11 червня 2009 р.
№ 11/5
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Кочерової Н.О. - головуючого,
Мамонтової О.М.,
Черкащенка М.М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги
ВАТ "Луганська обласна друкарня"
на постанову
Луганського апеляційного господарського суду від 02.04.2009 року
у справі господарського суду
Луганської області
за позовом
ВАТ "Луганська обласна друкарня"
до
ТОВ "Синергія-Україна"
про
стягнення 5 681, 94 грн.,
в судове засідання прибули представники сторін:
позивача:
Карвацька Є.О.,
відповідача:
не з"явився,
У січні 2009 року ВАТ "Луганська обласна друкарня" звернулось до господарського суду з позовом до ТОВ ""Синегрія-Україна" про стягнення 5681,94 грн., як безпідставно отриманих грошових коштів.
Рішенням господарського суду Луганської області від 19.02.2009 року позов задоволено повністю з мотивів обґрунтованості та доведеності позовних вимог з посиланням при цьому на ст.1212 ЦК України в обґрунтування отримання відповідачем коштів у розмірі 5681,94 грн. без достатньої правової підстави. Стягнуто з відповідача на користь позивача 220,00 грн. судових витрат.
Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 02.04.2009 року рішення місцевого господарського суду від 19.02.2009 року скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд послався на відсутність підстав для задоволення позовних вимог оскільки позивачем був обраний невірний спосіб захисту порушеного права, а спірні грошові кошти перераховані не безпідставно.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, ВАТ "Луганська обласна друкарня" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Луганського апеляційного господарського суду від 02.04.2009 року скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Луганської області від 19.02.2009 року.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що апеляційним господарським судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконної постанови.
Доповідач: Черкащенко М.М.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судами попередніх інстанцій, 23.10.2006 року між ВАТ "Луганська обласна друкарня" (як комітентом) та ТОВ ""Синегрія-Україна" (як комісіонером) було укладено договір комісії №8, відповідно до умов якого, комітент доручив, а комісіонер прийняв на себе зобов'язання здійснити помісячну купівлю природного газу для комітента від імені комісіонера, але за рахунок комітента, на умовах договору за обумовлену винагороду (п.1.1 Договору).
Згідно з п. 1.2 договору, вартість 1000 стандартних куб. м газу, що купує комісіонер для комітента, складає 679,93 грн. на момент укладення договору.
Пунктом 4.1 договору, сторони встановили порядок зміни ціни або порядку розрахунків за газ, відповідно до якого, нові ціни або порядок розрахунків оформляються письмово у вигляді додаткової угоди до 23 числа місяця, що передує місяцю покупки, після чого є обов'язковими для сторін за договором. У випадку прийняття уповноваженими державними органами рішення про зміну ціни та/або порядку розрахунків за газ після 23 числа місяця, що передує місяцю покупки, нова ціна та/або новий порядок розрахунків повинні бути узгоджені та оформлені у вигляді додаткових угод протягом 5 (п'яти) календарних днів після прийняття такого рішення.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ціна природного газу узгоджувалася сторонами додатковими угодами від 23.11.2007 року, від 24.01.1008 року, від 31.01.2008 року, від 23.02.2008 року, від 24.03.2008 року, від 21.05.2008 року, від 22.05.2008 року, від 24.06.2008 року, від 08.07.2008 року, від 21.08.2008 року, від 01.10.2008 року, від 23.10.2008 року підписаними та узгодженими сторонами договору.
Водночас, додаткова угода від 12.01.2008 до договору № 8 від 23.10.2006 про ціну на газ на січень 2008 року та додаткова угода від 15.11.2008 року до договору № 8 від 23.10.2006 року про ціну на газ на листопад 2008 року позивачем підписана не була у зв'язку з недотриманням відповідачем умов договору комісії щодо строків повідомлення про зміну ціни та порядку отримання відповідних додаткових угод.
Предметом розгляду даної справи є стягнення безпідставно отриманих відповідачем грошових коштів в розмірі 5681,94 грн., що становить різницю між фактично сплаченою позивачем вартістю природного газу та вартістю отриманих його обсягів. При цьому, така різниця виникла внаслідок недосягнення згоди щодо ціни природного газу, визначеної вказаними додатковими угодами від 12.01.2008 року (щодо ціни на газ на січень 2008 року) та від 15.11.2008 року (щодо ціни на газ на листопад 2008 року).
Вирішуючи даний спір по суті заявлених вимог, судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору комісії, відповідачем у 2008 році було здійснено позивачу поставку газу, про що складені та підписані відповідні акти про обсяги спожитого природного газу за відповідні місяці.
Відповідно до умов договору розрахунки за газ, який є предметом договору, здійснюються у вигляду передоплати. Згідно з п.2.1.1, позивач зобов'язаний до 20 числа місяця, що передує місяцю покупки газу перерахувати на рахунок відповідача грошові кошти в національній валюті України в сумі 100% вартості газу, що купується і комісійної винагороди. Кінцевий розрахунок з комісіонером за фактично придбаний газ здійснюється комітентом до 07 числа місяця, наступного за місяцем купівлі газу з урахуванням обсягів додатково придбаного газу за звітний період (п.2.1.7 договору).
Відповідно до ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України, договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору комісії позивачем було здійснено передплату та оплату за фактично отриманий природний газ за період з грудня 2007 року по вересень 2008 року шляхом перерахування грошових коштів в загальній сумі 85145,59 грн. Факт оплати підтверджено наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями, з тексту призначення платежу яких вбачається, що перерахування здійснювалось саме за оплату природного газу по договору №8 від 23.10.2006 року.
Згідно зі статтею 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї статті застосовуються до вимог, зокрема про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.
Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Апеляційним господарським судом було вірно встановлено, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору комісії №8 від 23.10.2006 року, яким передбачено взаємні зобов'язання сторін. Отримуючи передоплату від позивача, відповідач виконував свої зобов'язання з передачі природного газу.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком апеляційного господарського суду, що позивачем не правильно обраний спосіб захисту своїх майнових справ, оскільки спірна сума була сплачена позивачем та отримана відповідачем на виконання договору комісії №8 від 23.10.2006 року, а не як помилково зазначив суд першої інстанції -безпідставно отримані кошти.
Судова колегія також зазначає, що позивач не позбавлений права звернутись до суду за захистом своїх майнових прав на підставі договору комісії, правовідносини яких регулюються главою 69 ЦК України.
На підставі вищевикладеного, оскаржувана постанова є повною, законною та обґрунтованою, винесеною з дослідженням всіх обставин справи і при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, а тому судова колегія не вбачає підстав для її зміни чи скасування. Доводи скаржника також не спростовують висновків, які покладені в основу судового рішення.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу залишити без задоволення
Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 02.04.2009 року у справі № 11/5 залишити без змін.
Головуючий, суддя Н.О.Кочерова
Судді О.М.Мамонтова
М.М.Черкащенко