858,17 грн. до Реєстру кредиторських вимог боржника.
В письмових поясненнях (вх. № 05-22/9012/13 від 18.09.2013р) представник АТ «Дельта Банк» вважає за необхідне надати суду детальне пояснення щодо наданих до суду розрахунків.
Зокрема у лютому 2013 року до суду було подано заяву про визнання кредиторських вимог та включення їх до реєстру на суму 46 699 795,54 грн. (за період з 23.09.2009 року по 14.02.2013 року).
Після усного прохання ліквідатора, до суду було направлено інший розрахунок (уточнений) виключно конкурсних кредиторських вимог, нарахованих за період з 23.09.2009 р. по 26.09.2013 р., тобто до порушення провадження у справі.
15.05.2013 року, у зв'язку з реалізацією 2 дробилок і надходженням до банку грошових коштів у сумі 3 679 914,15 грн. (копії довідки банку про надходження коштів, копії протоколів про проведення аукціонів та відповідні акти, складені за результатами цих аукціонів наявні в матеріалах справи) до суду були подані уточнення конкурсних кредиторських вимог на суму 39 838 858,17 грн.
У резолютивній частині уточнень банку № 18.5-204 від 15.05.2013 р. банк просив суд врахувати зазначені кошти, отримані від реалізації заставного майна, та зменшити конкурсні кредиторські вимоги банку.
Зазначені уточнення банку № 18.5-204 від 15.05.2013 р. за своєю юридичною природою кваліфікуються як заява про зменшення кредиторських вимог.
Водночас, в судовому засіданні 10.09.2013 р. з метою остаточного вирішення питання про визнання кредиторських вимог, з якими погоджується і ліквідатор, і боржник, банком було подано заяву про зменшення кредиторських і долучено відповідний розрахунок на суму 39 838 858,17 грн. разом з іншими підтверджуючими документами.
Зі змісту наданого розрахунку вбачається, що всього за період з 23.09.2009 р. по 26.09.2013 р. заборгованість боржника складає 43 518 772,32 грн., з яких 20 000 000 грн. - основна заборгованість, 20 582 088,26 грн. - відсотки, 1 504 109,59 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 1 134 021,05 грн. - пеня за несвоєчасне повернення відсотків та 400 000 грн. - штраф.
Водночас, у розрахунку та підтверджуючих документах зазначено, що 3 679 914,15 грн., які надійшли від реалізації дробилок, банком спрямовані на погашення відсотків, у зв'язку з чим заборгованість за несплатою відсотків зменшилась і складає 16 800 727,53 грн. (20 582 088,26 грн. - 3 679 914,15 грн.).
А загальний розмір конкурсних кредиторських вимог з урахуванням заяви про зменшення, складає 39 838 858,17 грн. (20 000 000 грн. - основна заборгованість, 16 800 727,53 грн. - відсотки, 1 504 109,59 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 1 134 021,05 грн. - пеня за несвоєчасне повернення відсотків та 400 000 грн. - штраф).
Конкурсні кредиторські вимоги АТ «Дельта Банк» на суму 39 838 858,17 грн. визнає у повному обсязі і боржник, і ліквідатор, що підтверджується їх письмовими листами, які долучаються до даних пояснень.
Правомірність зарахування 3 679 914,15 грн. в якості погашення заборгованості за кредитом, на думку заявника, підтверджується тим, що станом на 11-09-2013р. акт державного виконавця № 30028032/9 від 12.03.2013р., акт державного виконавця № 30028032-1/9 від 12.03.2013р., протокол про проведення аукціону від 28.02.2013р. № 12/41/1, протокол про проведення аукціону від 28.02.2013р. № 12/41/2 є дійсними та ніким до суду не оскаржені (копії зазначених документів були долучені через канцелярію суду 10.09.2013 р. разом з заявою про зменшення кредиторських вимог).
В письмових поясненнях до розрахунку за № 18.5-421 (вх. № 05-22/11121/13 від 11.11.2013р.) представник додатково відмітила, що в лютому 2013 року до суду було подано заяву про визнання кредиторських вимог та включення їх до реєстру на суму 46 699 795,54 грн. (за період з 23.09.2009 року по 14.02.2013 року).
Після усного прохання ліквідатора, до суду було направлено інший розрахунок (уточнений) виключно конкурсних кредиторських вимог, нарахованих за період з 23.09.2009р. по 26.09.2013р., тобто до порушення провадження у справі.
АТ «Дельта Банк» було виконано вимоги ліквідатора та надано розрахунок кредиторських вимог за період з 23.09.2009 р. по 26.09.2013 р. на суму 43 518 772,32 грн.
