Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.
Іменем України
25.05.2009
Справа №2-7/1972-2009
За позовом Приватного підприємства «ВИП-ТОРГ» (83007, м. Донецьк, вул. Єрьоменко, 15, ідентифікаційний код 32152470)
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ахтиар-С» (95015, м. Сімферополь, вул.. Севастопольська, б.31, ідентифікаційний код 32896568)
Про стягнення 49 016,09 грн.
Суддя Дворний І. І.
представники:
Від позивача - Ларіонова Н.Г. - представ., дов. № 28 від 07.05.2009р.
Від відповідача - не з'явився (поштове повідомлення в матеріалах справи)
Суть справи: Приватне підприємство «ВИП-ТОРГ» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ахтиар-С» про стягнення 49 016,09 грн.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх обов'язків по повній та своєчасній оплаті поставленого на його адресу товару за договором купівлі-продажу №531/09.11.04 від 01.11.2004 р. товару, через що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Ахтиар-С» перед Приватним підприємством «ВИП-ТОРГ» складає 47 534,70 грн. та до часу подачі позову до суду в добровільному порядку не погашена. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1481, 39 грн.
Відповідач у судове засідання жодного разу не з'явився, відзив на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.
Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд
01.11.2004 р. між Приватним підприємством «ВИП-ТОРГ» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ахтиар-С» (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу №531/09.11.04, пунктом 1.1 якого передбачено, що на підставі цього Договору Продавець зобов'язується передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити продукти харчування (товар) згідно з умовами цього Договору.
Кількість, асортимент та ціна Товару вказуються в накладних на кожну партію товару (п.1.2 Договору).
В п. 2.2 Договору передбачено, що строк оплати кожної партії товару - 21 банківський день з моменту підписання товарних накладних.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного договору Приватним підприємством «ВИП-ТОРГ» був поставлений відповідачу товар на загальну суму 51 881,10 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними:
- видаткова накладна №8518/01 від 16.12.2008 р. на суму 12 637,04 грн.;
- видаткова накладна №8716/01 від 23.12.2008 р. на суму 14 736,12 грн.;
- видаткова накладна №132/01 від 14.01.2009 р. на суму 24 507,94 грн.;
Проте, вартість придбаного товару на суму 4 346,40 грн. була повернута продавцю, про що свідчить відповідна накладна на повернення товару №53/01 від 16.02.2009 р.
Таким чином, загальна сума заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Ахтиар-С» перед Приватним підприємством «ВИП-ТОРГ» складає 47 534,70 грн. та в добровільному порядку не погашена.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно з приписами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідач не представив суду доказів оплати заборгованості перед позивачем у розмірі 47 534,70 грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду. При таких обставинах матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по повній та своєчасній оплаті поставленого йому за договором №-531/09.11.04 від 01.11.2004 р. товару, через що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 47 534,70 грн. підлягають задоволенню.
Ч. 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.
Ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
В п. 5.1 Договору сторони передбачили, що у випадку прострочення оплати покупцем сплачується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період прострочення, від суми несвоєчасно здійсненого платежу, за кожен день прострочення.
Судом встановлено, що пеня у розмірі 1481,39 грн. обчислена позивачем правомірно, а тому вимога Приватного підприємства «ВИП-ТОРГ» щодо її стягнення з відповідача також підлягає задоволенню.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ахтиар-С» (95015, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, б.31, ідентифікаційний код 32896568) на користь Приватного підприємства «ВИП-ТОРГ» (83007 м. Донецьк, вул. Єрьоменко, 15, ідентифікаційний код 32152470) суму заборгованості у розмірі 47 534,70 грн., пеню у сумі 1481,39 грн., 490,16 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Дворний І.І.