79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
02.06.09 Справа№ 33/56
Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом :
Товариства з обмеженою відповідальністю «Славутич»(м. Трускавець)
до відповідача :
Товариства з обмеженою відповідальністю «Комтех Аутдор»(м. Львів)
про :
стягнення 12 014 (дванадцять тисяч чотирнадцять) грн. 07 коп. (з яких: 7 780,00 грн. -основний борг; 2 144,93 грн. -пеня; 1 821,02 грн. -інфляційні; 268,12 грн. - 3% річних)
Суддя : Цікало А.І.
При секретарі : Герасименко В.С.
Представники:
Позивача:
не з'явився
Відповідача:
не з'явився
Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема право заявляти відводи.
Сторони не звертались до суду з клопотанням про здійснення технічної фіксації судового процесу.
Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява від Товариства з обмеженою відповідальністю «Славутич»(м. Трускавець), до Дочірнього Товариства з обмеженою відповідальністю «Комтех Аутдор»(м. Львів) про стягнення 12 014 (дванадцять тисяч чотирнадцять) грн. 07 коп. (з яких: 7 780,00 грн. -основний борг; 2 144,93 грн. -пеня; 1 821,02 грн. -інфляційні; 268,12 грн. -3% річних).
Ухвалою суду від 17.04.2009 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 07.05.2009 р. У зв'язку з неявкою представника відповідача 07.05.2009 р. розгляд справи було відкладено на 02.06.2009 р.
Позивач вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 17.04.2009 р. та про відкладення розгляду справи від 07.05.2009 р. виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належно, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
В судовому засіданні 07.05.2009 р. позивачем подано акт звірки взаєморозрахунків від 05.05.2009р., який підписаний сторонами без зауважень, та копії актів виконаних робіт.
В судовому засіданні 07.05.2009 р. позивачем подано заяву про збільшення та уточнення позовних вимог відповідно до якої просить стягнути з відповідача 14 109 (чотирнадцять тисяч сто дев'ять) грн. 93 коп. (з яких: 1020,00 грн. -основний борг; 2095,85 грн. -пеня; 1732,02 грн. -інфляційні; 262,06 грн. -3% річних).
21.05.2009 р. до суду за вх. № 10281, від позивача поступили письмові пояснення та заява про розгляд справи у відсутності його повноважного представника.
Відповідач вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 17.04.2009 р. та про відкладення розгляду справи від 07.05.2009 р. не виконав, відзив на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належно, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
06.05.2009 р. до суду за вх. № 9166, від відповідача поступило клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю забезпечити явки повноважного представника.
Враховуючи те, що позивач надав достатню кількість матеріалів для розгляду спору по суті, звернувся із заявою про розгляд справи у відсутності його повноважного представника, а відповідач відзиву на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, не забезпечив явку свого повноважного представника в судове засідання, не представив доказів сплати заборгованості, не скористався наданим йому правом на участь у судовому процесі, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи, відповідно до ст. 75 ГПК України, у відсутності представників позивача та відповідача за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення осіб присутніх в судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:
07 вересня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Славутич»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комтех Аутдор»укладено Договір № 1-р (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи), згідно якого позивач надав відповідачеві у користування місця на території ринку у м. Трускавець по вул. Стебницькій для встановлення рекламоносіїв, а саме: двох спеціальних рекламних конструкцій із вісьмома площинами 6x3 м.кв.
01 квітня 2008 року між сторонами було укладено угоду про внесення змін до договору № 1-р від 07.09.2007 р. (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).
На виконання умов Договору 15.10.2007 р. сторонами був підписаний Акт приймання-передачі (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи), який підтверджує факт прийому-передачі в строкове платне користування обумовленого у Договорі місця під рекламоносії.
Пункт 3.1. Договору встановлено, що розмір щомісячної плати за користування територією позивача для розміщення рекламоносіїв складає 480 (чотириста вісімдесят) грн. 00 коп. гривень (в т.ч. ПДВ 20% - 80,00 грн.) за одну площину. З врахуванням загальної кількості площин, розміщених відповідачем на території позивача, загальна сума щомісячної плати згідно Договору становить 3 840,00 (три тисячі вісімсот сорок) грн. 00 коп. гривень, в т.ч. ПДВ 20% - 640,00 грн.
