Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311
Іменем України
09.06.2009
Справа №2-18/2040-2009
За позовом - Державного підприємства «Керченський морський торговельний порт», м. Керч (вул. Кірова, 28, м. Керч, 98312).
До відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «МТ Інк», м. Керч (вул. Кірова, 46, м. Керч, 98312).
Про стягнення 20 978,50 грн.
Суддя І.К. Осоченко
Від позивача - Климачова Л.С. - спец.-ю/к., дов. від 19.11.2008 року.
Від відповідача - не з'явився.
СУТЬ СПОРУ: Державне підприємство «Керченський морський торговельний порт», м. Керч (далі - позивач) звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «МТ Інк», м. Керч (далі - відповідач), в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 20 978,50 грн., з яких 18 773,41 грн. - сума основного боргу, 1 896,12 грн. - сума індексу інфляції, 308,97 грн. - сума 3% річних.
Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 526, 530, 625 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що на підставі заявок відповідача позивачем надані послуги портового флоту з перешвартування в межах акваторії Керченського судноремонтного заводу. Вартість послуг розрахована за тарифами, затвердженими наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 27.06.1996 р.. За надані послуги позивач надіслав відповідачу рахунки на загальну суму 18 773,41 грн., заявками на надання послуг відповідачем було гарантовано оплату послуг, проте, рахунки відповідачем не було сплачено, що і стало підставою для звернення позивача до суду.
Представник відповідача у судове засідання двічі не з'явився, повідомлений був судом про дату та час розгляду справи належним чином - рекомендованою кореспонденцією.
Суд вважає за можливе розглянути справу у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними документами.
Слухання справи відкладалося у порядку, передбаченому статтею 77 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -
Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Статтею 208 Цивільного кодексу України передбачено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі
Згідно зі статтею 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «МТ Інк» звернулося до Державного підприємства «Керченський морський торговельний порт» з заявками від 28.08.2008 року № 3/307, від 04.09.2008 року № 3/316, № 3/318 про надання послуг з перешвартування т/х «Гагарин», «Сибирский 2101», «Оникс» в межах акваторії Керченського судноремонтного заводу.
На замовлення відповідача Державним підприємством «Керченський морський торговельний порт» було надано відповідачеві послуги з перешвартування вищевказаних суден на загальну суму 18773,41 грн.
Тобто, виходячи з вимог частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, сторони фактично уклали між собою договір про надання послуг.
Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Статтею 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Заявками на надання послуг відповідач гарантував позивачу оплату.
Згідно з п. п. 1, 2 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За надані послуги позивач виставив відповідачу наступні рахунки: № 1743 від 29.08.2008 року на суму 4477,43 грн., № 1755 від 11.09.2008 року на суму 8236,49 грн., № 1756 від 11.09.2008 року на суму 5529,80 грн., № 1757 від 11.09.2008 року на суму 529,69 грн., які були отримані відповідачем, що підтверджується підписом уповноваженої особи на повідомленні про вручення поштового відправлення.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідач заборгованість у сумі 18773,41 грн. не сплатив, суду доказів такої оплати не представив.
Крім того, між сторонами підписаний Акт звірки взаємних розрахунків на суму 18773,40 грн.
Таким чином за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 18773,41 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
У відповідності зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання їм грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за увесь час прострочення, а також 3 % (три відсотки) річних від простроченої суми.
Таким чином, позовні вимоги у частині стягнення 3% річних у сумі 308,97 грн. та інфляційна сума у розмірі 1896,12 грн. (за період з жовтня 2008 року по лютий 2009 включно) підлягають задоволенню.
Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.
09.06.2009 року у судовому засіданні за згодою позивача оголошено вступну та резолютивну частини.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 15.06.2009 року.
На підставі вищевикладеного та керуючись 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МТ Інк», м. Керч (вул. Кірова, 46, м. Керч, 98312; код ЄДПРОУ 19447655, банківські реквізити суду не відомі) на користь Державного підприємства «Керченський морський торговельний порт», м. Керч (вул. Кірова, 28, м. Керч, 98312; п/р 260043013417 в ВАТ «Ощадбанк» 4552, МФО 384061, код ЄДПРОУ 01125554) заборгованість у сумі 18773,41 грн.; 3% річних у сумі 308,97 грн.; інфляційну суму у розмірі 1896,12 грн.; 209,79 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Осоченко І.К.