"11" червня 2009 р. Справа № 10/72
За позовом прокурора міста Червонограда Львівської області в інтересах держави в особі Міністерства
Вугільної промисловості України в особі Відокремленого підрозділу "Шахта
Великомостівська" Державного підприємства "Львіввугілля" м.Червоноград
Львівської області
до відповідача Приватної фірми "Агропромкомплектсервіс" м.Рівне
про стягнення 5 224 грн. 93 коп. заборгованості по розрахунках, пені, 3% річних та збитків,
завданих внаслідок інфляції
Суддя Павлюк І.Ю.
Представники сторін:
від позивача- Сироїд Р.П., представник (довіреність №8/1 від 02.01.2009р.).;
від відповідача - Лукашин Є.В.,представник (довіреність №б/н від 25.05.2009р.);
від прокуратури - не з'явився.
В судовому засіданні 26.05.2009р. оголошувалась перерва до 11.06.2009р. В судове засідання 11 червня 2009 року представник прокуратури не з'явився, хоч про час та місце слухання справи був повідомлений у встановленому порядку. Отримання прокуратурою ухвали суду стверджується повідомленнями відділення підприємства зв'язку, наявними в матеріалах справи. (а.с.67, 72).
Представники позивача та відповідача не заявили клопотань про технічну фіксацію судового процесу. Суддею роз'яснено сторонам статті 20, 22, 91, 107 ГПК України. Відводу судді не заявлено.
Суть спору: Прокурор м.Червонограда Львівської області в інтересах держави в особі Міністерства Вугільної промисловості України в особі відокремленого підрозділу "Шахта Великомостівська" Державного підприємства "Львіввугілля" звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача -Приватної фірми "Агропромкомплектсервіс" 3317 грн. 16 коп. заборгованості за отримане вугілля, 198 грн. 12 коп. пені згідно укладеного договору, а також 1485 грн. 76 коп. збитків, завданих внаслідок інфляції та 223 грн. 90 коп. 3% річних.
Представник позивача в судовому засіданні 11.06.2009 р. позовні вимоги підтримав повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні 11.06.2009р. позовні вимоги заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позов б/н від 24.04.2009р. та додаткових запереченнях від 28.05.2009р.
Зокрема, відповідач зазначив, що на його думку прокурор м.Червоноград Львівської області вийшов за межі своїх повноважень,оскільки, по-перше, між відповідачем та Міністерством вугільної промисловості України не існує жодних господарських відносин, а по-друге, прокурор не може представляти інтереси суб'єкту господарювання -ДП «Львіввугілля»в особі відокремленого підрозділу «Шахта Великомостівська». У відповідності до Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. №3-рп/99 прокурори подають до господарського суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Крім того, відповідач зазначає, що ухвалою суду про порушення провадження у справі відповідача було зобов'язано надати докази оплати отриманного у жовтні 2001р. вугілля згідно договору б/н від 28.09.2001р. Але строк зберігання договорів та подібних документів визначений у 5 років, а тому відповідно такі документи у відповідача на даний час відсутні. Також відповідач зазначає, що не має заборгованості перед «Шахтою Великомостівська». При цьому відповідач вказує, що нормами діючого цивільного законодавства загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України). До моменту набрання чинності новим Цивільним кодексом України (01.01.2004р.) діяла аналогічна норма - ст.71 ЦК УРСР. У відповідності до п.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності є підставою для відмови у позові. Відповідач зазначає, що у даному випадку угода укладена 28.09.2001р., а тому, на його думку, загальна позовна давність по даному договору сплинула 29.09.2004р., вимоги, на які позовна давність не поширюється (ст.268 ЦК України) до даних правовідносин не застосовуються. У додаткових запереченнях відповідач зазначає, що посилання позивача на ч.2 ст.530 ЦК України є безпідставними, оскільки дана норма регулює відносини, коли строк виконання боржником обов'язків не встановлений. У даному випадку договір купівлі продажу між ВП Шахта «Великомостівська»ДП «Львіввугілля»та ПФ «Агропромкомплектсервіс»укладений 28.09.2001р. Разом з тим п.5.1 даного договору встановлено, що дана угода укладена терміном до 25.09.2002р. Отже, враховуючи викладене, відповідач вважає, сторони визначили строк дії договору та, відповідно, строк виконання зобов'язань. На думку відповідача перебіг позовної давності по даному договору починається з наступного дня після закінчення дії договору, тобто з 26.09.2002р. Загальна позовна давність по даному договору сплинула 25.09.2005р. На протязі даного часу жодних претензій та вимог до відповідача не надходило. Отже, враховуючи, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, відповідач просить в задоволенні позову відмовити.