Згідно пп. 3.2.-3.3. Договору, відповідач зобов'язаний здійснювати оплату за користування місцем розміщення рекламоносіїв, що нараховується із дня підписання Акту приймання-передачі, в строк не пізніше 05 числа місяця, наступного за звітним.
З 05 серпня 2008 року і по час звернення з позовом до суду та день розгляду справи, відповідач, в порушення умов Договору, неналежно виконує взяті на себе зобов'язання порушуючи умови та строки сплати коштів за користування площами позивача.
Станом на 05.05.2009 р. загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 10 020 (десять тисяч двадцять) грн. 00 коп.
Відповідно до п. 4.1 Договору, у випадку невиконання або неналежного виконання користувачем свого обов'язку щодо внесення плати за користування місцями розміщення рекламоносіїв, в т.ч. в разі внесення оплати несвоєчасно або не в повному обсязі, користувач сплачує на користь власника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня, інфляційні втрати з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних втрат, які нараховуються на суму заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.
18.02.2009 р. позивач за вих. № 12 направив відповідачу претензію про сплату заборгованості, яка останнім залишена без розгляду та відповіді.
За неналежне виконання відповідачем зобов'язань, позивачем правомірно, відповідно ст. 625 ЦК України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та Договору, нараховано: 2095,85 грн. -пені; 1732,02 грн. -інфляційних; 262,06 грн. -3% річних.
Станом на день звернення з позовом до суду та день розгляду справи відповідач доказів сплати заборгованості не надав, відзиву на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, явку повноважного представника не забезпечив.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного:
Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.
Згідно ч. 4 ст. 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Відповідно до ст. 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.
Згідно ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.
Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Згідно ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»N 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (із наступними змінами та доповненнями), цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»N 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (із наступними змінами та доповненнями), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»N 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (із наступними змінами та доповненнями), розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Відповідач має право визнати позов повністю або частково.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
На час розгляду справи, відповідач відзиву на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, не забезпечив явку свого повноважного представника в судові засідання, не представив доказів сплати заборгованості, не скористався наданим йому правом на участь у судовому процесі.
Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не представив, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення”, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Славутич»(м. Трускавець) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комтех Аутдор»(м. Львів) про стягнення 14 109 (чотирнадцять тисяч сто дев'ять) грн. 93 коп. (з яких: 1020,00 грн. -основний борг; 2095,85 грн. -пеня; 1732,02 грн. -інфляційні; 262,06 грн. -3% річних) обґрунтовані та підлягають до задоволення.
Відповідно до п. а) ч. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” (із змінами і доповненнями), ставка державного мита із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлюється в розмірі 1 % від ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 102 грн. Державне мито, згідно платіжних доручень № 471 від 07.04.2009 р. на 120,14 грн. та № 515 від 06.05.2009 р. на 20,96 грн., позивачем сплачено в сумі 141 (сто сорок одна) грн. 10 коп.
Згідно платіжного доручення № 466 від 25.03.2009 р. позивачем сплачено 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 8, 13, 42, 124 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 11, 202, 204, 205, 206, 509, 510, 526, 530, 548, 625 ЦК України, ст.ст. 174, 179, 193, 216, 218 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»N 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (із наступними змінами та доповненнями), ст.ст. 43, 45 , 22, 33, 34, 43, 44, 471, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Славутич»(м. Трускавець) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комтех Аутдор»(м. Львів) про стягнення 14 109 (чотирнадцять тисяч сто дев'ять) грн. 93 коп. (з яких: 1020,00 грн. -основний борг; 2095,85 грн. -пеня; 1732,02 грн. -інфляційні; 262,06 грн. -3% річних) -задоволити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комтех Аутдор»(вул. Зелена, 109/316, м. Львів, 79035; код ЄДРПОУ 33533697) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Славутич»(вул. І.Мазепи, 33, м. Трускавець, Львівська область, 82200; код ЄДРПОУ 32120454) -14 109 (чотирнадцять тисяч сто дев'ять) грн. 93 коп. (з яких: 1020,00 грн. -основний борг; 2095,85 грн. -пеня; 1732,02 грн. -інфляційні; 262,06 грн. -3% річних), 141 (сто сорок одна) грн. 10 коп. -державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ч. 3 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Рішення виготовлено, підписано та оголошено 02.06.2009 р.
Суддя Цікало А.І.