ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа № 14/20920.05.09
Господарський суд міста Києва у складі судді Нарольського М.М.,
розглянувши справу№ 14/209
за позовом Закритого акціонерного товариства «Перестрахова компанія «Лідер Ре»
доЗакритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус»
простягнення 84063,02 грн.
за участю представників сторін:
від позивача- Долгієрова Т.М.
від відповідача - Галицький М.І.
Закрите акціонерне товариство «Перестрахова компанія «Лідер Ре» (надалі -ЗАТ «Перестрахова компанія «Лідер Ре») звернулось в господарський суд міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус»(надалі -ЗАТ «Страхова компанія «Статус») про стягнення 84063,02 грн.
В обґрунтування пред'явлених вимог позивач посилається на безпідставне отримання та неповернення відповідачем грошових коштів в оспорюваній сумі за договором № 135/ФП/12/06 від 29.12.2006 р. пропорційного облігаторного перестрахування наземних транспортних засобів на базі ексцедента сум.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.05.2009 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено у судовому засіданні, зобов'язано сторони виконати певні дії.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.05.2009 р. в порядку ст. ст. 66, 67 ГПК України вжито заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача.
Позивач в порядку ст. 22 ГПК України 19.05.2009 р. подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 84063,02 грн. основної заборгованості, 15270,59 грн. пені, 1793,03 грн. відсотків річних, 12065,88 грн. інфляційних збитків.
Відповідач в порядку ст. 59 ГПК України 20.05.2009 р. подав відзив на позовну заяву, в якому просить суд припинити провадження у справі у зв'язку із відсутністю предмета спору.
Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.
Розглянувши надані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Як вбачається з матеріалів справи, 29.12.2006 р. між Закритим акціонерним товариством «ВіЕйБі Ре», правонаступником якого є ЗАТ «Перестрахова компанія «Лідер Ре»(Перестраховик), та ЗАТ «Страхова компанія «Статус»(Перестрахувальник) укладено договір № 135/ФП/12/06 пропорційного облігаторного перестрахування наземних транспортних засобів на базі ексцедента сум (надалі -Договір), який визначив загальні умови перестрахування наземних транспортних засобів, застрахованих ЗАТ «Страхова компанія «Статус», та відповідно до якого укладаються конкретні договори перестрахування -рахунки-бордеро ризиків, переданих в перестрахування.
Укладений Договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про страхування»перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.
Відповідно до ст. 987 ЦК України за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником. Страховик, який уклав договір перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі відповідно до договору страхування.
Відповідно до умов Договору сторонами укладено рахунок-бордеро № 12 ризиків переданих у перестрахування в грудні 2007 року (надалі -рахунок-бордеро), пунктом 4 якого перестраховано автомобіль Cadillac Escalade державний номер АА8885ЕР, застрахований відповідачем за договором НТ № 112403 добровільного страхування наземного транспорту від 06.12.2007 р.
Умовами Договору перестрахування передбачено (п. 2.4), що позивач відшкодовує відповідачу певну частину страхового відшкодування, яке відповідач сплачує страхувальнику при настанні страхового випадку.
Відповідно до умов пункту 4 рахунку-бордеро частка відповідальності відповідача складає 8,77 % від суми збитку (страхового відшкодування), а частка позивача складає 91,23 % від суми збитку (страхового відшкодування).
27 жовтня 2008 року стався страховий випадок з автомобілем Cadillac Escalade державний номер АА8885ЕР за страховим ризиком «дорожньо-транспортна пригода».
Відповідно до страхового акту № 3103-У.Р. від 03.10.2008 р. розрахунок страхового відшкодування складає 322353,46 грн.
Відповідач 27.10.2008 р. надіслав позивачу лист-вимогу № 15 про сплату касового збитку за Договором, відповідно до якого заявив до сплати 294247,28 грн. (в тому числі із врахуванням 180 грн. витрат на врегулювання).
В свою чергу, позивач виконав свої зобов'язання за Договором та перерахував на рахунок відповідача 294247,28 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 2115 від 12.11.2008 р., № 2117 від 13.11.2008 р., № 2118 від 13.11.2008 р. та № 2128 від 14.11.2008 р. (в матеріалах справи).
В подальшому, відповідачем складено новий страховий акт № ГЗ 3103-01-У.Р. і виплачено страхове відшкодування в розмірі 230389,41 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1127 від 23.01.2009 р.