Суд вбачає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду заяви без участі представника прокуратури за наявними у справі матеріалами.
В результаті розгляду матеріалів справи господарський суд
Відповідно до договору купівлі-продажу б/н, укладеного позивачем та відповідачем 28.09.2001р. (а.с.9), відповідач на підставі довіреності ИАР№2796126, виданої 15.10.2001р. на ім'я Якобчук Юрія Тарасовича (а.с.10), згідно накладних №201 від 15.10.2001р. та №202 від 15.10.2001р. (а.с.11) одержав від позивача вугілля на загальну суму 3317 грн. 16 коп. Оскільки на момент вивозу вугілля якісні показники останнього визначити було неможливо, товарна накладна із зазначенням ціни вугілля була виписана 30.10.2001р. (а.с.13). За умовами п.3.1 договору розрахунок за товар здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця. Оскільки сторони не визначили строки розрахунку за отриманий товар, то ДП «Львіввугілля»в особі ВП «Шахта «Великомостівська»відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України звернулось 13 листопада 2006р. з вимогою до відповідача про оплату вартості вугілля в сумі 3317 грн. 16 коп., що стверджується матеріалами справи. Крім того, 19.06.2008р. ДП «Львіввугілля»повторно звернулось з претензією до відповідача з вимогою оплатити 3317 грн. 16 коп. заборгованості, яка згідно повідомлення про вручення поштового відправлення одержана відповідачем 20.06.2008р. Проте, вищезазначені листи -претензії залишені відповідачем без відповіді та задоволення. Таким чином, станом на час розгляду справи в суді заборгованість відповідача за отримане вугілля становить 3317 грн. 16 коп.
Покликаючись на п.4.5 Договору, позивач нарахував пеню за період з 21.09.2008р. по 20.03.2009р., сума якої складає 198 грн. 12 коп.
На підставі ч.2 ст.625 ЦК України позивач нарахував 223 грн. 83 коп. 3% річних за період грудень 2006р. - лютий 2009р. та 1485 грн. 76 коп. збитків, завданих внаслідок інфляції, за період грудень 2006р. -лютий 2009р.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановивши обставини справи і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.(ст.526 ЦК України).
За договором купівлі-продажу (ст.655 ЦК України), одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошовоу суму.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок в семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.(ч.2 ст.530 ЦК України).
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. (ч.2 ст.625 ЦК України).
Щодо заперечень відповідача, викладених у відзиві на позов б/н від 24.04.2009р. та додаткових запереченнях від 28.05.2009р. необхідно зазначити наступне.
Копія позовної заяви №1321 вих-09 від 06.04.2009р. була надіслана на адресу відповідача - Приватної фірми «Агропромкомплектсервіс»9 квітня 2009р., що стверджується квитанцією №69917 від 09.04.2009р. та описом вкладення в цінний лист, направлений на адресу Приватної фірми «Агропромкомплектсервіс», а саме: м.Рівне, вул. Д.Галицького, 4/37. Безпосередньо у описі вкладення за порядковим номером 1 значиться позовна заява від 06.04.2009р. №1321вих-09, що стверджується матеріалами справи (а.с.6-7).
Щодо виходу прокурора м.Червоноград Львівської області за межі своїх повноважень при зверненні з позовом в інтересах держави в особі Міністерства вугільної промисловості України в особі відокремленого підрозділу "Шахта Великомостівська" Державного підприємства "Львіввугілля" необхідно зазначити, що рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999р. за №3-рп/99 встановлено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави і ця заява ... є підставою для порушення провадження у справі.
Відповідно до частини другої ст.2 ГПК України прокурор також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Як зазначено у позовній заяві саме Міністерство вугільної промисловості України є головним (провідним) органом у системі органів виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної політики у вугільній промисловості.
Щодо заперечень позову відповідачем в зв'язку із спливом позовної давності, про застосування якої було заявлено останнім, необхідно зазначити наступне. Відповідно до стст. 256, 257 ЦК України, позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.( ч.1 ст. 261 ЦК України).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. (чч. 4,5 ст.267 ЦК України).
