03 червня 2009 р.
№ 42/418-6/314
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді:
Губенко Н.М.,
суддів:
Барицької Т.Л.,
Подоляк О.А.
розглянувши касаційну скаргу
Дочірньої компанії "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України"
на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2009
та
на рішення
господарського суду міста Києва від 09.10.2008
у справі
№ 42/418-6/314
за позовом
Дочірньої компанії "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України"
до
Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
про
стягнення 219 786 035,85 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача Белячкова О.В. (дов. №2-01 від 30.12.2008);
- відповідача Пац О.В. (дов. №14-358 від 02.01.2009);
У жовтні 2007 року Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (надалі позивач) звернулась до місцевого господарського суду з позовом до Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (надалі відповідач) про стягнення 219 768 035,85 грн. збитків, завданих неналежним виконанням умов договору №115-760 від 28.12.2005.
В обґрунтування підстав позову позивач зазначив, що внаслідок невиконання відповідачем (продавцем) умов договору купівлі -продажу природного газу №115-760 щодо поставки газу в червні та липні 2007 року за ціною 599,57 грн. за 1000 м3, позивач як покупець, був вимушений закупити газ у іншого продавця (ЗАТ "Укргаз -Енерго") за ціною значно вищою -859,2480 грн. за 1000 м3, у зв'язку з чим, покупцю заподіяно збитки на суму 219 768 035,85 грн.
Посилаючись на неналежне виконання відповідачем договірного зобов'язання щодо поставки газу та прямий причинний зв'язок між порушенням зобов'язання і завданими збитками, позивач просив задовольнити його вимоги та стягнути з відповідача збитки.
Рішенням господарського суду м. Києва від 27.11.2007 у справі №37/450 (суддя Ковтун С.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2009, у позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати прийняті у даній справі судові рішення.
Відповідач надав відзив на касаційну скаргу позивача, в якому просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, вимоги касаційної скарги без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до Роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.п. 1, 6 постанови від 29.12.1976 №11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Прийняті у даній справі судові рішення відповідають зазначеним вимогам, оскільки ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 28.12.2005 між позивачем та відповідачем був укладений договір на постачання природного газу № 115-760, відповідно до якого відповідач - НАК "Нафтогаз України" (продавець) протягом 2006 року зобов'язувався передати позивачу - ДК "Газ України" (покупець) у власність імпортований природний газ у обсязі 6 600,000 млн. куб.м. із розбивкою по кварталах року для забезпечення виробничо-технологічних витрат покупця, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору (п. 1.1., 2.1.).
Пунктом 4.1 договору №115-760 від 28.12.2005 встановлено, що ціна газу за цим договором встановлюється відповідними наказами НАК "Нафтогаз України" або додатковими угодами до цього договору. Встановлена таким чином ціна буде застосовуватися сторонами при розрахунках за газ, отриманий згідно з умовами цього договору.
Наказом Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" від 31.05.2006 №322, від 23.06.2006 №365 ціну природного газу на виробничо-технологічні потреби у червні та липні 2006 року було затверджено в розмірі 599,57 грн. за 1000 куб. метрів газу.
НАК "Нафтогаз України" умов договору № 115-760 щодо обов'язку поставити ДК "Газ України" в червні-липні 2006 року природний газ на виробничо-технологічні потреби за ціною 599,57 грн. за 1000 куб. метрів не виконано. З метою покриття дефіциту газу позивач 18.06.2007 був змушений підписати з ЗАТ "Укргаз-Енерго" договір №117-218 на постачання 456 860,326 тис. куб. м. та 389 470,331 тис. куб. м. природного газу для покриття дефіциту газу, який виник у червні та липні 2006 року та придбати газ за ціною 859,2480 грн. за 1000 куб. метрів. (з ПДВ та 2% цільовою надбавкою).
Судами встановлено, що згідно з актом приймання-передачі природного газу від 19.06.2007 ЗАТ "Укргаз-Енерго" передало, а позивач прийняв у червні 2007 року природний газ імпортного походження, який був закачаний в ПСГ ДК "Укртрансгаз" в червні-липні 2006 року для покриття дефіциту в обсязі 846 330 657 куб.м. газу на суму 727 207 924,36 грн.; позивач оплатив вказану суму про що свідчать наявні в матеріалах справи платіжні доручення.
