09 червня 2009 р.
№ 2-19/9734-2008
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого
Овечкіна В.Е.,
суддів
Чернова Є.В.,
Цвігун В.Л.,
за участю представників:
позивача
- Іщенко Д.О., Негруца Р.В.,
відповідача
- не з'явився,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу
Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" (далі - КРП "Протизсувне управління")
на постанову
від 02.03.2009 Севастопольського апеляційного
господарського суду
у справі
№2-19/9734-2008
за позовом
ТОВ "Діо-Плюс"
до
КРП "Протизсувне управління"
про
спонукання до укладення договорів
До початку судового засідання надійшла заява КРП "Протизсувне управління" про відмову від касаційної скарги, яка касаційною інстанцією відхиляється, а викладена в ній відмова від касаційної скарги не приймається з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст.1116 ГПК України касаційна інстанція має право не прийняти відмову від скарги, якщо ця дія суперечить законодавству або порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси. Враховуючи наведене, касаційна інстанція не приймає відмову від касаційної скарги, оскільки прийняття такої відмови може призвести до порушення прав та охоронюваних законом інтересів органу місцевого самоврядування чи орендарів, на земельних ділянках яких власне і розташовані протизсувні, берегоукріплювальні та пляжні споруди, обстеження та експлуатація яких є предметом договорів, про спонукання до укладення яких пред'явлено позов. Окрім того, колегія враховує подане в судовому засіданні клопотання ТОВ "Діо-Плюс" про відхилення заяви відповідача про відмову від касаційної скарги, яке (клопотання) мотивоване триваючим ухиленням скаржника від виконання наказів господарського суду АР Крим від 20.03.2009, виданих на виконання оскаржуваного рішення господарського суду АР Крим від 08.12.2008, та по яких виконавче провадження було відкрито ще 06.04.2009 року. У вказаному клопотанні позивач наполягає на здійсненні касаційного перегляду справи по суті. Наведене також свідчить про невідповідність заяви відповідача про відмову від касаційної скарги його дійсній правовій позиції щодо незгоди з результатами вирішення даного спору судами попередніх інстанцій.
Рішенням господарського суду АР Крим господарського суду АР Крим від 08.12.2008 (суддя Мокрушин В.І.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.03.2009 (судді: Видашенко Т.С., Заплава Л.М., Ткаченко М.І.), позов задоволено -на підставі ст.ст.648,649 ЦК України та ст.ст.179,181 ГК України зобов'язано Кримське республіканське підприємство «Протизсувне управління»укласти з товариством з обмеженою відповідальністю «Діо-плюс»договір експлуатації берегоукріплювальних споруд санаторію «Піонер»в смт.Симеіз - ділянка у районі молу орієнтовною протяжністю 70 метрів терміном на 49 років протягом 10 днів з моменту набрання чинності рішенням суду. Зобов'язано Кримське республіканське підприємство «Протизсувне управління»укласти з товариством з обмеженою відповідальністю «Діо-плюс»договір надання послуг по обстеженню підводної частини переданих у експлуатацію берегоукріплювальних та пляжних споруд санаторію «Піонер»в смт.Симеіз - ділянка у районі молу орієнтовною протяжністю 70 метрів терміном на 49 років протягом 10 днів з моменту набрання чинності рішенням суду. Зобов'язано Кримське республіканське підприємство «Протизсувне управління»укласти з товариствомз обмеженою відповідальністю «Діо-плюс»договір надання послуг з нагляду за технічним станом берегоукріплювальних та пляжних споруд санаторію «Піонер»в смт.Симеіз - ділянка у районі молу орієнтовною протяжністю 70 метрів терміном на 49 років протягом 10 днів з моменту набрання чинності рішенням суду.
КРП "Протизсувне управління" в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме ч.3 ст.179, ст.ст.180,181 ГК України, ст.ст.11,180,626,627,648,649 ЦК України. Зокрема, скаржник вважає, що постанова Ради міністрів Автономної Республіки Крим № 68 від 11.03.1997 «Про заходи щодо інженерного захисту берегів Чорного і Азовського морів і територій, схильних до дії негативних природних процесів»не регулює правовідносин по укладенню договорів з позивачем, а лише надає право КРП "Протизсувне управління" на їх укладення при вільному виборі контрагента. Відповідач також вказує на неузгодження між сторонами таких істотних умов, як предмет договору, ціна та строк дії договору.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет повноти їх встановлення і правильності юридичної оцінки судами попередніх інстанцій та заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників позивача, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова -залишенню без змін з наступних підстав.
Залишаючи без змін первісне рішення про задоволення позову суд апеляційної інстанції виходив з того, що:
09.07.2008 року товариство з обмеженою відповідальністю "Діо-плюс" направило до Кримського Республіканського підприємства «Протизсувне управління" заяву щодо передачі у експлуатацію берегоукріплювальні споруди санаторію «Піонер»в смт.Симеіз - ділянку у районі молу орієнтовною протяжністю 70 метрів терміном на 49 років, яка (заява) була отримана відповідачем 16.07.2008р.
