Іменем України
"09" червня 2009 р.
справа № 5020-5/213
За позовом: Закритого акціонерного товариства „Механизация строительства” (99053 м. Севастополь, Фіолентовське шосе, 1)
до Закритого акціонерного проектно-будівельного товариства „Севастопольжитлобуд” (99011 м. Севастополь, вул. Кулакова, 6; 99029 м. Севастополь, вул. М. Музики, 78-А )
про стягнення заборгованості в розмірі 237216,72 грн.
Суддя Євдокімов І.В.
Представники сторін:
Позивач - Шевченко Катерина Олександрівна - представник довіреність № б/н від 17.04.2009 Закрите акціонерне товариство "Механізація будівництва";
Позивач - Сметньова Ірина Володимирівна - головний бухгалтер довіреність № б/н від 04.01.2009 Закрите акціонерне товариство "Механізація будівництва";
Відповідач - Накопало Олександр Анрійович довіреність № б/н від 28.05.2009 Закрите акціонерне проектно-будівельне товариство "Севастопольжитлобуд";
Суть спору:
Позивач, Закрите акціонерне товариство «Механізація Будівництва», звернувся до суду з позовом до відповідача, Закритого акціонерного проектно-будівельного товариства «Севастопольжитлобуд», про стягнення заборгованості за договором № 29/05-БК від 29.05.2006 в розмірі 237216,72грн., з яких: 103708,05грн. -основна заборгованість, 57407,15грн. -пеня, 67597,24грн. -збитки від інфляції, 8504,28грн. -три відсотка річних.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконувались обов'язки щодо оплати наданих робіт.
Позивач, також, звернувся до суду з клопотанням про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача.
Підстав для забезпечення позову суд не вбачає, так як позивач недотримався вимог ст.ст. 66,67 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідач позовні вимоги не визнав, вважає, що оскільки в порушення вимог п.2.3 Наказу Державного комітету статистики України «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку роботи будівельних машин та механізмів»позивач не надав уповноваженій особі відповідача для підписання змінні рапорти, які разом з актами машини є підставою для оплати роботи баштового крану, то, відповідно, позивачем документально не підтверджена наявність заборгованості за договором. При цьому, вказує, що акти вартості виконаних робіт, надані позивачем, як доказ виконання та прийняття отриманих робіт, не можуть підтвердити наявність боргу, оскільки оформлені з порушенням п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та не містять обов'язкових для первинного документу реквізитів, зокрема: місце складання, посади осіб, відповідальних за здійснення господарських операції і правильність їх оформлення, тобто є неналежним чином оформленими, тому не можуть розглядатися як підстави для сплати. Крім того, вважає, що позивачем пеня нарахована з перевищенням шестимісячного строку, визначеного ст.232 Господарського кодексу України, та взагалі вважає, що п.5.3 Договору стосовно нарахування пені без врахування строку позовної давності є нікчемним.
Представникам сторін в судовому засіданні роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши представників сторін, дослідивши надані позивачем докази, суд, -
29 травня 2006 року між позивачем -Закритим акціонерним товариством «Механізація Будівництва»(підрядник) та відповідачем -Закритим акціонерним проектно-будівельним товариством «Севастопольжитлобуд»(замовник) був укладений договір підряду № 29/05-БК.
Предметом даного договору є надання відповідачу будівельно-монтажних робіт за допомогою баштового крану на об'єкті -корпус 16 в осях 5-8 в мікрорайоні «Омега-2», що здійснюється замовником.
Відповідно до п. п. 1.3, 2.4 Договору, вартість робіт, які отримуються відповідачем, формуються по договірної ціні згідно змінних рапортів та актів вартості виконаних робіт по роботі крану, складених з врахуванням вартості м/часу. Оплату виконаних робіт Замовник здійснює щомісячно, протягом 7-ми днів з моменту підписання форм КБ-2, КБ-3, актів вартості виконаних робіт по експлуатації крану та виставлених рахунків, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок або в касу Підрядника.
Зобов'язання по наданню робіт позивачем виконувались належним чином, та своєчасно, але оплата за надані послуги відповідачем здійснювалась несвоєчасно та не повному об'ємі, у зв'язку з чим його заборгованість перед позивачем склала 103708,05грн.
Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтями 837, 854 Цивільного кодексу України, встановлене, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно п.п. 98, 99 Постанови Кабінету Міністрів України № 668 від 01.08.2005 «Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві»оплата за виконані роботи проводиться у порядку, визначеному договором підряду. Розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість. Документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються підрядником та передаються замовнику. Замовник перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень підписує їх. Після підписання документів замовник зобов'язаний оплатити виконані роботи.
Доводи відповідача стосовно не підтвердження наявності боргу належним чином оформленими первинними документами не приймаються судом, оскільки є необґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи. Крім того, саме п. 7.4 Договору від 29.05.2006 визначає, що замовник засвідчує підпис свого представника, відповідального за підписання актів виконаних робіт, печаткою підприємства.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення суми основного боргу обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Згідно п.5.3 договору, при неналежному виконанні грошових зобов'язань, нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки без врахування строку позовної давності.
Також, відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, Замовник сплачує суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки та 3% річних від простроченої суми.
Позивачем нарахована пеня в розмірі 57407,15 грн. за період з 23.10.2006 по 15.04.2009, яка підлягає стягненню частково, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідач у відзиві на позов заперечував проти нарахування пені за всіма актами виконаних робіт, на підставі того, що позивачем нарахована пеня, яка перевищує шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Крім того, вважає, що п.5.3 Договору від 29.05.2006 взагалі є нікчемним.
Статтєю 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.
В силу ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Також, за змістом п. 2 цієї норми, недійсною може бути визнано нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб.
Відповідно до п. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Зокрема, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені ст. 203 ЦК України. При цьому, відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочини можуть бути дво- чи багатосторонніми (договори). Згідно п. 1 зазначеної норми зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.
Згідно п. 3 ст. 179 ГК України, укладення господарського договору є обов'язковим лише для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладенні господарських договорів, відповідно до п. 4 цієї норми, зміст договору визначається на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
В силу ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Отже, сторонам договору надано право вільно обрати між декількома варіантами поведінки в межах, встановлених законом, певний, а також, у відповідних випадках, визначити зміст цивільних прав та обов'язків. Таким чином, відповідні суб'єкти у певних межах, мають можливість своєю волею на власний розсуд врегулювати зміст цивільних прав та обов'язків.
В силу ст. 526 ЦК України, п. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п.п.29,112,113 Постанови КМУ «Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві»у разі порушення зобов'язань за договором підряду можуть настати правові наслідки, а саме: сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди. Якщо договором підряду за невиконання зобов'язань встановлено розмір неустойки, вона підлягає стягненню у повному розмірі незалежно від відшкодування збитків. Замовник зобов'язаний сплатити неустойку, відшкодувати збитки та моральну шкоду в разі невиконання або неналежного виконання ним зобов'язань за договором підряду, якщо він не доведе, що порушення договору сталося не з його вини.
Також, згідно ст.ст.216,217,230 Господарського кодексу України, ст.ст.622,624 Цивільного кодексу України за правопорушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Стаття 230 Господарського кодексу України, визначає можливість застосування штрафних санкції, якими визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до ст.ст.258,259 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) позовна давність встановлюється в один рік. Однак, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.
Відповідно до ст.ст.231,232 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Однак, законом або договором може бути встановлений інший порядок, у тому числі і строк, для нарахування штрафних санкцій.
Так, як свідчать умови Договору від 29.05.2006р., при неналежному виконанні грошових зобов'язань, нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки без врахування строку позовної давності. Також відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України Замовник сплачує суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки та 3% річних від простроченої суми. Тобто сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору підряду.
Таким чином, посилання відповідача на нікчемність п.5.3 Договору від 29.05.2006 в зв'язку з відсутністю волевиявлення сторони договору на застосування такої відповідальності у випадку порушення зобов'язання щодо своєчасності сплати вартості отриманих послуг є безпідставним, оскільки ним не доведено, що норми законодавства встановлюють пряму заборону на включення такої умови до договору. Крім того, відповідачем також не доведено обставин, на які він посилається як підставу своїх заперечень, щодо не досягнення згоди з усіх істотних умов договору та відсутності його волевиявлення на встановлення відповідальності у такому порядку.
Листом національного Банку України № 14-011/1373-6039 від 06.06.2006 визначено, що з 10.06.2006 розмір облікової ставки встановлений на рівні 8,5% річних.
Листом національного Банку України № 14-011/1150-5118 від 17.05.2007 визначено, що з 01.06.2007 розмір облікової ставки встановлений на рівні 8% річних.
