ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/2236/14 19.05.14
За позовом Антимонопольного комітету України
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення 578,50 грн.
Суддя Гумега О.В.
Представники
від позивача: Новицький М.З. за довіреністю № 300-122/01-1677 від 28.02.2014 р.
від відповідача: не з'явився
В лютому 2014 р. Антимонопольний комітет України (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач) про стягнення 578,50 грн. пені за період з 24.10.2013 р. по 18.12.2013 р. за прострочення сплати штрафу, накладеного на відповідача рішенням Антимонопольного комітету України від 18.06.2013 р. № 514-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2014 р. № 910/2236/14 позовні матеріали були повернуті без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 63 ГПК України.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2014 р. № 910/2236/14 апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.02.2014 р. № 910/2236/14 скасовано, а справу № 910/2236/14 направлено для розгляду до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2014 р. позовну заяву Антимонопольниого комітету України до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення з останнього 578,50 грн. пені прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/2236/14, розгляд справи призначено на 19.05.14 о 11:30 год.
Позов подано на підставі ст.ст. 16, 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та рішення Антимонопольного комітету України від 18.06.2013 р. № 514-р у справі № 239-26.13/212-11 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення АМК).
Позивач зазначив, що у зв'язку з несплатою Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 штрафу, накладеного Рішенням АМК, Антимонопольний комітет України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення штрафу та пені на підставі даного рішення.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.2013 р. у справі № 910/20762/13 позовні вимоги Антимонопольного комітету України про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 1300,00 грн. штрафу та 721,50 грн. пені за період з 17.09.2013 р. по 23.10.2013 р. задоволено повністю.
Оскільки відповідач станом на час звернення позивача з даним позовом до суду штраф, накладений Рішенням АМК, не сплатив, позивач відповідно до приписів частини п'ятої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", згідно яких нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідно штрафу, вважає, що з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 578,50 грн. за період з 24.10.2013 р. по 18.12.2013 р., з урахуванням при цьому обмежень, встановлених приписами частини п'ятої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції". Отже, позивачем заявлена до стягнення з відповідача сума донарахованої та нестягнутої з відповідача пені.
В судове засідання, призначене на 19.05.2014 р., з'явився представник позивача, подав супровідний лист № 300-20.3/04-4478 від 16.05.2014 р. на виконання вимог ухвали суду від 17.04.2014 р. з власним письмовим підтвердженням про відсутність аналогічного спору. В якості додатків до зазначеного листа позивач надав суду копії витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно позивача та відповідача станом на 17.05.2014 р. Наведені документи передані для реєстрації до відділу діловодства суду.
Представник відповідача в судове засідання, призначене на 19.05.2014 р. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 17.04.2014 р. не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.
Зокрема, відповідно до роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України у п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (надалі - Постанова Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18), розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Як зазначено у п. 3.9.1 вищезазначеної Постанови Пленуму ВГСУ, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. Там же зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 910/2236/14 від 17.04.2014 р. було направлено за адресою відповідача (АДРЕСА_2), вказаною позивачем у позовній заяві, та яка відповідає адресі місцезнаходження останнього відповідно до даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 17.05.2014 р. за № 18640549.
За наведених обставин вважається, що відповідач був повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.
Крім того, відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 19.05.2014 р. без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та відповідно до вимог ст. 69 ГПК України.
Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 19.05.2014 р., надав усні пояснення щодо заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.
Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 19.05.2014 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд
Згідно з рішенням Антимонопольного комітету України від 18.06.2013 р. № 514-р у справі № 239-26.13/212-11 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення АМК)., визнано, що ФОП ОСОБА_1 вчинив порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді неподання інформації Комітету на вимогу державного уповноваженого Комітету. За вчинене порушення на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 1300 грн.
Відповідно до частини 7 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.2013 р. у справі № 910/20762/13 задоволено повністю позовні вимоги Антимонопольного комітету України про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 1300,00 грн. штрафу, накладеного Рішенням АМК, та 721,50 грн. пені за період з 17.09.2013 р. по 23.10.2013 р.
Відповідно до частини п'ятої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідно штрафу.
Оскільки відповідач станом на час звернення позивача з даним позовом до суду штраф, накладений Рішенням АМК, не сплатив, позивач відповідно до приписів частини п'ятої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" вважає, що за прострочення сплати штрафу з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 578,50 грн. за період з 24.10.2013 р. по 18.12.2013 р.
Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно із статтею 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з огляду на таке.
Правовідносини, пов'язані з обмеженням монополізму та захистом суб'єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й Господарського кодексу України (далі - ГК України), і відтак - господарськими, а тому справи, що виникають з відповідних правовідносин, згідно з частиною третьою статті 21 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розглядаються господарськими судами.
Зі змісту абз. 2, 3 п. 1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" (надалі - Постанова Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15) вбачається, що справи за позовами органів Антимонопольного комітету України про стягнення з суб'єктів господарювання сум штрафів та пені у зв'язку з порушенням конкурентного законодавства підвідомчі господарським судам і підлягають розгляду за правилами Господарського процесуального кодексу України, оскільки таке стягнення здійснюється згідно саме з рішеннями відповідних органів, прийнятими на підставі приписів Закону України "Про захист економічної конкуренції". Водночас і пунктом 3 частини першої статті 12 ГПК встановлено, що справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції, підвідомчі господарським судам.
