Номер провадження: 22-ц/785/4970/14
Номер справи місцевого суду: 1517/1022/2012
Головуючий у першій інстанції Чеботаренко О. Л.
Доповідач Ступаков О. А.
20.05.2014 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Ступакова О.А.
суддів: Варикаші О.Д., Станкевича В.А.
при секретарі - Стадніченко А.І.
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору - Орган опіки та піклування Фрунзівської районної державної адміністрації Одеської області про усунення перешкод у користуванні житловим будинком та виселення, стягнення неотриманої вигоди, стягнення матеріальної та моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення збитків та моральної шкоди за апеляційними скаргами ОСОБА_3, ОСОБА_2 на рішення Красноокнянського районного суду Одеської області від 20.02.2014 року, -
встановила:
У липні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору - Орган опіки та піклування Фрунзівської районної державної адміністрації Одеської області, про усунення перешкод у користуванні житловим будинком та виселення, стягнення неотриманої вигоди, стягнення матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на те, що йому на праві приватної власності належить 53/100 частини житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1.
21 серпня 2008 року між ним та відповідачем ОСОБА_3 відбувся попередній договір купівлі-продажу зазначеного житлового будинку на суму 14500 доларів США, після чого ОСОБА_3 передала йому, а він прийняв аванс у сумі 4000 доларів США та впустив ОСОБА_3,ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 проживати у свій будинок. Однак в подальшому, в листопаді 2011 року ОСОБА_3 відмовилася купувати у нього вказаний будинок, а рішенням Фрунзівського районного суду Одеської області від 17 січня 2012 року ,залишеного в цій частині рішенням апеляційного суду Одеської області від 28 травня 2012 року без змін, з нього на користь ОСОБА_3 стягнуто 31959 грн. 20 коп. авансу та 11076 грн. 28 коп. за газифікацію житлового будинку.
Цим же рішенням встановлено факт проживання ОСОБА_3 з сім'єю у його будинку з 01 вересня 2008 року, користування підсобними приміщеннями та земельною ділянкою площею 12 соток, на якій знаходяться арка з виноградом, 4 яблуні, 3 груші, слива.
Після набрання судових рішень законної сили він пропонував ОСОБА_3 із сім'єю добровільно залишити його житловий будинок, однак та відмовилася, мотивуючи тим, що він повинен повернути їй стягнуті судом на її користь кошти. Він запропонував ОСОБА_3 сплатити йому кошти за проживання у його будинку, починаючи з вересня 2008 року, користування підсобними приміщеннями, земельною ділянкою. Однак та відмовилася, що змусило його звернутися до суду.
Позивач просив виселити відповідачів із належного йому будинку, стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на його користь орендну плату за проживання в будинку та користування сараями 46000 грн. та за користування присадибною ділянкою та плодами 13800 грн., а всього 59800 грн.
В процесі розгляду справи позивач неодноразово уточнював свої вимоги і остаточно просив зобов'язати відповідачів усунути йому перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження майном - 53/100 житлового будинку шляхом виселення, стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не отриману ним вигоду у зв'язку з проживанням у зазначеному житловому будинку, користуванням підсобними приміщеннями та земельною ділянкою у сумі 31500 грн. Крім того, позивач посилався на те, що кози ОСОБА_3, яких вона утримувала в господарстві, обгризли яблуні на його земельній ділянці і матеріальна шкода від потрави яблунь складає 2315 грн. 31 коп. У зв'язку із порушенням його права власності та відмовою відповідачів добровільно звільнити його будинок, що змусило його звертатися до суду за захистом своїх прав, порушило його уклад життя, здійснювати додаткові зусилля та витрачати кошти для відновлення свого права, йому було завдано моральну шкоду у розмірі 15000 грн., які він просив стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Також позивач просив стягнути понесені ним судові витрати у сумі 6097 грн., які складаються з сплаченого ним судового збору, оплати правової допомоги, послуг банку, витрат на прибуття у судове засідання його представника, а також на проведення судової будівельно-технічної експертизи.
