83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
10.06.09 р. Справа № 28/81
Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.
при секретарі судового засідання Кондратьєвій К.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Папірус Гурт”, м. Київ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Канцлер”, м. Донецьк
Про стягнення 5574 грн. 08 коп.
Представники:
Від позивача: Бабійчук О.С.
Від відповідача: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Папірус Гурт”, м. Київ, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “Канцлер”, м. Донецьк, про стягнення 5574 грн. 08 коп. у тому числі: заборгованість в сумі 3000 грн. 00 коп., три відсотки річних в сумі 101 грн. 59 коп., інфляційні витрати в сумі 717 грн. 00 коп., пеня в розмірі 777 грн. 86 коп. та відсотки за користування коштами в розмірі 388 грн. 92 коп.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір купівлі-продажу № 65 від 01.03.2007р., видаткові накладні № ПГ-0013973 від 27.12.2007р., № ПГ-0013971 від 27.12.2007р., генеральну довіреність № 03/05-2 від 03.05.2007р.
Господарський суд Донецької області ухвалою від 27.04.2009р. порушив провадження у справі № 28/81 та призначив її розгляд на 20.05.2009р.
Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвали господарського суду Донецької області направлялись сторонам рекомендованою кореспонденцією на адреси, що вказані у позовній заяві (згідно штампу канцелярії на зворотному боці вказаних ухвал).
Як встановлено судом, позивачем у позовній заяві було вказано адресу відповідача: 83000, м. Донецьк, вул. Артема, 71.
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 28.05.2009 р. та довідкою Головного управління статистики у Донецькій області станом на 02.06.2009р. юридичною адресою відповідача є: 83000, м. Донецьк, вул. Артема, 71.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач, був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами господарського суду по цій справі, але у судові засідання не з'явився, витребувані судом документи не надав, поважних причин невиконання вимог суду не представив.
Враховуючи вищевикладене, справа розглядається відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України без явки представника відповідача за наявними в ній матеріалами.
Заявою про уточнення до позовних вимог № 130 від 04.06.2009р. позивач повідомив суд про те, що відповідач здійснив повну сплату суми боргу, та просить стягнути з відповідача три відсотки річних в сумі 101 грн. 59 коп., інфляційні витрати в сумі 717 грн. 00 коп., пеню в розмірі 777 грн. 86 коп., відсотки за користування коштами 388 грн. 92 коп., витрати по сплаті держмита в сумі 102 грн. 00 коп. та витрати по сплаті інформаційно-технічних послуг в сумі 118 грн. 00 коп. Докази направлення відповідачу заяви наявні в матеріалах справи.
Одночасно, відповідно до листа б/н від 10.06.2009р. позивач просить припинити провадження по справі в частині стягнення боргу в сумі 3000 грн. 00 коп., в зв'язку з тим, що відповідач погасив суму боргу після подачі позовної заяви.
Суд приймає до уваги дані заяви та розглядає справу по суті.
Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками передбаченими ст.ст. 20 та 22 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Папірус Гурт”, м. Київ, та відповідач, Товариства з обмеженою відповідальністю “Канцлер”, м. Донецьк, 01.03.2007р. уклали договір купівлі-продажу № 65 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач (далі - продавець) зобов'язався поставити канцтовари, офісне приладдя та ділові аксесуари (товар), а відповідач (покупець) зобов'язався прийняти цей товар та оплатити його згідно умов даного договору (п. 1.1. договору).
Товар відвантажується зі складу продавця або доставляється продавцем на підставі видаткової накладної продавця, згідно письмового чи усного замовлення покупця (п.2.1 договору). Прийом-здача товару здійснюється уповноваженими на те представниками обох сторін за накладними (п. 2.2 договору).
Згідно з п. 2.5 договору перехід права власності на товар відбувається з моменту прийняття товару покупцем за кількістю та якістю.
Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до п.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що позивачем на адресу відповідача згідно видатковими накладними № ПГ-0013973 від 27.12.2007р., № ПГ-0013971 від 27.12.2007р. був поставлений товар на загальну суму 5395 грн. 01 коп.
Факт отримання відповідачем вказаного товару на суму 5395 грн. 01 коп. підтверджується підписом уповноваженого представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Канцлер”, м. Донецьк, на зазначеній видатковій накладній, який діяв на підставі генеральної довіреності № 03/05-2 від 03.05.2007р.
Суду також надані відповідні податкові накладні, виписані на підставі видаткових накладних, зазначених в позовній заяві.
Враховуючи, що інших договорів між сторонами не укладалось, що підтверджується письмовими поясненнями позивача, суд приходить до висновку, що поставка товару здійснювалась в рамках договору купівлі-продажу № 65 від 01.03.2007р.
Пункт 4.1 договору передбачає, що розрахунки здійснюється за попередньою оплатою або за домовленістю сторін з відстрочкою платежу в межах 10 банківських днів.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає виконання зобов'язань сторонами належним чином, тобто відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства і у строки, передбачені сторонами чи законом.
За приписом ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За твердженням позивача, відповідач частково сплачував заборгованість перед позивачем але на дату подачі позовної заяви прострочена заборгованість складає 3000грн.00коп.
