ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/5695/14 19.05.14
За позовом Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
до Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-ресурси"
про стягнення 20 000,00 грн.
Суддя Гумега О.В.
Представники
від позивача: Новицький М.З. за довіреністю № 46 від 12.05.2014 р.
від відповідача: не з'явився
Харківське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-ресурси" (відповідач) про стягнення 10000,00 грн. штрафу та 10000,00 грн. пені за прострочення сплати штрафу за періоди з 05.08.2013 р. по 06.08.2013 р., з 04.09.2013 р. по 02.10.2013 р., з 05.11.2013 р. по 15.01.2014 р., за 29.01.2014 р.
Позов подано на підставі ст. ст. 17 та 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та рішення Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.05.2013 р. № 103-к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі № 2/02-224-12 (далі - Рішення АМК).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2014 р. було порушено провадження у справі № 910/5695/14 та призначено її розгляд на 19.05.2014 р. о 10:10 год.
В судове засідання, призначене на 19.05.2014 р., з'явився представник позивача.
Представник відповідача в судове засідання, призначене на 19.05.2014 р. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 02.04.2014 р. не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.
Зокрема, відповідно до роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України у п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (надалі - Постанова Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18), розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Як зазначено у п. 3.9.1 вищезазначеної Постанови Пленуму ВГСУ, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. Там же зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 910/5695/14 від 02.04.2014 р. було направлено за адресою відповідача (01021, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 29/3), вказаною позивачем у позовній заяві, та яка відповідає адресі місцезнаходження останнього відповідно до даних Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за електронним запитом судді від 02.04.2014 р. за № 18457887.
Втім, поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/5695/14 від 02.04.2014 р. та примірником повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції було повернуто органами зв'язку до Господарського суду міста Києва з довідкою ф. 20.
За наведених обставин вважається, що відповідач був повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Письмових заяв та повідомлень щодо поважності причин відсутності в судовому засіданні 19.05.2014 р., відповідач суду не подав та не надіслав.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Крім того, відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 19.05.2014 р. без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та відповідно до вимог ст. 69 ГПК України.
Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 19.05.2014 р., надав усні пояснення щодо заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.
Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 19.05.2014 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд
Рішенням Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.05.2013 р. № 103-к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі № 2/02-224-12 (далі - Рішення АМК) визнано, що Державне підприємство Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-ресурси" в особі Харківської філії в березні-грудні 2012 року та станом на травень 2013 року займає монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з тимчасового зберігання затриманих транспортних засобів на спеціальних майданчиках в межах Харківської області (включаючи м. Харків) з часткою 100%, а також визнано, що Державне підприємство Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-ресурси" в особі Харківської філії, встановивши та застосувавши економічно необґрунтовані тарифи на послуги з тимчасового зберігання затриманих транспортних засобів на спеціальних майданчиках за рахунок встановлення завищеного рівня рентабельності, вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 1 частини другої статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку послуг з тимчасового зберігання затриманих транспортних засобів на спеціальних майданчиках в межах Харківської області (включаючи м. Харків) (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення АМК).
Згідно з частинами п'ятою та шостою статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 2 резолютивної частини Рішення АМК, на Державне підприємство Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-ресурси" в особі Харківської філії накладено штраф в розмірі 10000,00 грн. (п. 3 резолютивної частини Рішення АМК).
В Рішенні АМК було зазначено, що відповідно до ч. 3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" штраф повинен бути сплачений у двомісячний строк з дня одержання рішення, відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" - рішення органів Антимонопольного комітету України у двомісячний строк з дня його одержання може бути оскаржене до господарського суду, згідно з ч. 8 ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суб'єкт господарювання зобов'язаний протягом п'яти днів з дня сплати штрафу надіслати до територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.
Відповідно до частини першої статті 95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.
Частиною третьою статті 95 Цивільного кодексу України визначено, що філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.
Харківська філія Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-ресурси" є відокремленим підрозділом Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-ресурси" без права юридичної особи, що і підтверджується довідкою АА № 556222 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, яка додана до позовної заяви. В свою чергу, Державне підприємство Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-ресурси" є юридичною особою, що підтверджується Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за електронним запитом судді від 02.04.2014 р. за № 18457887, наявним в матеріалах спарви.
Згідно з частиною першою статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" органи Антимонопольного комітету України накладають штрафи на суб'єктів господарювання - юридичних осіб.
Отже, виходячи з вищевказаного, відповідальність по виконанню Рішення АМК Відділення покладається на юридичну особу - Державне підприємство Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-ресурси" (відповідач).
Харківське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (позивач) зазначило, що копія Рішення АМК була направлена ним відповідачу листом від 24.05.2013 № 02-26/2-2371 для виконання.