У письмових запереченнях від 24.04.2009р. відповідач сплив позовної давності обґрунтовував тим, що позовна давність згідно ст.257 ЦК Українки встановлена у три роки, а оскільки договір був укладений 28.09.2001р., то загальна позовна давність по даному договору сплила 29.09.2004р.
У письмових запереченнях від 28.05.2009р. відповідач зазначає, що строк позовної давності сплив 25 вересня 2005р., мотивуючи зазначене тим, що початок перебігу строку позовної давності слід рахувати не від дати укладення договору, а від дати закінчення терміну дії договору, а саме 25 вересня 2002р.
При цьому необхідно зазначити, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін - певний момент у часі зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Загальні правила щодо визначення і обчислення строків встановлені главою 18 ЦК України (ст.ст. 251-255 ЦК). У Цивільному кодексі строки розділені на строки здійснення суб'єктивних прав і виконання обов'язків та строки захисту цивільних прав.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір купівлі - продажу між ДВАТ «Шахта «Великомостівська»і Приватною фірмою «Агропромкомплектсервіс»укладено 28 вересня 2001р. Предметом договору (пункт 1.2. договору) визначено, що «...угода укладена для проведення багаторазових операцій купівлі-продажу». Згідно пункту 3.1. договору розрахунок за даною угодою здійснюється на умовах перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця. Строки розрахунку за договором від 28 вересня 2001р. не визначені. Пункт 5.1. договору встановлено: «Дана Угода укладена терміном до 25 вересня 2002р.».
Згідно з частиною 1 ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Строк дії договору не завжди збігається із строком виконання сторонами своїх зобов'язань. Зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (зокрема передати гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Строки розрахунку за договором від 28 вересня 2001р. не визначені. У цивільному праві розрізняють зобов'язання з визначеним строком виконання і зобов'язання, в яких строк виконання визначено моментом вимоги.
Згідно з умовами договору від 28.09.2001р. строк зобов'язання з оплати товару не визначено, а отже воно має бути виконано в порядку встановленому ст.530 ЦК України: «якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час».
13 листопада 2001р. Державне підприємство «Львіввугілля»в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Великомостівська», керуючись частиною другою ст. 530 ЦК України звернулось з вимогою за вих. №9-948 до Приватної фірми «Агропромкомплектсервіс»про оплату 3317 грн. 16 коп. вартості отриманого вугілля, що стверджується витягом з журналу реєстрації вихідної кореспонденції шахти «Великомостівська», де на сторінці «10»за 13 листопада порядковим номером 9-948 зареєстровано документ під назвою «Вимога про оплату вартості вугілля», адресат отримувача ПФ «Агропромкомплектсервіс»та поштовою квитанцією №69917 поштового відділення у м.Червонограді з відтиском календарного штемпеля на зворотній стороні квитанції 13.11.2006р. про відправку рекомендованого листа на адресу ПФ «Агропромкомплектсервіс». Оригінали вищевказаних документів надані позивачем для огляду в судовому засіданні 11.06.2009р., а копії даних документів містяться в матеріалах справи.
Відповідач вважає, що початок перебігу позовної давності починається від дня 25 вересня 2002р.(термін, до якого укладено угоду, пункт 5.1. договору від 28.09.2001р.). Така позиція відповідача є помилковою, оскільки Цивільний кодекс України містить спеціальні норми, які регулюють питання початку перебігу позовної давності. Зокрема, частиною першою ст.261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. 25 вересня 2002р. не є днем, коли позивач міг довідатись про своє порушене право на оплату поставленого вугілля, оскільки станом на 25.09.2002р. строк оплати вугілля ще не настав, адже договором від 28.09.2001р. строки виконання зобов'язання з оплати вугілля не були визначені.
Згідно з частиною п'ятою ст.261 ЦК України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається із спливем цього строку. Оскільки стаття 530 ЦК України зобов'язує боржника в семиденний строк оплатити вимогу кредитора, то перебіг позовної давності починається з наступного дня після відповідної календарної дати, з якою пов'язано її початок (ст. 253 ЦК України).
