Іменем України
17.06.09 Справа №28/98/09
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В. судді Мойсеєнко Т. В. , Зубкова Т.П. , Кричмаржевський В.А.
при секретарі судового засідання Лола Н.
за участю представників сторін:
від позивача Захаров С.В., паспорт серії СА №200940 від 25.06.1996р. директор;
від відповідача не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 28/98/09 та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомотовелозапчастини», м.Мелітополь Запорізька область
на рішення господарського суду Запорізької області від 23.03.2009р. у справі № 28/98/09
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомотовелозапчастини», м.Мелітополь Запорізька область
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Шкода - Центр Мелітополь», с.Нове Мелітопольський район Запорізька область
про стягнення суми
Встановив:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 23.03.2009р. у справі №28/98/09 (суддя Яцун О.В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду прийнято з посилання на ст.ст.181, 283, 284 ГК України та мотивовано тим, що договір не містить чітко встановленої орендної плати з урахуванням індексації, а тому суд визнав договір оренди об'єкту нерухомості б/н від 01.02.2008р. неукладеним, тобто таким що не відбувся, а тому у позивача відсутні підстави для пред'явлення позову, оскільки договір б/н від 01.02.2008р. не породжує для сторін виникнення прав та обов'язків.
Позивач не погодився з прийнятим у справі судовим актом і подав апеляційну скаргу до Запорізького апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і прийняте нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі. Заявник апеляційної скарги вказує на те, що судом першої інстанції безпідставно було прийнято до уваги лише той факт, що у сторін є два договори, які є однаковими за умовами, окрім суми орендної плати, так в одному договорі сума орендної плати зазначена в розмірі 25250грн. з розрахунку 50,50грн. за 1 кв.м., а в іншому розмір орендної плати складає 55500грн. з розрахунку 111,10грн. за 1 кв.м. Відповідач не заперечував, що з 01.02.2008р. по серпень 2008р. орендна плата складає 25250грн. на місяць, а вже з серпня 2008р. 55500грн. на місяць, більш того, позивач виставляв відповідачу рахунки на сплату орендної плати за наведеними сумами, а з боку відповідача жодних заперечень не надходило. Помилковим вважає заявник апеляційної скарги висновок суду першої інстанції проте, що договір оренди є неукладеним, так як сторони дійшли згоди щодо істотних умов, передбачених законом для такого роду договорів, в тому числі щодо розміру орендної плати. У разі, якщо б домовленості з усіх істотних умов не було досягнуто, то відповідач не сплачував без заперечень виставлені позивачем рахунки з орендної плати на суму 55500грн. за місяць, а тому застосування господарським судом Запорізької області положень статті 638 ЦК України, ст.180 ГК України є неправильним, зазначає заявник апеляційної скарги. Також, залишено поза увагою судом той факт, що відповідач фактично користувався об'єктом нерухомості та отримував з цього прибуток до 15 січня 2009р., про що свідчить акт приймання - передачі орендованого майна, однак за період з 01.12.2008р. по 15.01.2009р. плата за користування приміщенням відповідачем не вносилася, навіть з розрахунку 25250грн. на місяць. Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі і зазначив, що судом безпідставно відмовлено у задоволенні позовних вимог.