03.09.2008р. Кримське Республіканське підприємство «Протизсувне управління»отримало від товариства з обмеженою відповідальністю «Діо-плюс»лист з проектом договору на експлуатацію берегоукріплювальних та пляжних споруд, на надання послуг з нагляду за технічним станом берегоукріплювальних та пляжних споруд, на надання послуг з підводного обстеження берегоукріплювальних та пляжних споруд.
08.09.2008р. товариство з обмеженою відповідальністю «Діо-плюс»направило Кримському Республіканському підприємству «Протизсувне управління»лист з додатками: проектом акту приймання-передачі майна, проектом схеми розташування майна, проектом розрахунку плати за експлуатацію майна.
Відповідно до пункту 3.3 постанови Ради міністрів Автономної Республіки Крим №68 від 11.03.1997р. «Про заходи щодо інженерного захисту берегів Чорного і Азовського морів і територій, схильних до дії негативних природних процесів», Кримське республіканське підприємство «Протизсувне управління»зобов'язано здійснювати акумуляцію засобів на відновлення, реконструкцію, і капітальний ремонт берегоукріплювальних споруд на підставі довгострокових договорів експлуатації цих споруд внаслідок нестачі бюджетних коштів для цих цілей, шляхом укладення довгострокових договорів з організаціями на експлуатацію берегоукріплювальних споруд, що знаходяться у нього на балансі, і фінансування робіт по їх відновленню, реконструкції і капітальному ремонту, незалежно від джерела фінансування їх будівництва.
Згідно з пунктом 7.1 постанови Ради міністрів Автономної Республіки Крим «Про заходи щодо інженерного захисту берегів Чорного і Азовського морів і територій, схильних до дії негативних природних процесів»№ 68 від 11.03.1997р. КРП «Протизсувне управління»зобов'язано укласти довгострокові договори з організаціями на експлуатацію берегоукріплювальних споруд, які знаходяться на його балансі, та фінансування робіт з капітального ремонту та відновленню незалежно від джерела фінансування їх будівництва.
Стаття 179 Господарського кодексу України передбачає обов'язкове укладання договору для сторін, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладання договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Згідно зі статтею 181 Господарського кодексу України проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму, тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.
За таких обставин господарський суд Автономної Республіки Крим правомірно дійшов висновку щодо обов'язку Кримського республіканського підприємства «Протизсувне управління»укладати договори на експлуатацію берегоукріплювальних споруд, які знаходяться на його балансі, а також дійшов висновку про прийняття відповідачем запропонованих позивачем умов договору щодо строку дії договору - 49 років, ціни договору, яка повинна відповідати п.3.2 постанови Ради міністрів АР Крим №68 від 11.03.1997р. «Про заходи щодо інженерного захисту берегів Чорного і Азовського морів і територій, схильних до дії негативних природних процесів», та предмету договору - берегоукріплювальних споруд санаторію «Піонер»в смт.Симеіз (ділянка у районі молу орієнтовною протяжністю 70 метрів), та задовольнив позов товариства з обмеженою відповідальністю "Діо-Плюс", зобов'язавши Кримське республіканське підприємство «Протизсувне управління»укласти з товариством з обмеженою відповідальністю «Діо-плюс»договір експлуатації берегоукріплювальних споруд санаторію «Піонер»в смт.Симеіз - ділянка у районі молу орієнтовною протяжністю 70 метрів терміном на 49 років, а також укласти договір про надання послуг по обстеженню підводної частини переданих у експлуатацію берегоукріплювальних та пляжних споруд санаторію «Піонер»в смт.Симеіз та договір надання послуг з нагляду за технічним станом берегоукріплювальних та пляжних споруд санаторію «Піонер»в смт.Симеіз.
Колегія погоджується з висновками суду з огляду на таке.
Відповідно до ст.648 та ч.1 ст.649 ЦК України зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту. Особливості укладення договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування встановлюються актами цивільного законодавства. Розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом.
Згідно зі ст.187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.
Відповідно до ст.38 Конституції Автономної Республіки Крим, затвердженої Законом України від 23.12.1998р. №350, Рада міністрів АР Крим у межах своєї компетенції видає постанови, рішення і розпорядження, обов'язкові до виконання на всій території республіки.
Частиною 5 ст.4 ЦК України передбачено, що органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією та законом.
Тобто нормативно-правові акти органів влади Автономної Республіки Крим є актами цивільного законодавства та підлягають обов'язковому виконанню на всій території АР Крим.
Згідно з ч.4 ст.11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Пунктом 7.1 постанови Ради міністрів Автономної Республіки Крим «Про заходи щодо інженерного захисту берегів Чорного і Азовського морів і територій, схильних до дії негативних природних процесів»№68 від 11.03.1997р. встановлено обов'язок КРП «Протизсувне управління»укласти довгострокові договори з організаціями на експлуатацію берегоукріплювальних споруд, які знаходяться на його балансі, та фінансування робіт з капітального ремонту та відновленню незалежно від джерела фінансування їх будівництва.
