ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
№ 27/246
01.06.09
За позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕксЛіфтБудСервіс»
до
Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне управління «Ліко-Буд»
про
стягнення 75 868, 86 грн.
Суддя Дідиченко М.А.
Секретар Приходько Є.П.
Представники сторін:
Від позивача:
Мірошник В.О. -представник за довіреністю від 13.03.2009 року;
Корзун М.В. -представник за довіреністю від 18.04.2009 року;
Від відповідача:
не з'явились
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕксЛіфтБудСервіс»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне управління «Ліко-Буд»про стягнення заборгованості в сумі 64 188, 00 грн., пені в сумі 3 209, 40 грн., 3 % річних у розмірі 1 496, 64 грн. та індексу інфляції у сумі 6 974, 82 грн. за договором № 88-07 А/Л від 16.04.2008 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 18.05.2009 року.
Представник позивача у судовому засіданні 18.05.2009 року частково подав докази, витребувані ухвалою суду та надав усні пояснення по суті спору.
Крім того, позивач разом з позовною заявою просить суд вжити заходи по забезпеченню позову та накласти арешт на майно та грошові кошти відповідача, які знаходяться на його рахунках.
Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Забезпечення позову застосовується судом, якщо невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Згідно з ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З наведених норм права вбачається, що забезпечення позову допускається у разі, якщо невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, при цьому обґрунтування та доведення цього покладається на сторону, яка заявила відповідне клопотання.
Позивачем у поданій заяві не обґрунтовано, яким чином відсутність арешту на майно та грошові суми, що належать відповідачу, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду згідно з заявленими позивачем позовними вимогами, а також не подано жодних доказів, підтверджуючих вищенаведене.
За вказаних обставин подана заява про забезпечення позову ухвалою суду буда відхилена.
Представник відповідача у судове засідання 18.05.2009 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 15.04.2009 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2009 року розгляд справи відкладено до 01.06.2009 року у зв'язку із неявкою представника відповідача та неподання сторонами витребуваних доказів по справі.
У судовому засіданні 01.06.2009 року представник позивача подав заяву про стягнення з відповідача в дохід Державного бюджету України штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій з проведення звірки взаємних розрахунків між сторонами. Позивач розцінює такі дії відповідача як зловживання процесуальними правами з метою затягування розгляду справи.
Суд розглянувши подану заяву, відмовляє у її задоволенні, оскільки суд не вбачає в діях відповідача затягування розгляду справи.
Відповідач у судове засідання 01.06.2009 року не з'явився, документи на вимогу ухвали суду не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 07193240.
Оскільки, відповідач про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, тому на підставі ст.75 ГПК України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
16.04.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕксЛіфтБудСервіс»(надалі -підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне управління «Ліко-Буд»(надалі -замовник) був укладений договір № 88-07 А/Л (надалі - Договір), за яким замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання за рахунок власних сил, засобів, техніки та устаткування, у відповідності до кошторисної документації та будівельних норм і правил, виконати будівельні роботи та електроосвітлення шахти ліфта Q=400 кг, V=1, 0 м/с; та ліфта Q=630 кг, V=1, 0 м/с на 12 зупинок в ж/б № 10 (секція № 3) у житловому кварталі по вул. Ломоносова.
Відповідно до п. 2.1 Договору загальна вартість робіт станом на день укладання договору з урахуванням ПДВ складала 64 188, 00 грн.
Згідно із п. 2.5 Договору на протязі 5 (п'яти) календарних днів після підписання договору замовник перераховує на розрахунковий рахунок підрядника аванс в розмірі 50% договірної вартості робіт, яка зафіксована в протоколі погодження договірної ціни.
Як встановлено судом, відповідач не виконав умови пункту 2.5 Договору та не здійснив оплату авансу у розмірі 50 % договірної ціни, проте позивач здійснив роботи на будівельному об'єкті відповідача на суму 64 188, 00 грн. Відповідач проти виконання робіт не заперечував та прийняв їх, що підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт № 88-07 за травень 2008 року від 30.05.2008 року та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за травень 2008 року від 30.05.2008 року підписаних сторонами та скріплених печатками.
