01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
13.05.2009 № 26/32
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гарник Л.Л.
суддів: Іваненко Я.Л.
Пантелієнка В.О.
при секретарі: Семеняк Т.В.
За участю представників:
Шекшеєва В.С. - помічник військового прокурора Київського гарнізону;
від позивача 1- Пилипенко Г.М. (довіреність від 07.02.2009р. № 220/65/д);
від позивача 2 - Охмуш В.А. (довіреність б/н від 12.05.2009р.);
від відповідача: Величко І.М. (довіреність від 12.01.2009р. № 1),
Живенко М.І. (довіреність від 12.01.2009р. № 5);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державне господарське об"єднання концерн "Техвоєнсервіс"
на рішення Господарського суду м.Києва від 19.03.2009
у справі № 26/32 (суддя Пінчук В.І.)
за позовом Військовий прокурор Хмельницького гарнізону
до Державне господарське об"єднання концерн "Техвоєнсервіс"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 98121,00 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 19.03.2009р. у справі № 26/32 позов Військового прокурора Хмельницького гарнізону, поданий в інтересах Міністерства оборони України в особі Військової частини А 1877, до Концерну „Техвоєнсервіс” про стягнення 98 121,00 грн. задоволено, присуджено до стягнення 97 485,00 грн. боргу, 974,85 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Концерн „Техвоєнсервіс” звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення та прийняти нове рішення, яким позов залишити без задоволення.
Скарга мотивована неправильним застосуванням місцевим господарським судом норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини сторін, порушенням норм процесуального права, недоведеністю та неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків місцевого господарського суду дійсним обставинам справи.
Заперечуючи правильність висновку місцевого господарського суду про доведеність факту надання на підставі договорів від 22.07.2007р. № 225/к/156-06-9, від 25.01.2007р. № 225/к/1-07-9 послуг на суму 179 485,00 грн., скаржник зазначає, що ним підписано акти прийому-передачі виконаних робіт загальною вартістю 54 490,00 грн., які були своєчасно оплачені виконавцю. Стверджуючи, що наявні матеріали справи не містять доказів надання послуг, навколо обставин стягнення вартості яких склалися спірні відносини сторін, скаржник зазначає, що такими доказами в силу статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” є підписані замовником акти виконаних робіт, наданих послуг.
Крім того, посилаючись на положення статті 322 Цивільного кодексу України, якою встановлено обов'язок власника нести витрати, пов'язані із утриманням належного йому майна, скаржник зазначає, що частину переданого ним на підставі зазначених договорів майна реалізовано, у зв'язку з чим обов'язок оплати послуг зі зберігання цього майна на підставі статті 664 Цивільного кодексу України покладається на нового власника з моменту передачі товару за його місцезнаходженням.
Заступник військового прокурора Хмельницького гарнізону надав відзив, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представники Концерну „Техвоєнсервіс” висловилися за задоволення апеляційної скарги, помічник прокурора, представники Міністерства оборони України та Військової частини А 1877 - за її відхилення.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Військовий прокурор Хмельницького гарнізону, звертаючись в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Військової частини А 1877 (далі по тексту - позивач), пред'явив позов про стягнення з Концерну „Техвоєнсервіс” (далі по тексту - відповідач) заборгованості у розмірі 97 485,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав зобов'язання в частині оплати послуг зі зберігання майна, наданих позивачем на підставі укладених сторонами договорів від 25.01.2007р. № 225/к/1-07-9, від 22.07.2007р. № 225/к/156-06-9.
Задовольняючи позов, місцевий господарський суд встановив, що відповідно до умов укладених сторонами договорів зберігання від 25.01.2007р. № 225/к/1-07-9, від 22.07.2007р. № 225/к/156-06-9, позивач зобов'язався прийняти від відповідача на відповідальне зберігання майно, перелік якого визначається в окремих додатках до договорів (пункт 1.1). Відповідач, у свою чергу, зобов'язався оплачувати фактичний строк зберігання згідно з розцінками, встановленими розділом третім договорів.
На виконання умов договору зберігання від 25.01.2007р. № 225/к/1-07-9 сторони у 2007 році склали перелік автомобільної техніки, що передається на зберігання.
