01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
10.06.2009 № 49/53
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Тунік А.В. - представник за дов. № 48-2008/D від 07.08.2008;
від відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Укроборонлізинг"
на рішення Господарського суду м.Києва від 25.03.2009 (дата підписання повного тексту рішення - 26.04.2009)
у справі № 49/53 (суддя
за позовом ВАТ "Концерн Галнафтогаз"
до Державного підприємства Міністерства оборони України "Укроборонлізинг"
про стягнення 26844,99 грн.
Суть рішення і апеляційної скарги:
Відкрите акціонерне товариство “Концерн Галнафтогаз” (далі - позивач) у лютому 2009 року звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства Міністерства оборони України “Укроборонлізинг” (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача суму боргу у розмірі 26 844,99грн. Судові витрати позивач просив покласти на відповідача.
Рішенням господарського суду міста Києва від 25.03.2009 у справі № 49/53 позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 26 844,99грн. заборгованості за поставлений товар, 268,45 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду обґрунтоване приписами статей 14, 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України з огляду на доведеність порушень відповідачем своїх обов'язків за договором № 06СК08-103 купівлі-продажу товарів за смарт-картками шляхом невиконання відповідачем своїх грошових зобов'язань належним чином, у встановлений строк.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення господарського суду міста Києва від 25.03.2009 у справі № 49/53, а саме: позовну заяву задовольнити частково, стягнути на користь позивача заборгованість в розмірі 13 422,49 грн., 134, 22 грн. державного мита та 59,00 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення господарського суду міста Києва від 25.03.2009 у справі № 49/53 було прийнято з неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи.
Так, апелянт зазначив, що на день подачі позову та винесення ухвали про порушення провадження у справі заборгованість скаржника перед позивачем складала 13 422,49 грн., що підтверджується актом звірки укладеним сторонами від 31.10.2008 та платіжним дорученням № 715 від 24.12.2008 на суму 13 422,50 грн. Крім того, апелянт зазначив, що ухвалою господарського суду міста Києва 05.02.2009 та 11.03.2009 було зобов'язано позивача провести з відповідачем звірку розрахунків, чого зроблено не було, що й призвело до винесення судом помилкового рішення.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2009 у справі № 49/53 апеляційна скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду за №01-23/1/2 від 09.06.2009 в зв'язку з виробничою необхідністю, розгляд апеляційної скарги у справі №49/53 було доручено колегії суддів під головуванням судді Коротун О.М., суддів Алданова С.О., Євграфова Є.П.
Відповідач в засідання суду Київського апеляційного господарського суду 10.06.2009 не з'явився, проте був належним чином повідомлений про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується реєстром відправленої кореспонденції та відміткою відділу діловодства на зворотному боці ухвали, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Дана відмітка, за умови, що її оформлено до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 13.08.2008 № 01-8/482 “Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року).
Крім того, враховуючи, що судом явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судовому засіданні 10.06.2009, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 ГПК України.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Київський апеляційний господарський суд, -
Як правильно з'ясовано судом першої інстанції, 19.03.2008 між позивачем та відповідачем було укладено договір №06СК08-103 купівлі-продажу товарів за смарт-картками (далі - договір), відповідно до умов якого позивач прийняв на себе зобов'язання передати у власність відповідача товари, а останній зобов'язується прийняти і оплатити їх на умовах, вказаних в у пункті 4.4 та інших пунктах даного договору, а також у додатках (додаткових угодах до даного договору (п. 2.1 договору).
Пунктом 1.1 даного договору передбачено, що смарт-карта це - документ на емітованому продавцем носії електронної інформації у вигляді пластикової картки, яка передається в користування покупцеві і надає йому чи іншій особі, яка правомірно володіє нею, можливість отримувати нафтопродукти, супутні товари та послуги від продавця за умови її пред'явлення.
Відповідно до п. 4.1 договору відпуск (передача) товарів ((нафтопродукти, а саме: дизельне паливо, бензин марок А-76 (А-80), А-92, А-95, А-98, газ скраплений, а також супутні товари, що відпускаються (продаються) продавцем на автозаправних станціях (п. 14 - договору)) здійснюється відповідно до чинних цін на автозаправних станціях на момент здійснення операції по відпуску (передачі) товару покупцеві.
Згідно п. 4.4. договору розрахунки за товар здійснюються в гривнях покупцем (відповідач) на умовах попередньої (авансової) оплати товарів (якщо інший порядок оплати не передбачений в додатках до цього договору) шляхом перерахування грошових коштів на банківський поточний рахунок продавця (позивач), вказаний в цьому договорі. Сума авансового платежу не обмежується та сплачується покупцем самостійно в будь-який час строку дії цього договору і включає в себе ПДВ. На грошову суму, внесену як аванс (передоплата), покупець має право отримати товар відповідно до умов цього договору.
