ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа № 34/249
03.06.09
За позовом Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство №2»
до Акціонерного комерційного банку «Київ»
про стягнення 802 860,00 грн.
Суддя Сташків Р.Б.
Представники сторін:
від позивача -
Кібець С.В., представник за дов. б/н від 20.04.2009;
від відповідача -
не з'явився.
Відкрите акціонерне товариство «Автотранспортне підприємство №2»(далі -Позивач, або Клієнт) звернулось до господарського суду з позовом до Акціонерного комерційного банку «Київ»(далі -Відповідач, або Банк) про стягнення 802 860,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Позивач протягом періоду часу з 16.01.2009 до 06.02.2009 ініціював переказ грошових коштів відповідно до платіжних доручень №35 від 16.01.2009, №49 від 26.01.2009, №58 від 29.01.2009, №60 від 29.01.2009, №67 від 30.01.2009, №68 від 30.01.2009, №69 від 30.01.2009, №74 від 06.02.2009.
Однак, Відповідач в порушення умов договору про відкриття та розрахунково-касове обслуговування рахунку в національній валюті від 24.11.2004 (далі -Договір), зокрема п.2.3.7, п.п.1.30 ч.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»(далі -Закон), ст.ст. 1068, 1073 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) переказу грошових коштів не здійснив.
03.06.2009 до загального відділу суду надійшов відзив на позовну заяву від Відповідача, відповідно до якого останній проти позову заперечив, в силу того, що постановою Національного банку України від 06.02.2009 №53 в АКБ «Київ»призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік -з 09.02.2009 до 09.02.2010, та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 09.02.2009 до 09.08.2009.
Відповідач визнав, що Банк дійсно порушив зобов'язання щодо перерахування коштів Позивача, однак це мало місце у період з 16.01.2009 до 06.02.2009, тобто до призначення тимчасової адміністрації.
Відтак, на думку Відповідача на вимоги Позивача поширюється дія мораторію згідно ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність».
За таких обставин відповідно до статті 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
24.11.2004 між Позивачем та Відповідачем укладено Договір, відповідно до п.1.1 якого Клієнт відкриває в Банку поточний рахунок в національній валюті України, зберігає грошові кошти на рахунку, здійснює оплату послуг банку згідно з тарифами, а Банк проводить розрахункове і касове обслуговування Клієнта у відповідності із вимогами чинного законодавства та цього Договору.
Пунктом 1.2 Договору передбачено, що Клієнту відкривається: поточний рахунок №26008900056001.
Відповідно до п.2.2 Договору, Клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на своєму рахунку з дотримання вимог чинного законодавства (п.п.2.2.1), вимагати своєчасного і повного здійснення розрахунків та інших обумовлених цим договором послуг (п.п.2.2.5), виконувати доручення Клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку (з 9 до 15 год.), в день його надходження та виключно в межах залишку грошей на рахунку Клієнта. У разі надходження розрахункового документа Клієнта до Банку після закінчення операційного часу, Банк зобов'язаний виконати доручення Клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документів, не пізніше наступного робочого дня в межах наявних коштів на його рахунку (п.п.2.3.7).
Протягом періоду часу з 16.01.2009 до 06.02.2009 Позивач ініціював переказ грошових коштів по платіжним дорученням:
№35 від 16.01.2009 на суму 195 000 грн., призначення платежу: «перерахування коштів на р/р АКБ «ПІБ»;
№49 від 26.01.2009 на суму 350 000 грн., призначення платежу: «за договором з ТОВ «Деко Екс»;
№58 від 29.01.2009 на суму 30 000 грн., призначення платежу «перерахування коштів на р/р АКБ «ПІБ»;
№60 від 29.01.2009 на суму 50 000 грн., призначення платежу «за договором з ТОВ «Деко Екс»;
№67 від 30.01.2009 на суму 30 000 грн., з призначенням платежу «перерахування коштів на р/р АКБ «ПІБ»;
№68 від 30.01.2009 на суму 50 000 грн., з призначенням платежу «за договором з ТОВ «Деко Екс»;
№69 від 30.01.2009 на суму 35 000 грн., з призначенням платежу «за договором з ТОВ «Деко Екс»;
№74 від 06.02.009 на суму 15 000 грн., з призначенням платежу «за договором з ТОВ «Деко Екс».
Зважаючи на ту обставину, що зазначені вище платіжні доручення у визначений п.2.3.7 Договору, п.3 ст. 1068 ЦК України, п.2.19 Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті»виконані не були, ВАТ «АТП-2»відкликав їх.
25.03.2009 Позивач звернувся до Відповідача з листом №49, яким заявив про розірвання Договору, у відповідності до ст. 1075 ЦК України.
Того ж дня, Позивач звернувся до Відповідача з заявою про закриття поточного рахунку №26008900056001 з 06.03.2009 №26000202816801.
Відповідно, до ст. 8 Закону банки зобов'язані виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що мітиться в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.
Згідно п.1.22 Закону визначено, що операційний час -частина операційного дня банку або іншої установи - члена платіжної системи, протягом якої приймаються документи на переказ і документи на відкликання, що мають бути оброблені, передані та виконані цим банком протягом цього ж робочого дня. Тривалість операційного часу встановлюється банком або іншою установою -членом платіжної системи самостійно та закріплюється в їх внутрішніх нормативних актах.
Частиною 30.2 ст. 30 Закону передбачено, що банк отримувача в разі надходження суми переказу протягом операційного дня зобов'язаний її зарахувати на рахунок отримувача або виплатити йому в готівковій формі в той самий день або в день (дата валютування), зазначений платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).
Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.
