ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 8/207
12.06.09
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова
компанія"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОГМ Будсервіс"
про стягнення 108 780,15 грн.
Суддя В.С. Катрич
Представники:
Від позивача представник - Левченко М.В. (дов. № 530 від 11.06.09)
Від відповідача юрисконсульт - Дунь В.В. (дов. № від 12.06.09)
Обставини справи:
Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача 91 060,90 грн., що становить заборгованість за договором фінансового лізингу №84/2005-ОБ від 13.12.2005р.та 7 052,89 грн. пені, 9 547,82 грн. збитків від інфляції та 1 118,54 грн. трьох відсотків річних.
Ухвалою Господарського суду м.Києва від 27.04.2009р. порушено провадження у справі № 8/207, розгляд справи призначений на 12.06.2009р.
У судове засідання, призначене на 12.06.2009р. з'явилися представники позивача та відповідача.
Через канцелярію суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимоги, в якій просив суд стягнути з відповідача 51 060,90 грн. основного боргу, 8 639,24 грн. пені, 11 778,27 грн. збитків від інфляції та 1 599,78 грн. трьох відсотків річних.
Представниками сторін у судовому засіданні поданий акт звіряння взаєморозрахунків, згідно якого станом на 10.06.2009р. заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та становить 51 060,90 грн.
Представник відповідача, зазначив, що відповідач визнає існуючу у нього перед позивачем заборгованість, тому в цій частині позову не заперечує та просить суд відмовити у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій.
Суд вважає можливим розглянути справу відповідно до вимог ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд -
13.12.2005р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсальна лізингова компанія»- «лізингодавець»та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОГМ Будсервіс»- «лізингоодержувач»був укладений договір фінансового лізингу № 84/2005-ОБ, предметом якого є надання «лізингодавцем»у платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу «лізингоодержувачу»предмету лізингу, найменування, склад, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого наведена у специфікації (додаток № 2 до договору) для підприємницьких цілей «лізингоодержувача»на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.
Строк користування «лізингоодержувачем»майном становить 36 місяців з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна згідно п.4.3 даного договору за умови належної сплати ним лізингових платежів та належного користування майном за цим договором (п.2.1 договору).
У відповідності до п.4.3 договору приймання «лізингоодержувачем»майна в лізинг оформляється шляхом складання акту приймання-передачі майна, що підтверджують якість, комплектність, справність майна і відповідність майна техніко-економічним показникам та умовам договору. Акт приймання-передачі підписується повноважними представниками сторін і скріплюються печатками сторін.
Сторонами по договору були складений, підписаний та скріплений печатками сторін акт приймання-передачі предмету лізингу від 15.12.2005р. на суму 1 242 136,50 грн. (у т.ч. ПДВ), який свідчить про повне виконання своїх обов'язків «лізингодавцем»та прийняття «лізингоодержувачем»предмету лізингу без претензій та зауважень.
Згідно п.4.7 договору підписання «лізингоодержувачем»акту приймання-передачі майна свідчить та підтверджує, що майно передано йому у належному стані.
Пунктом 3.1 договору передбачено, що «лізингоодержувач»виплачує «лізингодавцю»лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору) та пункту 3.5 договору.
Всупереч прийнятих на себе зобов'язань відповідач останнім часом не сплачував лізингові платежі.
Таким чином, відповідач власні зобов'язання не виконував належним чином, лізингові платежі у встановлений сторонами графік сплати лізингових платежів не сплачував.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться.
Згідно з чч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що зазвичай ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).
Законом України «Про фінансовий лізинг»надано визначення фінансовому лізингу, а саме це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.
За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі) (ч. 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»).
Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачено, що відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.
Статтею 806 ЦК України визначено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). 2. До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Згідно зі ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Статтею 11 Закону України передбачені права та обов'язки лізингоодержувача, зокрема, до обов'язку лізингоодержувача відноситься своєчасна сплата лізингових платежів.
В матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем позивачу предмету лізингу. Крім того, відповідач визнає що передане згідно з договором фінансового лізингу №84/2005-ОБ від 13.12.2005р. майно знаходиться у його користуванні.
Таким чином, відповідач зобов'язаний на виконання прийнятих на себе по спірному договору обов'язків сплачувати щомісячно лізингові платежі.
