83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
09.06.09 р. Справа № 19/115
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Дучал Н.М.
При секретарі Шикуті О.В.
За участю представників сторін:
від позивача: Васильєва В.А., за довіреністю
від відповідача: Ященко К.С., за довіреністю
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Єврогласс”, м. Донецьк
до відповідача Закритого акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, м. Київ в особі Філії “Путіловське відділення Промінвестбанку в м. Донецьк”, м. Донецьк
про стягнення з відповідача суми 40 855,19 грн., з яких: сума інфляційних - 19 493,00 грн., сума 3% - 2 062,19 грн., сума пені - 19 300,00 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Єврогласс”, м. Донецьк звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Закритого акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, м. Київ в особі Філії “Путіловське відділення Промінвестбанку в м. Донецьк”, м. Донецьк про стягнення з відповідача суми 40 855,19 грн., з яких: сума інфляційних - 19 493,00 грн., сума 3% - 2 062,19 грн., сума пені - 19 300,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на договір банківського рахунку № 1-438/2006 від 06.07.2006 р., укладений між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (Закритим акціонерним товариством) в особі філії “Путіловське відділення Промінвестбанку в м. Донецьк” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Єврогласс”; претензію № 146 від 17.10.2008 р., виписки з рахунків позивача; невиконання відповідачем обов'язків за договором; положення Цивільного кодексу України, законодавство щодо регулювання банківської діяльності.
Позивач зазначив, що з першого по десяте жовтня 2008 року підприємством передані банку декілька платіжних розпоряджень на перерахування грошових коштів контрагентам та бюджету, але відповідач ці кошти списав з рахунку, а до отримувачів не перерахував, відповідно до чого нами банку було подано претензію № 146 від 17.10.2008р. на яку відповідач відповіді не надав. Розмір списаних з рахунку грошових коштів, що не надійшли отримувачам склав 448108,00 гривень, тобто банком не виконані свої зобов'язання за договором. Частина коштів в сумі 255108,00 грн. була повернута на рахунок позивача 13.10.2008р, а друга частина у розмірі 193000,00 грн. була повернута тільки 21.10.2008р.
23.10.2008р. позивачем повторно було подано платіжне доручення на перерахування суми 191000,00 грн. на виплату заробітної плати, але відповідач повторно не виконав свої договірні зобов'язання по перерахуванню, фактично обмеживши права позивача на використання власних грошових коштів. Своїми діями відповідач порушив умови пунктів 4.1.1, 4.2.1, 5.1.2, договору банківського рахунку № 1-438/2006 від 06.07.2006 р. Грошові кошти в сумі 193000,00 гривень були поверненні позивачеві у розпорядження тільки 17.02.2009 року. Тобто фактично платіжні доручення на суму 193000,00 грн. видані банку з першого по десяте жовтня 2008 року не були виконані до 17.02.2009р., прострочення виконання банком зобов”язання склало 130 календарних днів. З 11.10.2008 по 17.02.2009 банк безпідставно користувався чужими грошовими коштами.
На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України вимагає стягнення з відповідача інфляційної суми за період з 11.10.2008 р. по 17.02.2009 р., що складає 19493.00 грн., 3% річних за період з 11.10.08 р. по 17.02.09 р. , що складає 2062.19 грн.
Крім того, наполягає, що відповідач зобов'язаний сплатити пеню за порушення зобов'язань, з посиланням на пункт 32.2 ст. 32 Закону України "Про банки і банківську діяльність", за яким у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ, цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором. Інший розмір пені за прострочення перерахування грошових коштів договором не передбачено. Зауважив, що не вимагає стягнення з банка пені за не виконання банком грошових зобов'язань, оскільки по договору ми не поставляли банку товар (продукцію), та не виконували для банку роботи (послуги), а відповідно банк не брав на себе зобов'язань по оплаті товару (продукції) або робіт (послуг). Просить стягнути з відповідача пеню за прострочення переказу коштів, яка складає 19300,00 грн.
Відповідач, Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (Закрите акціонерне товариство), м. Київ в особі філії “Путіловське відділення Промінвестбанку в м. Донецьк”, проти позову заперечив, про що виклав у відзиві.
