10 червня 2009 р.
№ 4/29(1/336-9/24)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді
Кривди Д.С.,
суддів:
Жаботиної Г.В.,
Волковицької Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Галка Макс"
на постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 09.02.2009р.
у справі
№4/29(1/336-9/24) господарського суду Львівської області
за позовом
Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Галка Макс"
третя особа
ЗАТ "Львівський виноробний завод"
про
повернення державного нерухомого майна,
позивача:
не з'явились
відповідача:
Пристай А.Б. -за довіреністю від 01.06.2009р.
третьої особи:
не з'явились
Згідно розпорядження В.о. Голови судової палати Кравчука Г.А. від 09.06.2009р. розгляд касаційної скарги здійснюється у складі колегії суддів: Кривда Д.С. (головуючий), Жаботина Г.В., Волковицька Н.О.
Справа в господарських судах розглядалась неодноразово.
Рішенням господарського суду Львівської області від 23.07.2008р. (суддя Гриців В.М.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.02.2009р. (судді Давид Л.Л. -головуючий, Мурська Х.В., Юрченко Я.О.), позов задоволено повністю; виселено ТОВ "Галка Макс" з приміщень за адресою: м.Львів, вул.Погулянка, 26, загальною площею 1652,35кв.м., а саме інв. №001 частина приміщень будівлі головного виробничого корпусу (1-й поверх №№11, 12, 13, 23, 24, 25, 26, 27, половина 28), площею 619,85кв.м.; інв. №001 частина приміщень будівлі головного виробничого корпусу (2-й поверх №№38, 39, 40, 51, 52, 54, 55), площею 548,8кв.м.; інв. №001 частина приміщень будівлі головного виробничого корпусу -підвал (№№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10), площею 423,1кв.м.; інв. №012 частина будівлі прохідної (№№6, 7, 8, 9, 5, 4), площею 60,6кв.м., зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "Галка Макс" передати орендоване майно по акту приймання-передачі балансоутримувачу ЗАТ "Львівський виноробний завод"; стягнуто з ТОВ "Галка Макс" на користь бюджету 85грн. державного мита і 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач в касаційній скарзі просить скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій, і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника відповідача, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 22.12.2003 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (Орендодавець) та ТОВ “Галка Макс” (Орендар) укладено договір оренди нерухомого державного майна №26, предметом якого є передача в строкове платне користування нерухомого державного майна, яке є на балансі ЗАТ “Львівський виноробний завод” в складі переданого в оренду цілісного майнового комплексу, що міститься за адресою: м. Львів вул. Погулянка, 26, загальною площею об'єкта оренди 1652,35кв.м, а саме: інв. № 001 частина приміщень будівлі головного виробничого корпусу (1 поверх №№ 11, 12, 13, 23, 24, 25, 26, 27 половина 28) площею 619,85кв.м; інв. № 001 частина приміщень будівлі головного виробничого корпусу (2 поверх №№ 38, 39, 40, 51, 52, 54, 55) площею 548,8кв.м; інв. № 001 частина приміщень будівлі головного виробничого корпусу - підвал (№№ 3, 4, 5,6, 7, 8, 9, 10) площею 423,1кв.м; інв. № 012 частина будівлі прохідної (№№ 6, 7, 8, 9, 5, 4) площею 60,6кв.м.
22.12.2003 року між сторонами було підписано акт №26/2003 приймання-передачі вказаного нерухомого державного майна, загальною площею 1652,35кв.м за адресою: Львів вул. Погулянка, 26.
Згідно п.10.1 договору оренди передбачено, що цей договір діє з дати підписання та укладено терміном на три роки.
Відповідно до п.10.8 договору оренди у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.
Спірні відносини між сторонами щодо оренди нерухомого державного майна виникли з приводу продовження на новий термін договору оренди після закінчення його строку.
Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди безпосередньо передбачені статтею 764 ЦК України, статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та опосередковано нормою частини четвертої статті 291 ГК України, згідно з якою правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.
Відповідно до статті 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Аналогічна норма міститься в частині другій статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути висловлені ним як до закінчення терміну дій договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку, оскільки такі дії не суперечать вказаному закону та узгоджується з іншими нормативно-правовими актами.
Судами попередніх інстанцій встановлено факт своєчасного та належного повідомлення відповідача про припинення дії договору. Так, в якості доказів на підтвердження направлення відповідачу повідомлення про непродовження дії договору позивачем надано лист №3/11-8023 від 29.12.2006р. про повернення, з посиланням на закінчення строку дії договору, орендованого майна балансоутримувачу (ЗАТ “Львівський виноробний завод”) по акту прийому-передачі з вимогою про скерування одного примірника акту у регіональне відділення (а.с.51).
При цьому суди цілком обґрунтовано відхилили посилання відповідача на лист №3/11-151 від 10.01.2007р., як на підтвердження визнання позивачем спірного договору таким, що продовжений з пропозицією внести зміни до нього, оскільки даний лист не містить посилань на укладений між сторонами договір оренди №26 від 22.12.2003р. та не зазначено адресата.
З урахуванням вимог наведеного законодавства та з огляду на встановлені обставини щодо відсутності підстав для продовження терміну дії договору оренди з огляду на закінчення строку дії договору та за відсутності наміру позивача продовжувати договір оренди, суди правомірно задовольнили позов.
Згідно імперативних вимог ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених фактичних обставин справи лише застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. При цьому касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що були встановлені у рішенні суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Доводи касаційної скарги зводяться виключно до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що суперечить вимогам статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України.
За таких обставин, переглянута у справі постанова апеляційного господарського суду відповідає приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п.1 ч.1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.02.2009р. у справі №4/29(1/133-9/24) залишити без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.
Ухвалу Вищого господарського суду України від 01.06.2009р. за №4/29(1/336-9/24) вважати такою, що втратила чинність.
Головуючий суддя Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
Н.Волковицька