Зазначений лист та копія Рішення АМК отримані відповідачем 04.06.2013 р., про що свідчить лист поштамту-центру поштового зв'язку № 1 Харківської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" № 09-07-510, а також, безпосередньо підтверджується відповідачем в позовній заяві, яка була подана останнім до Господарського суду Харківської області № 184 від 29.07.2013 р. про визнання недійсним та скасування рішення Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.05.2013 р. № 103-к справі № 2/02-224-12 (копії листа поштамту-центру та позовної заяви наявні в матеріалах справи).
За даними позивача, відповідач скористався своїм правом відповідно до частини 1 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та оскаржив Рішення АМК до Господарського суду Харківської області.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 03.09.2013 р. у справі № 922/3267/13, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.11.2013 р. та постановою Вищого господарського суду України від 28.01.2014 р. у справі № 922/3267/13, в задоволенні позовних вимог Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-ресурси" до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.05.2013 р. № 103-к у справі № 2/02-224-12 відмовлено повністю.
Позивач зазначив, що станом на 29.01.2014 р. Державне підприємство Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-ресурси" штраф, накладений Рішення АМК, не сплатило, документи, що підтверджують сплату штрафу до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України не надіслало.
Відповідно до частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.
З урахуванням вищенаведених положень, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 10000,00 грн., накладеного Рішенням АМК, а також пені за прострочення сплати відповідачем штрафу за період за період з 05.08.2013 р. по 06.08.2013 р., з 04.09.2013 р. по 02.10.2013 р., з 05.11.2013 р. по 15.01.2014 р., за 29.01.2014 р. (104 дні) в розмірі 10000,00 грн., враховуючи при цьому обмеження щодо розміру пені, встановлені ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно із статтею 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.
Правовідносини, пов'язані з обмеженням монополізму та захистом суб'єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й Господарського кодексу України (далі - ГК України), і відтак - господарськими, а тому справи, що виникають з відповідних правовідносин, згідно з частиною третьою статті 21 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розглядаються господарськими судами.
Зі змісту абз. 2, 3 п. 1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" (надалі - Постанова Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15) вбачається, що справи за позовами органів Антимонопольного комітету України про стягнення з суб'єктів господарювання сум штрафів та пені у зв'язку з порушенням конкурентного законодавства підвідомчі господарським судам і підлягають розгляду за правилами Господарського процесуального кодексу України, оскільки таке стягнення здійснюється згідно саме з рішеннями відповідних органів, прийнятими на підставі приписів Закону України "Про захист економічної конкуренції". Водночас і пунктом 3 частини першої статті 12 ГПК встановлено, що справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції, підвідомчі господарським судам.
Отже, спір у даній справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.
Приписами статті 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.
Відповідно до частини 1 статті 22 цього Закону розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.
Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність (частина 2 статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").
Згідно статті 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про зобов'язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.
Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.
Згідно з частиною першою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.
Відповідно до частини 2 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.
Відповідно до частини 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
Згідно частини 8 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.
Отже, відповідно до вищевказаних норм позивач має право приймати рішення про визнання вчинення відповідачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, який повинен бути сплачений відповідачем у двомісячний строк з дня отримання відповідного рішення, при цьому протягом п'яти днів з дня сплати штрафу відповідач зобов'язаний надіслати позивачу документи, що підтверджують сплату штрафу, рішення позивача є обов'язковим для виконання.
Як передбачено частиною 7 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.05.2013 р. № 103-к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі № 2/02-224-12 на відповідача накладено штраф у розмірі 10000,00 грн. за вчинення порушення, яке передбачене пунктом 1 частини другої статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з тимчасового зберігання затриманих транспортних засобів на спеціальних майданчиках в межах Харківської області (включаючи м. Харків)
Зазначене рішення Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України було отримано відповідачем 04.06.2013 р., що підтверджується листом поштамту-центру поштового зв'язку № 1 Харківської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" № 09-07-510, а також, безпосередньо підтверджується відповідачем в позовній заяві, яка була подана останнім до Господарського суду Харківської області № 184 від 29.07.2013 р. про визнання недійсним та скасування рішення Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.05.2013 р. № 103-к справі № 2/02-224-12.
Згідно частини 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
Отже, кінцевим терміном сплати відповідачем спірного штрафу є 04.08.2013 р.
Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" відповідач має право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.
По матеріалам справи судом встановлено, що Державне підприємство Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-ресурси" (відповідач), не погодившись з рішенням Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.05.2013 р. № 103-к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі № 2/02-224-12 та відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування вказаного рішення Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.08.2013 р. було порушено провадження у справі № 922/3267/13 за позовом Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-ресурси" до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.05.2013 р. № 103-к у справі № 2/02-224-12.
За змістом частини 4 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого, зокрема, згідно з частиною першою статті 48 цього Закону, частиною першою статті 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"; а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до частини третьої статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше.
