09 червня 2009 р.
№ 17/145
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя
Муравйов О.В.
судді
Полянський А.Г.
Фролова Г.М.
розглянувши
касаційну скаргу
Державного підприємства "Донецька залізниця"
на
постанову від 24.02.2009 р. Донецького апеляційного господарського суду
у справі
№ 17/145 господарського суду Донецької області
за позовом
ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"
до
1. Державного підприємства "Донецька залізниця"
2. ВАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат"
3. Державного підприємства "Придніпровська залізниця"
про
стягнення 7 689,92 грн.
За участю представників сторін:
позивача - Команов В.В. дов. від 09.01.2009 р. № 09/32,
відповідача -1- Бородінв О.Г. дов .від 26.03.2009 р.,
відповідача -2- Муходинов М.Л. дов. від 24.10.2007 р.,
відповідача -3- не з'явились,
Рішенням Господарського суду Донецької області від 16.12.2008 р. (суддя Татенко В.М.) позов задоволено частково за рахунок ВАТ "Інгулецький гірничо - збагачувальний комбінат". Стягнуто з ВАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім.. Ілліча суму боргу (вартість нестачі) вантажу (вагової недостачі залізорудного концентрату) у розмірі 7 215,06 грн.; на відшкодування сплаченого державного мита -95,70 грн. на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу -110,71 грн.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24.02.2009 р. (судді -Шевкова Т.А., Діброва Г.І., Стойка О.В.) рішення господарського суду Донецької області від 16.12.2008 р. у справі № 17/145 скасовано частково. Позовні вимоги ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"м. Маріуполь Донецької області про стягнення з Державного підприємства "Донецька залізниця", ВАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат"м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, Державного підприємства "Придніпровська залізниця"м. Дніпропетровськ збитків, які виникли у зв'язку з незбереженістю вантажу при перевезенні у сумі 7847 грн.68 коп. задоволено частково у сумі 7 215,06 грн. за рахунок ДП "Донецька залізниця". В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 16.12.2008 р. у справі № 17/145 залишено без змін. Стягнуто з Державного підприємства "Донецька залізниця" на користь Відкритого акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" вартість недостачі вантажу у сумі 7215,06 грн., державне мито сплачене при зверненні з позовною заявою у сумі 102 грн. та інформаційно-технічні витрати по забезпеченню судового процесу у сумі 118 грн. Стягнуто з Державного підприємства "Донецька залізниця" на користь ВАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат"м. Кривий Ріг Дніпропетровської області 51 грн. суми державного мита, сплаченого при зверненні з апеляційною скаргою.
Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, Державне підприємство "Донецька залізниця", звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права.
Відзиву на касаційну скаргу від позивача не надходило.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи із наступного.
Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.
Відповідно до роз'яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" зі змінами та доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Прийняті у справі рішення та постанова вказаним вимогам не відповідають.
Як вбачається з матеріалів справи, між ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" та ВАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" був укладений договір поставки № 5941/59/8279 від 29.12.2007 р.
Відповідно до умов даного договору, поставщик зобов'язується передати у власність покупця залізорудний концентрат, який останній зобов'язується прийняти та оплатити на умовах передбачених договором та специфікаціями до нього.
Судами встановлено, що на виконання умов даного договору за залізничною накладною на маршрут або групу вагонів № 45001492 ВАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" 18.04.2008 р. зі станції Інгулець на адресу ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" у 10 вагонах відвантажило продукцію -залізорудний концентрат.
19.04.2008 р. вагон № 56403439, який слідував по залізничний накладній на маршрут або групу вагонів № 45001492, прибув на станцію Нікополь Придніпровської залізниці.
На станції Нікополь вагон № 56403439 був відчеплений від поїзду № 2702 і 19.04.2008 р. за накладною № 47640540 відправлений начальником станції Нікополь Придніпровської залізниці начальнику станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці із зазначенням про те, що це досилка до накладної № 45001492.
На станції призначення Маріуполь-Сортувальний за заявкою вантажоодержувача здійснено перевантаження вантажу залізорудного концентрату у вагоні № 56403439 та встановлена недостача вантажу у кількості 9 700кг.
21.04.2008 р. був оформлений комерційний акт № БК 452968/153, відповідно до якого вагон № 56403439 прибув у технічному та комерційному відношенні справний; люки у вагоні справні та закриті; навантаження пагорбообразне, яке складається із чотирьох пагорбів із природним скосом до бортів вагону; виїмок та заглиблень немає; вантаж розташований нижче рівня бортів на 40см до верхньої точки пагорбу. Згідно комерційного акту: вага нетто вантажу 59300кг, брутто 81500кг, тара з бруса 22200кг, нестача вантажу складає 9700 кг проти даних залізничної накладної.