Повідомив, що позивачем з використанням модемного зв'язку, встановленого на підставі Договору на обслуговування клієнтів через систему „Клієнт-Банк” № 73/2008 від 17.06.2008 р. (надалі - Договір „Клієнт - Банк”), для виконання були відправлені платіжні доручення: № 169 від 02.10.2008 р. на суму 56 000,00 грн., одержано банком 03.10.2008 р.; № 175 від 02.10.2008 р. на суму 105 000,00 грн., одержано банком 03.10.2008 р.; №168 від 02.10.2008 р. на суму 32 000,00 грн., одержано банком 06.10.2008 р. Відповідач згідно з положенням п. 5.1.1. Договору банківського рахунку № 1-438/2006 від 06.07.2006р., п.1.1.2 Договору „Клієнт-Банк”, п.8.2. ст.8 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, а також ч. З ст. 1068 Цивільного кодексу України платіжні доручення були прийняті до виконання і грошові кошти з рахунку Позивача № 26001301661305 у філії „Путіловське відділення Промінвестбанку в м. Донецьк”, код Банку 334914, відправлені в розрахункову палату Промінвестбанку м. Києва для подальшого переказу на рахунок банку одержувача грошових коштів.
Однак, платіжні доручення залишені без виконання на підставі Рішення тимчасового адміністратора Промінвестбанку, що підтверджується листом (Електронна пошта) від 22.10.2008 р. № ТА-106 та Довідкою про рух коштів по рахунку Позивача за 22.10.2008 р., внаслідок чого 22.10.2008 р. грошові кошти на загальну суму 193 000,00 грн. повернені на поточний рахунок у філії „Путіловське відділення Промінвестбанку в м. Донецьк”, належний позивачу, та заблоковані на ньому.
Зазначив, що Постановою Правління Національного банку України від 07.10.2008 р. № 308 у Промінвестбанку призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік - з 07.10.2008 р. до 06.10.2009 р. та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 07.10.2008 р. до 06.04.2009 р.
Зазначеною Постановою призначено тимчасового адміністратора Промінвестбанку, до якого відповідно до ст. 78 Закону України „Про банки і банківську діяльність” перейшли повноваження загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) банку.
Зауважив, з посиланнями на ст.ст.2, 85 Закону України „Про банки та банківську діяльність”, що платіжні доручення на загальну суму 193 000,00 грн. одержані Відповідачем 03.10.2008 р. та 06.10.2008 р., тобто до введення тимчасової адміністрації, в зв'язку з чим виконання платіжних доручень підпало під дію мораторію.
На зобов'язання Відповідача по перерахуванню зазначених коштів до інших банків розповсюджується дія мораторію. Відповідач мав виконати такі зобов'язання лише після припинення дії мораторію.
Пояснив, що керуючись положеннями законодавства щодо регулювання безготівкового переказу грошових коштів, якими забезпечується реальний перехід володіння грошовими коштами від платника до банку та далі від банку до одержувача коштів. Виконання платіжного доручення клієнта залежить від наявності коштів на власному кореспондентському рахунку банку. У разі відсутності (недостатності коштів на такому рахунку) переказ не може бути завершений. Саме на грошові зобов'язання Відповідача щодо завершення переказу поширюється мораторій на задоволення вимог кредиторів, який зупиняє їх виконання.
Платіжні доручення на загальну суму 193 000,00 грн. були прийняті Відповідачем до виконання, сторновані розрахунковою палатою на рахунок Позивача в зв'язку із зупиненням тимчасовим адміністратором операції по перерахуванню грошових коштів на рахунки одержувачів та заблоковані на ньому з тим, щоб по завершенні дії мораторію, банк мав можливість виконання своїх зобов'язань щодо перерахування зазначених коштів одержувачам.
Вважає, що право власності на кошти не змінювалось, в подальшому поточні банківські операції виконувались відповідачем в межах залишків коштів на рахунках платників за винятком суми у розмірі 193 000,00 грн., на яку поширюється дія мораторію.
