Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81
"14" травня 2014 р. Справа № 911/1140/14
За позовом ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс", м. Київ
до 1) ТОВ "ПК Трейдсервіс груп", с. Мархалівка
2) ТОВ "Агрофірма Постолівська", с. Постолівка
про стягнення 2 648 грн. 59 коп.
Суддя - Мальована Л.Я.
Представники:
позивач - ОСОБА_1 (дог. № б/н від 01.11.2013 р.);
відповідачів - не з'явилися.
Обставини справи:
Позивач звернувся до суду з позовом про солідарне стягнення з відповідачів 2 648 грн. 59 коп. - 3% річних по договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК090310/8 від 09.03.2010 р., угоди № 15-11/12-4 про заміну кредитора у зобов'язанні від 15.11.2012 р., договору поруки № 22-11-2012 від 22.11.2012 р., 700 грн. 00 коп. - адвокатські послуги.
Відповідач 1 в засідання суду не з'явився, але в матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнає, але задовольнити їх не може у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем. Просить суд розглядати справу без його участі.
Відповідач 2 в засідання суду не з'явився, хоча про місце і час розгляду справи був належним чином повідомлений судом, але до суду надіслав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у позові, а також надіслав клопотання про направлення справи за підсудністю до господарського суду Тернопільської області.
Позивач подав письмові пояснення, в яких заперечує проти заявленого клопотання про передачу справи за підсудністю з огляду на наступне.
Пунктом 20 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011р. № 10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» звернуто увагу судів на те, що відповідно до статей 13,15 ГПК України підсудність справ визначається за предметними і територіальними ознаками. Визначаючи територіальну підсудність справи, господарські суди повинні виходити, зокрема, з того, що місцезнаходження юридичної особи або фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»).
Відповідно до зазначеної у позові адреси ТОВ «АГРОФІРМА ПОСТОЛІВСЬКА» та підтвердженої існуючим у справі Витягом із ЄДРПОУ, місцезнаходження ТОВ «АГРОФІРМА ПОСТОЛІВСЬКА» (код ЄДРПОУ 30787770), є: 48236, Тернопільська область, Гусятинський район, село Постолівка, а ТОВ «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» та підтвердженої існуючим у справі Витягом із ЄДРПОУ, місцезнаходженням є: 08633, Київська область, Васильківський район, село Мархалівка, вулиця Комсомольська, 22.
Компетенція зазначених судів щодо розгляду справ розмежовується за територіальною ознакою. Загальні правила територіальної підсудності справ визначено статтею 15 Господарського процесуального кодексу України, якою зокрема передбачено:
справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо (частина 1);
справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача (частина 2);
справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача (частина 3).
Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 26 березня 2002 року №01-8/350 "Про деякі питання практики визначення підсудності справ та передачі справ з одного господарського суду до іншого господарського суду" у випадку, коли договором, який є предметом спору, передбачено відповідні обов'язки обох сторін, то територіальна підсудність у таких випадках має визначатися згідно з частиною 3 статті 15 Господарського процесуального кодексу України, і розгляд справи здійснюється тим господарським судом, до якого звернувся позивач.
Отже, за умовами договорів у сторін виникли взаємні права та обов'язки, що також свідчить про те, що підсудність даної справи повинна була визначатись згідно з частиною 3 статті 15 Господарського процесуального кодексу України
Відповідної правової позиції дотримується й Верховний Суд України у постанові по справі №3-4226к07 від 18 грудня 2007 року.
З огляду на вищевикладені обставини суд відмовляє в задоволенні заявленого ТОВ «АГРОФІРМА ПОСТОЛІВСЬКА» клопотання про передачу справи за підсудністю до господарського суду Тернопільської області.
Враховуючи те, що нез'явлення представників відповідачів не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представників відповідачів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:
09 березня 2010 року між ТОВ "Корпорація Агросинтез" та ТОВ "Агрофірма Постолівська" був укладений договір поставки на умовах товарного кредиту №ТК090310/8, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця насіннєвий матеріал та хімічні засоби рослин, а покупець зобов'язується прийняти товар, сплатити проценти за користування товарним кредитом та ціну товару відповідно до умов договору.
У зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням ТОВ "Агрофірма Постолівська" взятого на себе грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК090310/8 від 09 березня 2010року, 11 січня 2011 року ТОВ "Корпорація Агросинтез" звернулося до Господарського суду Тернопільської області із позовною заявою про стягнення із "Агрофірма Постолівська" суми заборгованості та штрафних санкцій за період із 10.07.2010 року по 31.01.2011 року згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК090310/8 від 09березня 2010 року.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 11 березня 2011 року у справі №16/3/5022-43/2011 та рішенням Господарського суду Київської області у справі № 911/2011/13 від 22 липня 2013 року встановлено, що заборгованість у розмірі 136 500,84 грн. згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК090310/8 від 09 березня 2010 року була погашена а саме: квитанція №43 від 18.03.2010 року на суму 28 000,00 грн., квитанція №1599.625.3 від 19.08.2010 року на суму 5 000,00 грн., квитанція № 1599.821.1 від 26.10.2010 року на суму 5 000,00 грн., квитанція № 1789.1042.1 від 21.12.2010 року на суму 3 000,00 грн., квитанція № 1599.1373.3 від 29.12.2010 року на суму 5 500,00 грн., платіжне доручення № 47 від 20 липня 2011 року на суму 120 000,00 грн. (заборгованість 94 077,17 грн. та пеня у справі №16/3/5022-43/2011).
Таким чином, зобов'язання ТОВ «АГРОФІРМА ПОСТОЛІВСЬКА» перед ТОВ «КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ» згідно договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК090310/8 від 09 березня 2010 року було виконано після 20 липня 2011 року.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Абзац 1 ч. І ст. 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших випадках, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Тобто, до договору слід застосовувати загальні положення про купівлю-продаж.
Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Стаття 694 ЦК України встановлює особливості продажу товару в кредит. Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з відстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу.
Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або Виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ч. І ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов'язання, зокрема, припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Виходячи із цього, у ТОВ «КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ» виникло право вимоги щодо нарахування пені, відсотків за користування чужими грошовими коштами, 3%-річних та інфляційних витрат згідно договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК090310/8 від 09 березня 2010 року за період із 26 березня 2010 року (наступного дня після настання строку оплати) по 19 липня 2011 року (дата погашення боргу).
У відповідності до ч. 1 статті 510 Цивільного кодексу України визначено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Пунктом 1 ч. 1 статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити.
Згідно ч. 1 статті 513 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Приписами статті 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням, (стаття 515 Цивільного кодексу України).
15 листопада 2012 року між ТОВ «КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ» та ТОВ «Компанія НІКО-ТАЙС»» було укладено Угоду № 15-11/12-4 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України).
Умовами Угоди № 15-11/12-4 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 15 листопада 2012 року встановлено, що первісний кредитор (ТОВ «КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ») відступає Новому кредитору (ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС»») право вимоги виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА ПОСТОЛІВСЬКА», зобов'язання щодо сплати розміру пені, відсотків за користування чужими грошовими коштами, 3%-річних та інфляційних витрат, набутих ТОВ «КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ» на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК090310/8 від 09 березня 2010 року, у зв'язку із неналежним, не своєчасним та неповним виконанням ТОВ «АГРОФІРМА ПОСТОЛІВСЬКА» грошового зобов'язання згідно договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК090310/8 від 09 березня 2010 року.
На виконання п. 4.1. Угоди ТОВ «КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ» було передано Позивачу перелік документів, що підтверджують права вимоги виконання відповідачєм-2 обумовленого зобов'язання.
У відповідності до пункту 4.3. Угоди, ТОВ «КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ» належним чином повідомило ТОВ «АГРОФІРМА ПОСТОЛІВСЬКА» про зазначені вище обставини.
За Угодою № 15-11/12-4 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 15 листопада 2012 року із врахуванням додаткової угоди № 1 від 22.04.2013 року та додаткової угоди №2 від 14.08.2013 року, Позивач одержує право замість ТОВ «КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ» вимагати від Відповідача-2 сплати грошової суми в розмірі, визначеному в п. 2.1 цієї Угоди.
