79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
14.05.09 Справа№ 2/82
Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С., за участю представника позивача Хамуляка О.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Відкритого акціонерного товариства “Українська гірничо-металургійна компанія”, м. Київ до Державного підприємства Міністерства оборони України “Львівський завод збірних конструкцій”, м. Львів про стягнення 25335 грн. 72 коп.
Відкрите акціонерне товариство “Українська гірничо-металургійна компанія”, м. Київ звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Державного підприємства Міністерства оборони України “Львівський завод збірних конструкцій”, м. Львів про стягнення 25335 грн. 72 коп.
Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 14.04.2009р. призначив справу до розгляду на 05.05.2009р. Ухвалою суду розгляд справи відкладався на 14.05.2009р.
Представник позивача в судових засіданнях позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 87136 грн. 39 коп., який останнім оплачено частково. У зв'язку з частковою оплатою відповідачу було надіслано претензію, яка залишена без задоволення. Просить стягнути з відповідача вартість поставленого та неоплаченного товару в сумі 24000 грн. 39 коп., а також інфляційні втрати в сумі 1125 грн. 33 коп. та 3% річних в сумі 210 грн. 00 коп.
У зв'язку з частковою оплатою відповідачем боргу в сумі 5000 грн. 00 коп., представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив стягнути 19000 грн. 39 коп. боргу, інфляційні втрати в сумі 1706 грн. 39 коп. та 3% річних в сумі 299 грн. 06 коп.
Відповідач в судові засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду від 14.04.2009р. не виконав, хоча належним чином про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений, тому у відповідності до ст. 75 ГПК України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
Представнику позивача роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:
19 вересня 2008р. позивач поставив по видатковій накладній №ЛФ-0000962 від 19.09.2008р. на підставі довіреності №149 від 19.09.2008р. товар на суму 87136 грн. 39 коп.
10 грудня 2008р. позивач надіслав відповідачу претензію за вих. №107 від 10.12.2008р., в якій вимагав оплатити суму заборгованості в розмірі 40000 грн. 32 коп. до 12.12.2008р.
Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача, відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо оплати за отриманий товар виконав частково, на дату розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 19000 грн. 39 коп.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до частини 1 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Сторони є вільними в укладенні договору, а також у визначенні форми договору (усна чи письмова), що підтверджується ст. 218 ЦК України, яка передбачає, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорюваних окремих його частин може доводитися, в тому числі, письмовими доказами.
Відповідно до укладеного договору (усних домовленостей, які досягнуті сторонами), позивач здійснив поставку відповідачу товару, що підтверджується належним чином оформленими накладною та довіреністю. Таким чином позивач вчинив дії щодо передачі товару та передав такий, а відповідач прийняв товар, підтвердивши прийняття підписом уповноваженої особи на накладній та передачею довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.
Оскільки строк виконання зобов'язання сторонами визначений не був, позивач, в порядку ст. 530 ЦК України, направив відповідачу вимогу (претензію) про сплату боргу, яка задоволена частково.
Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано інфляційні втрати в розмірі 1706 грн. 39 коп. та 3% річних в сумі 299 грн. 06 коп.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 19000 грн. 39 коп. боргу, 1706 грн. 39 коп. інфляційних втрат та 299 грн. 06 коп. 3% річних.
Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 218, 509, 526, 530, 599, 610, 625, 626 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України “Львівський завод збірних конструкцій”, м. Львів, вул. Городоцька, 222 (ідентифікаційний код 08006864) на користь Відкритого акціонерного товариства “Українська гірничо-металургійна компанія”, м. Київ, вул. Баренбойма, 1 (ідентифікаційний код 25412086) 19000 грн. 39 коп. боргу, 1706 грн. 39 коп. інфляційних втрат, 299 грн. 06 коп. 3% річних, 253 грн. 35 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Українська гірничо-металургійна компанія”, м. Київ, вул. Баренбойма, 1 (ідентифікаційний код 25412086) в користь державного бюджету 35 коп. державного мита.
4. Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.
Суддя