За наслідками виконання зобов'язань сторони у двосторонньому порядку склали два акти приймання-передачі робіт (Том 1 а.с. 27-28) загальною вартістю 41 000,00 грн., виконаних позивачем на підставі договорів від 25.01.2007р. № 225/к/1-07-9, від 22.07.2007р. № 225/к/156-06-9.
Викладені обставини не заперечуються сторонами, спір з цього приводу відсутній.
Факт оплати відповідачем зазначених робіт визнається позивачем згідно наявних в матеріалах справи письмових пояснень (Том 1 а.с. 139).
Згідно листа від 26.09.2008р. № 1911 позивач звернувся до відповідача з претензією про ліквідацію заборгованості за надані послуги зі зберігання на суму 98 121,00 грн., яка виникла станом на 22.09.2008р.
Дослідивши викладені обставини справи та запропонований розрахунок позовних вимог, місцевий господарський суд встановив факт виникнення у відповідача заборгованості у розмірі 98 121,00 грн. та визнав обґрунтованим позов про стягнення 97 485,00 грн.
Колегія суддів не погоджується з позицією суду першої інстанції, оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та наявним у справі доказам.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно положень Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності (частина 1 статті 936).
Як свідчать наявні матеріали справи, за результатами виконання зобов'язань за договорами зберігання сторони складали акти прийому-передачі наданих послуг.
Відповідні дії учасників спірних господарсько-правових відносин узгоджуються з приписами статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, згідно якої підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні облікові документи повинні мати назву документа, дату і місце його складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції; особистий підпис та інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованим Міністерством юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704, передбачено, що крім вказаних у Законі реквізитів залежно від характеру операції до первинних документів можуть бути включені дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо (пункт 2.4); первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документах, обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству (пункт 2.15). Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать, зокрема, встановленому порядку приймання, зберігання та витрачання товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну (пункт 2.16).
З урахуванням наведеного, наявні в матеріалах справи акти виконаних робіт, не завірені підписами уповноважених представників сторін, так само як акт прийму-передачі наданих послуг (Том 1 а.с. 29), складений за участю директора філії Концерну „Техвоєнсервіс” „КАРБ”, не є належними доказами виконання позивачем зобов'язань зі зберігання майна відповідача на підставі статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.
Між тим, в матеріалах справи відсутні інші докази, завдяки яким представляється можливим встановити факт надання позивачем послуг на суму 97 485,00 грн. за договорами від 25.01.2007р. № 225/к/1-07-9, від 22.07.2007р. № 225/к/156-06-9.
Згідно статті 1 Господарського процесуального кодексу України позивачами є підприємства та організації, що подали позов про захист свого порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Юридична заінтересованість позивача у судовому процесі зобов'язує його довести як наявність спірних матеріальних правовідносин, так і ту суб'єктивну обставину, що його права порушені і на відповідача має бути покладено відповідальність на передбачених законом підставах.
Місцевий господарський суд при вирішенні спору наведеного не врахував, у зв'язку з чим помилково визнав встановленим факт виникнення у відповідача заборгованості у розмірі 98 121,00 грн. та дійшов необґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог про стягнення 97 485,00 грн.
За таких обставин рішення господарського суду міста Києва від 19.03.2009р. у справі № 26/32 підлягає скасуванню в повному обсязі з прийняттям відповідно до вимог пункту 2 статті 103 Господарського процесуального кодексу України нового рішення про залишення позову без задоволення.
Керуючись статями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Концерну „Техвоєнсервіс” задовольнити.
Рішення господарського суду міста Києва від 19.03.2009р. у справі № 26/32 скасувати.
Відмовити у позові повністю.
Стягнути з Військової частини А 1877 на користь Концерну „Техвоєнсервіс” 487,43 грн. (чотириста вісімдесят сім грн. 43 коп.) витрат з оплати державного мита за розгляд апеляційної скарги.
Видачу наказу із зазначенням реквізитів сторін доручити господарському суду міста Києва.
Справу № 26/32 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом місяця з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя Гарник Л.Л.
Судді Іваненко Я.Л.
Пантелієнко В.О.
18.05.09 (відправлено)