79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
02.06.09 Справа№ 21/51
За позовом: ТзОВ “ОйлКарт Центр”, м.Київ
до відповідача: ТзОВ “Агролайф”, м.Яворів
про стягнення 72988,57 грн.
Суддя Масловська Л.З.
Представники:
від позивача: Сесюк Ю.П.. - представник
від відповідача: Галушка Г.М. - представник
Представникам сторін роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст.ст.20, 22 ГПК України.
Суть спору:
Позов заявлено ТзОВ “ОйлКарт Центр”, м.Київ до ТзОВ “Агролайф”, м.Яворів про стягнення 72988,57 грн.
Ухвалою господарського суду від 10.04.2009 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 22.05.2009 року.
В судовому засіданні 22.05.2009 року оголошено перерву до 02.06.2009 року.
Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, просить позов задоволити.
Відповідач в судове засідання з'явився, подав відзив на позов, проти позову заперечив.
Справа розглядається відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважних представників сторін, суд встановив.
ТзОВ “ОйлКарт Центр”, м.Київ та ТзОВ “Агролайф”, м.Яворів 01 квітня 2005 року уклали договір купівлі-продажу паливо-мастильних матеріалів з використанням пластикових смарт-карт на АЗС №125.
Відповідно до ст.ст. 638, 639 Цивільного Кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо інше не встановлено законом, у даному випадку сторони уклали договір у письмовій формі. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог закону (ст. 627 ЦК України).
Згідно п. 2.1. цього договору продавець зобов'язався передавати у власність покупця через АЗС з використанням пластикових смарт-карт паливно-мастильні матеріали, а покупець зобов'язується приймати у власність ПММ та оплачувати їх вартість.
Пунктом 3.4. договору встановлено, що відпуск ПММ здійснюється на підставі акту приймання-передачі, який складається один раз на місяць.
Відповідно до п.4.4. договору продавець має право відпустити покупцю (довіреній особі) ПММ без їх оплати. В даному випадку покупець проводить розрахунки протягом 7 календарних днів з моменту фактичного отримання останнім ПММ та АЗС. При цьому оплата здійснюється за ціною встановленою на день відпуску ПММ.
На виконання вимог договору позивач поставив відповідачу товар паливо-мастильні матеріали з використанням пластикових смарт-карт на АЗС на суму 991983,99 грн., що підтверджується актами приймання-передачі нафтопродуктів та смарт-карток, які знаходяться в матеріалах справи, однак оплату відповідачем здійснено лише частково, внаслідок чого станом на 06.04.2009 року заборгував позивачу 56843,41 грн.
У відповідності до п.8.6. договору у випадку непроведення розрахунків покупцем згідно умов п.4.4. даного договору, покупець зобов'язується на користь продавця сплатити неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. Пеня згідно п. 8.6. договору складає 8221,72 грн.
Відповідно до п.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, позивач нарахував відповідачу 6895,72 грн. інфляційних втрат та 1027,72 - 3% річних.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Статею 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку позовні вимоги задоволити повністю.
Судові витрати покласти на відповідача у відповідності до вимог ст.49 ГПК України.
Керуючись ст. 193 ГК України, ст.ст. 11, 625, 627, 638, 639 ЦК України, ст. 33, 49, 82-84, 116 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролайф», Львівська обл., м.Яворів, вул.С.Стрільців,16/16 (ЄДРПОУ 32673484) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОйлКарт Центр», м.Луцьк, вул.Кременецька,38 (р/р 260050005201 в ТОВ «Банк інвестицій та заощаджень», МФО 380281, ЄДРПОУ 33170464) - 56843,41 грн. основного боргу, 8221,72 грн. пені, 6895,72 грн. інфляційних втрат, 1027,72 грн. 3% річних, 745,62 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати відповідно ст. 116 ГПК України.
Суддя