01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
11.06.09 р. № 18/175
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Яковлєва М.Л. (доповідач по справі),
суддів: Ільєнок Т.В.,
Шевченка В.Ю.,
При секретарі судового засідання -Лебедєвій С.В.
За участю представників сторін відповідно протоколу судового засідання від 11.06.2009 року.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпродторгсервіс», м. Донецьк та Державного підприємства «Жовтневий спиртовий завод», м. Карлівка, Полтавська область на ухвалу господарського суду Полтавської області від 03.04.2009 року,
у справі № 18/175 (суддя Паламарчук В.В.)
за заявою Державного підприємства «Жовтневий спиртовий завод», м. Карлівка,
Полтавська область,
про визнання банкрутом
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 15.10.2007 року за заявою Державного підприємства «Жовтневий спиртовий завод», м. Карлівка порушено провадження у справі про його банкрутство.
При зверненні до суду із заявою про банкрутство підприємство боржника посилалось на наявність значної кредиторської заборгованості перед товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпродторгсервіс»яка становить 2 694 798,48 грн., та у разі розрахунку із вказаним кредитором неможливістю виконання кредиторських зобов'язань перед іншими кредиторами.
Ухвалою підготовчого засідання від 04.12.2007 року зобов'язано боржника подати публікацію до офіційного друкованого органу оголошення про порушення справи про банкрутство та надати докази до суду, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Черевяка В.В. та зобов'язано останнього скласти реєстр вимог кредиторів та надати його до суду, призначено попереднє засідання суду на 04.03.2008 року, тощо.
Згодом, з метою встановлення відповідності балансу підприємства боржника на останню звітну дату перед порушенням справи про банкрутство дійсній балансовій вартості підприємства та з'ясування фактичного фінансового стану підприємства, ухвалою місцевого господарського суду від 13.08.2008 року у даній справі, а саме, № 18/175 було призначено комплексну (економічну та оціночну) експертизу, проведення якої було доручено державному органу з питань банкрутства із залученням для її проведення спеціалістів у встановленому порядку ( ч. 7 ст. 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»).
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 03.04.2009 року було прийнято ухвалу, якою провадження у даній справі було припинено, на підставі. 1-1 ст. 80 ГПК України.
Такі висновки суд зробив на підставі результатів експертної оцінки за наслідками проведення експертизи, а саме, експертами було встановлено, що ринкова вартість будівель та споруд підприємства боржника складає 21 487 352,00 грн., що на думку суду, значно перевищує суму кредиторських вимог кредиторів які заявили свої вимоги до боржника, також було встановлено, що у Державного підприємства «Жовтневий спиртовий завод», м. Карлівка є значна дебіторська заборгованість у тому числі бюджетна.
Не погоджуючись із ухвалою місцевого господарського суду про припинення провадження у справі боржник та товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпродторгсервіс», м. Донецьк звернулись до Київського міжобласного апеляційного господарського суду із апеляційними скаргами у яких просять скасувати оскаржувану ухвалу та поновити провадження у даній справі.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпродторгсервіс»у апеляційній скарзі зазначено, що судом незаконно припинено провадження у справі, оскільки вичерпний перелік підстав для припинення порушення у справі про банкрутство міститься у ст. 40 Закону про банкрутство, також скаржник вважає, що судом було винесено ухвалу за результатами підготовчого засідання, якою оцінено всі докази неспроможності Державного підприємства «Жовтневий спиртовий завод», було зобов'язано зробити оголошення у офіційному друкованому органі про порушення справи про банкрутство, що зобов'язало кредиторів звернутись із заявами про визнання їх кредиторами у даній справі, а відтак припинення провадження у справі про банкрутство на даному етапі є неможливим.
Боржником у своїй апеляційній скарзі зазначено, що ухвали місцевого господарського суду першої інстанції від 15.10.2007 року про порушення у справі про банкрутство та від 04.12.2007 року про призначення арбітражного керуючого у справі, вимогу надання доказів публікації оголошення про порушення провадження, тощо набрали законної сили, мають преюдиціальний характер, а повторний перегляд підстав порушення у справі про банкрутство, який на думку автора скарги відбувся при прийнятті оскаржуваної ухвали, не є допустимий.
Також Державним підприємством «Жовтневий спиртовий завод»вказано, що суд не врахував положення Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», згідно якого встановлено мораторій на примусову реалізацію майна державних підприємств та господарських товариств , у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, а частка державного майна у підприємстві боржника складає 100 відсотків.
Крім наведеного боржник також посилається на порушення судом ст. 40 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки лише згадана норма надає виключний перелік підстав для припинення у справі про банкрутство.