Оскільки оскаржуване рішення Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України приймалось у відповідності до вимог статті 48 цього Закону України "Про захист економічної конкуренції", порушення господарським судом провадження у справі № 922/3267/13 про визнання недійсним та скасування цього рішення, за відсутності обставин, передбачених частиною третьої статті 48 цього Закону, зупинило його виконання.
Таким чином, з 07.08.2013 р. виконання рішення Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.05.2013 р. № 103-к у справі № 2/02-224-12 було зупинено на підставі імперативних положень ч. 4 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
03.09.2013 р. Господарським судом Харківської області було прийнято рішення у справі № 922/3267/13, яким в задоволенні позовних вимог Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-ресурси" до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.05.2013 р. № 103-к у справі № 2/02-224-12 відмовлено повністю.
Отже, розгляд справи № 922/3267/13 у Господарському суді Харківської області тривав з 07.08.2013 р. по 03.09.2013 р.
Не погодившись з рішенням Господарського суду Харківської області від 03.09.2013 р. у справі № 922/3267/13, Державне підприємство Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-ресурси" звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на вказане рішення Господарського суду Харківської області.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.10.2013 р. у справі № 922/3267/13 прийнято апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-ресурси" до провадження та призначено її розгляд.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.11.2013 р. у справі № 922/3267/13 апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-ресурси" залишено без задоволення, рішення Господарського суду Харківської області від 03.09.2013 у справі № 922/3267/13 залишено без змін.
Отже, розгляд справи № 922/3267/13 Харківським апеляційним господарським судом тривав з 03.10.2013 р. по 04.11.2013 р.
Не погодившись з рішенням Господарського суду Харківської області від 03.09.2013 р. та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.11.2013 р. у справі № 922/3267/13, Державне підприємство Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-ресурси" звернулось до Вищого господарського суду України з відповідною касаційною скаргою.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.01.2014 р. у справі № 922/3267/13 прийнято касаційну скаргу Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-ресурси" до провадження та призначено її розгляд.
Постановою Вищого господарського суду України від 28.01.2014 р. зазначену касаційну скаргу залишено без задоволення, рішення Господарського суду Харківської області від 03.09.2013 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.11.2013 у справі № 922/3267/13 залишено без змін. Відповідно до частини другої статті 111-11 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) постанова Вищого господарського суду України від 28.01.2014 р., якою рішення Господарського суду Харківської області від 03.09.2013 та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 04.11.2013 у справі № 922/3267/13 залишені без змін, набрала законної сили 28.01.2014 р.
Отже, розгляд справи № 922/3267/13 Вищим господарським судом України тривав з 16.01.2014 по 28.01.2014 р.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 ГПК України постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. За наведених обставин, рішення Господарського суду Харківської області від 03.09.2013 р. у справі № 922/3267/13 набрало законної сили 04.11.2013 р. (дата винесення постанови Харківського апеляційного господарського суду у справі № 922/3267/13).
В свою чергу, рішення Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.05.2013 р. № 103-к у справі № 2/02-224-12 станом на час розгляду даної справи є чинним, не скасовано та не визнано судом недійсним.
У відповідності до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 17.04.2014 р. № 1226-VII) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, оскільки у рішенні Господарського суду Харківської області від 03.09.2013 р. у справі № 922/3267/13, яке набрало законної сили, було встановлено та належним чином доведено обставини, на підставі яких суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість рішення Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.05.2013 р. № 103-к у справі № 2/02-224-12, то зазначені обставини не потребують доказування при розгляді даної справи, у якій беруть участь ті самі особи, щодо яких встановлено ці обставини.
З огляду на наведене, а також зібрані у даній справі докази, підтверджується, що відповідач ухилився від сплати штрафу в розмірі 10000,00 грн., накладеного на нього рішенням Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.05.2013 р. № 103-к у справі № 2/02-224-12, у двомісячний строк з дня одержання ним рішення про накладення штрафу, визначений частиною 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", оскільки до 04.08.2013 р. (включно), а рівно і станом на даний час, спірний штраф не сплатив, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 10000,00 грн. обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Також позивач просить стягнути з відповідача пеню за прострочення сплати відповідачем штрафу за періоди з 05.08.2013 р. по 06.08.2013 р., з 04.09.2013 р. по 02.10.2013 р., з 05.11.2013 р. по 15.01.2014 р., за 29.01.2014 р. (всього 104 дні) в розмірі 10000,00 грн., враховуючи при цьому обмеження щодо розміру пені, встановлені ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання у ГК України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 ГК України).
Відповідно до п. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Відповідно до абзацу першого частини п'ятої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.
Абзацами третім-п'ятим частини п'ятої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.
Згідно підпункту 20.2 пункту 20 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства", тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися.
