01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
28.05.2009 № 30/34
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Островича С.Е.
суддів: Скрипка І.М.
Гарник Л.Л.
при секретарі: Семеняк Т.В.
За участю представників:
від позивача -не з'явились
від відповідача - Наухатько О.М. - директор ТОВ „Українська лляна компанія плюс” (протокол рішення зборів учасників ТОВ „Українська лляна компанія плюс” № 01/03 від 01.03.2006 року )
Коваленко О.В. - довіреність № 02/01/09 від 02.01.2009 року
від третьої особи 1: не з'явились
від тре від третьої особи 2: не з'явились
від про від прокуратури: не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Українська лляна компанія плюс"
на рішення Господарського суду м.Києва від 02.04.2009
у справі № 30/34 (суддя Ващенко Т.М.)
за позовом Чернігівський міжрайонний природоохоронний прокурор
до ТОВ "Українська лляна компанія плюс"
третя особа позивача
третя особа відповідача Управління з контролю за використанням та охороною земель в Чернігівській області
Машівська сільська рада Семенівського району Чернігівської області
про відшкодування шкоди в сумі 130786,00 грн.
Чернігівський міжрайонний природоохоронний прокурор в інтересах держави в особі Семенівської районної державної адміністрації Чернігівської області звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська лляна компанія плюс”, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1) Управління з контролю за використанням та охороною земель в Чернігівській області, 2) Машівська сільська рада Семенівського району Чернігівської області про стягнення з відповідача на користь бюджету Машівської сільської ради Семенівського району Чернігівської області шкоди в сумі 130 786,00 грн., заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки.
Рішенням Господарського суду м.Києва від 02.04.2009 року у справі №30/34 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська лляна компанія плюс” в дохід бюджету Машівської сільської ради Семенівського району Чернігівської області 130 786,00 грн. шкоди, 1307,86 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач через Господарський суд м. Києва звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м.Києва від 02.04.2009 року у справі №30/34, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що, суд при прийнятті рішення не повно та не всебічно дослідив матеріали справи. Фактичні обставини справи та надані документи свідчать про відсутність в діях директора відповідача Коваленко О.В. ознак злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 Кримінального кодексу України. Постановою Чернігівського міжрайонного природоохоронного прокурора про зміну обвинувачення від 04.12.2008 року змінено обвинувачення зі ст.ст. 365, 197-1 Кримінального кодексу України на ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України, а підстави позову прокурором та позивачем не змінено. Вважає, що рішення суду не відповідає обставинам справи, а тому має бути скасовано.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.05.2009 року апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 28.05.2009 року.
Згідно з розпорядженнями Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2009 року змінено склад колегії суддів.
28.05.2009 року представником відповідача в судовому засіданні подано пояснення до апеляційної скарги.
Представники відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі та просили апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2009 року у справі № 30/34 скасувати, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представники позивача, третіх осіб та прокуратури в судове засідання 28.05.2009 року не з'явились, будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу в апеляційному порядку за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України та без участі представників позивача, третіх осіб та прокуратури.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до п. 2 ст. 121 Конституції України встановлено, що на Прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Аналогічні положення містяться також і в Господарському процесуальному кодексі України, відповідно до ст. 2 якого, господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Відповідно до положень ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру”, органи прокуратури наділені повноваженнями представляти в суді інтереси держави.
Підставою для представництва інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.
Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Згідно ч. 5 ст. 16 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Відповідно до ст. 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” Київська міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Господарським судом м.Києва встановлено, що Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у Чернігівській області 14.08.2008 року було здійснено перевірку дотримання вимог земельного законодавства при використанні земель сільськогосподарського призначення на території Семенівського району, якою встановлено, що Семенівською філією ТОВ „Українська лляна компанія плюс” на території Машівської сільської ради Семенівського району використовуються земельні ділянки невитребуваних земельних часток (паїв) загальною площею 216 га без наявності правовстановлюючих документів на землю, визначених ст.126 Земельного кодексу України, що є порушенням вимог ст. 125 цього Кодексу.
На підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2007 року, Семенівській філії ТОВ „Українська лляна компанія плюс" визначено розмір шкоди, заподіяної державі, внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу у сумі 130 786,00 грн.
Факт порушення Семенівською філією ТОВ „Українська лляна компанія плюс” приписів ст. 126 Земельного кодексу України також підтверджується актом обстеження земельної ділянки № 21 від 14.08.2008 року, Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 14.08.2008 року, а також Приписом № 500131 від 14.08.2008 року (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи) в яких зазначається, що земельні ділянки невитребуваних земельних часток (паїв) загальною площею 216 га, що розташовані на території Машівської сільської ради Семенівського району Семенівською філєю ТОВ „Українська лляна компанія плюс” використовуються самовільно, тобто за відсутності правовстановлюючих документів на зазначені земельні ділянки.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Господарського процесуального кодексу України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Стаття 80 Цивільного кодексу України передбачає, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.
Згідно з ч. 3 ст. 95 Цивільного кодексу України філії та представництва не є юридичними особами.
Таким чином, філія не є юридичною особою та не наділена цивільною правоздатністю і дієздатністю, а отже не може бути стороною у справі.
За таких обставин, позивачем вірно визначено відповідачем у спорі - Товариство з обмеженою відповідальністю „Українська лляна компанія плюс".
