ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
№ 910/3962/14 21.05.14
За позовомДержавного підприємства "Луганськвугілля"
доДержавного підприємства "Вугілля України"
провизнання недійсним договору
Суддя Літвінова М.Є.
від позивача: не з'явились;
від відповідача: Андрусенко Ю.С., Латвищенко М.Є. - представник за дов.
У судовому засіданні 21.05.2014, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Державного підприємства "Луганськвугілля" до Державного підприємства "Вугілля України" про визнання заяви №1883/10 від 02.12.2012 про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог на суму у розмірі 8 134 854,07 грн. між ДП "Вугілля України" та ДП "Луганськвугілля" недійсною.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.03.2014 порушено провадження у справі №910/3962/14, розгляд справи призначено на 31.03.2014.
В судовому засіданні 31.03.2014 оголошено перерву на 28.04.2014.
В порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, 28.04.2014 оголошено перерву на 21.05.2014.
У відзив на позов відповідач заперечив проти позову та вказав, що зобов'язання сторін є зустрічними, вимоги однорідними, а заява про зарахування зустрічних вимог відповідає вимогам законодавства, тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
В судовому засіданні 21.05.2014, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд міста Києва,-
Судом встановлено, що у грудні 2013 Державне підприємство "Вугілля України" надіслало на адресу Державного підприємства "Луганськвугілля" заяву №1883/10 від 02.12.2013 про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог на суму у розмірі 8 134854,07 грн., між сторонами.
Відповідно до цієї заяви відповідач проводить зарахування зустрічних вимог за договором 07-13/1-ЕНД від 25.12.2012 і за договором 07-13/2-ЕН-ДТЕК від 01.07.2013.
На підтвердження того, що позивач не погоджується із цією заявою, він надав до матеріалів справи заперечення №03/3-506 від 16.12.2013 проти заяви №1883/10 від 02.12.2012 про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.
За правовою природною припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги це одностороння угода, оформляється заявою однієї з сторін, і якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі ст. 16 Цивільного кодексу України та ст.. 20 Господарського кодексу України, звернутись за захистом своїх охоронюваних законом прав до суду.
Спір у справі виник у зв'язку із оспорювання позивачем дійсності заяви №1883/10 від 02.12.2013 про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог на суму у розмірі 8 134854,07 грн., з посиланням на їх не однорідність.
Відповідач у відзиві на позов зазначив, що оспорювана заява відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки вимоги є однорідними, а зобов'язання сторін - зустрічними.
Отже, відповідно зі змісту спірної заяви, на підставі п. 3 статті 203 Господарського кодексу України за наявності у сторін зустрічних вимог, строк виконання яких настав:
- зобов'язання ДП "Луганськвугілля" по невикористаній сумі попередньої оплати за вугільну продукцію по договору №07-13/1-ЕНД від 25.12.2012 припиняється зарахуванням зустрічних вимог частково на суму у розмірі 8 134 854,07 грн. та становить 1 305 885,59 грн.;
- зобов'язання ДП "Вугілля України" по оплаті вартості відвантаженого вугілля по договору №07-13/2-ЕН-ДТЕК від 16.07.2013 припиняється зарахуванням зустрічних вимог повністю на суму у розмірі 8 134 854,07 грн.
Частиною 3 ст. 203 та частиною 1 ст. 220 ГК України передбачено припинення господарського зобов'язання, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав, або строк якої невизначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
Аналогічні положення щодо зарахування зустрічних однорідних вимог містить частина 1 ст. 601 ЦК України.
Відповідно до частин 1 та 5 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Згідно із частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
За приписами частин 1-5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.
Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
За змістом наведених норм вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:
1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);
2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо);
3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Позивач зазначає, що заборгованість ДП "Вугілля України" перед ДП "Луганськвугілля" за договором №07-13/2-ЕН-ДТЕК від 16.07.2013 є грошовою, в той час як за договором №07-13/1-ЕНД від 25.12.2012 ДП "Луганськвугілля" зобов'язується поставити ДП "Вугілля України" вугілля в строк, в асортименті та з показами якості, погоджені умовами договору.
З огляду на зазначене, позивач вказує на неоднорідність вимог за цими договорами.
З таким твердженням позивача погодитись не можна з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 16.07.2013 між сторонами був укладений договір поставки вугілля №07-13/2-ЕН-ДТЕК, за умовами якого постачальник поставляє, а покупець купує вугільну продукцію.