15.05.2013 року, у зв'язку з реалізацією 2 дробилок і надходженням до банку грошових коштів у сумі 3 679 914,15 грн. (копії довідки банку про надходження коштів, копії протоколів про проведення аукціонів та відповідні акти, складені за результатами цих аукціонів наявні в матеріалах справи) до суду були подані уточнення конкурсних кредиторських вимог на суму 39 838 858,17 грн. (остаточна сума).
У резолютивній частині уточнень банку № 18.5-204 від 15.05.2013. банк просив суд врахувати зазначені кошти, отримані від реалізації заставного майна, та зменшити конкурсні кредиторські вимоги банку.
Зазначені уточнення банку № 18.5-204 від 15.05.2013 р. за своєю юридичною природою кваліфікуються як заява про зменшення кредиторських вимог.
Водночас, в судовому засіданні 10.09.2013 р. з метою остаточного питання про визнання кредиторських вимог, які визнає і ліквідатор, і боржник, банком було подано заяву про зменшення кредиторських і повторно долучено відповідний розрахунок на суму 39 838 858,17 грн. разом з іншими підтверджуючими документами.
Зі змісту наданого розрахунку вбачається, що всього за період з 23.09.2009 р. по 26.09.2013 р. заборгованість боржника складає 43 518 772,32 грн., з яких 20 000 000 грн. - основна заборгованість, 20 582 088,26 грн. - відсотки, 1 504 109,59 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 1 134 021,05 грн. - пеня за несвоєчасне повернення відсотків та 400 000 грн. - штраф.
Щодо суми нарахованих відсотків, то за період з 23.09.2009 р. по 26.09.2013 р. заборгованість боржника за відсотками складає 20 582 088,26 грн.
Водночас, зі змісту розрахунку вбачається, що 09.10.2009 р. та 02.07.2010 р. від боржника надійшли кошти на погашення заборгованості у загальній сумі 101 446,58 грн., які відповідно до умов п. 2.8 кредитного договору були направлені на погашення заборгованості за відсотками.
Крім того, у розрахунку та підтверджуючих документах зазначено, що 3 679 914,15 грн., які надійшли від реалізації дробилок, банком спрямовані на погашення відсотків (у відповідності до п. 2.8 кредитного договору та п. 1.1 та п. 1.5 договору застави спірного майна також були направлені на погашення заборгованості за відсотками.
Враховуючи викладене та враховуючи всі надходження за кредитом, сума заборгованості за відсотками складає 16 800 727,53 грн. (20 582 088,26 грн. - 3 679 914,15 грн. - 101 446,58 грн.).
А загальний розмір конкурсних кредиторських вимог з урахуванням заяви про зменшення, складає 39 838 858,17 грн. (20 000 000 грн. - основна заборгованість, 16 800 727,53 грн. - відсотки, 1 504 109,59 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 1 134 021,05 грн. - пеня за несвоєчасне повернення відсотків та 400 000 грн. - штраф).
Конкурсні кредиторські вимоги АТ «Дельта Банк» на суму 39 838 858,17 грн. визнає у повному обсязі і боржник, і ліквідатор, що підтверджується їх письмовими листами, які наявні в матеріалах справи.
Правомірність зарахування 3 679 914,15 грн. в якості погашення заборгованості за кредитом підтверджується тим, що станом на 02-11-2013 р., акт державного виконавця № 30028032/9 від 12.03.2013 р., акт державного виконавця № 30028032-1/9 від 12.03.2013 р., протокол про проведення аукціону від 28.02.2013 р. № 12/41/1, протокол про проведення аукціону від 28.02.2013 р. № 12/41/2 є дійсними та ніким з учасників процесу до суду не оскаржені (копії зазначених документів були долучені через канцелярію суду 10.09.2013 р. разом з заявою про зменшення кредиторських вимог).
Інші пояснення щодо правомірності проведення даних аукціонів зазначені в заяві про зменшення кредиторських вимог.
Щодо вимоги суду щодо надання Витягу з реєстру обтяжень рухомого майна, то Банк виконав зазначену вимогу та направив до суду витребуваний Витяг.
Водночас, Банк звертає увагу суду на те, що реєстрація обтяження рухомого майна необхідна виключно для встановлення пріоритету обтяження, у випадку задоволення прав чи вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того ж рухомого майна, а не визначення розміру зобов'язань.
Згідно ст. 1 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" цей Закон визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна. Таким чином, приписами даної правової норми встановлено, що даний закон визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна.