В зв'язку з вищевикладеним позивач нараховує до стягнення 3 % річних у сумі 2 648 грн. 59 коп.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за Угодою №15-11/12-4 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 15 листопада 2012 року, 22 листопада 2012 року між ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС»» (Кредитор) та ТОВ «ПК «ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» (Поручитель) було укладено Договір поруки № 22-11-2012, за умовами якого Поручитель поручається перед Кредитором за виконання обов'язку Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА ПОСТОЛІВСЬКА» щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру 3%-річних у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Боржником грошового зобов'язання згідно договору поставки та Угоди, передбаченою ст. 2 цього Договору (надалі іменується «основний договір»), - пункт 1.1. Договору.
Відповідно до п. 2.1. Договору поруки, під основним договором в цьому Договорі розуміють Угоду №15-11/12-4 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в рядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 15 листопада 2012 року, укладену згідно договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК090310/8 від 09 березня 2010 року.
Пункт 3.1. договору поруки передбачає, що відповідальність Поручителя перед Кредитором обмежується сплатою розміру 3%-річних у сумі 5 000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок.
Відповідно до п. 4.1. договору у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) Боржником обов'язку за основною угодою, Кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до Боржника, так і до Поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед Кредитором.
Згідно ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Позивач додатково звернувся до Відповідача-1 із вимогою вих. №30-1/11 від 30 листопада 2012 року, котра була одержана Відповідачем-1 03 грудня 2012 року, проте до сьогодні не виконана.
Відповідно до змісту ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
Враховуючи вищевикладені норми закону та умови договору позивачем нараховано 2 648 грн. 59 коп. 3 % річних відповідно до наданого розрахунку, який відповідає вимогам закону, отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.
Крім того, позивач просить покласти на відповідача витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в розмірі 700 грн. 00 коп.
На підтвердження своїх вимог в цій частині позивачем надано суду, зокрема, договір про надання адвокатських послуг № 06-2/12 від 06.12.2012 року, акт прийому-передачі документів від 06.12.2012 року, акт приймання-передачі робіт щодо надання адвокатських послуг від 31.03.2014 року, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 3888 від 29.10.2009 року та посвідчення адвоката від 29.10.2009 року, додаткова угода № 1 від 01.05.2013 року, платіжне доручення № 148 від 07.12.2012 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуг перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.
Вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним (Інформаційний лист Вищого господарського суду України № 01-8/155 від 13.02.2002р.).
Пунктом 12 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 02-05/78 від 04.03.1998р. передбачено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним; за таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
При вирішенні питань, пов'язаних з оплатою послуг адвоката, слід також враховувати викладене в абзаці третьому пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права" № 01-8/973 від 14.12.2007р., за яким у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Дослідивши матеріали справи та визначаючи роль адвоката ОСОБА_1 у всебічному, повному та об'єктивному розгляді справи № 911/1140/14, суд вважає заявлену суму витрат на послуги адвоката в розмірі 700, 00 грн. співрозмірною з ціною позову, обґрунтованою та правомірною.
Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 230 ГК України, ст.ст. 514, 525, 526, 625 ЦК України, ст. ст. 44, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Постолівська» (48236, Тернопільська область, Гусятинський район, с. Постолівка, код 30787770) та Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейсервісгруп» (08633, Київська обл., Васильківський район, с. Мархалівка, вул. Комсомольська, 22, код 38267861) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, буд. 38, оф. 23, код 38039872) - 2 648 (дві тисячі шістсот сорок вісім) грн. 59 коп. трьох відсотків річних.
Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Постолівська» (48236, Тернопільська область, Гусятинський район, с. Постолівка, код 30787770) та Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейсервісгруп» (08633, Київська обл., Васильківський район, с. Мархалівка, вул. Комсомольська, 22, код 38267861) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, буд. 38, оф. 23, код 38039872) - 700 (сімсот) грн. 00 коп. адвокатських витрат та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.
Наказ видати після вступу рішення в законну силу.
Суддя Мальована Л.Я.