Зазначив, що на підставі ст.58, 85 Закону України „Про банки та банківську діяльність”, в період дії мораторію, неустойка (штраф, пеня), збитки за невиконання чи несвоєчасне виконання банком будь-яких зобов'язань (навіть тих, які не є грошовими) не можуть нараховуватися.
Відмітив, що після закінчення мораторію неустойка (штраф, пеня), а також суми завданих збитків, які банк був зобов'язаний сплатити кредиторам за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), можуть бути заявлені до сплати в розмірах, які існували на дату введення мораторію, тому позовні вимоги про стягнення з Відповідача штрафних санкцій та збитків, нарахованих в період з 11.10.2008р. по 17.02.2009р., є безпідставними.
Просить суд відмовити у задоволені позовних вимог, викладених у позовній заяві у зв'язку з їх необґрунтованістю та відсутністю законних підстав.
26.05.2009 р. позивачем були надані пояснення до позовної заяви, у яких зазначено, що дату до якої нараховувалися вимоги за позовною заявою визначено датою виконання обов'язків відповідачем, а саме 17.02.2009 р. були прийняті платіжні доручення, а 18.02.2009 р. були відправлені одержувачам.
Навів розрахунок пені та надав в підтвердження невиконання відповідачем зобов'язань щодо виконання платіжних доручень, виписку по особовому рахунку позивача, невиконані платіжні доручення та лист відповідача від 23.10.2009 р.
Розгляд справи відкладався.
У відповідності до п.п.2, 3, 4 частини 3 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ст.4-2 Господарського процесуального кодексу України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України).
Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Вивчивши матеріали справи та норми чинного законодавства, заслухавши пояснення представників сторін, судом
06.07.2006 р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (Закритим акціонерним товариством) в особі філії “Путіловське відділення Промінвестбанку в м. Донецьк” (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Єврогласс” (Клієнт) був укладений договір банківського рахунку № 1-438/2006 (надалі - договір).
За умовами даного договору Банк здійснює обслуговування Клієнта, ведення відкритого поточного рахунку (рахунків) № 26001301661305 (далі - рахунок) відповідно до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та Іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.03 № 492 (далі - Інструкція) та відповідно до умов цього Договору надає послуги, пов'язані з прийманням, зарахуванням грошових коштів на рахунок, переказом грошей з рахунку (на рахунок) Клієнта, видачею останньому грошей у готівковій формі згідно з ліцензією, наданою Банку (далі - банківські послуги).
Згідно п.3.3 договору, Клієнт доручає Банку списувати кошти зі свого рахунку на підставі розрахункових документів, що складені на паперовому носієві (або/та в електронному вигляді).
Клієнт має право, зокрема, самостійно розпоряджатися наявними на рахунку коштами в порядку, визначеному чинним законодавством України, за винятком випадків, передбачених законом та цим Договором (п.4.1.1 договору).
Банк, в свою чергу, має право, Використовувати грошові кошти на рахунку Клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами (п.4.2.1); не здійснювати видачу готівки Клієнту на заробітну плату без попереднього надання останнім Банку платіжних доручень на одночасне перерахування платежів, утриманих із заробітної плати працівників та нарахованих на фонд оплати праці податків до бюджету і внесків до державних цільових фондів або документального підтвердження їх сплати раніше (п.4.2.4).
Банк зобов'язується, зокрема, здійснювати розрахункові операції відповідно до Закону України „Про банки і банківську діяльність”, Закону України „Про платіжні системи та переказ грошей в Україні” та нормативних актів Національного банку України (п.5.1.1); виконувати розрахункові документи, прийняті від Клієнту протягом операційного часу, виключно у межах залишків коштів на рахунку з урахуванням поточних надходжень та документів на відкликання на початок операційного дня, з урахуванням поточних надходжень шляхом подання цих документів уповноваженою особою Клієнта безпосередньо відповідальному виконавцю Банку. Розрахункові документи, прийняті від Клієнта після закінчення операційного часу, виконуються в операційний час наступного операційного дня або у цей же операційний день за наявності технічної можливості здійснити їх виконання із оплатою цієї послуги згідно з Тарифами. Кошти, які надійшли на рахунок після закінчення операційного часу, використовуються Клієнтом в операційний час наступного операційного дня або у цей же операційний день (п.5.1.2); забезпечувати збереження ввірених йому Клієнтом грошових коштів (п.5.1.4); забезпечити зарахування коштів Клієнта на його рахунок за електронними розрахунковими документами в день їх отримання, якщо під час контролю реквізитів цих документів, а саме відповідності номера рахунку та ідентифікаційного кода/номера отримувача, зазначених в розрахунковому документі, номеру рахунку та коду/номеру Клієнта, що відкрито в Банку, не виявлено розбіжностей (п.5.1.9).
