09 червня 2009 р.
№ 8/473
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Удовиченка О.С.,
суддів
Заріцької А.О.,
Міщенка П.К.
розглянувши касаційну скаргу
управління Пенсійного фонду України в Павлоградському районі Дніпропетровської області
на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25 березня 2009року
у справі
господарського суду
№ 8/473
Дніпропетровської області
за заявою
до
прокурора Павлоградського району в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Павлоградському районі Дніпропетровської області
відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля"
про
стягнення 1 828, 67 грн.
за участю представників:
не з'явилися,
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26 вересня-4 листопада 2002 року у справі № 8/473 задоволено позов прокурора Павлоградського району в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Павлоградському районі Дніпропетровської області (далі -позивач), стягнуто з державного відкритого акціонерного товариства "Павлоградське енергопідприємство" дочірнього підприємства державної холдингової компанії "Павлоградвугілля" (далі -відповідач) 1 795, 14 грн. боргу, 169 грн. судових витрат. 15 листопада 2002 року на виконання рішення видано наказ.
Ухвалою від 23 квітня 2004 року позивача було замінено його правонаступником -відкритим акціонерним товариством державною холдинговою компанією "Павлоградвугілля".
19 грудня 2008 року від відповідача у справі до суду надійшла заява про визнання наказу від 15 листопада 2002 року у даній справі таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28 січня 2009 року (суддя Дубінін І.Ю.) заяву задоволено, наказ визнано таким, що не підлягає виконанню.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25 березня 2009 року (колегія суддів у складі: Стрелець Т.Г. -головуючого, суддів Головка В.Г., Морозова В.Ф.) апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 28 січня 2009 року залишено без змін.
Не погоджуючись з винесеною постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а заяву відповідача залишити без задоволення.
На думку заявника касаційної скарги, при прийнятті постанови судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до розпорядження заступника Голови Вищого господарського суду України від 5 червня 2009 року змінено склад колегії суддів та призначено для розгляду справи колегію суддів у складі: судді Удовиченка О.С. -головуючого, суддів Заріцької А.О., Міщенка П.К.
Перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, проаналізувавши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11 січня 2005 року було порушено провадження у справі № Б26/7/05 про банкрутство ВАТ "Павлоградвугілля".
24 вересня 2005 року в газеті "Урядовий кур'єр" № 181 було опубліковано оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ВАТ "Павлоградвугілля".
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням господарського суду першої інстанції від 26 вересня - 4 листопада 2002 року стягнута на користь позивача заборгованість виникла у 2002 році - до порушення справи про банкрутство відповідача. Отже, суди дійшли правильного висновку про те, що такі вимоги кредитора до боржника є конкурсними.
Після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі конкурсні кредитори зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника в порядку ч. 1 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ (далі -Закон № 2343-ХІІ).
При цьому, винесення судом рішення про стягнення заборгованості з боржника в позовному провадженні не звільняє кредитора від обов'язку подання заяви у справі про банкрутство в порядку ст. 14 Закону № 2343-ХІІ.
Під час перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції якою було задоволено заяву відповідача та визнано наказ таким, що не підлягає виконанню, судом апеляційної інстанції встановлено, що управління Пенсійного фонду України в Павлоградському районі Дніпропетровської області із заявою про визнання його кредитором у справі про банкрутство ВАТ "Павлоградвугілля" не зверталось.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, під час здійснення провадження у справі про банкрутство господарський суд Дніпропетровської області ухвалив вважати погашеними грошові зобов'язання осіб, які не звернулися у встановлений строк у справу про банкрутство боржника, оскільки поновити цей строк суд вже не вправі (ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 31 липня 2006 року у справі № Б26/7/05 про затвердження реєстру вимог кредиторів) (т. 1 а.с. 46).
Згідно із ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
За таких обставин справи вищезазначені грошові зобов'язання відповідача перед позивачем є припиненими в силу закону, а саме ч. 2 ст. 14 Закону № 2343-ХІІ.
Відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом № 2343-ХІ.
Отже, до відносин, які мали місце у справі про банкрутство, норми ГПК України застосовуються з урахуванням особливостей Закону № 2343-ХІІ, як спеціального нормативно-правового акта.
У зв'язку з чим ст. 117 ГПК України підлягає застосуванню з урахуванням особливостей Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Згідно з ч. 4 ст. 117 ГПК України господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню, також і з інших причин.
До таких інших підстав слід відносити погашення грошових вимог відповідно до Закону № 2343-ХІІ.
За ст. 1 Закону № 2343-ХІІ погашеними визнаються задоволені вимоги кредитора, вимоги, щодо яких досягнуто згоди про припинення, у тому числі заміну, зобов'язання або припинення зобов'язання іншим чином, а також інші вимоги, які відповідно до Закону № 2343-ХІІ вважаються погашеними.
Отже, у справі про банкрутство вимоги кредиторів є погашеними внаслідок оплати боргу; обміну вимог кредиторів на активи боржника та (або) його корпоративні права; прощення; новації (укладання мирової угоди у справі про банкрутство), а також застосування присічного строку для подання заяви з вимогами до боржника, встановленого ч. 2 ст. 14, ч. 5 ст. 31 Закону № 2343-ХІІ.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що наказ господарського суду Дніпропетровської області від 15 листопада 2002 року у даній справі є таким, що не підлягає виконанню, оскільки вимоги позивача, які підтверджені рішенням суду та цим наказом, є погашеними на підставі ч. 2 ст. 14 Закону № 2343-ХІІ.
Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема в постанові від 2 жовтня 2007 року у справі № 6/73.
Доводи заявника касаційної скарги про відмову у задоволенні заяви відповідача з тих підстав, що зміни у ст. 117 ГПК України, які дають право визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, були внесені у березні 2006 року, а наказ видано у 2002 року, на результати розгляду заяви боржника не впливають. Вже після внесення змін до вказаної норми Закону ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 31 липня 2006 року у справі № Б26/7/05 про банкрутство ВАТ "Павлоградвугілля" від 22 січня 2009 року було затверджено реєстр вимог кредиторів боржника, і, відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону, визнано погашеними вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені та які заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про залишення без змін законної ухвали суду першої інстанції та наявність підстав для задоволення заяви боржника (відповідача у справі), поданої в порядку ч. 4 ст. 117 ГПК України.
Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують і посилань на обставини, які б свідчили про незаконність прийнятого судом апеляційної інстанції рішення, не містять.
Оскільки постанова суду апеляційної інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права підстав для її скасування та задоволення касаційної скарги колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Павлоградському районі Дніпропетровської області залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25 березня 2009року у справі № 8/473 залишити без змін.
Головуючий О. Удовиченко
Судді А. Заріцька
П. Міщенко