В ході розгляду справи, судом встановлено, що позивачем позовна заява до суду направлена 17.04.2009р. Відповідач частково здійснював оплату суми боргу 02.03.2009р. 10.03.2009р., 20.03.2009р., 10.04.2009р., 13.04.2009р. в розмірі 600 грн. 00 коп., тобто до пред'явлення Товариством з обмеженою відповідальністю “Папірус Гурт”, м. Київ, що підтверджено відповідними платіжними дорученнями, які наявні в матеріалах справи, але позивачем поданий позов без урахування цих оплат. Таким чином вимоги в цій частині задоволенню не підлягають у зв'язку з безпідставністю.
Крім того, відповідачем після звернення позивача з позовом до суду оплачено суму заборгованості, відповідно до платіжних доручень, наявними в матеріалах справи, на загальну суму 2400 грн.00 коп.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 2400 грн. 00 коп. слід припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу у зв'язку з відсутністю предмету спору в цій частині.
Крім цього, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені в розмірі 777грн. 86 коп. за період з 14.01.2008р. по 02.03.2009р.
Відповідно до п. 5.1 договору у разі порушення термінів розрахунку за товари одержані на умові відстрочки платежу, покупець сплачує пеню за вимогою продавця у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується пеня від суми боргу за кожен день прострочки.
Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Оскільки Господарський кодекс України не містить визначень неустойки, штрафу та пені, які сплачуються у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, слід виходити із визначень, наведених у Цивільному кодексі України.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язань. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Одночасно, згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, виходячи з того, що договором купівлі-продажу № 65 від 01.03.2007р. не встановлено іншого порядку припинення нарахування штрафних санкцій (пені) за прострочення виконання сторонами своїх зобов'язань за вказаним договором, до даного спору застосовуються положення ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, тобто нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Тобто період нарахування пені - з 14.01.2008р. по 13.07.2008р.
За таких обставин, суд зробивши самостійно розрахунок пені, вважає вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 777 грн. 86 коп. є такими, що підлягають задоволенню частково, а саме в сумі 323 грн. 28 коп. за період з 14.01.2008р. по 13.07.2008р.
Позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 101 грн. 59 коп. та інфляційні витрати в сумі 717 грн. 00 коп. за період з січня 2008р. по січень 2009р.
За приписом ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи з вищевикладеного та враховуючи наявність заборгованості позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 101 грн. 59 коп. за період з 14.01.2008р. по 02.03.2009р. та інфляційні витрати в сумі 717 грн. 00 коп. за період з січня 2008р. по січень 2009р. підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача відсотки за користування чужими коштами на підставі ст.ст. 536, 1214 Цивільного кодексу України в сумі 388грн.92коп.
Відповідно до ч.2 ст. 1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).
Згідно зі ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Судом встановлено, що посилання позивача в обґрунтування своїх вимог на ст.1214 ЦК України є безпідставним, оскільки правовідносини між сторонами є договірними.
Водночас, зазначені відсотки за користування грошовими коштами не є штрафними санкціями (неустойка, штраф, пеня) в розумінні ч. 1 ст. 230 ГК України, оскільки мають іншу правову природу. Зобов'язання боржника щодо сплати таких відсотків річних врегульовано ст.536 та ч.2 ст. 625 ЦК України.
Стаття 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми відсотків за користування грошовими коштами є фактично зобов'язанням боржника сплатити 3% річних від простроченої суми відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, які позивач також просить стягнути з відповідача.
Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача відсотків за користування грошовими коштами в розмірі 388 грн. 92 коп. є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем заявлено клопотання про накладення арешту на кошти відповідача в розмірі суми позову та на майно відповідача.
Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням вищевказану заяву, вважає її такою, що не підлягає задоволенню у зв'язку з тим, що позивач не довів належними доказами наявність у відповідача коштів на рахунках в банках, крім того вказана заява заснована лише на припущеннях позивача стосовно того, що грошові кошти, які є у відповідача, можуть зникнути, зменшитися за кількістю на момент винесення рішення господарським судом.
Крім того, оскільки позовні вимоги по цій справі пов'язані зі стягненням коштів, відсутній зв'язок між заходом до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно і предметом позовної вимоги.
Таким чином клопотання про накладення арешту на кошти відповідача в розмірі суми позову та на майно відповідача залишене без задоволення.
Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на сторони пропорційно задоволених вимог відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4-3, 20, 22, 33, 44, 49, 75, 77, п. 1-1 ст. 80, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ,-
Провадження у справі щодо стягнення суми боргу в розмірі 2400 грн. 00 коп. припинити у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Позовні Товариства з обмеженою відповідальністю “Папірус Гурт”, м. Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю “Канцлер”, м. Донецьк задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Канцлер” (м.Донецьк, вул. Артема, 71, р/р 2600941 в ДФ ВАТ „Мегабанк” м. Донецьк, МФО 394415, ЄДРПОУ 32321645) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Папірус Гурт” (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9 к. 414, р/р 26001260000464 в ВАТ „ВіЕйБі Банк”, МФО 380537, ЄДРПОУ 34834388) пеню в сумі 323 грн. 28 коп., інфляційні витрати в сумі 717 грн. 00 коп., 3% річних в сумі 101 грн. 59 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 64 грн. 81 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 74 грн. 98 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У судовому засіданні 10.06.2009р. оголошено повний текст рішення.
Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його оголошення.
Суддя