Частиною 1 статті 1066 ЦК України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд (п.3 ст. 1066 ЦК України).
Відповідно до частини 3 статті 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Згідно зі статтею 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 1074 ЦК України передбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.
Однак, Відповідач в порушення умов Договору перерахування грошових коштів за спірними платіжними дорученнями не здійснив, коштів Позивачу не повернув.
Згідно з п.3.2 Договору поточні рахунки закриваються Банком:
на підставі заяви власника рахунку;
на підставі рішення органу, на який законом покладено функції щодо ліквідації або реорганізації підприємства;
на підставі відповідного рішення місцевого або господарського суду про ліквідацію підприємства;
у разі відсутності руху коштів на рахунку Клієнта протягом 6-ти місяців.
Відповідно до п.3.3 Договору при закритті рахунку Клієнт зобов'язаний надати Банку: підтвердження залишку коштів по рахунку на дату закриття, чекову книжку з невикористаними чеками.
Відповідно до частини 2 статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Згідно з частиною 3 статті 1075 ЦК України при розірванні договору банківського вкладу залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.
Як убачається з довідки виданої Відраденським відділенням АКБ «Київ»за вих. №374 від 03.04.2009, станом на 01.04.2009 залишок коштів на рахунку №26000202816801 становить 758 502, 26 грн. (без врахування платежів, які знаходяться під дією мораторію згідно постанови НБУ №53 від 06.02.2009), тому суд задовольняє позовні вимоги у сумі заявленій Позивачем 758 000 грн.
Що ж стосується вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 44 860,00 грн. пені суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»потягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Частиною 32.2 статті 32 Закону передбачено, що у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.
Частиною 2 статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність»банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.
Враховуючи викладене, суд здійснює перерахунок пені, яка складає:
Сума боргу
(грн.)
Період прострочення
кількість днів прострочення
Розмір пені,
%
пеня
(грн.)
195 000
з 17.01.2009 до 08.02.2009
23
0,1
4485
350 000
з 27.01.2009 до 08.02.2009
13
0,1
4550
30 000
з 30.01.2009 до 08.02.2009
10
0,1
300
50 000
з 30.01.2009 до 08.02.2009
10
0,1
500
30 000
з 31.01.2009 до 08.02.2009
9
0,1
270
50 000
з 31.01.2009 до 08.02.2009
9
0,1
450
35 000
з 31.01.2009 до 08.02.2009
9
0,1
315
15 000
з 07.02.2009 до 08.02.2009
2
0,1
30
Усього
10 900
Враховуючи той факт, що Позивачем заявлено вимогу про стягнення з Відповідача пені у більшому розмірі, пеня підлягає задоволенню в сумі 10 900 грн. Розрахунок проведений судом до моменту введення мораторію в Банку.
Посилання відповідача на введений у нього мораторій на задоволення вимог кредиторів суд не бере до уваги виходячи з нижчевикладеного.
Відповідно до частини 2 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.
Стаття 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»містить визначення поняття мораторій, в якому відображена його суть, і під яким розуміється зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Частиною 2 статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність»передбачено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.
Разом з тим, при розгляді справи судом було встановлено порушення прав позивача внаслідок невиконання Банком своїх зобов'язань за Договором.
Конституцією України закріплений обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).
Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов'язку по відновленню порушеного права на порушника.
Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобов'язаний їх захистити у спосіб передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.
Так, пунктом 5 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.
Аналогічне положення міститься і у частині 2 статті 20 ГК України, якою встановлено, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання та споживачів захищається, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі.
Судом також враховано, що частиною 3, пунктом 1 частини 4 статті 80 Закону України «Про банки і банківську діяльність»передбачено, що з дня свого призначення тимчасовий адміністратор має повне та виняткове право управляти банком та контролювати його, вживати будь-яких заходів щодо відновлення належного фінансового стану банку, зокрема, тимчасовий адміністратор має право продовжувати або припиняти будь-які операції банку.
Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, порушені права та інтереси позивача підлягають захисту, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку Відповідача за Договором №66/03.
При цьому, суд зазначає, що положення законодавства щодо звільнення від відповідальності банків за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов'язань у разі оголошення мораторію, не звільняють ці банки від обов'язку виконувати зазначені зобов'язання.
Положення про мораторій лише надають банкам можливість відстрочити виконання своїх прострочених зобов'язань на час дії мораторію без застосування до банків відповідних санкцій, і забороняють на цей час лише застосування державного примусу щодо реалізації захисту прав та інтересів господарюючих суб'єктів (клієнтів чи інших контрагентів банку) шляхом звернення стягнення на підставі виконавчих документів (інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України).
Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
Судові витрати, в порядку ст. 49 ГПК України, покладаються на Відповідача.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Зобов'язати Акціонерний комерційний банк «Київ»(01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 16-22, ідентифікаційний код 14371869, в особі Відраденського відділення Акціонерного комерційного банку «Київ»03065, м. Київ, бульвар І. Лепсе, 16, ідентифікаційний код 14371869) перерахувати на користь Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство №2»(03065, м. Київ, вул. Козелецька, 24, ідентифікаційний код 04012520, р/р 26005301230092 в філії «Жовтневе відділення ПІБ в м. Києві», МФО 322067) 758 000 (сімсот п'ятдесят вісім тисяч) грн. основного боргу, 10 900 (десять тисяч дев'ятсот) грн. пені, а також 7 689 (сім тисяч шістсот вісімдесят дев'ять) грн. витрат по сплаті державного мита та 113 (сто тринадцять) грн. 01 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
У решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржено протягом десяти днів до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.
Суддя Сташків Р.Б.
Повний текст рішення підписано 12.06.2009