02 червня 2009 р.
№ 2-15/3698-2008
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Демидової А.М.
суддів :
Кота О.В.,
Малетича М.М.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційну скаргу
ВАТ "Кредобанк" в особі Кримської
регіональної філії
на постанову
Севастопольського апеляційного
господарського суду від 24.02.2009 р.
у справі
№ 2-15/3698-2008
за позовом
ВАТ "Кредобанк" в особі Кримської
регіональної філії
до
ВАТ "Українська страхова компанія
"Дженералі Гарант" в особі Кримської філії
про
про стягнення 69571,68 грн.
за участю представників:
від позивача
- не з'явились
від відповідача
- не з'явились
В березні 2008 р. ВАТ "Кредобанк" в особі Кримської регіональної філії звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до ВАТ "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" в особі Кримської філії та просив за наслідком уточнення позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України, 37756, 15 грн. страхового відшкодування, 2961, 14 пені.
Позов обґрунтовано тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання щодо виплати страхового зобов'язання за договором добровільного страхування № 50/17/344 від 23.05.2006 р.
Рішенням господарського суду Одеської області від 12.01.2009 р. (суддя Іщенко І.А.) позов задоволено частково, стягнено з відповідача 37756, 15 грн. суму страхового відшкодування, 2785, 29 пені.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.02.2009 р. (судді: Сотула В.В., Борисова Ю.В., Гонтар В.І.) рішення господарського суду Одеської області від 12.01.2009 р. скасовано, в задоволені позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з постановою, ВАТ "Кредобанк" в особі Кримської регіональної філії звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, а рішення залишити без змін, скарга мотивована порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, між ВАТ "Кредобанк" в особі Кримської регіональної філії та Сміликом В.В. (позичальник) було укладено кредитний договір № 234-06Р від 24.05.2006 р. (надалі - Кредитний договір), предметом якого є надання грошових коштів Позичальнику для здійснення часткової оплати за договором купівлі-продажу автомобіля марки CHEVROLET LACHETTI (а.с.74-75).
Даний автомобіль був застрахований в Кримській дирекції ВАТ "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" відповідно до договору добровільного страхування № 50/17/344 від 23.05.2006 р. укладеного між ВАТ "Українська страхова компанія "Гарант -Авто" (Страховик) та Сміликом В.В. (Страхувальник), який укладався на корить Кримської регіональної філією АБ "Кредит Банк Україна" (Вигодонабувач), (а.с.15-17) (надалі -Договір страхування).
Судами встановлено, що 25.06.2006 р. Смилик В.В., керуючи транспортними засобом CHEVROLET LACHETTI, порушив п.п. 3.25 Правил дорожнього руху України, здійснив обгін транспортного засобу з виїздом на смугу зустрічного руху при визначеному знаку "Обгін заборонено" та здійснив зіткнення з іншим транспортним засобом.
Зазначене підтверджується постановою Київського районного суду м. Сімферополя від 25.07.2006 р., якою Смілика В.В. було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КпАП України (а.с.60)
В зв'язку із зіткненням, застрахований транспортний засіб CHEVROLET LACHETTI зазнав пошкоджень, що відповідно до п. 3.1.1 Договору страхування є страховим випадком. В зв'язку з зазначеним у ВАТ "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" в особі Кримської філії виникло зобов'язання здійснити страхову виплату.
26 червня 2006 р. у відповідності до пункту 6.2.4 Договору страхування Страхувальником в страхову компанію були подані документи для одержання страхового відшкодування.
Листом від 07.09.2006 р. за № 256 на підставі пункту 6.1.4 Договору страхування ВАТ "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" в особі Кримської філії звернулось до ВАТ "Кредобанк" в особі Кримської регіональної філії з вимогою прийняти рішення щодо отримання страхового відшкодування.
Листом від 07.09.2006 р. № 3217 ВАТ "Кредобанк" в особі Кримської регіональної філії просило ВАТ "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" в особі Кримської філії здійснити виплату страхового відшкодування по автомобілю CHEVROLET на ремонт зазначеного автомобіля (а.с.62).
Листом від 14.09.2006 р. за № 276 ВАТ "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" в особі Кримської філії повідомило про те, що його заява про страхову виплату розглянута та зазначено, що у відповідності до п. 6.3.8. Договору страхування Страховик має право сплатити суму страхового відшкодування у розмірі 85 % від суми збитку по страховому випадку, причиною якого є ДТП, викликане грубим опущенням ПДР водієм застрахованого транспортного засобу.
Крім того, судами встановлено, що Страховик повідомив Смілика В.В. проте, що відповідно до п. 6.3.9 Договору страхування після виплати страхового відшкодування Страховик має право пред'явити позов до особи, що винна у заподіяні збитків.
