09.06.2009 Справа№ 17/7
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: судді Науменка І.М. -доповідача
суддів: Білецької Л.М., Голяшкіна О.В.,
при секретарі судового засідання: Прокопець Т.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Миленко Юлія Петрівна, представник, довіреність №48 від 14.01.09.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства Світловодський “Маслосиркомбінат”, Кіровоградська область, на рішення господарського суду Кіровоградської області від 17.02.2009р. у справі №17/7
за позовом відкритого акціонерного товариства “Кременчуцький міськмолокозавод”, Полтавська область
до відкритого акціонерного товариства Світловодський “Маслосиркомбінат”, Кіровоградська область
про стягнення 150 677,53 грн.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 17.02.2009р. (суддя Таран С.В.) у справі №17/7 позовні вимоги відкритого акціонерного товариства “Кременчуцький міськмолокозавод”, Полтавська область, задоволено повністю.
З відповідача, відкритого акціонерного товариства Світловодський “Маслосиркомбінат”, Кіровоградська область, на користь відкритого акціонерного товариства “Кременчуцький міськмолокозавод”, Полтавська область, стягнуто 146 360,35 грн. основного боргу, 3 757,09 грн. пені, 479,72 грн. 3 % річних, 1 505,97 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Окрім того, на підставі ст.47 Господарського процесуального кодексу України, позивачеві повернуто 2 770,03 грн. надмірно сплаченого державного мита.
Не погодившись з зазначеним рішенням, скаржник звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій називає останнє таким, що прийнято з порушенням норм процесуального права, а також, за умов неповного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення спору, у зв'язку з чим просить дане рішення скасувати.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як видно із матеріалів справи, 12.12.2007р. між сторонами був укладений договір поставки молочної продукції №216/2/07, за умовами якого Продавець (позивач у справі) зобов'язався своєчасно поставити товар у кількості та асортименті згідно заявкам та специфікаціям, що є невід'ємною частиною договору, а, Покупець (відповідач у справі), в свою чергу, зобов'язався дану продукцію прийняти та оплатити у передбачений договором строк.
Пунктом 3.2. договору №216/2/07 від 12.12.2007р. передбачена оплата поставленого товару протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати поставки.(а.с.10-11).
Отже, позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, товар (молочна продукція) відповідачеві поставив, що підтверджено наявними у матеріалах справи товарними накладними за №№ТН09896, ТН09906 від 23.10.2008р., №ТН09937 від 24.10.2008р., №№ТН09973, ТН09975 від 26.10.2008р., №№ТН10112, ТН10114 від 30.10.2008р., довіреністю серії ЯПК №685351, заявками на поставку товару тощо. (а.с.28-41).
Відповідач же поставлений товар у передбачений договором строк не оплатив, в результаті чого, як стверджує позивач, виникла заборгованість у розмірі 146 360,35 грн., що підтверджено належним чином підписаним обома сторонами та скріпленим печатками актом звірки розрахунків від 09.02.2009р.
Підписанням даного акту звірки відповідач фактично існування боргу визнав, проте, існуючу заборгованість не погасив, що змусило позивача звернутись за захистом порушених прав до суду.
Тобто, предметом спору є неналежне виконання грошових зобов'язань за договором поставки.
В апеляційній скарзі відповідач заперечує проти прийняття судом першої інстанції рішення за його відсутності, що, на думку останнього, призвело до неповного з'ясування важливих для вирішення спору обставин, адже, як стверджує відповідач в апеляційній скарзі, борг за спірним договором ним частково сплачений. Однак, доказів ані повної, ані часткової сплати боргу відповідач ні суду першої інстанції, ні Дніпропетровському апеляційному господарському суду не надав.
Для розгляду апеляційної скарги, у судове засідання 19.05.2009р., відповідач не з'явився, про отримання ним відповідної ухвали апеляційної інстанції свідчить рекомендоване поштове повідомлення №489905, отримане 22.04.20009р. представником відповідача та наявне в матеріалах справи (а.с.93), а також, надіслане відповідачем клопотання про відкладення слухання справи.(а.с.102). Зазначене вище клопотання відповідача Дніпропетровським апеляційним господарським судом було задоволено, розгляд справи відкладений до 09.06.2009р.
Проте, і 09.06.2009р. у судове засідання представник відповідача не з'явився, доказів повного чи часткового виконання зобов'язань за договором не надав, причини відсутності не зазначив, про час та місце слухання справи сповіщений належним чином, підтвердженням чому є наявне в матеріалах справи рекомендоване поштове повідомлення. (а.с. 107).
Враховуючи викладене вище, колегія суддів наявні в апеляційній скарзі заперечення відповідача щодо розгляду справи у першій інстанції за його відсутності та ненадання йому можливості дати пояснення по суті справи вважає безпідставними та документально спростованими, адже ніщо не заважало відповідачеві, навіть при неможливості бути присутнім у судових засіданнях особисто, надати необхідні докази письмово, скориставшись послугами поштового зв'язку. Проте, цього зроблено не було, більш того, обґрунтованих причин відсутності відповідача на другому судовому засіданні апеляційної інстанції також не надано.
В свою чергу, позивач у відзиві на апеляційну скаргу називає рішення суду першої інстанції цілком обґрунтованим, заперечення ж скаржника щодо часткової оплати ним боргу за спірним договором поставки до винесення судового рішення, тобто до 17.02.2009р., спростовує та зазначає, що часткова сплата боргу у сумі 26 360,35 грн. дійсно була здійснена відповідачем, але 18.02.2009р. та 20.02.2009р., що підтверджено наявним в матеріалах справи витягом з картки рахунку 3611 та копією реєстру кредитових платежів. (а.с.95-101).
Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.ст.525,526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином та у встановлений строк, згідно з умовами договору та вимогами цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вимог і умов -у відповідності зі звичаями ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не передбачене договором або законом.
Тому, на думку судової колегії, господарським судом першої інстанції вірно дано оцінку наявним у матеріалах справи доказам, визнано факт існування невиконаних договірних зобов'язань документально доведеним та, відповідно, стягнуто з відповідача 146 360,35 грн. основного боргу.
Стаття 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання визначає його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.ст.611, 625 Цивільного кодексу України, правовими наслідками порушення зобов'язання є правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, а, відповідно, боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не передбачений договором або законом, отже, стягнення судом першої інстанції з відповідача 3 757,09 грн. пені та 479,72 грн. 3 % річних чинному законодавству України не суперечить.
Окрім того, обґрунтованим, на думку судової колегії є, у виконання приписів статей 47, 49 Господарського процесуального кодексу, стягнення з відповідача рішенням суду першої інстанції 1 505,97 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, як зі сторони, з вини якої виник спір, а також, повернення позивачеві 2 770,03 грн. надмірно сплаченого державного мита.
Отже, у підсумку, колегія суддів вважає рішення господарського суду Кіровоградської області від 17.02.2009р. у справі №17/7 таким, що прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства України, а тому підстав для його скасування не знаходить.
Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-
Рішення господарського суду Кіровоградської області від 17.02.2009р. у справі №17/7 -залишити без змін, а апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства Світловодський “Маслосиркомбінат”, Кіровоградська область, -без задоволення.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя І.М. Науменко
Суддя Л.М. Білецька
Суддя О.В. Голяшкін