Згідно ст. 11 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяження рухомого майна реєструється в Державному реєстру в порядку, встановленому законом.
Правові наслідки реєстрації обтяження рухомого майна встановлені ст. 12 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", згідно якої взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом. Задоволення прав чи вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того ж рухомого майна, здійснюється згідно з пріоритетом, який визначається в порядку, встановленому цим Законом.
Розмір зобов'язання встановлюється кредитним договором та договорами застави, в яких чітко визначено, що забезпечення виконання зобов'язань за договором кредитної лінії № ВКЛ-2001750 від 15-09-2009р. охоплює собою повернення суми кредиту, сплати процентів, пені та штрафи в розмірі, строки та на умовах, визначених у кредитному договорі та додаткових угодах до нього.
У Реєстрі обтяжень рухомого майна зазначається лише сума основного зобов'язання, а саме сума наданих кредитних коштів.
Таким чином, на підставі викладеного, заявник просив суд прийняти зазначені пояснення та розрахунок до уваги; винести ухвалу суду, якою визнати кредиторські вимоги банку на суму 39 838 858,17 грн., як такі, що забезпечені заставою, які виникли на підставі кредитного договору № ВКЛ-2001750 від 15.09.2009р. та включити їх до Реєстру кредиторських вимог боржника.
Розпорядник майна - арбітражний керуючий Капличний А.М., ознайомившись зі змістом письмових пояснень конкурсного кредитора від 07.04.2014р. № 18.5-479 про зменшення вимог до боржника (вх. № 05-22/3665/14 від 07.04.2014р.) надіслав до господарського суду Заяву-заперечення (вх. № 05-06/4352/14 від 25.04.2014р.), в якій просив господарський суд застосувати при розгляді грошових вимог кредитора строк позовної давності у відповідності до вимог чинного законодавства України та підтвердив необхідність визнання відмічених грошових вимог в частині основного боргу із включенням до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Синявські граніти" с. Нова Синявка Старосинявського району згідно обумовленої Законом черговості.
Розглядаючи по суті грошові вимоги конкурсного кредитора - ПАТ «Дельта банк» м. Київ в сумі 46 699 795,54 грн. (вх. № 05-06/215/13 від 25.02.2013р.) із врахуванням положень Заяв товариства про уточнення від 15.05.2013р. № 18.5-204 (вх. № 05-22/5002/13 від 18.05.2013р.) про зменшення розміру вимог до боржника, від 12.07.2013р. № 18.5-373 (вх. № 05-22/7170/13 від 15.07.2013р.), від 18.07.2013р. № 18.5-379 (вх. № 05-22/7433/13 від 22.07.2013р.), від 16.09.2013р. № 18.5-232 (вх. № 05-22/9012/13 від 18.09.2013р.), від 07.10.2013р. № 18.5-415 (вх. № 05-22/10062/13 від 14.10.2013р.), а також від 04.11.2013р. № 18.5-421 (вх. № 05-22/11121/13 від 11.11.2013р.), з послідуючими поясненнями та запереченнями, господарським судом враховано наступне :
Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 27 вересня 2012р. приватного підприємства "Лідер" м. Калуш, Івано-Франківська область порушено провадження у справі № 4/5025/1097/12 про визнання банкрутом товариства з обмеженою відповідальністю "Синявські граніти" с. Нова Синявка Старосинявського району Хмельницької області. Цією ж ухвалою судом введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ "Синявські граніти" с. Нова Синявка Старосинявського району опубліковано у газеті „Голос України" № 13 від 22.01.2013р.
У встановлений ч.1 ст.14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" строк до господарського суду надійшла заява з грошовими вимогами до боржника від ПАТ «Дельта банк» м. Київ, в сумі 46699795,54 грн.
В результаті розгляду вищезгаданих вимог розпорядник майна боржника арбітражний керуючий Капличний А.М. не включив до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Синявські граніти" с. Нова Синявка Старосинявського району грошові вимоги конкурсного кредитора - ПАТ «Дельта банк» м. Київ, в сумі 46 699 795,54 грн. посиланням на невизнання їх керівником боржника, відсутність детального розрахунку всієї суми грошових вимог заявника.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в чинній на час порушення провадження в справі редакції, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законодавчими актами України.
Пунктом 2.6 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004 N 04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" закріплено, що у вирішенні питань процесуального характеру під час розгляду справ про банкрутство господарські суди мають виходити з такого.
Згідно зі статтею 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому ГПК України, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.