Відповідно до п.5.2 договору, Клієнт зобов'язується дотримуватись вимог чинного законодавства України, нормативно-правових актів Національного банку України та Банку з питань здійснення розрахункових операцій та надання звітності (п.5.2.1); дотримуватись загальних правил, форм і стандартів безготівкових розрахунків та загальних правил документообігу, що впроваджені в господарський обіг України, та правил, встановлених Національним банком України щодо готівкового обігу та касових операцій у національній валюті (п.5.2.2); своєчасно надавати БАНКУ документи через уповноважену особу, систему „Клієнт-Банк” для проведення переказу грошей (п.5.2.4).
За невиконання або неналежне виконання зобов'язань згідно з цим Договором Сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України і цього Договору (п.7.1 договору).
Цей Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і діє протягом трьох років. Дія цього Договору автоматично продовжується щоразу на строк, зазначений у ч.1 цього пункту, якщо жодна з Сторін не надішле письмове повідомлення про припинення зобов'язань за цим Договором за 30 календарних днів до закінчення строку дії цього Договору (п.9.1 договору).
За платіжними дорученнями № 168, 169, 175 від 02.10.2008 р. позивачем були ініційовані грошові перекази на загальну суму 193 000,00 грн., які проведені банком 06.10.2008 р. ( п/д № 168), 03.10.2008 р. ( п/д № 169,175). Кошти з рахунку платника (позивача) були відправлені в Розрахункову палату Промінвестбанку м.Києва для подальшого переказу на рахунок банку отримувача грошових коштів.
22.10.2008р. на підставі Рішення тимчасового адміністратора, що підтверджується листом (Електронна пошта) від 22.10.2008р. № ТА-106 та Випискою по особовому рахунку позивача, щодо платіжних доручень № 168,169,175 на загальну суму 193 000,00 грн. здійснено сторно, внаслідок чого зазначені грошові кошти 22.10.2008р. були повернені на поточний рахунок, належний Позивачу та заблоковані на ньому.
17.10.2008 р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 146, якою повідомлено, що Банком неодноразово порушуються взяті на себе зобов'язання забезпечити обслуговування рахунку позивача в тому числі і своєчасного перерахування грошових коштів, однак, на сьогоднішній день банком неодноразово порушуються договірні зобов'язання з переказу коштів, відбуваються затримки перерахування з вини банку або ж зовсім не проводяться перерахування. Зазначив, що банк без будь-яких правових підстав використовує грошові кошти позивача в своїх цілях, чим порушує норми чинного законодавства. Наполягав на сплаті пені в сумі 3 709,92 грн., припиненні порушення прав позивача. Попередив, що вимушені будуть обмежити обіги грошових коштів на рахунку та в судовому порядку вимагати захисту порушених прав, та відшкодування збитків.
Позивач, посилаючись на ст. 1066, 1073, 1074, 1091, 1092 Цивільного кодексу України, вважає, що відповідачем платіжні доручення на суму 193 000,00 грн., що передані до банку з 01 по 10 жовтня 2008 р. не були виконані до 17.02.2009 р., тобто прострочення виконання зобов'язання склало 130 календарних днів.
З 11.10.2008 р. по 17.02.2008 р. банк користувався чужими грошовими коштами. Просить стягнути з відповідача інфляційну суму у розмірі 19 493,00 грн. та 3% річних в сумі 2 062,19 грн., відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України; пеню в сумі 19 300,00 грн., відповідно до п.32.2 ст.32 Закону України „Про банки і банківську діяльність”, всього - 40 855,19 грн.