У поясненнях до апеляційної скарги заявник зазначає, що позивач не збільшував розмір орендної плати, а розрахунок суми заборгованості відповідача, який відображений в позові, зроблено виходячи з суми місячної орендної плати в розмірі 55500грн. з урахуванням п.3.2 договору оренди об'єкту нерухомості від 01.02.2008р., відповідно до якого у випадку, якщо впродовж дії договору оренди відбулося підвищення курсу американського долару по відношенню до курсу української гривні Орендодавець здійснює перерахунок розміру орендної плати за визначеною формулою. Зокрема, розрахунок орендної плати за місяць у сумі 25250грн. було зроблено позивачем, у зв'язку з існуванням між ТОВ «Агентство нерухомості «Альянс -Д» та позивачем договору на надання ріелторських послуг від 01.12.2007р., згідно п.4.1 договору вартість об'єкту оренди нерухомості складає 25 доларів США 1 кв.м., а вартість ріелторських послуг 50 % вартості місячної орендної ставки об'єкта нерухомості.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що оскаржуваний судовий акт винесений у повній відповідності до норм діючого законодавства, а подана позивачем апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для її задоволення. При цьому, відповідач вказує на те, що сторони не досягли згоди щодо орендної плати з урахуванням її індексації, яка в свою чергу є істотною умовою договору оренди нерухомості. Підтвердженням того, що сторонами згоди не досягнуто є наявність двох абсолютно ідентичних договорів оренди нерухомого майна від 01.02.2008р., але з різними сумами орендної плати. Більш того, позивачем не надано суду додаткової угоди до договору, якою було б змінено розмір орендної плати саме з серпня 2008р. За умовами п.3.8 договору зацікавлена сторона у разі бажання змінити розмір орендної плати повинна повідомити іншу сторону не пізніше ніж за шістдесят днів до передбачуваної дати такої зміни. Жодного повідомлення від позивача щодо підвищення орендної плати відповідач не отримував. На думку відповідача, позивач в односторонньому порядку змінив розмір орендної плати, встановлений договором оренди від 01.02.2008р., а саме підвищив її більше ніж вдвічі, тим самим порушив права та охоронювані законом інтереси відповідача. Безпідставними, вважає відповідач доводи заявника апеляційної скарги проте, що за період з 01.12.2008р. по 15.01.2009р. плата за користування приміщенням не вносилася, навіть з розрахунку 25250грн., так як позивачем було визнано, що відповідач повинен сплачувати за оренду лише 25250грн., а оплата орендної плати за користування об'єктом нерухомості з серпня місяця 2008р. по листопад місяць 2008р. включно у розмірі 55500грн. перекриває витрати не лише за грудень та січень місяці, а й за лютий, березень 2008р., за місяця якими відповідач орендованим майном фактично не користувався. Враховуючи дані обставини, ТОВ «Шкода-Центр Мелітополь» просить суд апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 17.04.2009р. у справі № 28/98/09 апеляційна скарга позивача була прийнята та призначена до розгляду на 29.05.2009р.
У судовому засіданні, яке відбулося 29.05.2009р. колегією суддів було оголошено перерву на 17.06.2009р. у зв'язку з підготовкою постанови суду в повному обсязі.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1051 від 29.05.2009р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів головуючого судді Мойсеєнко Т.В., суддів Зубкова Т.П., Кричмаржевський В.А., даною колегією було прийнято постанову.
У судове засідання, яке відбулося 17.06.2009р. уповноважений представник відповідача не з'явився, про дату, місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
За клопотанням позивача судовий процес вівся із застосування засобів технічної фіксації судового процесу та за його згодою у судовому засіданні, яке відбулося 17.06.2009р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до статті 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період: грудень 2008р. - 15 січня 2009р. позивач обґрунтовує договором оренди об'єкту нерухомого майна від 01.02.2008р., укладеним між ТОВ “Автомотовелозапчастини” (орендодавець) та ТОВ “Шкода-Центр Мелітополь” (орендар), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в користування за плату на певний строк частину нежитлового приміщення площею 500кв.м., яке розташоване за адресою: 72313, Запорізька область, м.Мелітополь, пр.50-річчя Перемоги, 27.
У пунктах 3.1, 3.4 примірнику договору, наданого позивачем (оригінал, якого був оглянутий колегією суддів у судовому засіданні), вказано, що орендна плата за один місяць складає: 111,10грн. за 1 кв.м., а всього 55550грн., без ПДВ., яка сплачується орендарем щомісячно у повному обсязі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця не пізніше 05 числа поточного місяця.
Як зазначено у п.10.1 договору, на який посилається позивач, цей договір діє строком на 2 роки 360днів з моменту прийняття об'єкту орендарем за актом приймання-передачі.
Факт передачі позивачем відповідачу об'єкту, а саме: нежитлового приміщення площею 500кв.м., яке розташоване за адресою: 72313, Запорізька область, м. Мелітополь, пр. 50-річчя Перемоги, 27, підтверджується актом приймання-передачі від 02.02.2008р.
Як зазначає позивач, відповідач за актом приймання-здачі майна від 15.01.2009р. повернув об'єкт оренди, однак не сплатив орендну плату за грудень 2008р. і січень 2009р., тому з урахуванням положень п.3.2 договору, за ТОВ “Шкода-Центр Мелітополь” виникла заборгованість за період з 01.12.2008р. по 15.01.2009р. у сумі 117766грн.