Отже, господарські суди, розглядаючи справи про банкрутство, повинні керуватися Законом і застосовувати лише ті статті або відповідні частини статей ГПК України, які мають універсальний характер для будь-якої форми судового процесу.
Статтею 22 ГПК України, якою закріплено права та обов'язки сторін визначено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Вказаною статтею додатково обумовлено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.
Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» закріплено (п. 3.10), що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.
У відповідності до ст.1 Закону, мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником стосовно якого порушено справу про банкрутство грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію; { Абзац двадцять четвертий статті 1 в редакції Законів 3088-III ( 3088-14 ) від 07.03.2002, N 672-IV ( 672-15 ) від 03.04.2003 - набуває чинності 31.05.2003 року; із змінами, внесеними згідно із Законом N 3795-VI ( 3795-17 ) від 22.09.2011 }
Таким чином, проаналізувавши зміст заяв конкурсного кредитора - ПАТ «Дельта банк» м. Київ, в сумі 46 699 795,54 грн. (вх. № 05-06/215/13 від 25.02.2013р.) із врахуванням положень Заяв товариства про уточнення від 15.05.2013р. № 18.5-204 (вх. № 05-22/5002/13 від 18.05.2013р.) про зменшення розміру вимог до боржника, від 12.07.2013р. № 18.5-373 (вх. № 05-22/7170/13 від 15.07.2013р.), від 18.07.2013р. № 18.5-379 (вх. № 05-22/7433/13 від 22.07.2013р.), від 16.09.2013р. № 18.5-232 (вх. № 05-22/9012/13 від 18.09.2013р.), від 07.10.2013р. № 18.5-415 (вх. № 05-22/10062/13 від 14.10.2013р.), а також від 04.11.2013р. № 18.5-421 (вх. № 05-22/11121/13 від 11.11.2013р.), з послідуючими поясненнями та запереченнями, вислухавши міркування прибулих до суду повноважних представників учасників судового процесу, за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження порушення прав та охоронюваних законом інтересів інших учасників судового процесу на час розгляду вимог по суті, суд вважає за належне прийняти вищезгадані заяви конкурсного кредитора про зменшення розміру грошових вимог до боржника, розглядаючи по суті останню заяву товариства від 07.04.2014р. № 18.5-479 (вх. № 05-22/3665/14 від 07.04.2014р.) про визнання конкурсних кредиторських вимог на суму 39 838 858,15 грн.
У відповідності до заяви 22 січня 2013 року в офіційному друкованому органі - газеті «Голос України» № 13 (5513) було опубліковано оголошення про порушення 27.09.2012 провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Синявські граніти» (далі - ТОВ «Синявські граніти» або Боржник).
В строк, визначений ч. 1 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції 1992 року; надалі - Закон про банкрутство), а саме - 20.02.2013, Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (надалі - ПАТ «Дельта Банк» або Кредитор) подано до господарського суду Хмельницької області, через установу поштового зв'язку, письмову заяву із вимогами до боржника.
У відповідності до наведеного в заяві товариства від 07.04.2014р. № 18.5-479 (вх. № 05-22/3665/14 від 07.04.2014р.) про визнання конкурсних кредиторських вимог на суму 39 838 858,15 грн. розрахунку боржника вбачається, що всього за період з 23.09.2009 р. по 26.09.2013 р. заборгованість боржника складала 43 518 772,32 грн., з яких 20 000 000 грн. - основна заборгованість, 20 582 088,26 грн. - відсотки, 1 504 109,59 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 1 134 021,05 грн. - пеня за несвоєчасне повернення відсотків та 400 000 грн. - штраф.
Щодо суми нарахованих відсотків, то за період з 23.09.2009 р. по 26.09.2013 р. заборгованість боржника за відсотками складала 20 582 088,26 грн.
Водночас, зі змісту розрахунку вбачається, що 09.10.2009 р. та 02.07.2010 р. від боржника надійшли кошти на погашення заборгованості у загальній сумі 101 446,58 грн., які відповідно до умов п. 2.8 кредитного договору були направлені на погашення заборгованості за відсотками, що не спростовано боржником та розпорядником майна ТОВ «Синявські граніти».
Крім того, у розрахунку та підтверджуючих документах кредитором вказано, що всупереч введеного судом мораторію в справі 3 679 914,15 грн., які надійшли від реалізації дробилок, банком самостійно спрямовані на погашення відсотків (у відповідності до п. 2.8 кредитного договору та п. 1.1 та п. 1.5 договору застави спірного майна також були направлені на погашення заборгованості за відсотками).
