83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
10.06.09 р. Справа № 28/82
Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.
при секретарі судового засідання Кондратьєвій К.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Папірус Опт”, м. Київ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Канцлер”, м. Донецьк
Про стягнення 14237 грн. 61 коп.
Представники:
Від позивача: Бабійчук О.С.
Від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю “Папірус Опт”, м. Київ, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “Канцлер”, м. Донецьк, про стягнення 14237грн.61коп., у тому числі: заборгованість в сумі 6762грн. 43коп., три відсотки річних в сумі 460грн.77коп., інфляційні витрати в сумі 2725грн.13коп., пеня в розмірі 2789грн.82коп. та відсотки за користування коштами в сумі 1499грн.46 коп.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір купівлі-продажу № 179 від 01.02.2006р., видаткову накладну № ПО-0015655 від 03.11.2006р., генеральну довіреність № 28/03-01 від 28.03.2006р.
Господарський суд Донецької області ухвалою від 27.04.2009р. порушив провадження у справі № 28/82 та призначив її розгляд на 20.05.2009р.
Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідач в засідання суду не з'явився, витребувані судом документи не надав.
Ухвали господарського суду Донецької області направлялись сторонам рекомендованою кореспонденцією на адреси, що вказані у позовній заяві (згідно штампу канцелярії на зворотному боці вказаних ухвал).
Як встановлено судом, позивачем у позовній заяві було вказано адресу відповідача: 83000, м. Донецьк, вул. Артема, 71.
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 28.05.2009 р. та довідкою Головного управління статистики у Донецькій області станом на 02.06.2009р. юридичною адресою відповідача є: 83000, м.Донецьк, вул. Артема, 71.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач, був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами господарського суду по цій справі, але у судові засідання не з'явився, витребувані судом документи не надав, поважних причин невиконання вимог суду не представив.
Враховуючи вищевикладене, справа розглядається відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України без явки представника відповідача за наявними в ній матеріалами.
Заявою про уточнення до позовної заяви № 129 від 04.06.2009р. позивач повідомив суд про те, що відповідач здійснив часткову сплату боргу в сумі 362 грн. 43 коп. та просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 6400грн. 00коп., три відсотки річних в сумі 460 грн. 77 коп., інфляційні витрати в сумі 2725 грн. 13 коп., пеню в розмірі 2789 грн. 82 коп., відсотки за користування коштами 1499 грн. 46 коп. Докази направлення відповідачу заяви наявні в матеріалах справи.
Суд приймає до уваги дану заяву та розглядає справу по суті.
Крім того, позивачем заявлено клопотання про накладення арешту на кошти відповідача в розмірі суми позову та на майно відповідача.
Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками передбаченими ст.ст. 20 та 22 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Папірус Опт”, м. Київ, та відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Канцлер”, м. Донецьк, 01.02.2006р. уклали договір купівлі-продажу №179 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач (далі - продавець) зобов'язався поставити канцтовари, офісне приладдя та ділові аксесуари (товар), а відповідач (покупець) зобов'язався прийняти цей товар та оплатити його згідно умов даного договору (п. 1.1. договору).
Товар відвантажується зі складу продавця або доставляється продавцем на підставі видаткової накладної продавця, згідно письмового чи усного замовлення покупця (п.2.1 договору). Прийом-здача товару здійснюється уповноваженими на те представниками обох сторін за накладними (п. 2.2 договору).
Згідно з п. 2.5 договору перехід права власності на товар відбувається з моменту прийняття товару покупцем за кількістю та якістю.
Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до п.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що позивачем на адресу відповідача згідно видатковою накладною № ПО-0015655 від 03.11.2006р. був поставлений товар на загальну суму 16964 грн. 64 коп.
Факт отримання відповідачем вказаного товару на суму 16964 грн. 64 коп. підтверджується підписом уповноваженого представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Канцлер”, м. Донецьк, на зазначеній видатковій накладній, який діяв на підставі генеральної довіреності № 28/03-01 від 28.03.2006р.
Враховуючи, що інших договорів між сторонами не укладалось, що підтверджується письмовими поясненнями позивача, суд приходить до висновку, що поставка товару здійснювалась в рамках договору купівлі-продажу № 179 від 01.02.2006р.
Пункт 4.1 договору передбачає, що розрахунки здійснюється за попередньою оплатою або за домовленістю сторін з відстрочкою платежу в межах 14 календарних днів з моменту отримання товару. Відповідно до п. 3.1 договору вартість кожного замовлення покупця на поставку товарів визначається згідно з накладних продавця.
Оплата товару відбувається по цінах, зазначених в рахунках-фактурах (видаткових накладних) наданих продавцем покупцю в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок продавця (п. 4.3. договору).
Як встановлено судом, відповідно до тверджень позивача, сторони домовились про повну оплату за поставлений позивачем товар протягом 14 банківських днів з моменту його поставки.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає виконання зобов'язань сторонами належним чином, тобто відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства і у строки, передбачені сторонами чи законом.
За приписом ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За твердженням позивача, відповідач частково сплачував заборгованість перед позивачем, але на дату подачі позовної заяви прострочена заборгованість складає 6762грн.43коп.