За твердженням відповідача необхідність складення нового акту виникла у зв'язку з тим, що страхувальник надав новий звіт з визначення матеріального збитку, відповідно до якого сума збитку складає 463828,81 грн.
Листом від 23.02.2009 р. відповідач повідомив про цю обставину позивача та зазначив про готовність повернути різницю частини страхового відшкодування на першу вимогу позивача.
За твердженням позивача, відповідно до акту № ГЗ 3103-01-У.Р. від 03.12.2008 р. його частка повинна складати 210184,26 грн., а тому різниця в розмірі відшкодування належного до виплати відповідачу становить 84063,02 грн.
Однак, відповідач посилається на те, що різниця в розмірі відшкодування становить 83898,80 грн., оскільки позивачем не врахована сума 180 грн., яка належить до виплати у якості витрат на врегулювання (п. 16 листа вимоги).
Також відповідач стверджує про зарахування однорідних вимог сторін відповідно до своєї заяви № 365 від 20.03.2009 р. та просить суд припинити провадження у справі в порядку п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку із відсутністю предмета спору.
В свою чергу, позивач не погоджується із сплатою витрат на врегулювання та заперечує проти зарахування вимог, посилаючись на безпідставність відповідної заяви та спірний характер заборгованості сторін.
Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Виходячи із вказаних положень, зарахування зустрічних однорідних вимог являє собою односторонній правочин та має своїм наслідком припинення зобов'язань.
За змістом ст. 203 ГК України, ст. 601 ЦК України зарахування можливе за наявності умов зустрічності та однорідності вимог, настання строків виконання зобов'язання, а також відсутності спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо.
Суд приймає до уваги, що сторони посилаються на різний розмір відшкодування належного до виплати відповідачу, тобто між сторонами фактично існує спір щодо розмірів відшкодування та зарахування, що виключає здійснення зарахування в порядку наведених норм (ст. 203 ГК України, ст. 601 ЦК України).
Крім того, вимогу про повернення грошових коштів, які відповідач одержав без достатніх правових підстав, не можна вважати однорідною із вимогою про виплату страхових відшкодувань відповідно до рахунків-бордеро.
Згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Слід зазначити, що предмет спору припиняє існувати, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилось неврегульованих питань або спір врегульовано між самими сторонами.
Відтак, за наявності між сторонами спірних та неврегульованих питань, твердження відповідача про необхідність припинення провадження у справі є необґрунтованим та безпідставним.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно зі ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
В силу п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.
Враховуючи викладене, відповідач зобов'язаний повернути позивачу грошові кошти.
Визначаючи розмір грошових коштів, які підлягають поверненню, суд погоджується в цій частині з відповідачем, оскільки позивач безпідставно не врахував суму 180 грн., яка належить до виплати у якості витрат на врегулювання (п. 16 листа вимоги). При цьому суд також враховує, що позивач, погодившись із необхідністю сплати витрат не врегулювання, добровільно перерахував 294247,28 грн. (в тому числі із врахуванням 180 грн. витрат на врегулювання), не висуваючи проти цього заперечень в подальшому.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає позовні вимоги в частині повернення грошових коштів в розмірі 83898,80 грн., розмір яких визначений у зв'язку із різницею між виплаченою та належною до виплати частинами страхового відшкодування, законними та обґрунтованими.
Позивач також просить суд стягнути з відповідача 15270,59 грн. пені, 1793,03 грн. відсотків річних, 12065,88 грн. інфляційних збитків.
Відповідно до п. 7.2 Договору за порушення строків виконання будь-яких грошових зобов'язань, передбачених цим договором, винна сторона виплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,1 % від невнесеної в строк суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд вважає вищезазначені вимоги позивача безпідставними та такими, що не ґрунтуються на законі, оскільки повернення грошових коштів, які одержані відповідачем без достатніх підстав, не є грошовим зобов'язанням відповідача за Договором. Правові підстави для нарахування пені, відсотків річних та інфляційних витрат відсутні, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на сторони пропорційно.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус»(02160, м. Київ, пр-т. Воз'єднання, 15, оф. 109, код 31201694) на користь Закритого акціонерного товариства «Перестрахова компанія «Лідер Ре»(03190, м. Київ, вул. Баумана, 26, код 32830769) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 83898,80 грн. безпідставно одержаних коштів, 838,98 грн. державного мита, 87,46 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині в позові відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
СуддяМ.М. Нарольський
Дата підписання рішення: 03.06.2009 р.