10 червня 2009 р.
№ 8/97-08-3683
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:
Кравчука Г.А.
суддів:
Мачульського Г.М.
Шаргала В.І.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" в особі Одеської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта"
на постанову
Одеського апеляційного господарського суду
від
03.03.2009р.
у справі
№8/97-08-3683
Господарського суду
Одеської області
за позовом
Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" в особі Одеської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта"
до
1). Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал"
2). Комунального підприємства "Міські дороги"
про
стягнення суми виплаченого страхового відшкодування, -
Позивач, з врахуванням уточнення позовних вимог, звернувся до господарського суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що у зв'язку із виплатою страхового відшкодування ці кошти підлягають стягненню солідарно з відповідачів на його користь.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.12.2008р. (суддя Атанова Т.О.) позов задоволено, постановлено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" та Комунального підприємства "Міські дороги" солідарно на користь Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" в особі Одеської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" суму виплаченого страхового відшкодування у розмірі 7 164, 43 грн.; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" на користь Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" в особі Одеської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" державне мито у сумі 51 грн. та за ІТЗ судового процесу у розмірі 59 грн.; стягнути з Комунального підприємства "Міські дороги" на користь Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" в особі Одеської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" державне мито у сумі 51 грн. та за ІТЗ судового процесу у розмірі 59 грн.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.03.2009р. (колегія суддів у складі: головуючого -судді Савицького Я.Ф., суддів Гладишевої Т.Я., Лавренюк О.Т.) вказане рішення скасовано, у задоволенні позову відмовлено. Також постановлено стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" в особі Одеської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги в сумі 51 грн.; стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" в особі Одеської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" на користь Комунального підприємства "Міські дороги" витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги в сумі 51 грн.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати зазначену постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Господарського суду Одеської області від 19.12.2008р., посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального права, та на відсутність всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.
Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.
Сторони не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.
Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Місцевий господарський суд задовольняючи позов виходив з того, що оскільки страховик виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування в межах фактичних затрат, до нього переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Апеляційний господарський суд не погодився з висновками місцевого господарського суду, скасовуючи судове рішення та відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що вина відповідачів не доведена, відсутній безпосередній причинений зв'язок між шкодою і неправомірними діями відповідачів, відсутні докази того, що саме противоправна поведінка або бездіяльність відповідачів стали причиною заподіяння шкоди.
Суд касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного господарського суду виходячи з наступного.
Відповідно до присів ст.1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
В своїй касаційній скарзі позивач посилається на те, що відповідачі по справі не оспорювали розмір виплаченого страхового відшкодування, заявленого в подальшому до стягнення в порядку регресу, однак апеляційним господарським судом було встановлено, що відповідачі заперечують правомірність стягнення з них коштів взагалі.
Висновки апеляційного господарського суду щодо наявності слідів зіткнення транспортного засобу з навколишніми предметами -бордюрний камінь, каналізаційний люк, ґрунтуються на протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди.
Як на основну підставу своїх позовних вимог позивач посилається на відсутність кришки каналізаційного люку, яка мала місце з вини відповідачів, а отже -на наявність, з врахуванням викладеного, причинного зв'язку між діями відповідачів та шкідливими наслідками у вигляді пошкодження застрахованого транспортного засобу, проте апеляційним господарським судом було встановлено, що матеріали справи не містять відомостей про відсутність кришки люку та позначень перешкод, а також про виклик представників відповідачів на місце пригоди.
Рішення про притягнення до адміністративної відповідальності керівників відповідачів, відповідальних за стан дорожнього покриття, є основним підтвердженням вини відповідачів в настанні страхового випадку, натомість, як було встановлено апеляційним господарським судом, такі відомості в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та частково зводяться до необхідності додатково перевірити докази, досліджені апеляційним господарським судом, що, відповідно до приписів ст.111-7 ч.2 ГПК України, при здійсненні у касаційному порядку перегляду судових рішень, не допускається.
Наведеним спростовуються доводи, викладені в касаційній скарзі, стосовно того, що апеляційний господарський суд не розглянув в судовому засіданні всебічно, повно й об'єктивно всіх обставин справи в їх сукупності, що призвело б до помилкового скасування рішення місцевого господарського суду.
За вказаних обставин постанова суду апеляційної інстанції є законною і обґрунтованою, а тому підстав для її скасування немає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п. 1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" в особі Одеської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.03.2009р. -без змін.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
С у д д і Г.М. Мачульський
В.І. Шаргало