ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа № 8/188
04.06.09
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова
компанія"
до Товариства з обмеженою відповідальністю"Власт-Буд",
Товариства з обмеженою відповідальністю "Градострой"
про стягнення 419 005,74 грн.
Суддя В.С. Катрич
Представники:
Від позивача представник - Левченко М.В. (дов. №455 від 09.05.09)
Від відповідача 1 не з'явились
Від відповідача 2 не з'явились
Обставини справи:
Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідачів 348 924,13 грн. заборгованості за лізинговими платежами згідно договору фінансового лізингу № 01-26/07-обл. від 06.03.2007р. та додаткових угод до нього та 23 553,46 грн. пені, 41 456,14 грн. збитків від інфляції, 5 072,01 грн. трьох відсотків річних.
Ухвалою Господарського суду м.Києва від 21.04.2009р. порушено провадження у справі № 8/188, розгляд справи призначений на 04.06.2009р.
У судове засідання, призначене на 04.06.2009р. з'явився представник позивача. Представники відповідачів у судове засідання не з'явилися, відзив на позов та витребувані судом документи не надали, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Через канцелярію суду від ТОВ «Градострой» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебуванням представника відповідача на лікарняному та відсутністю іншого представника, який має відповідну юридичну освіту. Жодних доказів в підтвердження викладених у клопотання обставин суду не надано.
04.06.209р. від ТОВ «Власт-Буд»через канцелярію суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з знаходженням представника у відрядженні. Жодних доказів в підтвердження викладених у клопотанні обставин суду не надано.
Від позивача через канцелярію суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути з відповідачів 546 777,01 грн. заборгованості за лізинговими платежами, 44 558,29 грн. пені, 52 620,57 грн. збитків від інфляції та 8 692,73 грн. трьох відсотків річних.
У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд задовольнити позов з врахуванням поданих уточнень позовних вимог.
Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представників відповідачів відповідно до вимог ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін, тому відмовив у задоволенні клопотань відповідачів про відкладення розгляду справи.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд -
04.03.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсальна лізингова компанія»- «лізингодавець»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Градострой»- «лізингоодержувач»був укладений договір фінансового лізингу № 01-26/07-обл, предметом якого є надання «лізингодавцем»у платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу «лізингоодержувачу»предмету лізингу, технічний опис та модель майна, кількість, рік випуску і загальна вартість якого на момент укладення цього договору наведена в специфікації (додаток № 2 до договору) для підприємницьких цілей «лізингоодержувача»на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.
Строк користування «лізингоодержувачем»майном становить 37 місяців з моменту підписання сторонами актів приймання-передачі майна згідно п.4.3 даного договору за умови належної сплати ним лізингових платежів та належного користування майном за цим договором (п.2.1 договору).
Загальна вартість майна на момент укладання договору згідно п.3.2 договору складає 2 783 176,23 грн. (у т.ч. ПДВ).
Сторонами по договору були підписані додаткова угода № 1 від 27.08.2007р., якою були змінені загальна сума винагороди, графік сплати лізингових платежів та додаткова угода № 2 від 19.02.2009р. до спірного договору, якою сторони, у зв'язку із зміною назви «лізингоодержувача»з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Градострой»на Товариство з обмеженою відповідальністю «Власт-Буд», у преамбулі спірного договору замінили Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Градострой»на Товариство з обмеженою відповідальністю «Власт-Буд».
У відповідності до п.4.3 договору приймання «лізингоодержувачем»майна в лізинг оформляється шляхом складання акту приймання-передачі майна, що підтверджують якість, комплектність, справність майна і відповідність майна техніко-економічним показникам та умовам договору. Акт приймання-передачі підписується повноважними представниками сторін і скріплюються печатками сторін.
Сторонами по договору був складений, підписаний та скріплений печатками сторін акт приймання-передачі предмету лізингу від 07.03.2007р. на суму 2 783 176,23 грн. (у т.ч. ПДВ), який свідчить про повне виконання своїх обов'язків «лізингодавцем»та прийняття «лізингоодержувачем»предмету лізингу без претензій та зауважень.
Згідно п.4.7 договору підписання «лізингоодержувачем»акту приймання-передачі майна свідчить та підтверджує, що майно передано йому у належному стані.
Пунктом 3.1 договору передбачено, що «лізингоодержувач»виплачує «лізингодавцю»лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору) та пункту 3.5 договору.
Всупереч прийнятих на себе зобов'язань ТОВ «Власт-Буд»останнім часом не сплачувало лізингові платежі.
Таким чином, ТОВ «Власт-Буд»власні зобов'язання не виконувало належним чином, лізингові платежі у встановлений сторонами графік сплати лізингових платежів не сплачувало.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться.
Згідно з чч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що зазвичай ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).
Законом України «Про фінансовий лізинг»надано визначення фінансовому лізингу, а саме це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.
За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі) (ч. 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»).
Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачено, що відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.
Статтею 806 ЦК України визначено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). 2. До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Згідно зі ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Статтею 11 Закону України передбачені права та обов'язки лізингоодержувача, зокрема, до обов'язку лізингоодержувача відноситься своєчасна сплата лізингових платежів.
В матеріалах справи відсутні докази повернення ТОВ «Власт-Буд»позивачу предмету лізингу.