Таким чином при сплаті страхового відшкодування Смілику В.В., з нього на підставі п. 6.3.9 Договору страхування було утримано розмір страхового відшкодування.
Відповідно до приписів ст. 354 ГК України та ст. 979 ЦК України за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Згідно п. 3.1.1 Договору страхування пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частини внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відносить відповідно до страхових випадків.
Пунктом 6.1.4 Договору страхування передбачено, що Страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку виплатити страхове відшкодування Вигодонабувачу або Страхувальнику за згодою Вигодонабувача.
Відповідно до п. 7.5.1 Договору страхування страхове відшкодування, що має бути сплачене за Договором, сплачується Вигодонабувачу в рахунок погашення простроченої заборгованості Страхувальника за зазначеному у цьому Договорі кредитним договором, або на рахунок організації, що здійснює ремонт транспортного засобу, або на користь Страхувальника -у кожному випадку окремо за узгодженням із Вигодонабувачем.
Згідно п. 7.5 Договору страхування страхове відшкодування сплачується протягом 10 днів після отримання всіх необхідних документів.
Відповідно до п. 6.4.5 Договір страхування вигодонабувач з метою отримання страхового відшкодування за своєю власною ініціативою має право вчиняти будь які дії, які повинен чи має право вчиняти страхувальник.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення та відмовляючи в задоволенні позовних вимог дійшов висновку про те, що ВАТ "Кредобанк" в особі Кримської регіональної філії листом № 3217 від 07.09.2006 р. відмовився від права отримання страхового відшкодування на користь Смілика В.В. (т.1 а.с. 62), проте зазначений висновок суперечить матеріалам справи, оскільки місцевим господарським судом встановлено, що зазначеним вище листом ВАТ "Кредобанк" в особі Кримської регіональної філії не відмовлявся від права на отримання страхового відшкодування, а просив, відповідно до п. 7.5.1 Договору страхування, спрямувати його на ремонт автомобіля, застрахованого за Договором страхування № 50/17/344 від 23.05.2006 р.
Крім того, пунктом 6.3.9 Договору страхування, на підставі якого страховик відмовив у виплаті страхового відшкодування не передбачено утримання страхового відшкодування, а лише надано право страховику пред'явити позов до особи, що винна в заподіянні збитків.
Зазначений вище пункт Договору страхування кореспондується з ст. 27 Закону України "Про страхування", відповідно до якої до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
З огляду на зазначене, висновки суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову слід визнати не обґрунтованими.
Натомість, місцевий господарський суд встановивши обставини справи, зокрема те, що ВАТ "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" в особі Кримської філії на виконання умов Договору страхування не здійснило страхову виплату ні страхувальнику, ні вигодонабувачу, надавши належну юридичну оцінку відносинам сторін, врахувавши, що підстави на яких страховик відмовив у здійсненні страхового відшкодування не передбачені ні ст. 26 Закону України "Про страхування", ні розділом 5 Договору страхування, суд дійшов мотивованих висновків про наявність у ВАТ "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" в особі Кримської філії зобов'язання здійснити страхове відшкодування ВАТ "Кредобанк" в особі Кримської регіональної філії (Вигодонабувачу).
В порушення ст. ст. 43, 99, 101, 104, 105 ГПК України, доводи апеляційного господарського суду, за якими він не погодився з висновками суду першої інстанції, є необґрунтованими. Скасовуючи рішення, апеляційний господарський суд висновків місцевого господарського суду належним чином не спростував та дійшов власних висновків, які суперечать обставинам справи та вимогам законодавства. Здійснена апеляційним господарським судом неналежна юридична оцінка обставин справи призвела до неналежного з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін та неправильного застосування матеріального закону, що регулює спірні правовідносини. Як наслідок, постанова апеляційного господарського суду не відповідає положенням ст. 105 ГПК України та вимогам, які викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення" від 29.12.1976 р. № 11.
Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суд першої інстанції в порядку ст. ст. 43, 47, 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин місцевим господарським судом з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, мотивовано задоволено позов.
У зв'язку із вищевикладеним колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржувану постанову, апеляційний господарський суд надав невірну юридичну оцінку обставинам справи, порушив і неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду -залишенню в силі.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, суд
Касаційну скаргу ВАТ "Кредобанк" в особі Кримської регіональної філії у справі № 2-15/3698-2008 задовольнити.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.02.2009 р. у справі № 2-15/3698-2008 скасувати, рішення по справі № 2-15/3698-2008 від 12.01.2009 р. залишити без змін.
Головуючий, суддя А.М. Демидова
Судді О.В. Кот
М.М. Малетич