З огляду на матеріали справи та приписи чинного законодавства, слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Згідно приписів ст. 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом. ( ст. 1068 Цивільного кодексу України).
Відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком ( ст.55 Закону України “Про банки та банківську діяльність”).
Державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України, який є центральним банком України і його правовий статус визначається Законом України "Про Національний банк України" ( ст. 66. Закону України "Про банки і банківську діяльність").
На підставі ст.ст. 75, 85 Закону України “Про банки та банківську діяльність” Національним банком України було прийнято постанову № 308 від 07.10.2008 р. про призначення тимчасової адміністрації в Акціонерному комерційному промислово-інвестиційному банку (закрите акціонерне товариство), якою строком на 1 рік призначено в Банку тимчасову адміністрацію. З метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану Банку введений мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців.
Рішення Національного банку України щодо призначення тимчасової адміністрації приймається в якості заходів впливу, та є виконавчим документом ( ст. 73 Закону України “Про банки та банківську діяльність”).
Відповідно до положень ст.79 Закону України “Про банки та банківську діяльність”, публікація інформації про прийняття постанови № 308 здійснена у газеті “Урядовий Кур”єр” № 189 за 10.10.2008 р.
Тимчасова адміністрація приступає до виконання своїх обов'язків негайно після прийняття рішення про її призначення. Тимчасова адміністрація очолюється керівником, який призначається Національним банком України. З дня призначення тимчасового адміністратора повноваження загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) банку переходять до тимчасового адміністратора. ( ст. ст. 75, 78 Закону України “Про банки та банківську діяльність”) .
Згідно приписів ст. 80 Закону України “Про банки та банківську діяльність” тимчасовий адміністратор негайно після свого призначення зобов'язаний забезпечити збереження активів та документації банку. З дня свого призначення тимчасовий адміністратор має повне та виняткове право управляти банком та контролювати його, вживати будь-яких заходів щодо відновлення належного фінансового стану банку або, при необхідності, підготувати банк до продажу чи реорганізації з метою забезпечення інтересів вкладників та інших кредиторів.
Тимчасовий адміністратор має право: зокрема, 1) продовжувати або припиняти будь-які операції банку; 2) виконувати будь-які дії, рішення від імені банку; 3) розривати в порядку, встановленому законодавством України, будь-які угоди за участю банку, які, на думку тимчасового адміністратора, є збитковими чи непотрібними для банку.
Листом від 22.10.2008 р. № ТА-106 філії банку повідомлено про рішення тимчасового адміністратора про повернення на рахунки платників коштів в національній валюті, списаних з їх рахунків 02 - 06 жовтня 2008 р. з подальшим блокуванням цих коштів. Керівників філій зобов”язано встановити суворий контроль за недопущенням використання повернутих клієнтам коштів до особового розпорядження тимчасового адміністратора Промінвестбанку.
Тому, грошові кошти в сумі 193 000,00 грн. за платіжними дорученнями № 168,169,175 були сторновані на рахунок відповідача згідно розпорядження тимчасового адміністратора.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про банки та банківську діяльність”, мораторій - це зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію
Як вбачається, за своїм змістом мораторій є спеціальним заходом, що спрямований на відновлення фінансового стану банку за рахунок тимчасового припинення останнім виконання майнових зобов'язань перед кредиторами.
Відповідно до визначень, наведених в ст.2 Закону України „Про банки і банківську діяльність” кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань (таким чином, під боржником в даному випадку розуміється власне банк). Натомість, клієнт банку - це будь - яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.
Отже, власники поточних рахунків, відкритих в установі банку, не є кредиторами банку стосовно коштів, які зберігаються на відповідних рахунках, адже ці кошти належать не банку, а власникам рахунків.
Зупинення виконання банком майнових зобов'язань під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів означає, що з метою відновлення власної платоспроможності банк тимчасово, на строк, встановлений Національним банком України, припиняє розраховуватися за власними боргами, за рахунок чого акумулює власні кошти та власне майно.
