ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа № 37/190
05.06.09
За позовом Спільного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал Холдінг»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичні будтехнології»
про стягнення 114 715,34 грн.
Суддя Грєхова О. А.
Представники:
від позивача: Лисевич М. В. - представник по довіреності від № 49/09-д від 23.03.2009р.
від відповідача: не з'явились
Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичні будтехнології» заборгованості за Договором купівлі-продажу № 01/150/08 від 07.05.2008р. в розмірі 114 715,34 грн., в тому числі 90 685,93 грн. -основний борг, 1 531,33 грн. 3% річних, 10 247,51 грн. -збитки від інфляції, 12 250,57 грн. - пеня.
13.04.2009р. суддя Кондратова І. Д., розглянувши матеріали позовної заяви, порушила провадження по справі № 37/190 та призначила розгляд справи в судовому засіданні.
Відповідно до Розпорядження Голови Господарського суду міста Києва № 01-1/507 від 18.05.2009р. в зв'язку з тим, що суддю Кондратову І. Д. призначено суддею Київського апеляційного господарського суду, справу № 37/190 передано на розгляд судді Грєховій О. А.
Ухвалою суду від 19.05.2009р. справу призначено до розгляду на 05.06.2009р.
Представник позивача в судовому засіданні 05.06.2009р. позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі відповідач в судове засідання не з'явився.
Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені Довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 03.04.2009р. № 425081, наданою позивачем.
За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.
Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.
На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 05.06.2009р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Відповідно до частини 1 ст. 11 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
07.05.2008р. між сторонами у справі було укладено Договір купівлі-продажу № 01/150/08, відповідно до умов якого Продавець (позивач) зобов'язується протягом строку дії Договору, в порядку і на умовах, встановлених цим Договором, продати та передати у власність Покупця металопродукцію, а Покупець (відповідач) зобов'язується прийняти Товар та оплатити його вартість відповідно до умов цього Договору. (п. 1.1 Договору купівлі-продажу № 01/150/08 від 07.05.2008р.).
На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу продукцію, що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями: видаткових накладних № РН-0016991 від 21.08.2008р. та № РН-0017057 від 22.08.2008р., акту здачі-приймання робіт № 16997 від 21.08.2008р., товарно-транспортної накладної № 3449 від 22.08.2008р. та довіреності на отримання матеріальних цінностей серія ЯПВ № 545068 від 20.08.2008р. (оригінали оглянуті в судовому засіданні).
Відповідно до п. 4.3 Договору купівлі-продажу № 01/150/08 від 07.05.2008р. покупець сплачує повну вартість Товару протягом 5 банківських днів з дати поставки партії товару, якщо інше не вказано а рахунку-фактурі/специфікації на поставку відповідної партії із зазначенням номера і дати видаткової накладної на відповідну партію Товару.
Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій сторін (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, -за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Судом встановлено, що Товар був прийнятий згідно з видатковими накладними уповноваженою особою покупця.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідач частково погасив заборгованість перед позивачем.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить суму в розмірі 90 685,93 грн., що також підтверджується актом звірки розрахунків станом на 15.04.2009р. та довідкою про залишкову суму заборгованості № 506 від 04.06.2009р. підписаною директором та головним бухгалтером позивача.
Позивач надсилав на адресу відповідача претензію про сплату боргу. Факт надсилання претензії позивач підтверджує фіскальним чеком про направлення кореспонденції № 4354 від 23.10.2008р. та описом вкладенням в цінний лист від 23.10.2008р.
Відповідач не вимогу про сплату боргу не відповів, заборгованість перед позивачем не здійснив.
Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 90 685,93 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 90 685,93 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно зі ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.
Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій -неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Позивач також заявляє про стягнення з відповідача по справі пені в розмірі 12 250 грн. за неналежне виконання Договору купівлі-продажу № 01/150/08 від 07.05.2008р.
Як вбачається з пункту 5.2 Договору купівлі-продажу № 01/150/08 від 07.05.2008р. за прострочення строків оплати Товару, встановлених в п. 4.3 цього Договору та додатках до нього, Покупець, на вимогу Продавця, сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення виконання зобов'язання, від несвоєчасно сплаченої суми, за кожний день прострочення.
При дослідженні матеріалів справи, суд встановив, що позивач зробив неправильний розрахунок пені, а саме, позивач, при нарахування пені, не врахував вимоги частини 6 ст. 232 ГК України та нарахував пеню за період 207 дні та 204 дні.
З огляду на вищевикладене суд зробив свій розрахунок пені, розмір якої становить 10 972,97 грн.
Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 10 972,97 грн. відповідно до розрахунку суду.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.
З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 1 531,33 грн. та збитків від інфляції в сумі 10 247,51 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством відповідальності.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач вживав заходів щодо виконання свого зобов'язання.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Згідно ст. 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.
Позивачем належним чином доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичні будтехнології»(01001, м. Київ, вул. Малопідвальна, 13, літера Б; ідентифікаційний код 35392258, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Спільного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал Холдінг»(03039, м. Київ, Саперно-Слобідський проїзд, 30; ідентифікаційний код 19121597) основний борг в сумі 90 685 (дев'яносто тисяч шістсот вісімдесят п'ять) грн. 93 коп., пеню в сумі - 10 972 (десять тисяч дев'ятсот сімдесят дві) грн. 97 коп., збитки від інфляції в сумі - 10 247 (десять тисяч двісті сорок сім) грн. 51 коп., 3% річних в сумі - 1 531 (одна тисяча п'ятсот тридцять одна) грн. 33 коп., витрати на сплату державного мита в сумі 1 134 (одна тисяча сто тридцять чотири) грн. 37 коп. та 116 (сто шістнадцять) грн. 69 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
3. В решті позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя Грєхова О.А.