Враховуючи викладене та враховуючи всі надходження за кредитом, сума заборгованості за відсотками складає 16 800 727,53 грн. (20 582 088,26 грн. - 3 679 914,15 грн. - 101 446,58 грн.).
А загальний розмір конкурсних кредиторських вимог з урахуванням заяви про зменшення, складає 39 838 858,17 грн. (20 000 000 грн. - основна заборгованість, 16 800 727,53 грн. - відсотки, 1 504 109,59 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 1 134 021,05 грн. - пеня за несвоєчасне повернення відсотків та 400 000 грн. - штраф).
На переконання представника банку, конкурсні кредиторські вимоги АТ «Дельта Банк» на суму 39 838 858,17 грн. визнає у повному обсязі і боржник, і арбітражний керуючий Капличний А.М., що підтверджується наявними в матеріалах справи листами.
Окрім того судом враховується, на час розгляду заяви банку по суті, самостійне зарахування установою 3 679 914,15 грн. в якості погашення заборгованості за кредитом під час введеного судом мораторію на задоволення грошових вимог кредиторів, тобто 15.05.2014р. акт державного виконавця № 30028032/9 від 12.03.2013 р., акт державного виконавця № 30028032-1/9 від 12.03.2013 р., протокол про проведення аукціону від 28.02.2013 р. № 12/41/1, протокол про проведення аукціону від 28.02.2013 р. № 12/41/2 ніким з учасників процесу до суду не оскаржені, неправомірність дій банку в установленому порядку не доведено, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.
При цьому повноважними представниками як банку, так і боржника погоджено, що на час розгляду заяви заставного кредитора по суті, виконання зобов'язань позичальника за Договором кредитної лінії № ВКЛ-2001750 від 15 вересня 2009 року забезпечується лише договором застави транспортного засобу від 22.09.2009р.
У відповідності до п. 1.1 вказаного правочину, в забезпечення виконання ЗАСТАВОДАВЦЕМ зобов'язань перед Заставодержателем за Договором кредитної лінії №ВКЛ-2001750 від 15 вересня 2009 року із всіма змінами і доповненнями (надалі за текстом - «Кредитний договір»), який укладений Заставодавцем та Заставодержателем, а саме : повернення суми кредиту в розмірі 20 000 000 грн. в строк по 19 листопада 2010 року включно сплати процентів за користування Кредитом, пені та штрафи (якщо такі будуть) в розмірі, у розмірі у строки (терміни) та на умовах визначених у Кредитному договорі та додаткових договорах до Кредитного договору, що можуть бути укладені в майбутньому, відшкодувати витрати ЗАСТАВОДЕРЖАТЕЛЯ понесені у зв'язку із невиконанням ЗАСТАВОДАВЦЕМ умов Кредитного договору, ЗАСТАВОДАВЦЕМ умов цього договору та зверненням стягнення на предмет застави, а також відшкодувати інші витрати, передбачені умовами Кредитного договору та цього Договору, Заставодавець передає Заставодержателю транспортні засоби (машини), а саме :
1.1.1. Екскаватор Е-2503, рік випуску 2004, заводський № 108008671, реєстраційний № 08239ВХ, що належить Заставодавцю на підставі Свідоцтва про реєстрацію машини серії АБ № 616521, виданого Старосинявським ІДТН 25 травня 2009 року, заставною вартістю за згодою сторін 1 188 000 (один мільйон сто вісімдесят вісім тисяч ) гривень 00 копійок ;
1.1.2 Екскаватор ЕО-ЕКГ-5, заводський № 8836, реєстраційний № 08240ВХ, що належить Заставодавцю на підставі Свідоцтва про реєстрацію машини серії АБ № 616522, виданого Старосинявським ІДТН 25 травня 2009 року, заставною вартістю за згодою сторін 3 168 000 (три мільйони сто шістдесят вісім тисяч ) гривень 00 копійок.
Запис про відмічений правочин міститься в Державному реєстру обтяжень рухомого майна на час розгляду заяви по суті, що підтверджено наданими банком Витягами з Державного реєстру обтяжень рухомого майна за № 42402508 від 01.11.2013р. та № 42419491 від 04.11.2013р.
Аналізуючи надані по справі докази, оцінюючи їх в сукупності, до уваги приймається наступне :
У відповідності до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається.
Відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Згідно із ч. 1 ст. 589 ЦК України в разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
Відповідно до ст. 27 Закону України від 2 жовтня 1992 р. № 2654-XII "Про заставу" застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених у законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи; застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги.
