01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
10.06.2009 № 7/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Калатай Н.Ф.
суддів: Пашкіної С.А.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Павенко К. А. - представник за довіреністю від 21.07.2008
від відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авентіс ЛТД"
на рішення Господарського суду м.Києва від 29.01.2009
у справі № 7/16 (суддя
за позовом Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Чернігівської філії ВАТ „Укртелеком”
до Товариства з обмеженою відповідальінстю "Авентіс ЛТД"
про повернення безпідставно набутого майна (грошових коштів) в розмірі 38515,41 грн.
Позов заявлено про повернення безпідставно набутого майна (грошових коштів) в розмірі 38515,41 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 29.01.2009 у справі № 7/16, повний текст якого підписаний 06.04.2009 року, позов задоволено повністю.
Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що відповідач утримує у себе кошти позивача без достатньої правової підстави.
При цьому, суд першої інстанції відхилив клопотання відповідача про відстрочення виплати заборгованості, проти якої той не заперечував, до 15.05.2009, не визнавши винятковими обставини, на які відповідач послався як на такі, що ускладнюють виконання рішення.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 29.01.2009 у справі № 7/16 повністю.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, оскільки відмовив відповідачеві у відстроченні виплати суми заборгованості до 15.05.2009, не дивлячись на те, що неповернення позивачу коштів зумовлене відсутністю у відповідача на рахунках грошових коштів, що, в свою чергу, пов'язано з наявністю непогашеної дебіторської заборгованості.
Крім того відповідач зазначає, що суд першої інстанції при винесенні рішення порушив норми процесуального права, розглянувши справу з порушенням правил територіальної підсудності, оскільки відповідач зареєстрований за адресою: 79000, м. Львів, вул. Городоцька, 224.
Ухвалою від 21.04.2009 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Коротун О.М., Пашкіна С.А апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Авентіс ЛТД” прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.
Розпорядженням в.о. Голови суду № 01-23/1/4 від 12.05.2009 справу № 7/16 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Капацин Н.В., суддів Калатай Н.Ф., Пашкіної С.А.
В судовому засіданні 27.05.2009 представник позивача звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, у задоволенні якої колегією суддів відмовлено з підстав, зазначених у постанові.
В судовому засіданні 27.05.2009 представник позивача звернувся до суду з клопотанням про покладення на відповідача витрат, пов'язаних з розглядом апеляційної скарги.
Розпорядженням Голови суду № 01-23/1/1 від 09.06.2009 справу № 7/16 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Калатай Н.Ф., суддів Пашкіної С.А., Ропій Л.М.
В судове засіданні представники відповідача не з'явились.
Враховуючи, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія вважає за можливе здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідача.
В судовому засіданні представник позивача апеляційну проти апеляційної скарги заперечив та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, з урахуванням правил ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.
25.09.2007 позивач та відповідач уклали договір на постачання природного газу № 276 (далі Договір 1), предметом якого є постачання відповідачем позивачу в 2007 році природного газу.
15.12.2007 позивач та відповідач уклали договір на постачання природного газу № 276 Ч (далі Договір 2), предметом якого є постачання відповідачем позивачу в 2008 році природного газу.
Відповідно до п. 3.3 Договору 1 та Договору 2 щомісячна кількість спожитого газу визначається Газорозподільчою організацією і фіксується в акті, який скріплюється підписами та печатками Газорозподільчої організації, позивача та відповідача. Вказані акти позивач передає відповідачеві для узгодження протягом трьох днів наступного за звітним місяця.
Відповідно до п. 3.4 Договору 1 та Договору 2 щомісячні акти приймання - передачі газу уповноважені представники сторін складають до п'ятого числа наступного за звітним місяця. Щомісячні акти приймання - передачі є первинним документом бухгалтерського обліку при здійсненні розрахунків.
На виконання Договору 1 та Договору 2 в період з жовтня 2007 року по лютий 2008 року включно відповідач поставив позивачу газ на загальну суму 553946,54 грн., позивач перерахував позивачу 690754,85 грн.
Зазначені обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями актів прийому-передачі, виписок з банківського рахунку позивача і відповідних платіжних доручень та сторонами не заперечується.
07.04.2008 відповідач звернувся до позивача з листом № 47 від 26.03.2008, в якому повідомив, що в зв'язку з припиненням дії ліцензії в березні 2008 року, відповідач не має права здійснювати поставки газу на ринок України, та запропонував позивачу для уникнення перебоїв в поставці газу терміново підписати додаткову угоду та договір на поставку газу з ТОВ „СпецГазСервіс”.
Враховуючи здійснену позивачем попередню оплату за газ, що мав постачатись в березні 2008, переплата позивача за Договором 1 та Договором 2 склала 136 808,31 грн. (690 754,85 - 553,946,54).
Позивач та відповідач підписали акт звіряння взаємних розрахунків, яким відповідач визнав, що станом на 23.06.2008 сальдо на користь позивача становить 136808,31 грн.
Частину з вказаної суми, 98 292,90 грн., позивача за договором про відступлення права вимоги № 17/1-26-08 від 01.08.2008 відступив на користь ТОВ „Компанія Спецгазсервіс”.
Позивач та відповідач підписали акт звіряння взаємних розрахунків, яким відповідач визнав, що станом на 15.09.2008 сальдо на користь позивача становить 38 515,41 грн.
