02 червня 2009 р.
№ 05-5-4/15444
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Козир Т.П. - головуючого, Мележик Н. І., Мирошниченка С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Всеукраїнської громадської організації "Українське товариство сліпих" на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 16 березня 2009 року і ухвалу господарського суду м. Києва від 26 січня 2009 року у справі господарського суду м.Києва за позовом Всеукраїнської громадської організації "Українське товариство сліпих" до - відповідач не зазначений позивачем - про визнання права власності на об'єкт нерухомості,
Всеукраїнська громадська організація "Українське товариство сліпих" звернулась до господарського суду м. Києва з позовом про визнання права власності на нерухоме майно -нежилий двоповерховий будинок, який знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Червонозоряний, 136.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 26 січня 2009 року позовні матеріали повернуті позивачу без розгляду на підставі п.п. 2, 6 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК).
Не погодившись з ухвалою Господарського суду м. Києва від 26 січня 2009 року, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
Ухвалою від 16 березня 2009 року Київський апеляційний господарський суд повернув скаржнику апеляційну скаргу без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 97 ГПК.
У касаційній скарзі заявник просить скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 16 березня 2009 року та ухвалу місцевого господарського суду і передати справу на розгляд до господарського суду м. Києва.
У судове засідання представник позивача не з'явився.
Враховуючи, що про час і місце розгляду касаційної скарги заявник повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути касаційну скаргу за відсутності його представника.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Порядок та підстави звернення до суду визначаються процесуальним законом.
Відповідно до статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Можливості звернення до господарського суду для визнання за особою права, яке ніким не порушуються і не оспорюється, ГПК України не передбачає і не визначає порядку розгляду таких справ.
Відповідно до статей 23, 27, 40, 49 Закону України "Про судоустрій України" судді всіх інстанцій здійснюють судочинство у порядку, встановленому процесуальним законом.
Як випливає з положень статей 2 і 41 ГПК, усі справи, крім справ про банкрутство, розглядаються господарським судом у порядку позовного провадження, передбаченому ГПК України. Провадження у таких справах порушується місцевим господарським судом на підставі позову, поданого з дотриманням вимог процесуального закону.
Вимоги до форми та змісту позовної заяви визначені статтею 54 ГПК України, відповідно п. 2 ч.2 якої позовна заява повинна містити найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційні коди суб'єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або індивідуальні ідентифікаційні номери за їх наявності (для фізичних осіб - платників податків).
Відповідно до статті 21 ГПК України сторонами в судовому процесі є позивач і відповідач. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу. Оскільки позивач може звернутись до суду лише за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, наявність у справі сторони відповідача є обов'язковою.
Відповідно до частини першої статті 56 ГПК України позивач зобов'язаний при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів, якщо цих документів у сторін немає.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додається документ, що підтверджує відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Стаття 95 ГПК України покладає на особу, яка подає апеляційну скаргу, обов'язок надіслати іншій стороні у справі копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у сторони відсутні. Відсутність доказів направлення копії апеляційної скарги іншій стороні відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 97 ГПК є підставою повернення апеляційної скарги без розгляду.
Як видно з матеріалів справи та документів, доданих до касаційної скарги, позивач у порушення вищевикладених процесуальних норм не визначив відповідача у справі і не виконав процесуального обв'язку направити копії позовної заяви та апеляційної скарги іншій стороні спору. За таких умов місцевий господарський суд та апеляційний господарський суд підставно повернули позовну заяву та апеляційну скаргу без розгляду.
З огляду на викладене, Вищий господарський суд України приходить до висновку, що оскаржені судові рішення законні та обгрунтовані, а тому зміні чи скасуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117-1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвали Київського апеляційного господарського суду від 16 березня 2009 року і господарського суду м.Києва від 26 січня 2009 року -без зміни.
Головуючий Т. Козир
Судді Н. Мележик
С. Мирошниченко.