Указані норми застосовуються з урахуванням положень Закону України від 18 листопада 2003 р. № 1255-IV "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, установлених із метою забезпечення виконання зобов'язань.
Як вбачається з матеріалів заяви з вимогами до боржника, ПАТ „Дельта банк" виконало свої зобов'язання за Договором кредитної лінії № ВКЛ-2001750 ві 15.09.2009р. та надало кредит ТОВ „Синявські граніти" в особі директора Мартинюка В.М. При розгляді заяви судом враховано, що ТОВ „Синявські граніти", не надано доказів повного повернення банку кредиту, процентів за його користування, пені та штрафу, як і доказів добровільного/примусового виконання сторонами зобов'язань за договором застави майнових прав № ВКЛ-2001750/S-1 від 17.09.2009р.
Згідно ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі Закону) конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство.
У відповідності до ч. 9 ст. 11 Закону кредитор, вимоги якого забезпечені заставою, має право заявити вимоги до боржника в частині, не забезпеченій заставою, або на суму різниці між розміром вимоги та виручкою, яка може бути отримана при продажу предмета застави, якщо вартість предмета застави недостатня для повного задоволення його вимоги.
Приймаючи ухвалу, господарським судом враховується, що у відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 14, ч. 2 ст. 15 Закону в чинній на час порушення провадження в справі редакції, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
Боржник разом з розпорядником майна за наслідками розгляду зазначених вимог повністю або частково визнає їх або відхиляє, з обґрунтуванням підстав відхилення, про що розпорядник майна повідомляє письмово заявників і господарський суд.
У попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включенні розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.
Згідно з ч. 7 п. 1 ст. 23 вказаного вище закону, вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.
Надісланий розпорядником майна ТОВ "Синявські граніти" с. Нова Синявка Старосинявського району реєстр вимог кредиторів (вх. № 05-22/4777/13 від 13.05.2013р.) не підписано боржником та не містить інформації про схвалення/заперечення грошових вимог ПАТ «Дельта банк» м. Київ в сумі 39 838 858,17 грн. із врахуванням прийнятого судом зменшення, а тому розгляд вимог банку здійснюється безпосередньо господарським судом.
Вищий господарський суд України в надісланому господарським судам України Інформаційному Листі 28.03.2013 № 01-06/606/2013 «Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VI) {Із змінами, внесеними згідно з Листами Вищого господарського суду № 01-06/1149/2013 від 07.08.2013 № 01-06/1862/2013 від 26.12.2013} у зв'язку з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.12.2011 № 4212-VI, яким викладено в новій редакції Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон), звернув увагу судів поряд з іншим на те (п.40), що положення Закону застосовуються господарськими судами у розгляді справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання ним чинності, тобто з 19.01.2013. Наведене стосується й вирішення спорів, зазначених у частині четвертій статті 10, статті 20 та частині восьмій статті 23 Закону. Водночас положення Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство (розділ IV Закону "Продаж майна у провадженні у справі про банкрутство" та статті Закону, що визначають процедури санації та ліквідації), застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено до набрання ним чинності, з урахуванням викладеного у пункті 33 цього Інформаційного листа. Якщо процедура продажу майна боржника розпочата до набрання чинності Законом, то вона повинна бути завершена в порядку, передбаченому у попередній редакції Закону, в разі якщо станом на 19.01.2013 здійснено публікацію оголошення про продаж майна або комітетом кредиторів встановлено порядок реалізації майна боржника. Абзац другий пункту 40 в редакції Листа Вищого господарського суду № 01-06/1862/2013 від 26.12.2013}.
Отже, розгляд справи про банкрутство за новою редакцією Закону здійснюється згідно з постановою про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. При цьому правові підстави прийняття постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури визначаються відповідно до раніше чинної редакції Закону, а правові наслідки введення ліквідації процедури - за його новою редакцією. У зв'язку з здійсненням переходу до застосування нової редакції Закону необхідно привести реєстр вимог кредиторів у відповідність до вимог статті 45 Закону в новій редакції і з урахуванням його вимог вирішити питання щодо переобрання представницьких органів кредиторів (зборів кредиторів та комітету кредиторів).
Вищий господарський суд України в надісланому господарським судам України Інформаційному Листі N 01-8/447 від 17.04.2002 « Про деякі питання черговості задоволення вимог кредиторів у справах про банкрутство ( Із змінами, внесеними згідно з Листом Вищого господарського суду N 01-8/537 ( v_537600-03 ) від 19.05.2003 ), у зв'язку з виникненням у судовій практиці питань щодо черговості задоволення вимог кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом застави, та з метою правильного і однакового застосування статті 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (далі - Закон) Вищий господарський суд України звернув увагу на таке.