Пунктом 2.6 Договору встановлено, що поточні та остаточний розрахунки за виконані по даному договору здійснюються замовником на розрахунковий рахунок підрядника в п'ятиденний термін після підписання акту виконаних робіт (ф. КБ-2в) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт (ф. КБ-3), підписаних уповноваженими представниками сторін на підставі договірної ціни.
Таким чином, відповідач повинен був оплатити за виконані роботи у строк до 04.06.2008 року включно.
Відповідач оплату робіт не здійснив. Таким чином, на день слухання справи у відповідача перед позивачем існує борг у розмірі 64 188, 00 грн.
Стаття 193 Господарського кодексу України (надалі -ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 837 ЦК України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно із ст. 854 ЦК України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або за згодою замовника, - достроково.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Відповідач претензій щодо якості робіт не направив, доказів виконання оплати робіт не надав. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлений та по суті не оспорений відповідачем.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Вимоги позивача відповідачем не спростовані, належних доказів, які б підтверджували розрахунок за виконані роботи відповідачем не надано, враховуючи відсутність доказів перерахування коштів за надані роботи в розмірі 64 188, 00 грн., тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з останнього 3% річних у розмірі 1 496, 64 грн. та суму індексу інфляції у розмірі 6 974, 82 грн.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розрахунок 3% річних:
64 188, 00 грн. (заборгованість) * 3% * 281 (з 06.06.2008 року по 13.03.2009 року) / 365 = 1 482, 48 грн.
Отже, 3% річних за перерахунком суду становить 1 482, 48 грн. та підлягає задоволенню у зазначеному обсязі.
Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року, щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.
Розмір індексу інфляції становить:
64 188, 00 грн. (заборгованість) * 100,8% * 99,5% * 99,9% * 101,1% * 101,7% * 101,5% * 102,1% * 102,9% * 101,5% - 64 188, 00 грн. = 7 384, 84 грн.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.
Оскільки, позивач вищезазначене клопотання не заявляв, тому суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення індексу інфляції у розмірі заявленому позивачем до стягнення, а саме 6 974, 82 грн.
Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 3 209, 40 грн.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).
Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
Відповідно до ч.1 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Відповідно до п. 6.6 Договору встановлено, що за порушення термінів оплати договору, згідно р. 2 замовник сплачує підряднику пеню у розмірі 0, 1% від вартості договору за кожний день прострочки платежу, але не більше 5% від загальної вартості договору.
Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Як було встановлено судом, позивач повинен був розрахуватися за надані послуги до 01.08.2008 року, тому пеня повинна нараховуватися з 02.08.2008 року.
Розмір пені становить:
64 188, 00 грн. (заборгованість) * 24% * 183 (з 06.06.2008 року по 05.12.2008 року) / 365 = 7 723, 66 грн.
Оскільки, розмір пені п. 6.6 Договору обмежений до 5% від загальної вартості договору, то пеня, яка підлягає стягненню з відповідача становить 3 209, 40 грн.
На підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 758, 53 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 117, 98 грн. покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 509, 837, 854, ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 33, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне управління «Ліко-Буд»(03191, м. Київ, вул. Костичева, 2; код ЄДРПОУ 30302327) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕксЛіфтБудСервіс»(03028, м. Київ, вул. Ракетна, 26, к. 222; код ЄДРПОУ 33145705) заборгованість у розмірі 64 188 (шістдесят чотири тисячі сто вісімдесят вісім) грн. 00 коп., індекс інфляції у сумі 6 974 (шість тисяч дев'ятсот сімдесят чотири) грн. 82 коп., 3% річних у розмірі 1 482 (одна тисяча чотириста вісімдесят дві) грн. 48 коп., пеню у сумі 3 209 (три тисячі двісті дев'ять) грн. 40 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 758 (сімсот п'ятдесят вісім) грн. 53 коп., та 117 (сто сімнадцять) грн. 98 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені ГПК України.
Суддя
Дідиченко М.А.
Дата підписання 10.06.2009 року