03 червня 2009 р.
№ 19/123
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Гончарука П.А. (головуючого),
Малетича М.М.,
Могил С.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги приватного підприємства "Баритон" та акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Івано-Франківської обласної філії на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 9 лютого 2009 року у справі № 19/123 за позовом приватного підприємства "Баритон" до акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Івано-Франківської обласної філії про стягнення суми, -
Встановив:
У жовтні 2008 року приватне підприємство "Баритон" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Івано-Франківської обласної філії, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, про стягнення 14715,08 грн. інфляційних, 3462,94 грн. 3 % річних, посилаючись на порушення відповідачем норм чинного законодавства -несплату у встановлений строк моральної шкоди та завданих збитків відповідно до рішення господарського суду Івано-Франківської області від 29 вересня 2004 року у справі № 6/274.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 23 грудня 2008 року в позові відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 9 лютого 2009 року рішення місцевого господарського суду скасовано, а позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 4316,42 грн. інфляційних та 1251,39 грн. 3 % річних.
У касаційній скарзі позивач просить змінити постанову апеляційної інстанції у справі та постановити нове рішення, яким достягнути з відповідача на користь позивача 10398,66 грн. інфляційних та 2211,55 грн. 3 % річних.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального права, просить постанову апеляційної інстанції скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.
Заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційних скарг, суд вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення господарського суду Івано-Франківської області від 29 вересня 2004 року у справі № 6/274, яке набрало законної сили згідно постанови Львівського апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2005 року, видано наказ від 21 червня 2006 року № 7265.
Постановою державного виконавця від 3 липня 2006 року відкрито виконавче провадження у справі № 6/274 та встановлено термін для добровільного виконання рішення до 19 липня 2006 року.
Відповідно до платіжної вимоги № 219 від 2 листопада 2006 року боржником перераховано кошти в сумі 43164,24 грн. на виконання рішення господарського суду та виконавчий збір. На особовий рахунок стягувача кошти в сумі 39240,22 грн. зараховані 9 листопада 2006 року.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог у справі № 19/123, місцевий господарський суд виходив з того, що чинним законодавством не передбачено застосування відповідальності за несплату (прострочення сплати) майнових санкцій.
Не погоджуючись з таким рішенням місцевого суду, апеляційна інстанція дійшла висновку про необхідність його скасування та часткового задоволення позову, посилаючись на те, що, оскільки відповідач свої грошові зобов'язання перед стягувачем, що виникли на підставі п. 5 ст. 11 Цивільного кодексу України, виконав із запізненням -9 листопада 2006 року, на боржника покладається обов'язок, згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України, сплатити збитки, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, за період з 18 жовтня 2005 року по 9 листопада 2006 року. При цьому, на користь позивача з відповідача апеляційним судом стягнуто 4316,42 грн. інфляційних та 1251,39 грн. 3 % річних.
Висновок апеляційного господарського суду про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального і процесуального права, а доводи касаційних скарг позивача і відповідача його не спростовують.
З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постанови господарського суду другої інстанції у справі не вбачається.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -
Касаційні скарги приватного підприємства "Баритон" та акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Івано-Франківської обласної філії залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 9 лютого 2009 року у справі № 19/123 -без змін.
Поновити виконання судового рішення у справі.
Головуючий Гончарук П.А.
Судді Малетич М.М.
Могил С.К.