1. Відповідно до частини 1 статті 31 Закону ( 2343-12 ) кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цією статтею. У першу чергу задовольняються:
а) вимоги, забезпечені заставою;
б) виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі;
в) витрати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що пов'язані з набуттям ним прав кредитора щодо банку, - у розмірі всієї суми відшкодування за вкладами фізичних осіб; ( Абзац четвертий пункту 1 в редакції Листа Вищого господарського суду N 01-8/537 ( v_537600-03 ) від 19.05.2003 )
г) витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії. ( Пункт 1 доповнено абзацом згідно з Листом Вищого господарського суду N 01-8/537 ( v_537600-03 ) від 19.05.2003 )
Згідно з частиною 2 статті 26 Закону ( 2343-12 ) майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.
Отже кошти, одержані від продажу заставленого майна банкрута в межах ліквідаційної процедури, спрямовуються у першу чергу і виключно на задоволення вимог кредиторів, забезпечених заставою.
2. Відповідно до статті 24 Закону України "Про заставу" ( 2654-12 ) у випадках, коли сума, виручена від продажу предмета застави, недостатня для повного задоволення вимог заставодержателя, останній має право, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати суму, якої не вистачає для задоволення його вимоги, з іншого майна боржника у порядку черговості, передбаченої законодавством України. Оскільки Законом ( 2343-12 ) не передбачено право заставодержателя на першочергове задоволення його вимог з іншого майна банкрута за недостатності коштів, одержаних від продажу предмета застави, вимоги цього кредитора у частині, не забезпеченій заставою, задовольняються в ліквідаційній процедурі у четверту чергу.
3. Згідно зі статтею 25 Закону України "Про заставу" ( 2654-12 ) якщо у разі реалізації предмета застави виручена грошова сума перевищує розмір забезпечених цією заставою вимог заставодержателя, різниця повертається заставодавцю. У ліквідаційній процедурі ця різниця спрямовується на задоволення інших вимог першої і наступних черг кредиторів згідно зі статтею 31 Закону ( 2343-12 ).
4. У разі якщо усі майнові активи банкрута або їх більшу частку було передано в іпотеку (стаття 38 Закону України "Про заставу" ( 2654-12 ) або інший вид застави і після продажу майна банкрута виручених коштів не вистачає для задоволення інших, крім заставодержателя, вимог першої черги, усі вимоги першої черги мають задовольнятись за правилами частини 3 статті 31 Закону ( 2343-12 ). У таких випадках за правилами про конкуренцію різних вимог першої черги мають задовольнятись вимоги, необхідні для проведення самої ліквідаційної процедури (витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство) та надання мінімальних соціальних гарантій персоналу (вихідна допомога звільненим працівникам банкрута).
Розглядаючи заяву арбітражного керуючого - розпорядника майна щодо необхідності застосування до спірних правовідносин позовної давності, судом враховується, що Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» {Із змінами, внесеними згідно з Постановою Вищого господарського суду № 13 від 17.12.2013} закріплено (п.1.1), що позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах (стаття 3 Господарського кодексу України, далі - ГК України).
Відповідно до п. 1.4 Постанови, позовна давність застосовується у розгляді вимог кредиторів за грошовими зобов'язаннями у провадженні зі справ про банкрутство, за винятком випадків, коли підставою цих вимог є виконавчі документи або якщо у відповідних вимогах судом вже було відмовлено в порядку позовного провадження.
Згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», зокрема встановлено (п.2.5), щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Окрім того у відповідності до п.2.6 постанови, проценти на суму неустойки не нараховуються в силу прямої заборони законом такого нарахування (частина друга статті 550 ЦК України), тому що неустойка не є коштами, за користування якими здійснюється нарахування процентів річних згідно із законом.
Таким чином перевіривши здійсненні кредитором розрахунки складових частин грошових вимог за допомогою інформаційно-пошукової системи «Законодавство», суд відмічає допущені заявником арифметичні помилки при розрахунку пені за несвоєчасне повернення відсотків за користування кредитом, оскільки з врахуванням вимог вище приведених норм права за період нарахувань починаючи з 20 листопада 2010р. (з дати наступної за кінцевим терміном повернення заборгованості за всіма траншами (п.1.1.1. Договору кредитної лінії № ВКЛ-2001750 від 15.09.2009р.) по 20 травня 2011р. за 182 дні прострочки платежу при подвійній обліковій ставці НБУ 15,5 % за постановою НБУ від 09.08.2010р. N 377 вірний розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків за користування кредитом складає 53933,95 грн.