Відповідач ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про стягнення упущеної вигоди у виді відсотків за користування грошовими коштами та моральної шкоди, посилаючись на те, що після ухвалення рішення Фрунзівського районного суду Одеської області від 17 січня 2012 року про стягнення з ОСОБА_2 на її користьо 31959 грн. 20 коп. авансу та 11076 грн. 28 коп. за газифікацію житлового будинку, ОСОБА_2 стягнуті за рішенням суду кошти добровільно їй не повернув і тому ОСОБА_3 вважала, що останній безпідставно тривалий строк з 21 серпня 2008 року по 07 серпня 2012 року користується її коштами, які вона могла б покласти на депозит у банки, зокрема ЗАТ «НРБ» або АКБ «Трансбанк», де б отримала відсотки за користування. Так, упущена вигода від неотримання нею відсотків складає 22568 грн. Крім того, безпідставне користування ОСОБА_2 її коштами протягом 2008-2012 років, неотримання нею прибутків від власних коштів, потягнуло матеріальні та моральні труднощі у її сім'ї, що призвело до завдання їй моральної шкоди у сумі 5000 грн., які вона просила стягнути з ОСОБА_2 Також позивач за зустрічним позовом просила стягнути понесені нею судові витрати по оплаті судового збору.
Рішенням Красноокнянського районного суду Одеської області від 20.02.2014 року Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Зобов'язано ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 усунути перешкоди ОСОБА_2 у користуванні та розпорядженні 53/100 житлового будинку, розташованим по АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 із зазначеного житлового будинку .
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 5000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати: судовий збір - 191 грн. 17 коп., правову допомогу -1250 грн., витрати на проїзд представника позивача - 599 грн. 80 коп.
В задоволенні іншої частині позову ОСОБА_2 відмовлено .
В задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Додатковим рішенням Красноокнянського районного суду Одеської області від 04.03.2014 року, стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 5000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судові витрати: судовий збір - по 95 грн. 59 коп. з кожного, правову допомогу - по 625 грн. з кожного, витрати на проїзд представника позивача - по 299 грн. 90 коп. з кожного.
Не погодившись з зазначеним рішенням суду ОСОБА_3, ОСОБА_2 подали апеляційні скарги.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставиться питання про скасування рішення суду в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в повному обсязі та задоволення позовних вимог ОСОБА_3 в повному обсязі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування рішення суду в частині незадоволення позовних вимог ОСОБА_2 в повному обсязі. В іншій частині рішення суду ОСОБА_2 не оскаржує.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, сторони, що з'явилися, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції посилався на те, що об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба (ст.ст. 379, 380 ЦК України).
Права власника житлового будинку визначені ст. 383 ЦК України та ст.150 ЖК УРСР, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
ОСОБА_2 належить 53/100 частина домоволодіння з відповідною частиною господарських будівель та споруд, що знаходяться за адресою: смт. Фрунзівка Одеської області, провулок Кучурганській, 3.
Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у зазначеному будинку проживають з кінця серпня 2008 року по теперішній час.
Відповідач ОСОБА_3 зареєстрована в АДРЕСА_1. Там же, за її поясненнями, зареєстровані її діти - ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а ОСОБА_4 зареєстрований в м.Львів.
Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не є членами сім'ї ОСОБА_2, не укладали договору найму житла з власником, не мають права власності на домоволодіння або на його частку, а тому незаконно користуються майном, а саме 53/100 частинами домоволодіння по АДРЕСА_1, яке на праві приватної власності належить ОСОБА_2, чим перешкоджають власнику здійснювати свої права щодо володіння, користування та розпорядження своїм майном, а тому вимоги позивача про усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення відповідачів підлягають задоволенню.
Оцінивши доводи ОСОБА_2, щодо відшкодування упущеної вигоди, суд першої інстанції врахував, що відповідно до п.2 ч.2 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є в тому числі доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Заявляючи позов про стягнення упущеної вигоди, позивач ОСОБА_2 посилався на те, що у зв'язку з тим, що відповідач без достатніх правових підстав проживала у будинку, який він міг би здавати в оренду, йому були спричиненені збитки у вигляді упущеної вигоди.
На підтвердження своїх доводів, ОСОБА_2 посилався на висновок судової будівельно-технічної експертизи №23-13 від 20.07.2013 року щодо розміру орендної плати нерухомого майна з типовими умовами в серединній зоні населеного пункту. Разом з тим, позивач не надав суду доказів відносно того, чи мала місце реально упущена вигода, в чому полягали завдані збитки, чи були фактично укладені договори оренди зазначеного будинку з будь-якими особами, які не були реалізовані через утримання приміщення іншими особами, а також доказів їх відмови від цих договорів у зв'язку з неможливістю отримати приміщення, оскільки припущення щодо можливості здачі приміщення в оренду не можуть бути прийняті до уваги та породжувати відповідальність по відшкодуванню збитків.