Представниками сторін у судовому засіданні поданий акт звіряння взаєморозрахунків, згідно якого станом на 10.06.2009р. заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та становить 51 060,90 грн.
Відповідач визнав існуючу у нього перед позивачем заборгованість.
Станом на день розгляду справи відповідач лізингові платежу по спірному договору не сплатив у повному обсязі, доказів сплати лізингових платежів суду не надав, заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та становить з урахуванням заяви позивача про уточнення позовних вимог 51 060,90 грн.
З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача 51 060,90 грн. основного боргу за договором фінансового лізингу №84/2005-ОБ від 13.12.2005р. правомірна та підлягає задоволенню.
Крім основного боргу, позивач також просив суд стягнути з відповідача з урахуванням поданих уточнень до позовної заяви 8 639,24 грн. пені, 11 778,27 грн. збитків від інфляції та 1 599,78 грн. трьох відсотків річних.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Із змісту вищезазначеної норми не вбачається будь-яких випадків обмеження її дії в частині застосування.
При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно з частиною першою цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, з огляду на що їх стягнення не залежить від наявності вини боржника у простроченні грошового зобов'язання.
Матеріалами справи підтверджено, що зобов'язання відповідача по оплаті лізингових платежів виникло на підставі укладеного між позивачем і відповідачем договору фінансового лізингу №84/2005-ОБ від 13.12.2005р., відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором, а саме не сплатив лізингові платежі у повному обсязі, відповідачем не надано доказів, які б спростовували розмір нарахованих позивачем трьох відсотків річних та збитків від інфляції, зазначених позивачем в розрахунку, тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних в сумі 1 599,78 грн. та збитків від інфляції в сумі 11 778,27 грн. правомірні та підлягають задоволенню.
Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Статтею 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Умовами договору сторони погодили, що за порушення обов'язку з своєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених пунктом 3.1 даного договору та графіком сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених договором, якщо строк прострочки не перевищує 5-ти робочих днів -пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки, від непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочки та відшкодувати всі збитки завдані цим «лізингодавцеві», понад вказану пеню (п.11.2.1 договору).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 8 639,24 грн. правомірна та підлягає задоволенню, відповідач не довів протилежне.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Матеріалами справи підтверджена правомірність заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача 51 060,90 грн. основного боргу, 8 639,24 грн. пені, 11 778,27 грн. збитків від інфляції та 1 599,78 грн. трьох відсотків річних, відповідач визнав існуючу заборгованість в сумі 51 060,90 грн., тому суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково. В частині вимоги позивача про стягнення з відповідача 40 000,0 грн. основного боргу припинити провадження у даній справі на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Відповідно до ст. 49 ГПК України передбачено, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони пропорційно задоволеним вимогам.
Крім того, враховуючи те, що відповідач перерахував суму заборгованості в розмірі 40 000,00 грн. до звернення позивача до суду з вказаним позовом та до порушення провадження у даній справі, тому в цій частині судові витрати слід покласти на позивача.
Керуючись ст. ст. 1, 2, 11 Закону України «Про фінансовий лізинг», ст. ст. 525, 526, 546, 547, 549, 611, 762, 806 ЦК України, ст. ст. 193, 231 ГК України, ст.ст. 33, 34, 49, 75, 80, 82-85 ГПК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОГМ Будсервіс" (04214, м.Київ, вул. Північна, 5; поштова адреса: 02660, м.Київ, вул. Братиславська, 52; код ЄДРПОУ 24916867) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія" (01001, м.Київ, вул. Михайлівська, 12; поштова адреса: 04070, м.Київ, вул. Андріївська, 2/12; код ЄДРПОУ 32162892) 51 060 (п'ятдесят одну тисячу шістдесят) грн. 90 коп. основного боргу, 8 639 (вісім тисяч шістсот тридцять дев'ять) грн.. 24 коп. пені, 11 778 (одинадцять тисяч сімсот сімдесят вісім) грн.. 27 коп. збитків від інфляції, 1 599 (одну тисячу п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 78 коп. трьох відсотків річних, 730 (сімсот тридцять) грн.. 78 коп. державного мита, 79 (сімдесят дев'ять) грн. 27 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
В іншій частині вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу припинити провадження у справі.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Суддя
В.С. Катрич
Дата підписання: 18.06.2009р.