За порушення виконання умов договору, позивачем у відповідності до умов п.9.2 договору, також пред'явлена до стягнення сума пені у розмірі 2033грн.44коп.
Однак, відповідач не визнає позовні вимоги, посилаючись на те, що у нього відсутній примірник договору оренди від 01.02.08р. з такими умовами, що надав позивач, зокрема з розміром орендної плати 55550грн. Відповідач надав підписаний уповноваженими особами сторін договір оренди від 01.02.08р. ( оригінал якого також був оглянутий колегією суддів у судовому засіданні), за умовами якого розмір орендної плати встановлений у сумі 25250грн. на місяць (п.3.1), яка згідно положень п.3.4 сплачується щомісячно шляхом перерахування на поточний рахунок позивача не пізніше 10 числа поточного місяця за попередній місяць, для чого орендодавець зобов'язаний не пізніше 05 числа поточного місяця за попередній місяць надати орендарю відповідні рахунки та акти виконаних робіт за попередній місяць.
У п.10.1 примірнику договору оренди, наданого відповідачем, строк дії договору також визначений на 2 роки 360днів з моменту прийняття об'єкту орендарем за актом приймання-передачі.
Отже, надані сторонами оригінали примірників договору оренди від 01.02.08р. відрізняються умовами пунктів 3.1, 3.4, тобто щодо розміру орендної плати та строками і порядком сплати орендної плати. Інші умови примірників договору позивача та відповідача є однаковими.
Також в матеріалах справи наявні підписані уповноваженими представниками сторін акти здачі -приймання виконаних робіт з оренди нежитлового приміщення за кожний місяць, зі змісту яких слідує, що складені вони відповідно до договору оренди від 01.02.08р., а також рахунки за кожний місяць оренди, які відповідач сплачував до грудня 2008р.
Проте, примірник договору оренди позивача не містить положень щодо складання актів приймання-передачі виконаних робіт з оренди та виставлення рахунків на сплату.
Наявність двох різних примірників договору оренди від 01.02.08р. представник позивача у судовому засіданні пояснив тим, що обидва примірники договору підписувались під час укладання договору з урахуванням положень договору на надання ріелторських послуг від 01.12.07р., а також з метою подальшої зміни орендної плати.
Отже, з фактичних обставин справи вбачається, що між сторонами склалися правовідносини з оренди нерухомого майна, які регулюються нормами глави 58 ЦК України та нормами параграфу 5 ГК України.
Оскільки спір виник між суб'єктами господарської діяльності стосовно майново-господарських відносин, то відповідно до ч.2 ст.4, ч.1 ст.175 та ч.6 ст.283 Господарського кодексу України до спірних відносин слід застосовувати положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. 283 ГК України, яка кореспондується з ч.1 ст. 759 ЦК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Зі змісту вказаних норм слідує, що один і той же об'єкт оренди не може бути одночасно предметом двох договорів оренди.
З фактичних дій сторін та документів, наявних в матеріалах справи, зокрема актів приймання-здачі виконаних робіт, які щомісячно складались сторонами, рахунків на сплату орендної плати та платіжних доручень про сплату орендарем орендних платежів, вбачається, що первісно укладений та виконувався договір з умовами, за якими орендна плата визначена сторонами у розмірі 25250грн.
Належних доказів того, що первісно сторонами був укладений договір оренди від 01.02.08р., наданий позивачем, з встановленим розміром орендної плати 55500грн., ніж договір оренди від 01.02.08р., що надав відповідач, з встановленим розміром орендної плати 25250грн. в матеріалах справи відсутні і позивачем їх суду не надано.
Таким чином, оскільки один і той же об'єкт оренди не може за законом бути одночасно предметом двох договорів оренди, то екземпляр договору від 01.02.08р., наданий позивачем суперечить вимогам чинного законодавства.