Отже, спірні цивільні права та обов'язки сторін по справі щодо укладення довгострокових договорів на експлуатацію берегоукріплювальних споруд, які знаходяться на балансі відповідача, виникли безпосередньо з правового акта органу влади Автономної Республіки Крим, чим спростовується безпідставне твердження скаржника про те, що постанова Ради міністрів Автономної Республіки Крим № 68 від 11.03.1997р. «Про заходи щодо інженерного захисту берегів Чорного і Азовського морів і територій, схильних до дії негативних природних процесів»не регулює правовідносин по укладенню договорів з позивачем, а лише надає право КРП "Протизсувне управління" на їх укладення при вільному виборі контрагента. Зміст вказаної постанови Ради міністрів Автономної Республіки Крим свідчить про встановлення саме обов'язку, а не права КРП "Протизсувне управління" укласти довгострокові договори з організаціями на експлуатацію берегоукріплювальних споруд.
Та обставина, що в постанові Ради міністрів Автономної Республіки Крим №68 від 11.03.1997р. не визначено позивача в якості організації, з якою КРП "Протизсувне управління" зобов'язане укласти довгострокові договори, не є підставою для ухилення відповідача від виконання даної постанови, оскільки позивач в порядку ст.181 ГК України звернувся до КРП "Протизсувне управління" з пропозицією (офертою) на укладення договорів, яка не була відхилена належним чином та у встановлений строк.
Враховуючи те, що згідно чинного цивільного законодавства підставою для укладення договорів на експлуатацію берегоукріплювальних та пляжних споруд є постанові Ради міністрів Автономної Республіки Крим №68 від 11.03.1997р., касаційна інстанція дійшла висновку про те, що укладення відповідачем таких договорів є обов'язковим в силу вимог правового акту органу влади Автономної Республіки Крим як акту цивільного законодавства.
Судами попередніх інстанцій з достовірністю встановлено, а відповідачем не спростовано той факт, що відповідачем не були підписані та не були повернуті із зауваженнями (протоколом розбіжностей) договори на експлуатацію берегоукріплювальних споруд, які були надіслані позивачем.
Касаційна інстанція не може прийняти до уваги твердження скаржника про неузгодження істотних умов запропонованих позивачем договорів, оскільки, як встановлено судом першої інстанції, всупереч ч.4 ст.181 ГК України КРП "Протизсувне управління" також не було направлено позивачу у встановлений 20-денний строк протоколу розбіжностей до договорів в разі наявності заперечень щодо їх окремих умов.
Отже, балансоутримувач берегоукріплювальних та пляжних споруд не скористався своїм правом на врегулювання розбіжностей до договорів.
Згідно імперативних вимог ч.2 ст.1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні та постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Тобто касаційна інстанція не вправі надавати оцінку змісту запропонованого позивачем проекту договору на предмет наявності чи відсутності в ньому певних істотних умов. Тим більше, що скаржник не заперечує наявність у запропонованих позивачем договорах таких істотних умов, як предмет договору, ціна та строк дії договору, а вказує виключно на неузгодження цих умов між сторонами.
Колегія відхиляє посилання скаржника в обґрунтування своїх заперечень на ст.627 ЦК України, згідно якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, оскільки, по-перше, процедура узгодження умов договору має відбуватись шляхом направлення протоколу розбіжностей до договору, чим відповідач не скористався.
Отже, залишивши без відповіді надіслані товариством проекти договорів на експлуатацію берегоукріплювальних споруд та про надання послуг по їх обстеженню і нагляду за технічним станом, відповідач незаконно ухиляється від укладення з позивачем цих договорів, безпідставно не виконуючи при цьому постанову Ради міністрів Автономної Республіки Крим № 68 від 11.03.1997р. «Про заходи щодо інженерного захисту берегів Чорного і Азовського морів і територій, схильних до дії негативних природних процесів», яка є обов'язковою до виконання на всій території республіки.
Обраний позивачем спосіб захисту своїх цивільних прав випливає з вимог ч.1 ст.649 ЦК України та ч.2 ст.187 ГК України.
Що стосується помилкових посилань суду апеляційної інстанції в обґрунтування своїх висновків на норму ч.3 ст.179 ГК України в частині обов'язковості укладення договорів для певних категорій суб'єктів господарювання в силу прямої вказівки закону, оскільки даний переддоговірний спір підлягає вирішенню в суді в силу вимог ч.1 ст.649 ЦК України (на підставі правового акту органу влади Автономної Республіки Крим), то вказані посилання не призвели до прийняття неправильної по суті постанови, а тому не можуть бути достатньою підставою для її скасування.
Окрім того, суд першої інстанції задовольнив позов на підставі ч.1 ст.649 ЦК України та ст.181 ГК України.
Зважаючи на вищенаведене, касаційна інстанція не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови.
Враховуючи викладене та керуючись ст.1115, ч.2 ст.1116, ст.ст.1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Заяву КРП "Протизсувне управління" про відмову від касаційної скарги відхилити.
Відмову КРП "Протизсувне управління" від поданої касаційної скарги не прийняти.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.03.2009 у справі №2-19/9734-2008 залишити без змін, а касаційну скаргу КРП "Протизсувне управління" -без задоволення.
Головуючий, суддя В.Овечкін
Судді: Є.Чернов
В.Цвігун