20.11.2008 позивач звернувся до відповідач з претензією № 11-55/163 від 19.11.2008, в якій вимагав спірні кошти в сумі 38515,41 грн. повернути в термі до 25.11.2008 на розрахунковий рахунок позивача. На доказ направлення вказаної претензії до матеріалів справи залучені копії фіскальних чеків № 8791 та 8792 від 20.11.2008.
Відповідач на вказану претензію не відповів, кошти позивачеві не повернув.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.
Враховуючи, що позивач звернувся до відповідача з вимогою щодо повернення спірних коштів (претензія № 11-55/163 від 19.11.2008) 20.11.2008, відповідач мав сплатити борг в строк до 01.12.2008 (з урахуванням нормального обігу поштових відправлень), чого відповідачем зроблено не було.
За таких обставин, суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги позивача про стягнення з відповідача 38 515,41 грн.
Щодо посилань відповідача в апеляційній скарзі на відмову судом першої інстанції у задоволенні його заяви про відстрочку виконання спірного рішення до 15.05.2009, що зумовлене скрутним матеріальним становищем відповідача, яке виникло внаслідок наявності значної дебіторської заборгованості, слід зазначити наступне.
За правилами ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити виконання рішення.
Суд першої інстанції визначив обставини, на які відповідач послався в обґрунтування відстрочення йому виплати боргу, такими, що не є винятковими, і колегія суддів з цим погоджується.
Крім того, згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач, вимагаючи розстрочити виконання спірного рішення, в апеляційній скарзі посилається на наявність в нього значної дебіторської заборгованості та на те, що він очікує повернення коштів від боржників у строк до 30.04.2009 року, проте доказів на підтвердження зазначених обставин при цьому колегії суддів не надає.
Наявна в матеріалах справи Оборотно-сальдова відомість по рахунку: 361 Контрагенти за 01.01.09 - 22.01.2009, яку відповідач додав до листа від 2601.2009 № 01/26-01/09 на адресу суду першої інстанції (а.с.9-12 т.2), не може бути визнана колегією суддів належним доказом на підтвердження цих обставин.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Документальних доказів того, що відповідач вживав заходів по стягненню, в тому числі в судовому порядку, заборгованості з боржників і погашенню заборгованості перед позивачем, матеріали справи не містять.
До того ж, колегія суддів звертає увагу відповідача, що апеляційна скарга розглядається в апеляційному суді після 15.05.2009, дати, до якої відповідач зобов'язався сплати борг, проте спірне рішення до цього часу відповідачем не виконано.
За таких обставин, суд першої інстанції прийняв обґрунтоване рішення про відмову у відстроченні виконання відповідачем рішення суду у цій справі.
Щодо посилань відповідач на порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо правил територіальної підсудності, встановлених ст. 15 ГПК України, слід зазначити наступне.
Як слідує з доданої позивачем до матеріалів справи довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на дату звернення позивача з позовом до суду (10.12.2008 року) відповідач був зареєстрований за адресою: 04053, м. Київ, вул. Артема, 21, офіс 406, а отже, позов позивачем подано без порушення правил територіальної підсудності.
Зміна адреси реєстрації відповідача відбулася після порушення судом першої інстанції провадження у цій справі.
Відповідно до ч. 3 ст. 17 ГПК України справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.
За таких обставин, твердження відповідача про невідповідність оскарженого рішення ухвали нормам ст. 15 ГПК України судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки вони суперечать наведеним положенням ст. 17 ГПК України.
Також колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача в порядку ст. 44 ГПК України інших витрат, пов'язаних з розглядом справи в суді, в сумі 15,56 грн., оскільки витяг з ЄДРПОУ про внесення відповідача до ЄДРПОУ позивач отримував на вимогу суду першої інстанції,
Враховуючи вищевикладене, рішення господарського суду міста Києва суду у справі №7/16 від 29.01.2009 року відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.
Враховуючи винесення апеляційним судом постанови у справі, заява позивача про забезпечення позову, подана в судовому засіданні 27.05.2009, задоволенню не підлягає.
Щодо клопотання позивача про покладення на відповідача судових витрат в сумі 107 грн. слід зазначити наступне.
Як слідує з матеріалів справи, вказані витрати складаються з витрат в сумі 17 грн. на отримання на вимогу апеляційного суду довідки з ЄДРПОУ відповідача (платіжне доручення № 11467 від 20.05.2009), та витрат в сумі 90 грн., що зумовлені явкою представника позивача в судове засіданні 13.05.2009 (посвідчення про відрядження № 74 від 12.05.2009, звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт № 74 від 12.05.2009 та квитки на автобус).
Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Враховуючи положення ст. 49 ГПК України, понесені позивачем витрати, пов'язані з розглядом апеляційної скарги в суді, в сумі 107 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Авентіс ЛТД” на рішення господарського суду міста Києва від 29.01.2009 у справі № 7/16 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 29.01.2009 у справі № 7/16 залишити без змін.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Авентіс ЛТД” (79000, м. Львів, вул. Городоцька, 224, ідентифікаційний код 34794115, р/р 260070130383 в ТОВ „БМ Банк”, МФО 380913, або з будь якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Чернігівської філії ВАТ „Укртелеком” (01030, м. Київ, бул. Шевченка, 18, ідентифікаційний код 21560766, р/р 2500257 в ВАТ „Райффайзен банк Аваль” м. Києва, МФО 300335) витрати, пов'язані з розглядом апеляційної скарги, в сумі 107 (сто сім) грн.
4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.
5. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 7/16.
Головуючий суддя
Судді Пашкіна С.А.
16.06.09 (відправлено)