Щодо оренди земельної ділянки, то позивачем взагалі не надані будь-які докази його права власності на земельну ділянку.
Крім того, вимоги щодо упущеної вигоди, починаючи з 01 вересня 2008 року до 28 травня 2012 року (набрання рішенням апеляційного суду Одеської області законної сили),є безпідставними, так як між сторонами на той час була укладена домовленість про придбання за договором купівлі-продажу житлового будинку по провулку Кучурганському, 3, в смт. Фрунзівка.
Факт користування відповідачем належним позивачу будинком у вказаний період, не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не надані суду докази про укладення договору оренди житлового будинку, який не був реалізованим з вини відповідача, а сам по собі намір здавати житло в оренду не може бути підставою для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
У відповідності до частин 2 та 3 п.г-1 ст.152 Земельного Кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відшкодування заподіяних збитків відповідно до п.2 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою КМ України від 19.04.93р. №284, - розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських рад.
Позивач не звертався до зазначеної комісії з приводу визначення розміру заподіяної йому шкоди.
ОСОБА_2 не доведено, наявність збитків і неправомірної поведінки відповідачки, безпосередній причинний зв'язок між діями відповідачки та заподіяння цим збитків у розмірі 2315 грн. 31 коп.
Відповідно до вимог ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна тощо.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Виходячи із принципу непорушності права власності, суд першої інстанції вважав, що неправомірним проживанням ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у будинку, що належить позивачу на праві приватної власності, обмеженням його права володіння, користування на розпорядження власним будинком, що спонукало останнього звертатися за правовою допомогою, здійснювати заходи, щодо повернення житла для можливості використання за власним розсудом, відповідачі завдали позивачу моральну шкоду у розмірі 5000 грн.
Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача стягуються всі підтверджені документально судові витрати пропорційно задоволених позовних вимог.
Так як немайнові вимоги позивача задоволені у повному обсязі, суд першої інстанції стягнув з відповідачів судовий збір за розгляд позовних вимог немайнового характеру у сумі 114 грн. 70 коп., а судовий збір за розгляд позову про відшкодування моральної шкоди пропорційно задоволеним позовним вимогам - 76 грн. 47 коп., а всього 191 грн. 17 коп.
Витрати позивача по наданню йому правової допомоги та витрат на прибуття представника у судові засідання, на думку суду першої інстанції підлягали задоволенню частково за стягненням з відповідачів 1/2 частину зазначених витрат, так як вимоги немайнового характеру задоволені повністю, у задоволені майнових вимог відмовлено, а вимоги про відшкодування моральної шкоди задоволені частково, що унеможливлює абсолютно пропорційно вирахувати зазначені судові витрати.
В зв'язку з наведеним, суд стягнув з відповідачів на користь ОСОБА_2 витрати на правову в розмірі 1250 грн., витрати на проїзд представника позивача - 599 грн. 80 коп. Так як висновок судової будівельно-технічної експертизи був доказом по позовних вимогах, у задоволенні яких відмовлено, суд першої інстанції відмовив у стягненні зазначених витрат. Оплата банківських послуг не є судовими витратами і тому вимоги про стягнення цих витрат як судових задоволенню не підлягають.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 суд першої інстанції посилався на те, що ОСОБА_3 не надала суду доказів реально упущеної вигоди, в чому полягали завдані збитки, а посилання на те, що вона могла би отримувати відсотки від вкладу коштів у будь-яку банківську установу, є лише припущенням, що не може породжувати відповідальність по відшкодуванню збитків.
Щодо відшкодування моральної шкоди, то ОСОБА_3 не навела переконливих доказів щодо завдання їй моральної шкоди відповідачем, так як у основу позову покладено тривале невиконання рішення суду ОСОБА_2, що потягло порушення спокою як її , так і членів її сім»ї. Невиконання зобов'язань не тягне за собою відшкодування моральної шкоди.