В семиденний строк Приватна фірма «Агропромкомплектсервіс»не здійснила оплати і з 24 листопада 2006р. у неї виник борг перед Держарним підприємством «Львіввугілля»за отримане вугілля (13 листопада 2006р. - надіслана вимога, наступні три дні 14, 15 і 16 листопада 2006р. - дні пересилання поштової кореспонденції і з 17 листопада 2006р. починається обчислення семи днів на оплату вугілля (1-й день 17 листопада 2006р., 2-й день 18 листопада 2006р., 3-й день 19 листопада 2006р., 4-й день 20 листопада 2006р., 5 -й день 21 листопада 2006р., 6 день 22 листопада 2006р., 7 день 23 листопада 2006р.). Відповідно наступний день, з якого розпочинається перебіг позовної давності - 24 листопада 2006р. З даним позовом прокурор м.Червонограда Львівської області в інтересах позивача звернувся 13.04.2009р., що стверджується відтиском штампу канцелярії господарського суду Рівненської області, а тому, відповідно, при зверненні з позовом строк позовної давності пропущений не був.
Отже, заперечення позову, викладені у відзиві на позов б/н від 24.04.2009р. та додаткових запереченнях від 28.05.2009р. з вищенаведених мотивів - є безпідставними і надуманими.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу вимог і заперечень. Проте, доказів на обґрунтування своєї позиції та на підтвердження своїх заперечень відповідач не надав.
Враховуючи вищевикладене в сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення основного боргу, 3% річних та збитків, завданих внаслідок інфляції стверджуються Договором, довіреністю, накладними, претензіями, розрахунком і підлягають задоволенню на підставі стст. 509, 526, 625, 655 Цивільного кодексу України та стст. 173, 193 Господарського кодексу України.
Разом з тим, вимога позивача в частині стягнення 198 грн. 12 коп. пені не підлягає задоволенню. Неустойкою (штрафом, пенею), згідно ст.549 ЦК України, - є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, - нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, -припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Договором не передбачено умов щодо порядку нарахування санкцій.
Сторони у Договорі не визначили строки розрахунку за отриманий товар, проте, матеріалами справи стверджено, що про порушення строку оплати позивачу стало відомо у листопаді 2006 року.
Зобов'язання по оплаті отриманого згідно Договору вугілля відповідач порушив вже у листопаді 2006р. -про прострочення виконання оплати за поставлений товар на суму 3317 грн. 16 коп. -позивачу стало відомо 23 листопада 2006р., а з 24 листопада 2006р. -виникло право нарахування пені за прострочення оплати зазначеної суми і термін нарахування закінчився 24 травня 2007р. Однак, звертаючись з позовною заявою до суду позивач нарахував пеню з 21.09.2008р. по 20.03.2009р. з порушенням присічного шестимісячного терміну, встановленого п.6 ст.232 ГК України. Крім того, позивач з позовною вимогою про стягнення пені звернулося до суду 13 квітня 2009р., тобто після спливу позовної давності в один рік, яка відповідно до ч.2 ст.258 ЦК України застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) і про застосувння наслідків якої була подана відповідна заява відповідача.
Відповідач доказів сплати боргу суду не подав.
Позов підлягає частковому задоволенню в сумі 5 026 грн. 82 коп. боргу. В частині стягнення 198 грн. 12 коп. пені - в позові відмовити. На відповідача покладаються витрати по сплаті держмита та судові витрати на підставі частини другої ст. 49 ГПК України, внаслідок його неправильних дій - доведення спору до господарського суду.
Керуючись стст. 33, 43, 46-49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Приватної фірми «Агропромкомплектсервіс», яка знаходиться в м.Рівне, вул.Д.Галицького,4 кв.37 на користь Державного підприємства «Львіввугілля», яке знаходиться в м.Сокаль Львівської області, вул.Хмельницького,26 3317 грн. 16 коп. заборгованості по розрахунках за отримане вугілля, 223 грн. 83 коп. 3% річних за період грудень 2006р. -лютий 2009р. та 1485 грн. 76 коп. збитків, завданих внаслідок інфляції, за період грудень 2006р. -лютий 2009р.
3. В частині стягнення 198 грн. 12 коп. пені в позові відмовити.
4. Стягнути з Приватної фірми «Агропромкомплектсервіс», яка знаходиться в м.Рівне, вул.Д.Галицького,4 кв.37 в доход державного бюджету України 102 грн. 00 коп. державного мита.
5. Стягнути з Приватної фірми «Агропромкомплектсервіс», яка знаходиться в м.Рівне, вул.Д.Галицького,4 кв.37 312 грн. 50 коп. плати за послуги по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.
6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя І.Ю. Павлюк
Рішення підписане суддею "11" червня 2009 р..