Отже, спір у даній справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.
Відповідно до частини 1 статті 22 цього Закону розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.
Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність (частина 2 статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").
Згідно статті 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про зобов'язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.
Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.
Згідно з частинами 1, 2 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб. У разі, якщо вручити рішення немає можливості, зокрема, внаслідок відсутності посадових чи уповноважених представників суб'єкта господарювання за відповідною юридичною адресою, - рішення органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України "Голос України", газета Кабінету Міністрів України "Урядовий кур'єр", "Офіційний вісник України", друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача). Рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.
Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу (частина 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції").
Згідно частини 8 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.
Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 17.04.2014 р. № 1226-VII) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.2013 р. у справі № 910/20762/13 за позовом Антимонопольного комітету України до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, яке набрало законної сили 09.01.2014 р., встановлені обставини, які в силу вищенаведених приписів ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не доказуються при розгляді даної справи № 910/2236/14, у якій беруть участь ті самі особи, щодо яких встановлено ці обставини, а саме встановлено наступні обставини:
Рішення Антимонопольного комітету України від 18.06.2013 № 514-р направлено відповідачу листом від 25.06.2013 № 300-29/05-6264. Відповідно довідки Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" конверт повернувся з відміткою "за закінченням терміну зберігання".
У зв'язку з неможливістю вручити вищенаведене рішення відповідачу, воно було опубліковане в газеті Кабінету Міністрів України "Урядовий Кур'єр" від 05.07.2013 № 118. Отже, Рішення вважається врученим відповідачу 16.07.2013 року.
Відповідач у межах строку, який був визначений для сплати штрафу, що накладений згідно з Рішенням АМК, не здійснив його сплату, а тому Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.2013 р. у справі № 910/20762/13 стягнуто з відповідача на користь позивача 1300,00 грн. штрафу, накладеного Рішенням АМК, та 721,50 грн. пені за період з 17.09.2013 р. по 23.10.2013 р.
Як встановлено судом при розгляді даної справи по суті, станом на теперішній час позивач не отримував від відповідача документів, що підтверджують сплату штрафу, накладеного рішенням АМК.
Відповідно до частини п'ятої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідно штрафу.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що відповідач ухилився від сплати штрафу, накладеного на нього Рішенням АМК, у строк, визначений частиною 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", що, в свою чергу, є підставою для стягнення з відповідача пені за прострочення сплати цього штрафу.
Зокрема, Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.2013 р. у справі № 910/20762/13 з відповідача на користь позивача стягнуто 721,50 грн. пені за період з 17.09.2013 р. по 23.10.2013 р.
За таких обставин, суд вважає підставним донарахування позивачем відповідачу пені за прострочення сплати штрафу, накладеного Рішенням АМК, за період з 24.10.2013 р. по 18.12.2013 р. за наступним розрахунком позивача, який суд вважає обґрунтованим та арифметично правильним:
Розмір пені за один день прострочення штрафу відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" складає 19,50 грн. (1300,00 грн. : 100 х 1,5 = 19,50 грн.).
За період з 24.10.2013 р. по 18.12.2013 р. відповідачем прострочено 56 днів сплати штрафу.
Таким чином, сума пені за прострочення сплати штрафу за вказаний період складає 1092,00 грн. (19,50 грн. х 56 = 1092,00 грн.).
В той же час, з урахуванням обмежень, встановлених ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного Рішенням АМК, т.т. не може перевищувати 1300,00 грн.
У зв'язку з цим, розмір донарахованої пені становить 578,50 грн. (1300,00 грн., максимально можливий розмір пені в спірному випадку - 721,50 грн. , розмір пені, стягнутий з відповідача на користь позивача за Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.2013 р. у справі № 910/20762/13 = 578,50 грн.).
Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 578,50 грн. за період з 24.10.2013 р. по 18.12.2013 р. за прострочення сплати штрафу, накладеного Рішенням АМК, підлягають задоволенню повністю.
Згідно з ч. 2 ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначені ставки судового збору, зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена ставка судового збору в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.
Ціна позову становить 578,50 грн., отже, сума судового збору за подання даного позову має складати 1827,00 грн. (1,5 розміру мінімальної заробітної плати).
Згідно ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Статтею 5 Закону України "Про судовий збір" визначені пільгові категорії щодо сплати судового збору, в т.ч. Антимонопольний комітет України та його територіальні відділення у справах, що вирішуються на підставі законодавства про захист економічної конкуренції та законодавства про здійснення державних закупівель.
За таких обставин, з відповідача стягується судовий збір в доход Державного бюджету України в сумі 1827,00 грн.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, 578,50 грн. (п'ятсот сімдесят вісім гривень 50 коп.) пені до загального фонду Державного бюджету України на рахунок відповідного управління Державної казначейської служби України за місцезнаходженням платника податків за кодом класифікації доходів бюджету 21081100 (символ звітності 106).
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, судовий збір в розмірі 1827,00 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.), який підлягає зарахуванню за реквізитами, передбаченими для справляння судового збору за подачу позовної заяви до Господарського суду міста Києва.
4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 23.05.2014 р.
Суддя Гумега О.В.