Відповідно до ст. 85 Закону України “Про банки та банківську діяльність” мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.
Протягом дії мораторію:
1) забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України;
2) не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Мораторій не поширюється на обслуговування поточних операцій, здійснюваних тимчасовим адміністратором, на вимоги щодо виплати заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, а також на задоволення вимог кредиторів, що виникли у зв'язку із зобов'язаннями банку під час здійснення тимчасової адміністрації банку.
Після закінчення дії мораторію неустойка (штраф, пеня), а також суми завданих збитків, які банк був зобов'язаний сплатити кредиторам за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), можуть бути заявлені до сплати в розмірах, які існували на дату введення мораторію, якщо інше не передбачено цим Законом.
Жодна із вищеназваних норм не містить визначення клієнта банку (тобто особи, якій надаються послуги за договором розрахунково-касового обслуговування), як кредитора банку, оскільки грошові кошти клієнтів банку не залучаються та не розміщуються банком від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, які банк повинен повернути кредитору на певних умовах.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" розрахунково-касове обслуговування - це послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов'язані із переказом грошей з рахунку (на рахунок) цього клієнта, видачею йому грошей у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договорами.
Зобов'язання банку "виконати доручення клієнта на переказ грошей" не є грошовим зобов'язанням, адже клієнт в даному випадку не вимагає від банку сплати належних останньому грошей, а доручає виконати певну операцію з власними грошима. Тобто, зобов'язання відповідача перед позивачем полягають в наданні послуги, а не у сплаті коштів.
За умовами п. 32.2 ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ, цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.
Отже, пунктом 32.2 ст. 32 Закону України "Про банки і банківську діяльність" пеня передбачена не за невиконання грошових зобов'язань, а за порушення строків виконання доручення клієнта на переказ або строків завершення переказу.
Не виконавши платіжні доручення позивача № 168,169,175 від 02.10.2008 р., відповідач порушив прийняті на себе зобов'язання за договором в частині невиконання розпорядження клієнта (позивача) щодо своєчасного виконання доручення клієнта на переказ, що є підставою для нарахування пені, відповідно до п. 32.2 ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".
Однак, період нарахування пені позивачем є перевищеним, з огляду на те, що 22.10.2008 р. кошти, що відправлялися позивачем за платіжними дорученнями були повернуті позивачеві на поточний рахунок, де і знаходилися до 17.02.2009 р., до моменту їх розблокування.
Повернення коштів на рахунок, фактично є виконанням платіжних доручень № 168,169,175, тому що строк для повторного пред”явлення цих же платіжних доручень ( 10 днів) вже витік .
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню в сумі 2 123,00 грн. У задоволенні вимог по стягненню пені в залишку суми - позивачу відмовляється.
Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 19 493,00 грн. інфляційної суми та 2 062,19 грн. 3% річних, не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виконання платіжного доручення, як зазначено вище, не є грошовим зобов”язанням банку, до якого може застосовуватися ст. 625 Цивільного кодексу України, отже нарахування інфляційної суми та 3% річних - є безпідставним.
Судові витрати, відповідно до ст.49 Господарського процесуального Кодексу України, суд покладає на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 43, 49, 77, 82 -85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд, -
Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Єврогласс”, м. Донецьк до Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (Закрите акціонерне товариство) м. Київ в особі філії “Путіловське відділення Промінвестбанку в м. Донецьк” м. Донецьк про стягнення 40 855,19 грн., з яких: 19 493,00 грн. інфляційна сума, 2 062,19 грн. - 3% річних, 19 300,00 грн. - пеня.
Стягнути з Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (Закрите акціонерне товариство) м. Київ в особі філії “Путіловське відділення Промінвестбанку в м. Донецьк”, м. Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Єврогласс”, м. Донецьк 2 123,00 грн. пені, 21,25 грн. витрат по сплаті державного мита, 6,14 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
У залишку заявлених вимог відмовити.
За погодженням сторін в судовому засіданні 09.06.2009 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Рішення підписано 10.06.2009 р.
Суддя Дучал Н.М.
Надруковано в 4 екземплярах:
1 - позивачу;
2 - відповідачу;
1 - у справу.