Приймаючи рішення про стягнення збитків у розмірі 7 847,68 грн., у зв'язку з нестачею вантажу при перевезенні з відповідача-2, місцевий господарський суд виходив з того, що виявлені на станції призначення розбіжності між накладною та фактичними даними при перевірці виникли через недовантаження вантажу відправником.
Також судом відзначено, що доводи другого відповідача про те, що комерційний акт не має доказової сили у зв'язку з не викликом для участі у прийманні продукції представника вантажовідправника зі складанням акту у відповідності до "Інструкції П-6" судом до уваги не прийнято, оскільки ст.ст. 52, 129 Статуту залізниць України передбачена можливість перевірки маси вантажу на вимогу вантажоодержувача із складанням комерційного акту для підтвердження невідповідності маси вантажу даним, зазначеним у залізничній накладній.
Відповідно до приписів ст. ст. 45, 47, 43 ГПК України судові рішення приймаються судом за результатами обговорення усіх обставин справи та за умови здійснення за своїм внутрішнім переконанням оцінки доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору поставки № 5941/59/8279 від 29.12.2007 р. (підпункт 6.4 п.6 ) приймання товару по кількості здійснюється відповідно до "Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю" № П-6. Кількість товари встановлюється з урахуванням норми природної недостачі 1% та граничної погрішності зважування у розмірі 0,5%. При цьому, якщо буде виявлено розходження при зважуванні товару з даними товаротранспортних документів у розмірі, перевищуючим 1,5% маси нетто маршрутної норми, виклик представника вантажоодержувача (виробника) для участі у подальшому прийманні є обов'язковим.
Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Колегія суддів відзначає, що в порушення вказаних вимог договору, передбаченого сторонами, представник вантажовідправника не викликався для зафіксування недостачі товару, а тому висновок суду про відповідальність вантажовідправника у розбіжностях між накладною та фактичними даними при перевірці є передчасним та не доведеним належними доказами відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України.
Разом з цим, суд апеляційної інстанції приймаючи постанову виходив з того, відповідно до п. 6.13 Правил оформлення перевізних документів, переадресування окремих вагонів маршруту або групи, що перевозяться за одним перевізним документом, під час перевезення не допускається.
В п. 6.14 Правил встановлена можливість відчеплення вагону тільки через його несправність, при тому зазначено про обов'язок залізниці скласти акт загальної форми у разі відчеплення вагону через його несправність, про відчеплення вагону у накладній повинна бути зроблена відмітка про відчеплення вагону із зазначенням акту загальної форми і досильної дорожньої відомості.
Апеляційний господарський суд зазначив, що в порушення цих вимог, а також п. 35 Правил видачі вантажів, комерційний акт про відсутність відчепленого вагону не складався, в основній накладній відмітка не здійснена.
Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що залізниця не довела належним чином оформленими документами причини відчеплення вагону з вантажем в путі слідування, а також те, що недостача вантажу виникла з незалежних від неї причин.
Разом з цим, суд апеляційної інстанції помилково вказав про те, що в п. 6.14 Правил встановлена можливість відчеплення вагону тільки через його несправність, оскільки у вказаному пункті зазначено про одну з можливостей відчеплення вагона, саме через несправність.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст. ст. 99, 101 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Відповідно до Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про судове рішення", від 10.12.1996 р. № 02-5/422, господарським судам слід виходити з того, що рішення може грунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що у відповідності зі статтею 43 ГПК наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обгрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.
Разом з цим, суд апеляційної інстанції в порушення вказаних вимог, не з'ясував у повному обсязі всіх обставин справи в сукупності та обґрунтував свою позицію по відповідальності ДП "Донецька залізниця" за нестачу вантажу на припущеннях, оскільки не оформлення належним чином документів на відчеплення вагону з вантажем на шляху слідування не може бути безпосереднім доказом вини Донецької залізниці в нестачі вантажу.
За таких обставин, в порушення вимог процесуального права (ст. ст. 43, 47, 38, 43 ГПК України), приймаючи рішення та постанову суди не забезпечили всебічний та повний розгляд обставин справи, не надали юридичну оцінку всім обставинам справи, що призвело до передчасних і необґрунтованих висновків.
Згідно ст. ст. 1115, 1117 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
У зв'язку із вищевикладеним колегія суддів вважає, що приймаючи рішення та постанову, суди порушили і неправильно застосували норми матеріального права, в зв'язку з чим, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції (ст.1117 ГПК України), рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд місцевому господарському суду.
При новому розгляді справи, місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, правильно застосувати норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст.ст.85, 1115 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою присутніх представників сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 ГПК України, суд
Касаційну скаргу Державного підприємства "Донецька залізниця" задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Донецької області від 16.12.2008 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.02.2009 року у справі № 17/145 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.
Головуючий суддя Муравйов О.В.
Судді Полянський А.Г.
Фролова Г.М.