Судом вище було встановлено наступне:
- відповідач повинен був сплатити штраф, накладений на нього Рішенням АМК, по 04.08.2013 р. (включно), отже початок періоду прострочення відповідачем сплати штрафу починається з 05.08.2013 р.;
- 07.08.2013 р. ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.08.2013 р. було порушено провадження у справі № 922/3267/13 про визнання недійсним та скасування рішення Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.05.2013 р. № 103-к у справі № 2/02-224-12;
- з 07.08.2013 р. виконання Рішення АМК зупинено на підставі імперативних положень ч. 4 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції";
- з 07.08.2013 р. по 03.09.2013 р. тривав розгляд справи № 922/3267/13 у Господарському суді Харківської області;
- з 03.10.2013 р. по 04.11.2013 р. тривав розгляд справи № 922/3267/13 Харківським апеляційним господарським судом;
- з 16.01.2014 по 28.01.2014 р. тривав розгляд справи № 922/3267/13 Вищим господарським судом України.
Враховуючи наведене, а також приписи частини другої, абзаців першого, третього - п'ятого частини п'ятої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", роз'яснення підпункту 20.2 пункту 20 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства", суд прийшов до висновку про те, що позивачем вірно визначений період нарахування пені за прострочення сплати штрафу, накладеного на відповідача Рішенням АМК, а саме:
- з 05.08.2013 р. по 06.08.2013 р. включно - 2 дні (до дня прийняття ухвали Господарського суду Харківської області від 07.08.2013 р. про порушення провадження у справі № 922/3267/13);
- з 04.09.2013 р. по 02.10.2013 р. включно - 29 днів (з наступного дня після прийняття рішення Господарського суду Харківської області від 03.09.2013 р. у справі № 922/3267/13 - до дня прийняття ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 03.10.2013 р. у справі № 922/3267/13 про прийняття апеляційної скарги до провадження);
- з 05.11.2013 р. по 15.01.2014 р. - 72 дні (з наступного дня після прийняття постанови Харківського апеляційного господарського суду від 04.11.2013 р. у справі № 922/3267/13 - до дня прийняття ухвали Вищого господарського суду України від 16.01.2014 р. у справі № 922/3267/13 про прийняття касаційної скарги до провадження);
- за 29.01.2014 р. - 1 день (після прийняття постанови Вищого господарського суду України від 28.01.2014 р. у справі № 922/3267/13),
Позивач вважає, що за вказані періоди відповідачем прострочено 104 днів сплати штрафу (2 + 29 + 72 + 1 = 104), а сума пені за прострочення сплати штрафу за ці періоди з урахуванням обмеження, встановленого ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", складає 10000,00 грн.
Так, сума штрафу, накладеного на відповідача Рішенням АМК, становить 10000,00 грн.
Розмір пені за один день прострочення штрафу відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" складає 150,00 грн. (10000,00 грн. : 100 х 1,5 = 150,00 грн.), а за 104 дні - 15600,00 грн. (150,00 грн. х 104 дні = 15600,00 грн.).
Відповідно ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 10000,00 грн. за періоди з 05.08.2013 р. по 06.08.2013 р., з 04.09.2013 р. по 02.10.2013 р., з 05.11.2013 р. по 15.01.2014 р., за 29.01.2014 р., з урахуванням обмеження, встановленого ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", підлягають задоволенню повністю.
Згідно з ч. 2 ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
У частині 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначені ставки судового збору, зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена ставка судового збору в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.
Ціна позову становить 20000,00 грн., отже, сума судового збору за подання даного позову має складати 1827,00 грн. (1,5 розміру мінімальної заробітної плати).
Згідно ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Статтею 5 Закону України "Про судовий збір" визначені пільгові категорії щодо сплати судового збору, в т.ч. Антимонопольний комітет України та його територіальні відділення у справах, що вирішуються на підставі законодавства про захист економічної конкуренції та законодавства про здійснення державних закупівель.
Враховуючи наведені норми, з відповідача стягується судовий збір в доход Державного бюджету України в сумі 1827,00 грн.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 75, 82-85, 105, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-ресурси" (01021, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 29/3; ідентифікаційний код 32248749), з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, 10000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 коп.) штрафу та 10000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 коп.) пені за прострочення сплати штрафу, зарахувавши вказані суми до Державного бюджету України на рахунок відповідного управління Державної казначейської служби України за місцезнаходженням платника податків по коду класифікації доходів бюджету 21081100 (символ звітності 106).
3. Стягнути з Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-ресурси" (01021, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 29/3; ідентифікаційний код 32248749), з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, судовий збір в розмірі 1827,00 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.), який підлягає зарахуванню за реквізитами, передбаченими для справляння судового збору за подачу позовної заяви до Господарського суду міста Києва.
4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 23.05.2014 р.
Суддя Гумега О.В.