10 червня 2009 р.
№ 16/203
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого -
Катеринчук Л.Й.,
суддів -
Білошкап О.В.,
Яценко О.В.,
за участю представника прокуратури Руснака Ю.І., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Березівське" на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13 лютого 2009 року у справі № 16/203 Господарського суду Полтавської області за заявою Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Березівське" про визнання наказу господарського суду таким, що не підлягає виконанню, за участю Акціонерного комерційного агропромислового банку "Україна" та Прокуратури Полтавської області, -
встановив:
У червні 2007 р. ДП "Сільськогосподарське підприємство "Березівське" звернулось до Господарського суду Полтавської області з заявою про визнання наказу, виданого на виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 2 вересня 2003 р. таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 28 жовтня 2008 р. заяву ДП "Сільськогосподарське підприємство "Березівське" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню задоволено, визнано наказ Господарського суду Полтавської області № 16/203 від 22 вересня 2003 р. таким, що не підлягає виконанню.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.02.2009 р. ухвала господарського суду Полтавської області від 28.20.3008 р. скасована, у задоволенні заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню відмовлено.
У касаційній скарзі ДП "Сільськогосподарське підприємство "Березівське" просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., пояснення представника прокуратури, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Полтавської області від 2 вересня 2003 р. частково задоволено позов АК агропромислового банку "Україна" до Березоворудського державного аграрного технікуму, правонаступником якого є ДП "Сільськогосподарське підприємство "Березівське" про стягнення 458338,98грн., стягнуто з відповідача на користь позивача 83 042,09 грн. заборгованості, 15 361,95 грн. пені та судові витрати.
22 вересня 2003 р. Господарським судом Полтавської області видано наказ № 16/203 про стягнення з відповідача на користь позивача 98 404,04 грн. заборгованості.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 1 червня 2004 р. між Березоворудським державним аграрним технікумом та КП "Лубенське бюро технічної інвентаризації" укладено угоду про відступлення права вимоги, відповідно до якої вимоги за договором на кредитно-касове обслуговування на суму 68 564 грн. перейшли до технікуму.
Крім того, 31 березня 2005 р. між Березоворудським державним аграрним технікумом та ТОВ "Фірма "Талан-М" укладено угоду про відступлення права вимоги на суму 57 446,59 грн.
Задовольняючи заяву про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок передання КП "Лубенське бюро технічної інвентаризації" та ТОВ "Фірма "Талан-М" своїх прав по договору на розрахунково-касове обслуговування, Березоворудський державний аграрний технікум став кредитором АКАБ "Україна" на підставі п. 1 ст. 512 ЦК України на суму 126 010,59 грн. З укладанням договорів уступки боржник набув по відношенню до стягувача зустрічну вимогу на суму 126010,59 грн.
Суд прийшов до висновку, що здійснене фактичне повне виконання судового рішення шляхом заліку взаємних однорідних вимог і зобов'язання боржника перед стягувачем на суму 98404,04 грн. припинилися.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та відмовляючи у задоволені заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відносно АКАБ "Україна" порушено провадження у справі про банкрутство, відкрито ліквідаційну процедуру. Відступлені технікуму грошові вимоги відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є вимогами конкурсних кредиторів, оскільки дані вимоги виникли у КП "Лубенське бюро технічної інвентаризації" та ТОВ "Фірма "Талан-М" до порушення провадження у справі про банкрутство АКАБ "Україна". При цьому вказані вимоги не увійшли до затвердженого господарським судом реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство, тому відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вважаються погашеними.
Однак з такими висновками суду апеляційної інстанції повністю погодитись не можна.
Відповідно до ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції за причини, що не залежали від нього.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному , повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України №11 від 29 грудня 1976 р., обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Однак, суд апеляційної інстанції вказані вимоги закону не виконав.
Так, суд апеляційної інстанції приймаючи постанову, послався на докази, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та не були витребувані та дослідженими при апеляційному розгляді даної справи.
Зокрема, в матеріалах справи відсутні дані щодо дати порушення провадження у справі про банкрутство АКАБ "Україна", не досліджено, чи були включені вимоги КП "Лубенське бюро технічної інвентаризації" та ТОВ "Фірма "Талан-М" до реєстру вимог кредиторів, не з'ясовано, є ці вимоги конкурсними чи поточними.
Таким чином, колегія суддів вважає, що постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13 лютого 2009 року підлягає скасуванню, а справа направленню на новий апеляційний розгляд до суду апеляційної інстанції.
При новому розгляді справи суду належить врахувати вищевикладене, більш повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване рішення.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Березівське" задовольнити частково.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13 лютого 2009 року у справі № 16/203 скасувати.
Справу № 16/203 направити до Київського міжобласного апеляційного господарського суду на новий апеляційний розгляд .
Головуючий:
Катеринчук Л.Й.
Судді:
Білошкап О.В.
Яценко О.В.