Підсумовуючи викладене, застосувавши при підрахунку в установленому законом порядку позовну давність для нарахування штрафних санкцій, визначену заявником черговість задоволення грошових вимог кредитора слід змінити, зобов'язавши розпорядника майна ТОВ "Синявські граніти" арбітражного керуючого Капличного А.М. внести до реєстру вимог кредиторів товариства забезпечені заставою (перша черга) грошові вимоги ПАТ "Дельта банк", м. Київ в сумі 4 356 000 грн. (чотири мільйони триста п'ятдесят шість тисяч гривень), 32 444 727,53 грн. (тридцять два мільйони чотириста сорок чотири тисячі сімсот двадцять сім гривень п'ятдесят три коп.) основної заборгованості за кредитом та відсотків за його користування (четверта черга), 1 958 043,54 грн. (один мільйон дев'ятсот п'ятдесят вісім тисяч сорок три гривні п'ятдесят чотири копійки) пені та штрафу (шоста черга). Витрати ПАТ "Дельта банк", м. Київ в сумі 1147,00 грн. (судовий збір) віднести до першої черги задоволення вимог кредиторів ТОВ "Синявські граніти".
У визнанні решти грошових вимог ПАТ «Дельта банк» м. Київ слід відмовити.
Керуючись абз. 5 ст. 1, ч.ч. 1, 3 ст. 14, ч. 2 ст. 15, ч. 7 п. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 1, 12, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Заяву кредитора - Публічного акціонерного товариства "Дельта банк" м. Київ з грошовими вимогами до боржника - товариства з обмеженою відповідальністю "Синявські граніти" с. Нова Синявка Старосинявського району, в сумі 39 838 858,17 грн. (20 000 000 грн. - основна заборгованість, 16 800 727,53 грн. - відсотки, 1 504 109,59 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 1 134 021,05 грн. - пеня за несвоєчасне повернення відсотків та 400 000 грн. - штраф) задовольнити частково.
Визнати грошові вимоги кредитора - Публічного акціонерного товариства "Дельта банк", м. Київ до боржника - товариства з обмеженою відповідальністю "Синявські граніти" с. Нова Синявка Старосинявського району, в сумі 38 398 771,07 грн. (тридцять вісім мільйонів триста дев'яносто вісім тисяч сімсот сімдесят одна гривня сім копійок) : (20 000 000 грн. - основна заборгованість, 16 800 727,53 грн. - відсотки, 1 504 109,59 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 53 933,95 грн. - пеня за несвоєчасне повернення відсотків та 400 000 грн. - штраф).
У визнанні грошових вимог кредитора - Публічного акціонерного товариства "Дельта банк України", м. Київ до боржника - товариства з обмеженою відповідальністю "Синявські граніти" с. Нова Синявка Старосинявського району в сумі 1 080 087,10 грн. (один мільйон вісімдесят тисяч вісімдесят сім гривень десять копійок) пені за несвоєчасне повернення відсотків - відмовити.
Зобов'язати розпорядника майна товариства з обмеженою відповідальністю "Синявські граніти" с. Нова Синявка Старосинявського району арбітражного керуючого Капличного А.М. внести до реєстру вимог кредиторів товариства з обмеженою відповідальністю "Синявські граніти" с. Нова Синявка Старосинявського району забезпечені заставою (перша черга) грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "Дельта банк", м. Київ в сумі 4 356 000 грн. (чотири мільйони триста п'ятдесят шість тисяч гривень), 32 444 727,53 грн. (тридцять два мільйони чотириста сорок чотири тисячі сімсот двадцять сім гривень п'ятдесят три коп.) основної заборгованості за кредитом та відсотків за його користування (четверта черга), 1 958 043,54 грн. (один мільйон дев'ятсот п'ятдесят вісім тисяч сорок три гривні п'ятдесят чотири копійки) пені та штрафу (шоста черга).
Витрати Публічного акціонерного товариства "Дельта банк", м. Київ в сумі 1147,00 грн. (судовий збір) віднести до першої черги задоволення вимог кредиторів товариства з обмеженою відповідальністю "Синявські граніти" с. Нова Синявка Старосинявського району.
Примірники ухвали надіслати в адреси кредитора, розпорядника майна та боржника (рекомендованими листами з повід. про вручення).
Суддя Грамчук І.В.