Мотивуючи свої заперечення проти позову, відповідач посилається на Розпорядження Семенівської районної державної адміністрації „Про надання дозволу на виготовлення технічних документацій по наданню у користування земельних ділянок невитребуваних земельних часток (паїв)” від 26.05.2008 року № 138 (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи), яким Семенівській філії ТОВ „Українська лляна компанія плюс” надано дозвіл на виготовлення технічних документацій по наданню у користування земельних ділянок невитребуваних земельних часток (паїв) орієнтовною площею близько 540 га (рілля), розташованих на території Машівської сільської ради
Однак такі посилання відповідача судом першої інстанції вірно не прийняті до уваги, з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1. ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
У відповідності до положень ст. 1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель” встановлено, що самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
За таких обставин, оскільки відповідним органом виконавчої влади або органу місцевого самоврядування рішення про передачу земельної ділянки невитребуваних земельних часток (паїв) загальною площею 216 га, що розташована на території Машівської сільської ради Семенівського району не приймалось, договір купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки відповідачем не укладався, то зазначена земельна ділянка використовувалась відповідачем самовільно.
Як свідчать матеріали справи, на підставі вказаних матеріалів перевірки дотримання вимог земельного законодавства Чернігівською міжрайонною прокуратурою було порушено кримінальну справу відносно директора Семенівської філії ТОВ „Українська лляна компанія плюс” Коваленко О.В. за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 та ст. 197-1 Кримінального кодексу України від 05.04.2001 року №2341-ІП.
Статтею 197 Кримінального кодексу України передбачено покарання за самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику.
Стаття 365 Кримінального кодексу України передбачає відповідальність за перевищення влади або службових повноважень, тобто умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.
Обґрунтовуючи свої заперечення проти позову, відповідач зазначає, що для наявності правових підстав кваліфікувати дії директора Семенівської філії ТОВ „Українська лляна компанія плюс” Коваленко О.В. за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 Кримінального кодексу України, обов'язковою умовою є завдання вказаними діями тяжких наслідків у вигляді збитків.
Відповідач вважає, що зроблений державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель України у Чернігівській області Холодило М.М. на підставі Методики Розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, не може бути правовою підставою для кваліфікації дій директора Семенівської філії ТОВ „Українська лляна компанія плюс” Коваленко О.В. за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 Кримінального кодексу України.
Однак зазначене судом першої інстанції вірно не було прийнято до уваги, оскільки питання щодо кваліфікації дій директора Семенівської філії ТОВ „Українська лляна компанія плюс” Коваленко О.В. за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 Кримінального кодексу України вирішувалось в порядку кримінального судочинства і під час розгляду справи в порядку господарського судочинства питання щодо кваліфікації дії винних осіб за кримінальним законодавством не вирішується.
Одночасно колегія суддів в вважає за необхідне зазначити, що постановою Чернігівського міжрайонного природоохоронного прокурора від 04.12.2008 року змінено обвинувачення відносно Коваленко О.В. зі ст.ст. 365, 197-1 Кримінального кодексу України на ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України (належним чином завірена копія знаходиться в матеріалах справи).
На виконання ухвали Господарського суду м. Києва від 19.02.2009 року щодо зобов'язання Чернігівського міжрайонного природоохоронного прокурора уточнити та деталізувати зміст позовних вимог, прокурором за вих. №1246-08 від 16.03.2009 року було подано окрему письмову заяву з врахуванням фактів та обставин, викладених відповідачем у відзиві на позов, та з врахуванням постанови про зміну обвинувачення від 04.12.2008 року, з врахуванням вироку Семенівського районного суду Чернігівської області від 08.12.2008 року з викладом обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги з зазначенням та наданням доказів, що підтверджують позов (а.с. 70).
В матеріалах справи міститься копія вироку Семенівського районного суду Чернігівської області від 08.12.2008 року у справі № 1-106/2008 року, що набрав законної сили 24.12.2008 року, яким Коваленко Олександру Василівну, яка займала посаду Директора Семенівської філії ТОВ „Українська лляна компанія плюс” визнано винною за ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України та встановлено саме факт самовільного зайняття Семенівською філією ТОВ „Українська лляна компанія плюс” земельних ділянок невитребуваних земельних часток (паїв) загальною площею 216 га, що розташовані на території Машівської сільської ради Семенівського району.
Положеннями ст. 367 Кримінального кодексу України передбачено покарання за службову недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.
Таким чином, враховуючи, що вироком Семенівського районного суду Чернігівської області від 08.12.2008 року у справі № 1-106/2008 року, що набрав законної сили 24.12.2008 року встановлено факт самовільного зайняття Семенівською філією ТОВ „Українська лляна компанія плюс” земельних ділянок невитребуваних земельних часток (паїв) загальною площею 216 га, що розташовані на території Машівської сільської ради Семенівського району, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачу правомірно визначено розмір шкоди, заподіяної державі, внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок у сумі 130 786, 00 грн. згідно розрахунку, доданого до позовної заяви.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі про невідповідність висновків, викладених у рішенні обставинам справи є невмотивованими, оскільки з рішення Господарського суду м. Києва від 02.04.2009 року вбачається, що суд надав оцінку всім матеріалам, наявним у справі, з дотриманням процесуальних норм, про що зазначив у рішенні.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2009 року по справі № 30/34 прийнято з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим, а тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська лляна компанія плюс”, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська лляна компанія плюс” залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2009 року у справі №30/34 залишити без змін.
Матеріали справи №30/34 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.
Головуючий суддя Острович С.Е.
Судді Скрипка І.М.
Гарник Л.Л.
02.06.09 (відправлено)