02 червня 2009 р.
№ 25/452
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Овечкін В.Е.,
Чернов Є.В.,
Цвігун В.Л.,
за участю представників:
ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал"
Печерський П.М. -(дор. від 31.03.2009)
розглянувши касаційну скаргу
ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал"
на постанову
від 19 лютого 2009
Київського апеляційного господарського суду
у справі
№ 25/452 господарського суду м. Києва
за позовом
ЗАТ "Страхова компанія "Страховий капітал"
до
ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал"
про
стягнення заборгованості
Рішенням господарського суду м. Києва від 04.12.2008 (суддя С.Морозов) позов про стягнення збитків в порядку регресу задоволений частково.
Рішення суду мотивовано тим, що пошкодження застрахованого автомобіля Григорчука І.А. сталося внаслідок відсутності люка каналізаційного колодязя і до позивача, який виплатив страхове відшкодування Григорчуку І.А., перейшло право вимоги, яке Григорчук І.А. мав до відповідача, як відповідального за заподіяний збиток.
При цьому, місцевий господарський суд задовольнив вимоги в частині 4706,28 грн. проти заявлених позивачем 6914, 28 грн. В іншій частині вимог відмовлено з тих підстав, що решта заявленої суми є помилкою.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2009 (судді: В.Зеленін, Л.Рєпіна, О.Синиця) рішення господарського суду першої інстанції змінено. Позовні вимоги задоволені повністю.
Постанова апеляційної інстанції мотивована тим, що висновок місцевого господарського суду щодо помилки в сумі заявленого відшкодування помилкові, оскільки помилка позивача відсутня. При цьому, апеляційна інстанція вказала, що сума заявлених збитків складається з страхового відшкодування, витрат на автотоварознавче дослідження, витрат на перестрахування.
Відповідача в касаційній скарзі та доповненнях до скарги просить рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційної інстанції скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, справу передати на новий розгляд місцевому господарському суду.
Скаржник вказує на не з'ясування судом фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, а саме не доведення позивачем факту ДТП внаслідок невиконання чи неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків з технічного утримання водопровідних мереж, не врахування обставин, що причиною ДТП є відсутність решітки зливоприймача, обслуговування якої не відноситься до обов'язків скаржника.
Суд не врахував обставини щодо особи, яка повинна стежити за станом каналізаційних колодязів, розміщеного на прибудинковій території, балансоутримувача прибудинкової території де сталося ДТП. Сума страхового відшкодування виплаченого страхувальнику не відповідає сумі, що зазначена у висновку експерта.
Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги, заслухавши представника скаржника, вважає, що скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Підставами звернення позивача з вимогами про відшкодування шкоди в порядку регресу є виплата страхового відшкодування страхувальнику внаслідок події ДТП, що сталася за участю застрахованого автомобіля з вини відповідача.
Судом встановлено, що внаслідок настання страхового випадку, що підтверджено довідкою відділу ДАІ з обслуговування Оболонського району при УДАІ ГУ МВС України в м. Києві від 13.12.2007, протоколом огляду місця ДТП від 13.12.2007, актом обстеження проїжджої частини, позивачем було виплачено страхове відшкодування, що підтверджено видатковим касовим ордером.
Також позивач поніс додаткові витрати у вигляді оплати послуг автотоварознавця, що підтверджено платіжним дорученням.
Як вбачається з протоколу огляду місця ДТП від 13.12.2007 та встановлено судом, подія ДТП сталася внаслідок падіння у люк каналізаційного колодязя.
Згідно Правил технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 05.07.95 № 30 та статуту відповідача обов'язки з належного утримання та технічної експлуатації системи каналізації покладено на відповідача.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Таким чином, до Позивача перейшло в межах виплаченої суми страхового відшкодування право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Як зазначено вище, особою, відповідальною за збитки, заподіяні дорожньо-транспортної пригодою є відповідач, який за приписами ст.ст. 1166 Цивільного кодексу України є особою, яка завдала шкоди страхувальнику внаслідок неправомірних дій(бездіяльності).
За змістом даної правової норми, підставою для виникнення цивільно-правової відповідальності є наявність складу правопорушення: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (або порушення договірних зобов'язань); шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду.
Касаційна інстанція дійшла висновку, що господарськими судами в повній мірі встановлені всі елементи складу правопорушення як то наявна шкода позивача, бездіяльності відповідача як уповноваженої особи щодо утримання в належному стані каналізаційної мережі, причинно-наслідковий зв'язок між шкодою та бездіяльністю відповідача, вина, оскільки відповідач своєї невинуватості не довів, доводів щодо обов'язку нести відповідальність не спростував.
При цьому судами правильно визначено характер спірних правовідносин щодо відповідальності за завдані збитки, правильно встановлено обставини, що входять до предмету доказування, визначені докази, якими ці обставини повинні бути підтверджені, та вірно застосовано наведені норми законодавства що регулюють спірні правовідносин.
Касаційна інстанція переглядає судові рішення в межах вимог касаційної скарги з огляду на зазначені скаржником суть порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.
Згідно ст.ст.111-5, 111-7 ГПК України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє рішення місцевого господарського суду чи постанови апеляційного суду виключно на предмет правильності застосування судами норм матеріального чи процесуального права, тобто в межах юридичної оцінки фактичних обставин справи.
Доводи касаційної скарги щодо не з'ясування обставин, що є причинами ДТП, не встановлення обставин щодо осіб, які повинні нести відповідальність за утримання об'єкта, що був причиною ДТП, обставини щодо правильності визначення суми страхового відшкодування, відхиляються, оскільки встановлених господарськими судами фактичних обставин та правильності правових висновків господарського суду не спростовують, ґрунтуються на невірному розумінні скаржниками предмету доказування, зводяться до намагання встановити інші обставини та надати їм іншу оцінку.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2009 у справі № 25/452 господарського суду м. Києва залишити без зміни, а касаційну скаргу -без задоволення.
Головуючий В. Овечкін
судді Є. Чернов
В. Цвігун