Постановою національного Банку України № 492 від 29.12.2007 визначено, що з 01.01.2008 розмір облікової ставки встановлений на рівні 10% річних.
Постановою національного Банку України № 107 від 21.04.2008 визначено, що з 30.04.2008 розмір облікової ставки встановлений на рівні 12% річних.
Суд перевірив та встановив, що пеня підлягає стягненню виходячи з наступного розрахунку суду, за періоди, по яким відповідача заперечував нарахування пені:
за період з 23.10.2006 по 23.04.2007 (183 дня): 9347,6грн.*8,5*2/365*183=798,92грн.
за період з 23.10.2006 по 23.04.2007 (183 дня): 23492,96 грн.*8,5*2/365*183 = 2002,37 грн.
за період з 30.12.2006 по 31.05.2007 (153 дня): 3348,00грн.*8,5*2/365*153=238,58грн.
за період з 01.06.2007 по 30.06.2007 (30 днів): 3348,00 грн.*8*2/365*30=44,03грн.
за період з 01.04.2008 по 29.04.2008 (29 днів): 2299,46грн.*10*2/365*29=36,54грн.
за період з 30.04.2008 по 01.10.2008 (155 днів): 2299,46грн.*12*2/365*155=234,35грн.
за період з 13.03.2007 по 31.05.2007 (80 днів): 28250,50 грн.*8,5*2/365*80 = 1052,62 грн.
за період з 01.06.2007 по 13.09.2007 (105 днів): 28250,50 грн.*8*2/365*105 = 1300,30 грн.
за період з 13.04.2007 по 31.05.2007 (49 днів): 33915,36грн.*8,5*2/365*49=774,01грн.
за період з 01.06.2007 по 13.10.2007 (135 дня): 33915,36 грн.*8*2/365*135 = 2007,05 грн.
за період з 13.04.2007 по 31.05.2007 (49 днів): 8173,20грн.*8,5*2/365*49=186,53грн.
за період з 01.06.2007 по 13.10.2007 (135 дня): 8173,20грн.*8*2/365*135=483,67грн.
за період з 08.06.2007 по 08.12.2007 (184 дня): 31069,56 грн.*8*2/365*184 = 2505,99 грн.
Остаточно з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 11664,96 грн.
Також, позивач просить стягнути збитки від інфляції та 3% річних.
Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також, три відсотку річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
15.07.2005 Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.
Відповідно наданому позивачем розрахунку, сума 3% річних складає 8504,28грн., збитків від інфляції -67597,24грн., яки підлягають стягненню з відповідача.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в розмірі 191474,53 грн., з яких: 103708,05грн. -основний борг, 11664,96 грн. -пеня, 8504,28грн. -3% річних, 67597,24грн. -збитки від інфляції.
Згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на сплату державного мита в сумі 1914,75 грн. і інформаційне -технічне забезпечення судового процесу в сумі 95,25 грн. покладаються на відповідача, пропорційно задоволеним позовним вимогам.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 49, 82 -85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Закритого акціонерного проектно - будівельного товариства «Севастопольжитлобуд»(юридична адреса: 99011, м. Севастополь, вул. Кулакова,6, поштова адреса: 99029 м. Севастополь, вул.М.Музики,78-А, розрахунковий рахунок №2600200016572 в СФ ОАО «УкрэксимБанк»МФО 384986, ЄДРПОУ 01267260) на користь Закритого акціонерного товариства «Механізація Будівництва» (99053, м. Севастополь, Фіолентовське шосе,1, ЄДРПОУ 22288148) заборгованість в сумі 191474,53 грн., з яких: 103708,05грн. -основний борг, 11664,96 грн. -пеня, 8504,28грн. -3% річних, 67597,24грн. -збитки від інфляції, витрати по сплаті державного мита в сумі 1914,75 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 95,25 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В інший частині позовних вимог ЗАТ «Механізація Будівництва»відмовити.
Суддя І.В. Євдокімов
Рішення оформлено
згідно з вимогами
ст. 84 ГПК України
та підписано
15.06.2009
Розсилка:
1. ЗАТ „Механизация строительства” (99053 м.Севастополь, Фіолентовське шосе, 1)
2. Закрите акціонерне проектно-будівельного товариство „Севастопольжитлобуд” (99011 м. Севастополь, вул. Кулакова, 6;
3. Закрите акціонерне проектно-будівельного товариство „Севастопольжитлобуд” (99029 м. Севастополь, вул. М. Музики, 78-А )
4. Справа