Крім того, як слідує з фактичних обставин справи, сторонами з самого початку орендних відносин виконувались умови договору від 01.02.08р., примірник якого був наданий відповідачем. При цьому, виконувались сторонами умови договору оренди в редакції, наданій відповідачем, не тільки в частині умов щодо сплати орендної плати в розмірі 25250грн., а і в частині порядку її оплати, вказаному у п.3.4. примірнику відповідача, зокрема на підставі підписаних актів приймання виконаних робіт та рахунків на оплату орендної плати. Слід відмітити, що з моменту укладення договору оренди і до моменту повернення об'єкту з оренди позивач направляв відповідачу акти приймання передачі виконаних робіт та рахунки для сплати, направлення яких не передбачено умовами примірнику договору, який надав позивач.
Отже, виходячи з наведеного, договір оренди на умовах, викладених у примірнику, наданому позивачем, сторонами з самого початку не виконувався, тобто не був направлений на реальне настання наслідків, хоча, як вказано у тексті даного примірника договору (п.10.1), він є укладений строком на 2 роки 360днів з моменту прийняття об'єкту орендарем за актом приймання передачі.
Враховуючи відносини сторін, що фактично склались, примірник договору оренди від 01.02.08р., наданий позивачем, не приймається колегією суддів, як підстава для стягнення заявленої позивачем суми. Слід також відмітити, що перша сторінка примірника договору оренди, що наданий позивачем, надрукована іншим шрифтом ніж решта сторінок договору цього примірника. На відміну від примірника договору оренди позивача, примірник договору відповідача надруковано однаковим шрифтом і сумнівів, щодо його дійсності не викликає. До того ж, представники сторін пояснили в судовому засіданні, що договір оренди друкувався та оформлювався самим позивачем.
Не приймаються доводи позивача, що наданим ним договором оренди від 01.02.08р. змінено розмір орендної плати. Договір оренди від 01.02.08р., наданий позивачем, не є угодою сторін про зміну умов договору, тобто про заміну одного зобов'язання на інше, бо про це вказаний договір не містить відповідних посилань. Не припинено умовами договору оренди, в редакції наданій позивачем, у встановленому законом порядку, зобов'язання зі сплати орендної плати у розмірі 25250грн. за іншим договором оренди, що наданий відповідачем, і, який фактично первісно виконувався сторонами, бо обидва примірники датовані 01.02.08р. та укладені строком на 2 роки 360днів.
Проте, з актів приймання виконаних робіт слідує, що сторони кожного місяця узгоджували розмір плати за послуги з оренди відповідно до умов п.3.4 договору оренди від 01.02.08р., в редакції наданій відповідачем. З серпня 2008р. по грудень 2008р. (включно) сторони підписали акти приймання виконаних робіт, в яких узгодили плату за послуги з оренди у розмірі 55550грн. (а.с.60-64, т.1). Акт приймання виконаних робіт за січень 2009р. сторонами не підписаний, збільшення розміру орендної плати, встановленої у договорі оренди, у січні місяці сторонами не узгоджено, тому колегія суддів вважає, що орендар зобов'язаний виконати умови договору від 01.02.08р. та оплатити орендну плату виходячи з встановленого у п.3.1 договору розміру орендної плати 25250грн.
Враховуючи вищенаведене та вимоги ст. 193 ГК України, ст.ст.525,526 ЦК України, стягненню за грудень 2008року підлягає узгоджена сторонами у акті приймання виконаних робіт за грудень 2008р. (а.с.64,т.1) сума орендної плати у розмірі 55550грн., а за січень 2009р. до моменту здачі об'єкту оренди, тобто до 15.01.09р., 12217,74грн. (25250грн./31д х15д), а всього за заявлений у позові період 67767,74грн.
Що стосується вимог позивача з врахуванням п. 3.2 договору оренди, то колегія суддів вважає, що ці вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.
У п.3.2 договору оренди передбачено, що орендодавець проводить перерахунок орендної плати за кожний місяць у випадку підвищення курсу американського долару по відношенню до української гривні.
Проте, у п.3.8 договору встановлено, що розмір орендної плати протягом строку оренди є незмінним, окрім випадків, передбачених умовами цього договору, та при умові, що ці обставини впливають на розмір орендної плати за об'єкт оренди, про що сторони підписують відповідну додаткову угоду до цього договору. Про бажання змінити розмір орендної плати з причин, встановлених в даному пункті зацікавлена сторона повинна повідомити іншу сторону не пізніше ніж за 60 днів до передбачуваної дати такої зміни.
