01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
11.06.2009 № 42/41
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Рєпіної Л.О.
суддів: Дикунської С.Я.
Євграфову Є.П.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -
від відповідача -
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Медфармсервіс"
на рішення Господарського суду м.Києва від 17.03.2009
у справі № 42/41 (суддя Паламар П.І.)
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Рейнбо-ЛТД"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Медфармсервіс"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення боргу, ціна позову 23358,75 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 17.03.2009 р. у справі № 42/41 частково задоволений позов ТОВ „Рейнбо лтд” до ТОВ „Медфармсервіс”, з відповідача на користь позивача стягнуто 23349,68 грн. боргу, судові витрати. В іншій частині позовне провадження припинено.
Не погоджуючись з рішенням відповідач подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду, посилаючись на порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення господарського суду скасувати та направить справу на новий розгляд.
Позивач в судовому засіданні просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва без змін.
Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.
Як встановлено матеріалами справи, 04.06.2008 сторонами укладений договір № 1942-1,за умовами якого позивач прийняв на себе зобов'язання поставити, а відповідач прийняти товар та сплатити його вартість. Строк дії договору три роки з моменту його підписання.
Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.
Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
На виконання умов договору, позивачем поставлений товар, що підтверджується накладними ( а.с.20-26) та довіреностями відповідача виданими уповноваженому представнику на право отримати товар. Крім того, поставка товару підтверджується накладними відповідача про повернення частині товару ( а.с.18-19).
Відповідач, в порушення п.3.2 договору, а саме оплатити товар з строк, що зазначений у накладній, оплату не провів, в зв'язку з чим перед позивачем утворилася заборгованість в розмірі 23358,75 грн. на час подання позову до суду, що також знайшло підтвердження у виписках з банківського рахунку щодо руху коштів. Борг, позивачем визначений з урахуванням часткової оплати за товар та часткової оплати.
Заперечуючи проти рішення, відповідач посилається на те, що суд безпідставно не врахував відсутність заявок на поставку товару, не надано довіреностей на частку товару яка-нібито отримана відповідачем, що є порушенням Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на отримання матеріальних цінностей; видаткові накладні не містять відомостей про осіб відповідальних за дозвіл на здійснення господарських операцій; безпідставно відхилено клопотання про проведення криміналістичної експертизи по накладним, оскільки на його думку три з них фальсифіковані; що в обґрунтування позовних вимог позивач не посилався на жодну з норм, передбачених Господарським або Цивільним кодексами України, а суд застосував ст. 622 ЦК України чим вийшов за межі позовних вимог.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Змісту ст.ст.671-672 ЦК України, встановлює правові наслідки порушення продавцем умови договору купівлі продажу щодо асортименту товару, тобто вони застосовуються лише у тому випадку, коли асортимент товару був передбачений договором. Порушення договірної умови про асортимент може виявлятися у тому, що продавець передав покупцеві товар, асортимент якого в цілому не відповідає умовам договору купівлі-продажу або у тому, що продавець передав покупцеві товар, частина якого не відповідає умовам договору про асортимент. Здійснення права на відмову від товару надає покупцеві можливість відмовитися від його оплати, а якщо товар вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Посилання відповідача на відсутність заявок на поставку товару не є доказом неналежного виконання позивачем зобов'язань по договору, оскільки не надано доказів, що він або звертався з листами чи претензією до позивача про поставку товару не того асортименту ніж замовлялося, або відмовився від товару, якій він не замовляв.
Висновки відповідача про те, що накладні № 4422, № 4468 фальсифіковані, так як їх реквізити суттєво різняться та на отримання цього товару він не видавав довіреність, а інші накладні роздруковані позивачем на кольоровому принтери, так як печатка підприємства відповідача є змазаною та стоїть під однаковим кутом є надуманими, оскільки як в накладних відповідача, так і позивача, проти поставки по яким відповідач не заперечує, дійсно різні терміні роздруківки, але асортимент та вартість товару, що підлягає оплати ідентичні. Стосовно заперечень щодо накладної № 4089 суд вважає їх безпідставними, так як на отримання товару за цієї накладної, відповідачем видавалася довіреність( а.с. 20-21). Наявність на накладних або печатки або штампу не є привидом вважати їх недійсними чи фальсифікованими та підставою проведення експертизи, так як належних доказів в обґрунтування таких доводів не надано.
Відповідно до ч.2 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.
Висновки відповідача про те, що господарський суд посилаючись на норми матеріального права - статтю 622 ЦК України вийшов тим самим за межі позовних вимог, колегія суддів вважає хибними, тому що, відповідно до ст. 84 ГПК України суд повинен вказати законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення.
Отже, законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення, - посилання на норми матеріального права, на підставі яких вирішено спір, у даному випадку пославшись на ст. 622 ЦК України суд дотримався вимог, передбачених чинним законодавством.
Суд звертає увагу відповідача на те, що відповідно до ст. 103 ГПК України, що встановлює повноваження апеляційної інстанції, до яких не входить повернення справи на новий розгляд, так як апеляційний господарський суд розглядає справу повторно, тобто метою суду є не перевірка правильності й законності рішення суду першої інстанції, а розгляд справи по суті.
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги , а рішення господарського суду є обґрунтованим і таким, що відповідає чинному законодавству.
Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу ТОВ „Медфармсервіс” залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 17.03.2009 року у справі № 42/41 залишити без змін.
2. Матеріали справи повернути, доручити господарському суду м. Києва видати відповідний наказ.
Головуючий суддя Рєпіна Л.О.
Судді Дикунська С.Я.
Євграфова Є.П.
16.06.09 (відправлено)