Таким чином, ТОВ «Власт-Буд»зобов'язаний на виконання прийнятих на себе по спірному договору обов'язків сплачувати щомісячно лізингові платежі.
Станом на день розгляду справи ТОВ «Власт-Буд»лізингові платежу по спірному договору не сплатило у повному обсязі, доказів сплати лізингових платежів суду не надало, заборгованість ТОВ «Власт-Буд»перед позивачем не погашена та становить з урахуванням заяви позивача про уточнення позовних вимог 546 777,01 грн.
06.03.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсальна лізингова компанія»- «кредитор»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Градострой»(код 31812906) -«поручитель»був укладений договір поруки № 08-22/07, відповідно до п.1.1 якого «поручитель»зобов'язався перед «кредитором»відповідати за виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Градострой» (код ЄДРПОУ 34840627) -(надалі - «боржник»), усіх його зобов'язань перед «кредитором»у повному обсязі, що виникли з договору № 01-26/07-обл. від 06.03.2007р., укладеного між «кредитором» та «боржником»
Згідно з п.1.4 договору поруки сторони встановили, що відповідальність «поручителя»та «боржника»є солідарною.
Статтею 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання (ст. 541 ЦК України).
Статтею 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.
З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідачів солідарно 546 777,01 грн. основного боргу за договором фінансового лізингу № 01-71/06-ТЕХ від 12.10.2006р. правомірна та підлягає задоволенню.
Крім основного боргу, позивач також просив суд стягнути з відповідачів з урахуванням поданих уточнень до позовної заяви 44 558,29 грн. пені, 52 620,57 грн. збитків від інфляції та 8 692,73 грн. трьох відсотків річних.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Із змісту вищезазначеної норми не вбачається будь-яких випадків обмеження її дії в частині застосування.
При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно з частиною першою цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, з огляду на що їх стягнення не залежить від наявності вини боржника у простроченні грошового зобов'язання.
Матеріалами справи підтверджено, що зобов'язання ТОВ «Власт-Буд»по оплаті лізингових платежів виникло на підставі укладеного між позивачем і відповідачем договору фінансового лізингу № 01-26/07-обл. від 06.03.2007р. та додаткових угод до нього, ТОВ «Власт-Буд»не виконало своїх зобов'язань за договором, а саме не сплатило лізингові платежі у повному обсязі, ТОВ «Власт-Буд»не надано доказів, які б спростовували розмір нарахованих позивачем трьох відсотків річних та збитків від інфляції, зазначених позивачем в розрахунку, тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідачів трьох відсотків річних в сумі 8 692,73 грн. та збитків від інфляції в сумі 52 620,57 грн. правомірні та підлягають задоволенню.
Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Статтею 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Умовами договору сторони погодили, що за порушення обов'язку з своєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених пунктом 3.1 даного договору та графіком сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених договором - пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки, від непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочки та відшкодувати всі збитки завдані цим «лізингодавцеві», понад вказану пеню (п.11.2.1 договору).
Пунктом 1.3 договору поруки № 08-22/07 від 06.03.2007р. передбачено, що «поручитель» відповідає перед «кредитором»у тому ж обсязі, що й боржник, в тому числі за відшкодування можливих збитків, за сплату пені та інших штрафних санкцій, що обумовлені договором фінансового лізингу № 01-26/07-обл. від 06.03.2007р. та передбачені законодавством України.
Частиною 2 ст. 554 ЦК України передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідачів пені в розмірі 44 558,29 грн. правомірна та підлягає задоволенню, відповідачі не довели протилежне.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Матеріалами справи підтверджена правомірність заявлених позовних вимог, відповідачі не довели протилежне, тому суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю.
Відповідно до ст. 49 ГПК України передбачено, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони.
Керуючись ст. ст. 1, 2, 11 Закону України «Про фінансовий лізинг», ст. ст. 525, 526, 541, 543, 546, 547, 549, 553, 554, 611, 762, 806 ЦК України, ст. ст. 193, 231 ГК України, ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю"Власт-Буд" (02081, м.Київ, вул. Здолбунівська, 3-Г; поштова адреса: 02660, м.Київ, пр. Визволителів, 1; код ЄДРПОУ 34840627) та з Товариства з обмеженою відповідальністю "Градострой" (02081, м.Київ, вул. Лихачова, 3-А; код ЄДРПОУ 31812906) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія" (01001, м.Київ, вул. Михайлівська, 12; поштова адреса: 04070, м.Київ, вул. Андріївська, 2/12; код ЄДРПОУ 32162892) 546 777 (п'ятсот сорок шість тисяч сімсот сімдесят сім) грн. 01 коп. заборгованості за лізинговими платежами, 44 558 (сорок чотири тисячі п'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 29 коп. пені, 52 620 (п'ятдесят дві тисячі шістсот двадцять) грн. 57 коп. збитків від інфляції, 8 692 (вісім тисяч шістсот дев'яносто дві) грн. 73 коп. трьох відсотків річних, 6 526 (шість тисяч п'ятсот двадцять шість) грн. 48 коп. державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Суддя
В.С. Катрич
Дата підписання: 11.06.2009р.