Відповідно до п. 2.2 цього Договору, оплата вартості вугілля здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника або іншим чином погодженим сторонами.
Заперечень позивача щодо вказаного договору, що заборгованість є грошовою немає, це випливає зі змісту вказаного договору (зобов'язання відповідача зі сплати коштів за вугілля).
25.12.2012 між сторонами був укладений договір поставки вугілля №07-13/1-ЕНД, за умовами якого постачальник поставляє покупцю вугільну продукцію, а покупець приймає вугілля, оплачує його вартість на умова договору.
Згідно пункту 7.3 цього договору, покупець оплачує постачальнику вартість вугілля на умовах 90 % попередньої оплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.
Дійсно, за договором №07-13/1-ЕНД від 25.12.2012, у ДП "Луганськвугілля", станом на 01.11.2013 існувала заборгованість по поставці вугілля на суму 9 440 739,66 грн., отримана як попередня оплата за поставку вугілля відповідно до п. 7.3 договору, що позивачем не заперечується.
Існування заборгованості по поставці вугілля на вказану суму за договором №07-13/1-ЕНД від 25.12.2012, позивач підтвердив підписавши разом з відповідачем акт взаєморозрахунків, відповідно до якого станом на 01.03.2014 борг становить 9 440 739,66 грн.
Аналогічний акт взаєморозрахунків підписаний сторонами за Договором №07-13/2-ЕН-ДТЕК від 16.07.2013, за яким заборгованість відповідача перед позивачем становить 8 134 854,07 грн. станом на 01.03.2014.
Відповідно до п. 3.4.1 Договору № 07-13/1-ЕНД від 25.12.2012, за якими, покупець (ДП "Вугілля України") має право отримати на умовах договору вугілля, вартість якого оплачена відповідно до умов договору, однак вугілля не отримав за попередньо перерахованими за нього коштами.
Як свідчать матеріали справи, 12.11.2013 ДП "Вугілля України" звернулось до позивача з письмовою вимогою №11-11/10 від 11.11.2013 (докази направлення наявні в матеріалах справи) у семиденний термін повернути попередню оплату у розмірі 9 440 739,66 грн. по договору №07-13/1-ЕНД від 25.12.2012 на рахунок ДП "Вугілля України", керуючись ч. 1 ст. 693, ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, врахувавши, при цьому, що ДП "Луганськвугілля" прострочив поставку вугілля на вказану суму, яка для ДП "Вугілля України" втратила інтерес.
Таким чином, з наведеного вбачається, що зобов'язання у ДП "Луганськвугілля" перед ДП "Вугілля України" за договором №07-13/1-ЕНД від 25.12.2012 є грошовими (повернення суми попередньої оплати).
Слід також зауважити, що належних доказів направлення позивачем на адресу відповідача заперечень №03/3-506 від 16.12.2013 проти заяви №1883/10 від 02.12.2012 про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, позивач суду не представив.
Щодо посилання позивача на листи №15-022 від 22.01.2014 та № 15-035 від 03.02.2014, в яких йдеться про пропозицію поставки вугілля за договором №07-13/1-ЕНД від 25.12.2012, не спростовує факту того, що поставка вугілля за вказаним договором втратила для відповідача інтерес (ст.612 Цивільного кодексу України), що є його правом, а тому відповідач звернувся з вимогою про повернення попередньої оплати за не поставлене вугілля.
Отже, однорідність цих вимог випливає з їх юридичної природи і матеріального змісту та не залежить від підстав виникнення зобов'язань.
Таким чином, зобов'язання сторін за договором №07-13/1-ЕНД від 25.12.2012 та за договором №07-13/2-ЕН-ДТЕК є грошовими, що свідчить про однорідність вимог, що виникли на їх підставі.
За таких обставин суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог про визнання недійсним правочину про зарахування однорідних зустрічних вимог від 02.12.2013, з огляду на наявність умов, встановлених ст. 601 Цивільного кодексу України, та відсутність обставин, встановлених ст. 602 Цивільного кодексу України, за яких зарахування зустрічних однорідних вимог не допускається.
Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1.У задоволенні позовних вимог відмовити.
2.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання
повного тексту рішення: 23.05.2014.
Суддя М.Є. Літвінова