Таким чином, підвищення орендної плати допускається у випадках, передбачених умовами договору, та здійснюється шляхом підписання додаткової угоди. Також про бажання підвищити розмір орендної плати за 60 днів повинно бути повідомлено іншій стороні.
Доказів підписання сторонами додаткової угоди про підвищення відповідно до п.3.2 орендної плати чи підписання акту приймання виконаних робіт з урахуванням вимог п.3.2 договору позивач суду не надав. За таких обставин, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Стосовно позовних вимог в частині стягнення пені, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір неустойки повинен бути погодженим сторонами. Передбачений п. 9.2 договору розмір неустойки не можна визнати погодженим, оскільки сторони не визначили, розмір пені, бо не встановили, в якому розмірі подвійна облікова ставка НБУ застосовується при розрахунку пені ( в розмірі, яка діяла на момент укладення договору, прострочення зобов'язання або на момент стягнення пені) але ж ця величина не є постійною.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені є нормативно та документально необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Дослідивши умови обох екземплярів договорів оренди від 01.02.08р. наданих сторонами, та враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову від позову з підстав неукладеності договору оренди. Вказаний договір містить усі істотні умови, визначені у ст.284 ГК України, зокрема предмет договору узгоджено у п.1 договору оренди, строк договору у п.10.1, орендна плата у п.3.1 договору, порядок використання амортизаційних відрахувань у п.4.1, умови відновлення майна у п.5.4 та п.5.8, умови повернення у п.2 договору оренди.
Стосовно індексації, то у ч.4 ст.762 ЦК України передбачено, що договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру орендної плати за користування майном. Але згідно положень цієї статті встановлення у договорі умови щодо зміни розміру орендної плати шляхом індексації не має імперативного характеру.
Твердження позивача про те, що договір оренди від 01.02.08р., який наданий відповідачем сторони уклали у зв'язку з існуванням договору на надання ріелторських послуг від 01.12.07р., укладеного з ТОВ «Агентство нерухомості «Альянс» та громадянином Захаровим С.В. не приймаються колегією суддів до уваги, бо вказаний факт не впливає на чинність договору оренди, його фактичне виконання та інші обставини справи, оскільки ріелторський договір стосується правовідносин третіх осіб, які не є сторонами договору оренди, і цей ріелторський договір не визначає умов договору оренди від 01.02.08р.
Відносно тверджень відповідача про безпідставне збільшення орендодавцем розміру орендної плати з серпня 2008р. до 55550грн. без укладання додаткових про це, то колегія суддів зазначає, що акт прийняття виконаних робіт з надання послуг з оренди, що підписувались уповноваженими представниками сторін щомісяця відповідно до умов договору оренди від 01.02.08р., є відповідно до ст.ст.202, 207 ЦК України письмовими правочинами (угодами), які були направлені на настання реальних наслідків. Крім того, поведінка самих сторін, засвідчує їх волю до настання відповідних наслідків, узгоджених сторонами у актах приймання виконаних робіт, а саме: оплати орендарем у відповідних місяцях збільшеного розміру орендної плати.
З цих обставин посилання відповідача на здійснення ним переплати орендної плати і відсутності заборгованості за грудень 2008р-січень-2009р. є безпідставним.
Суд першої інстанції не врахував вищенаведене, не дослідив усіх обставин справи та не з'ясував фактичних правовідносин сторін, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права та прийняття помилкового рішення, яке підлягає скасуванню.
Судові витрати у справі, відповідно до статті 49 ГПК України, слід віднести на сторони пропорційно задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомотовелозапчастини», м.Мелітополь Запорізька область задовольнити частково.
Рішення господарського суду Запорізької області від 23.03.2009р. у справі №28/98/09 скасувати частково.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шкода - Центр Мелітополь», с.Нове Мелітопольський район Запорізька область на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомотовелозапчастини», м.Мелітополь Запорізька область 67767,74грн.-основного боргу, 677,67грн. - витрат зі сплати державного мита, 66,79грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шкода - Центр Мелітополь», с.Нове Мелітопольський район Запорізька область на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомотовелозапчастини», м.Мелітополь Запорізька область 598,66грн. - витрат зі сплати державного мита за розгляд справа у суді апеляційної інстанції.
Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В.
судді Мойсеєнко Т. В.
Зубкова Т.П. Кричмаржевський В.А.