Одночасно, відповідно до заяви про уточнення до позовних вимог №129 від 04.06.2009р, позивач повідомив суд про те, що відповідач після подачі позовної заяви здійснив часткову сплату боргу в розмірі 362 грн. 43 коп. Суд не приймає до уваги дані пояснення оскільки в ході розгляду справи, судом встановлено, що позивачем позовна заява до суду направлена 17.04.2009р. Відповідач частково здійснював оплату суми боргу 20.03.2009р. 10.04.2009р., 13.04.2009р. в розмірі 362 грн. 43 коп., тобто до пред'явлення Товариством з обмеженою відповідальністю “Папірус Опт”, м. Київ позову до суду, що підтверджено відповідними платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи, але позивачем поданий позов без урахування цих оплат. Таким чином вимоги в цій частині задоволенню не підлягають у зв'язку з безпідставністю.
Суду наданий акт звірки взаєморозрахунків станом на 03.06.2009р., відповідно до якого відповідач підтвердив факт наявності боргу перед позивачем в розмірі 6400грн.00коп.
Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.
Виходячи з того, що відповідач доказів перерахування на рахунок позивача грошових коштів в сумі 6400 грн. 00 коп. за поставлену позивачем продукцію не представив, суд робить висновок, що вказана заборгованість до цього часу не погашена, на підставі чого позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Папірус Опт”, м. Київ, в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Канцлер”, м. Донецьк, заборгованості в сумі 6400 грн. 00 коп. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.
Крім цього, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені в розмірі 2789грн. 82коп. за період з 23.11.2006р. по 02.03.2009р.
Відповідно до п. 5.1 договору у разі порушення термінів розрахунку за товари одержані на умові відстрочки платежу, покупець сплачує пеню за вимогою продавця у розмірі 0,17% від суми боргу за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується пеня.
Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Оскільки Господарський кодекс України не містить визначень неустойки, штрафу та пені, які сплачуються у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, слід виходити із визначень, наведених у Цивільному кодексі України.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язань. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Одночасно, згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, виходячи з того, що договором купівлі-продажу № 179 від 01.02.2006р. не встановлено іншого порядку припинення нарахування штрафних санкцій (пені) за прострочення виконання сторонами своїх зобов'язань за вказаним договором, до даного спору застосовуються положення ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, тобто нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Тобто період нарахування пені - з 18.11.2006р. по 17.05.2007р.
Оскільки позивач нараховував пеню з 23.11.2006р. та враховуючи, що суд не може виходити за межі позовних вимог, судом самостійно здійснений перерахунок пені за період з 23.11.2006р. по 17.05.2007р., в зв'язку з чим, судом встановлено, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню в розмірі 557 грн. 48 коп. за період з 23.11.2006р. по 17.05.2007р.
Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 460грн.77коп. та інфляційні витрати в сумі 2725грн.13коп. за період з грудня 2006р. по січень 2009р.
За приписом ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи з вищевикладеного та враховуючи наявність заборгованості позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 460 грн. 77 коп. та інфляційні витрати в сумі 2725 грн. 13 коп. за період з грудня 2006р. по січень 2009р. підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача відсотки за користування чужими коштами на підставі ст.ст. 536, 1214 Цивільного кодексу України в сумі 1499грн.46коп.
Відповідно до ч.2 ст. 1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).
Згідно зі ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Судом встановлено, що посилання позивача в обґрунтування своїх вимог на ст.1214 ЦК України є безпідставним, оскільки правовідносини між сторонами є договірними.
Водночас, зазначені відсотки за користування грошовими коштами не є штрафними санкціями (неустойка, штраф, пеня) в розумінні ч. 1 ст. 230 ГК України, оскільки мають іншу правову природу. Зобов'язання боржника щодо сплати таких відсотків річних врегульовано ст. 536 та ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Стаття 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми відсотків за користування грошовими коштами є фактично зобов'язанням боржника сплатити 3% річних від простроченої суми відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, які позивач також просить стягнути з відповідача.
Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача відсотків за користування грошовими коштами в розмірі 1499 грн. 46 коп. є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем заявлено клопотання про накладення арешту на кошти відповідача в розмірі суми позову та на майно відповідача.
Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням вищевказану заяву, вважає її такою, що не підлягає задоволенню у зв'язку з тим, що позивач не довів належними доказами наявність у відповідача коштів на рахунках в банках, крім того вказана заява заснована лише на припущеннях позивача стосовно того, що грошові кошти, які є у відповідача, можуть зникнути, зменшитися за кількістю на момент винесення рішення господарським судом.
Крім того, оскільки позовні вимоги по цій справі пов'язані зі стягненням коштів, відсутній зв'язок між заходом до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно і предметом позовної вимоги.
Таким чином клопотання про накладення арешту на кошти відповідача в розмірі суми позову та на майно відповідача залишене без задоволення.
Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на сторони пропорційно задоволених вимог відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4-3, 20, 22, 33, 44, 49, 75, 77, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ,-
Позовні Товариства з обмеженою відповідальністю “Папірус Опт”, м. Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю “Канцлер”, м. Донецьк задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Канцлер” (м.Донецьк, вул. Артема, 71, р/р 2600941 в ДФ ВАТ „Мегабанк” м. Донецьк, МФО 394415, ЄДРПОУ 32321645) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Папірус Опт” (03141, м.Київ, вул. Гната Юри, 9 к. 414, р/р 26000262700008 в ВАТ „ВіЕйБі Банк”, МФО 380537, ЄДРПОУ 34834388) заборгованість в сумі 6400 грн. 00 коп., пеню в сумі 557 грн. 48 коп., інфляційні витрати в сумі 2725 грн. 13 коп., 3% річних в сумі 460 грн. 77 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 101 грн. 44 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 84 грн. 07 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У судовому засіданні 10.06.2009р. оголошено повний текст рішення.
Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його оголошення.
Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Суддя