Ухвалами Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.04.2009 року апеляційні скарги було прийнято до провадження та призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні на 21.05.2009 року.
18.05.2009 року до суду звернувся кредитор Полтавський акціонерний банк «Полтава-банк»із клопотанням про відкладення розгляду справи у зв'язку із неотриманням примірника апеляційної скарги та відсутністю можливості забезпечити своє представництво у судовому засіданні, яке судом задоволено, а розгляд справи відкладено ухвалою від 21.05.2009 року у справі № 18/175 на 11.06.2009 року.
Через канцелярію суду також надійшло клопотання Полтавського обласного сектору з питань банкрутства про можливість розгляду справи за відсутністю його представника.
Розгляд апеляційних скарг товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпродторгсервіс», м. Донецьк та Державного підприємства «Жовтневий спиртовий завод», м. Карлівка, Полтавська область здійснюється у одному апеляційному провадженні, оскільки оскарженню підлягає один і той самий процесуальний документ, а саме, ухвала господарського суду Полтавської області від 03.04.2009 року.
Полтавський акціонерний банк «Полтава-банк»у судове засідання, що відбулось 11.06.2009 року не з'явився про причини неявки суд не повідомив, колегія суддів здійснює розгляд за відсутності представника банківської установи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін та розпорядника майна, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства України, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційні скарги боржника та товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпродторгсервіс» слід задовольнити, а оскаржувану ухвалу скасувати, з наступних підстав.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі-Закон) провадження у справах про банкрутство регулюється названим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
При цьому, названий Закон слід розглядати як законодавчий акт, що містить спеціальні норми, які мають пріоритет по відношенню до норм загальних щодо регулювання порядку провадження у справах про банкрутство.
Відповідно ч. 1 ст. 51 Закону, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.
У відповідності до частини 4 ст. 51 Закону, у разі якщо справу про банкрутство порушено за заявою власника майна (уповноваженої ним особи), яка подана до створення ліквідаційної комісії (призначення ліквідатора), розгляд справи про банкрутство здійснюється без урахування особливостей, передбачених цією статтею, тобто, у даному випадку ліквідаційну комісію, до звернення із заявою про банкрутство, створено не було, відтак норми ст. 51 Закону не застосовуються.
Відповідно до ч. 11 ст. Закону про банкрутство, за результатами розгляду заяви кредитора та відзиву боржника у підготовчому засіданні виноситься ухвала, в якій зазначається, зокрема: розмір вимог кредиторів, які подали заяву про порушення справи про банкрутство; дата складення розпорядником майна реєстру вимог кредиторів; дата попереднього засідання суду; дата скликання перших загальних зборів.
Відповідно цій же нормі, якщо при прийнятті заяви про порушення провадження у справі про банкрутство призначити розпорядника майна неможливо, розпорядник майна призначається на підготовчому засіданні.
У підготовчому засіданні суддя оцінює подані документи, заслуховує пояснення сторін, розглядає обґрунтованість заперечень боржника.
Основне завдання підготовчого засідання полягає у з'ясуванні ознак неплатоспроможності боржника, наявності чи відсутності перешкод для подальшого руху справи про банкрутство.
Розглядаючи заяву про порушення провадження справи про банкрутство, господарський суд досліджує сукупність ознак неплатоспроможності, але остаточну оцінку цим ознакам і обґрунтованості доказам суд надає у підготовчому засіданні.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону, ознаками неплатоспроможності боржника є :
- грошові вимоги, які повинні складати 300 мінімальних розмірів заробітної плати;
- вимоги мають бути безспірними;
- такі вимоги мають бути не задоволені боржником протягом 3 місяців після встановленого для їх погашення строку.
У першу чергу всі зазначені вимоги формально оцінюються судом при прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство, остаточна ж їх оцінка надається безпосередньо в підготовчому засіданні.
Положеннями абзацу 8 ст. 1 Закону встановлено, що безспірними вимогами кредиторів є вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
У даному випадку, боржник сам звернувся до суду щодо порушення провадження у справі про його банкрутство та визнає, що неспроможний здійснити розрахунки із кредиторами.
Як вже було зазначено вище, судом першої інстанції було проведено підготовче засідання 04.12.2007 року за наслідками якого було прийнято ухвалу, у якій вказано, що діяльність підприємства боржника, за результатами проведення аудиторської перевірки за 2006 та 2007 рік є збитковою, в ході проведення поглибленого аналізу ознак фіктивного банкрутства не виявлено. До того ж було зобов'язано боржника подати оголошення про його банкрутство до офіційного друкованого органу, призначено розпорядника майна, тощо.