Позивач обґрунтовує свої збитки тим, що відповідач в червні-липні 2006 року, в порушення умов договору, не передав необхідний йому обсяг газу, внаслідок чого позивач спожив природний газ іншого власника, а саме ЗАТ "Укргаз-Енерго" на підставі укладеного з ним договору на постачання природного газу, за яким позивач придбав газ за ціною 859,2480 грн. за 1000 м3. Різницю між вартістю природного газу по договору, укладеному з відповідачем, та договору укладеному з ЗАТ "Укргаз-Енерго2 у сумі 219 768 035,85 грн., позивач визначає як свої збитки.
За нормами ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкта права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, якби управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язань, доказується кредитором.
У відповідності з нормами п. 4 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та моральної шкоди.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:
1) протиправної поведінки;
2) збитків;
3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;
4) вини.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Оскільки предметом спору у даній справі є стягнення збитків, заподіяних невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за умовами договору, то предметом доказування у даній справі є встановлення всіх обставин, які вказують на наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення.
Згідно зі ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Отже, виходячи з вказаних положень закону, вина особи полягає у невжитті нею об'єктивно існуючих заходів, що залежать від неї і спрямовані на недопущення порушення зобов'язання.
Водночас судами встановлено, що для виконання прийнятих на себе зобов'язань щодо передачі позивачу імпортованого газу відповідач зобов'язаний був укласти відповідні договори зі спільним підприємством, створеним на виконання угоди від 04.01.2006р., яким є ЗАТ "Укргаз-Енерго".
Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" листами №6/1-730-3956 від 30.05.2006, № 6/1-999-5433 від 28.07.2006 надіслала на адресу ЗАТ "Укргаз-Енерго" проекти договорів на закупівлю у червні та липні 2006 року імпортованого природного газу.
Проте, пропозиція про укладення зазначених договорів не була прийнята і договори не було підписано.
Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у грудні 2006 року звернулась до господарського суду з позовами до ЗАТ "Укргаз-Енерго" про зобов'язання укласти договори купівлі-продажу природного газу та про зобов'язання підписати відповідні акти приймання-передачі природного газу.
Рішеннями господарського суду м. Києва від 09.02.2007 у справах №7/766 та №7/768 позови Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до ЗАТ "Укргаз-Енерго" було задоволено.
Постановами Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2007, залишеними без змін постановами Вищого господарського суду України від 03.10.2007, рішення господарського суду м. Києва від 09.02.2007 у справах №7/766 та №7/768 скасовані, в позовах Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до ЗАТ "Укргаз-Енерго" відмовлено повністю.
Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні вимог позивача в частині стягнення збитків, зазначили, що відсутність інших, крім ЗАТ "Укргаз-Енерго" реалізаторів на внутрішньому ринку України газу, що поступає з території Російської Федерації, свідчать про те, що відповідач вжив об'єктивно існуючі заходи, що залежать від нього і спрямовані на недопущення порушення своїх зобов'язань за договором з позивачем.
Твердження позивача в касаційній скарзі про помилковість висновків суду щодо відсутності вини відповідача грунтуються на неправильному тлумаченні норм права, не відповідають встановленим судами обставинам і тому їх належить залишити поза увагою. З зазначених підстав слід вважати необгрунтованими і посилання на неправильне застосування судами вимог норм матеріального права.
Згідно ст. 1117 ГПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази; у касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Обґрунтованих доводів про порушення норм процесуального законодавства при оцінці доказів заявником касаційної скарги не надано.
На підставі викладеного, Вищий господарський суд України вважає, що підстави для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2009 та рішення господарського суду м. Києва від 09.10.2008 у справі №42/418-6/314 відсутні.
Керуючись ст.ст. 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2009 та рішення господарського суду м. Києва від 09.10.2008 у справі №42/418-6/314 залишити без змін.
Головуючий суддя:
Н.М. Губенко
Судді:
Т.Л. Барицька
О.А. Подоляк