Колегія погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 Доводи наведені в апеляційній скарзі ОСОБА_3 фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду першої інстанції з їх оцінкою. Як при розгляді справи в суді першої інстанції так і в апеляційній скарзі ОСОБА_3 не надано належних доказів на підтвердження заявлених нею вимог про обґрунтованість стягнення з ОСОБА_2 упущеної вигоди.
Судом першої інстанції правомірно задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 про виселення відповідачів з належного ОСОБА_2 житлового приміщення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 не наведені будь які докази про порушення судом норм матеріального або процесуального права, які б слугували підставою для скасування рішення суду першої інстанції в зазначеній частині. Посилання в апеляційній скарзі на невиконання ОСОБА_2 рішення суду про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошових коштів не є підставою для визнання правомірності проживання відповідачів у належному ОСОБА_2 житловому будинку.
Суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення з відповідачів стягнення неотриманої вигоди, матеріальної шкоди.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 є фактично тотожними змісту позовної заяви належну оцінку якій дав суд першої інстанції ухвалюючи рішення, та фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду першої інстанції з їх оцінкою.
Разом з тим колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення з відповідачів моральної шкоди у розмірі 5000 грн., витрат на правову допомогу, витрат на проїзд представника.
Колегія вважає, що ОСОБА_2 не надано належних доказів на підтвердження заподіяння йому діями відповідачів моральної шкоди. При цьому колегія враховує також неправомірні дії ОСОБА_2 пов'язані з невиконанням рішення суду про стягнення з нього на корись ОСОБА_3 грошових коштів за договором купівлі-продажу належного позивачу будинку і проведеного ОСОБА_3 газифікації в будинку ОСОБА_2
Згідно ст. 84 ЦПК України, витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20 грудня 2011 року затверджено граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних справ. Статтею 1 зазначеного закону визначено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у
цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка
надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
Виходячи з аналізу змісту ст. ст. 84, 88 ЦПК України судові витрати на правову допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов'язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи.
В матеріалах справи наявний розрахунок наданих адвокатом ОСОБА_2 послуг (т.2 а.с. 17) та фотокопія квитанції про сплату 2500 грн. послуг за надання правової допомоги (т.2 а.с. 5).
ОСОБА_2 були сплачені 2500 грн. послуг за надання правової допомоги 06.09.2012 року. В розрахунку наданому адвокатом зазначена робота у судових засіданнях починаючи з 26.07.2012 року по 01.10.2013 року, як до сплати ОСОБА_2 послуг за надання після правової допомоги так і після сплати.
Відповідно до матеріалів справи неможливо встановити обґрунтованість розрахунку про участь адвоката ОСОБА_2 в судових засіданнях 26.07.2012 року, 14.08.2012 року, 04.09.2012 року з розрахунку 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати особи, яка надає правову допомогу за годину її роботи яку виконав представник ОСОБА_2
В розрахунку на зазначено в який час, а саме до 06.09.2012 року, або пізніше адвокатом виконувалася робота зазначена у пунктах 1-5 розрахунку.
На підставі наведеного колегія вважає, що вимоги ОСОБА_2 про стягнення з відповідачів витрат на правову допомого задоволенню не підлягають.
Суд першої інстанції стягуючи з відповідачів на користь ОСОБА_2 витрати на проїзд представника не звернув увагу на те, що ОСОБА_2 до позовної заяви не надано належних доказів на підтвердження заявлених вимог. Надані фотокопії квитанцій на придбання пального (т.2 а.с. 5) не є належними доказами витрат на проїзд представника.
В зв'язку з частковим скасування рішення суду першої інстанції колегія змінює рішення суду першої інстанції в частині судових витрат та стягує з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 114 грн. 70 коп. у рівних частках.
Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.п. 2,3 309, 313, 314, 316 ЦПК України, судова колегія,
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково. Рішення Красноокнянського районного суду Одеської області від 20.02.2014 року скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 моральної шкоди у розмірі 5000 грн. Стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 витрат на правову допомогу - по 625 грн. з кожного, витрат на проїзд представника позивача - по 299 грн. 90 коп. з кожного.
Ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні зазначених позовних вимог ОСОБА_2.
Змінити рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судовий збір - по 95 грн. 59 коп. з кожного, визначивши, що з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 114 грн. 70 коп. у рівних частках.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення однак може бути оскаржено до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.
Головуючий О.А. Ступаков
Судді О.Д. Варикаша
В.А. Станкевич