Отже, було проведено всі притаманні підготовчому засіданні дії з боку суду.
Дана ухвала оскаржена не була, а відтак вступила у законну силу та є чинною.
Вже згодом, а саме, ухвалою 13.08.2008 року у даній справі судом першої інстанції було призначено комплексну (економічну та оціночну) експертизу для з'ясування фактичного фінансового стану підприємства, тобто вже після ухвали підготовчого засідання, де було надано остаточну оцінку ознакам неспроможності та прийнято рішення щодо продовження провадження у справі про банкрутство, суд першої інстанції знову здійснює перевірку ознак неплатоспроможності та надає їм оцінку, яку вже було проведено та зроблено відповідні висновки.
Як зазначено місцевим господарським судом у оскаржуваній ухвалі, експертними дослідженнями встановлено, що вартість майна боржника значно перевищує суму кредиторських вимог та враховуючи висновок комплексної економічної та оціночної експертизи від 20.10.2008 року, а відтак, з огляду на відсутність правових підстав для подальшого провадження у справі про банкрутство Державного підприємства «Жовтневий спиртовий завод», м. Карлівка, судом першої інстанції і було прийнято рішення про припинення провадження у справі, на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України (відсутній предмет спору).
Апеляційний суд, у зв'язку із наведеним, зазначає, що Закон про банкрутство застосовується у поєднанні із ГПК України, однак, його слід розглядати як законодавчий акт, що містить спеціальні норми, які мають пріоритет по відношенню до норм загальних щодо регулювання порядку провадження у справах про банкрутство.
Припинення у справі про банкрутство регламентовано ст. 40 Закону, де вказано, що Господарський суд припиняє провадження у справі про банкрутство, якщо:
1) боржник не включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України або до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності;
2) подано заяву про визнання банкрутом ліквідованої або реорганізованої (крім реорганізації у формі перетворення) юридичної особи;
3) у провадженні господарського суду є справа про банкрутство того ж боржника;
4) затверджено звіт керуючого санацією боржника в порядку, передбаченому цим Законом;
5) затверджено мирову угоду;
6) затверджено звіт ліквідатора в порядку, передбаченому статтею 32 цього Закону;
7) боржник виконав усі зобов'язання перед кредиторами;
8) кредитори не висунули вимог до боржника після порушення провадження у справі про банкрутство за заявою боржника.
Отже, припинення провадження у даній справі судом першої інстанції здійснено в порушення наведеної норми.
До того ж слід вказати, що судом першої інстанції невмотивовано надано перевагу висновкам експертизи фінансового стану боржника відносно проведеного до ухвали підготовчого засідання аудиту ( про який було зазначено вище).
Поряд з наведеним, у відповідності до ч. 5 ст.4 Закону про банкрутство, положення вказаного Закону застосовуються до юридичних осіб -підприємств, що є об'єктами права державної власності, які не підлягають приватизації, в частині санації чи ліквідації після виключення їх у встановленому порядку з переліку таких об'єктів.
Отже, судом першої інстанції не враховано, що підприємство боржника, про що було вказано вище, є на 100% державним підприємством, та знаходиться у Переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, а відтак задоволення кредиторських вимог за рахунок майна боржника є неможливим, на даний момент.
Також не можуть бути взяті до уваги твердження суду першої інстанції щодо наявності дебіторської заборгованості боржника, оскільки зазначена обставина не враховується при дослідженні сукупності ознак неспроможності боржника.
Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 1 постанови від 29.12.76 року N 11 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Ухвала господарського суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а навпаки прийнята з порушенням вимог спеціального Закону, яким є Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що доводи апеляційних скарг спростовують висновки суду, які викладені в оскаржуваній ухвалі від 03.04.2009 року.
З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 99, 101-106 ГПК України, Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, Київський міжобласний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпродторгсервіс», м. Донецьк та Державного підприємства «Жовтневий спиртовий завод», м. Карлівка, Полтавська область на ухвалу господарського суду Полтавської області від 03.04.2009 року у справі № 18/175 -задовольнити.
2. Ухвалу господарського суду Полтавської області від 03.04.2009 року у справі №18/175 -скасувати.
3. Матеріали справи № 18/175 повернути до господарського суду Полтавської області.
Постанова вступає в законну силу з моменту її прийняття.
Головуючий суддя М.Л. Яковлєв
судді Т.В. Ільєнок
В.Ю. Шевченко
Дата відправки 15.06.09