Як вбачається з матеріалів справи, та не спростовується доводами апеляційної скарги, згідно п. 4.5 договору щомісячно до 10-го робочого дня місяця, наступного за звітним, позивач проводить звірку взаєморозрахунків з відповідачем, у результаті чого сторони підписують акт звірки взаєморозрахунків. Для чого позивач у межах зазначеного терміну (строку) готує та передає відповідачу проект акта звірки взаєморозрахунків. При цьому допускається застосування засобів факсимільного зв'язку та/або електронної пошти. Одержавши проект акта звірки взаєморозрахунків, відповідач протягом 2-х робочих днів з моменту отримання акта звірки взаєморозрахунків розглядає, підписує та повертає позивачу один примірник акта звірки взаєморозрахунків, а у разі непогодження з даними, що наведені у проекті акта звірки взаєморозрахунків, подає позивачу свої обґрунтовані та документально підтверджені заперечення.
Згідно п. 10.1., договору він набрав чинності з дати його укладення (підписання) сторонами та діє до моменту повного та належного виконання сторонами усіх своїх зобов'язань за цим договором.
Відповідно до п. 10.5. договору закінчення строку дії договору не звільняє жодну зі сторін від відповідальності за його порушення (невиконання та/або неналежне виконання), яке мало місце, під час дії цього договору.
Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачем на виконання умов договору було поставлено відповідачу товар на загальну суму 131 844,99 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами прийому-передачі продукції: № 06СК08-103-1 від 31.03.2008, № 06СК08-103-2 від 30.04.2008, № 06СК08-10-3 від 31.05.2008, № 06СК08-104 від 30.06.2008, № 06СК08-103-5 від 31.07.2008, № 06СК08-103-6 від 31.08.2008, № 06СК08-103-7 від 30.09.2008 (аркуші справи 28-35).
Відповідач за поставлений товар в повному обсязі не розрахувався.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
10.06.2009 представник позивача в судовому засіданні Київського апеляційного господарського суду надав акт звірки, який залучено до матеріалів справи з якого вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем на момент подачі позовної заяви до суду першої інстанції становила 13 422,49 грн.
Крім того, апелянтом до апеляційної скарги було додане платіжне доручення № 715 від 24.12.2008, з якого вбачається, що останній 24.12.2008 перерахував позивачу (ВАТ “Концерн Галнафтогаз”) 13 422,50 грн. за нафтопродукти згідно договору № 06СК08-103 від 19.03.2008.
Таким чином, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, заборгованість відповідача, складає 13 422,49 грн. а не 26 844,99 грн., як було встановлено судом першої інстанції. Тому рішення підлягає зміні, а позов частковому задоволенню.
В судовому засіданні 25.03.2009 в суді першої інстанції представник відповідача участі не брав, а тому додане до апеляційної скарги платіжне доручення № 715 від 24.12.2008 на суму 13422,50 грн. в силу статей 22, 101 ГПК України приймається судом апеляційної інстанції в якості належного доказу в розумінні статті 34 ГПК України.
З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд, приймає як обґрунтовані твердження апелянта, що на день подачі позову та винесення ухвали про порушення провадження у справі заборгованість скаржника перед позивачем складала 13 422,49 грн.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.
Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Ст. 34 ГПК України зазначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 104 ГПК України колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 25.03.2009 по даній справі підлягає зміні з підстав неповного з'ясування обставин справи, в порядку п. 4 ч. 1 ст. 103 ГПК України, а апеляційна скарга - задоволенню.
В порядку п. 10 ч. 2 ст. 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд здійснює новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.
Відповідно до ст. 49 ГПК України при частковому задоволенні позову державне мито покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За розгляд справи в суді апеляційної інстанції судові витрати підлягають стягненню з позивача на користь апелянта.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України “Укроборонлізинг” задовольнити.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 25.03.2009 по справі № 49/53 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України “Укроборонлізинг” (03049, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 30, рахунок 26000103961 в ТОВ “Артем-банк”, МФО 300885, код 30488626) користь Відкритого акціонерного товариства “Концерн Галнафтогаз” (79056, м. Львів, вул. Пластова, 1, рахунок 26002001301939 у філії ЗАТ “ОТП Банк” у м. Львів, МФО 385402, код 31729918), 13 422,49 грн. основного боргу, 134,22 грн. державного мита та 59,00 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу. В решті задоволення позову відмовити.
3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Концерн Галнафтогаз” на користь Державного підприємства Міністерства оборони України “Укроборонлізинг” 134,23 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.
4. Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.
5. Матеріали даної справи повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку
Головуючий суддя
Судді
15.06.09 (відправлено)