03 червня 2009 р.
№ 52/28
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів:
Н. Дунаєвської,
І. Воліка (доповідача), Н. Мележик,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"
на постанову
від 11.02.2009
Київського апеляційного господарського суду
у справі
№ 52/28
за позовом
Акціонерної енергетичної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"
до
Відкритого акціонерного товариства "Акціонерної компанії
"Київводоканал"
про
стягнення 18 831 030,45 грн.
В судове засідання прибули представники сторін:
позивача
1) Іваненко І.П. (дов. від 12.11.2008 № Д07/2008/11/12-18);
2) Цурко Н.О. (дов. від 12.11.2008 № Д07/2007/11/12-19);
відповідача
Печерський П.М. (дов. від 31.03.2009 № 384);
У червні 2008 року позивач - Акціонерна енергетична компанія "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" (далі -АЕК "Київенерго" в особі СВП "Енергозбут Київенерго") звернувся до суду з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства "Акціонерної компанії "Київводоканал" (далі -ВАТ "АК "Київводоканал") про стягнення 16 871 445,27 грн. основного боргу, 1 015 861,91 грн. інфляційних втрат, 100 151,01 грн. 3% річних, 843 572,26 грн. штрафу, а всього на загальну суму 18 831 030,45 грн. у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором про постачання електричної енергії № 1 від 29.12.1990 за період з 01.12.2007 по 01.06.2008.
Рішенням господарського суду міста Києва від 12.12.2008 по справі № 52/28 (суддя Чебикіна С.О.) позов задоволено.
Постановлено стягнути з ВАТ "АК "Київводоканал" на користь АЕК "Київенерго" 16 621 445,27 грн. основного боргу, 1 015 861,91 грн. інфляційної складової боргу, 100 151,01 грн. 3% річних, 843 572,26 грн. штрафу, 25 500,00 грн. витрат по оплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Доповідач: Волік І.М.
Припинено провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 250 000,00 грн. на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2009 (колегія судді: Мартюк А.І. - головуючий, судді - Лосєв А.М., Зубець Л.П.) рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2008 по справі № 52/28 залишено без змін.
Рішення та постанова господарських судів попередніх інстанцій мотивовані посиланням на ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 231 Господарського кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства. При цьому боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
В частині стягнення 250 000,00 грн. основного боргу, провадження у справі припинено відповідно до пункту 1-1 частини 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідачем під час розгляду справи погашено заборгованість на вказану суму.
Не погоджуючись з постановленими судовими актами, відповідач - ВАТ "АК "Київводоканал" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2009 та рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2008 у справі № 52/28 скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що рішення та постанова судів попередніх інстанцій є незаконними у зв'язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням процесуальних норм, що є підставою для їх скасування.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю -доповідача, представників сторін та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно з Роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у п.п. 1, 6 постанови № 11 від 29.12.1976 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або, виходячи із загальних засад законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Рішення та постанова господарських судів попередніх інстанцій відповідають зазначеним вимогам.
Як встановлено судами, 29.12.1990 між Підприємством Київські кабельні мережі Виробничого енергетичного об'єднання "Київенерго" (правонаступником якого є Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" відповідно до наказів Міністерства енергетики та електрифікації України від 17.02.1995 № 31, 31.08.1995 № 177 та від 29.09.1995 № 176) та Підприємством по експлуатації артезіанських свердловин та насосних водопровідних станцій (правонаступником якого є ВАТ "АК "Київводоканал" відповідно до наказу ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" від 18.12.2001№ 207) укладений договір на використання електричної енергії № 1 (надалі - Договір), за умовами якого електропостачальна організація зобов'язується постачати електричну енергію відповідно до умов договору, а споживач зобов'язується своєчасно здійснювати оплату електричної енергії.
Відповідно до пункту 17 Договору, даний договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.1991 та вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд.
17.08.2004 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 1 до спірного Договору, згідно з якою сторони внесли зміни в первинну редакцію Договору, вилучивши з тексту останнього п. 7 як такий, що не відповідає Правилам користування електричною енергією в редакції постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 22.08.2002 № 928. При цьому сторони домовились про те, що порядок розрахунків за електроенергію та зняття показників електролічильників визначатиметься додатком 2Г до Договору.
Пунктом 4 додатку 2Г до Договору № 1 від 29.12.1990 встановлено, що відповідач, як споживач, щомісяця 30 числа зобов'язаний направляти свого представника до позивача, як постачальника електроенергії, для надання звіту про використану електроенергію та документів, що підтверджують оплату за розрахунковий період. Окрім цього, споживач надає завірений акт звіряння розрахунків за попередній період.
Згідно з пунктом 5 вищезазначеного додатку до Договору, остаточний розрахунок за спожиту електроенергію відповідач здійснює до 01 числа місяця, наступного за звітним. На основі звіту про обсяги спожитої електричної енергії споживачу виписується рахунок з урахуванням викопаних планових (проміжних) платежів.
Також судами встановлено, що на виконання умов цього договору позивачем у період з 01.12.2007 по 01.06.2008 поставлено відповідачу електроенергію на загальну суму 24 561 230,27 грн., що підтверджується звітами про використану електричну енергію, розрахунком, довідкою про стан розрахунків та заборгованість по сплаті за спожиту електроенергію за вказаний період, достовірність яких відповідачем під час розгляду справи не спростовано.
Проте, оплату вартості поставленої електричної енергії відповідач здійснив лише частково у сумі 7 689 785 грн., що свідчить про неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань в частині проведення оплати і станом на 01.06.2008 його борг склав 16 871 445,27 грн.
Під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідачем частково погашено борг в сумі 250 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3309 від 02.10.2008, тому судом правомірно в цій частині припинено провадження на підставі пункту 1-1 частини 1 ст. 80 ГПК України.
За встановлених обставин справи в їх сукупності, господарські суди дали належну оцінку, і з урахуванням вимог ст. ст. 526, 625 ЦК України дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача 16 621 445,27 грн. основного боргу, 1 015 861,91 грн. інфляційної складової боргу, 100 151,01 грн. 3% річних.
Крім того, судами встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач належить до державного сектору економіки, тому договором у відповідності до "Правила користування електричною та тепловою енергією", затверджених наказом Міненерго СРСР від 06.12.1981 № 310 (які діяли на момент укладення договору) передбачено, що за несвоєчасне внесення платежів за електричну енергію споживач сплачує електропостачальній організації штраф в розмірі 5% суми, оплату якої він затримав (п. 5.5 договору). При цьому зміни до договору в цій частині у зв'язку зі зміною законодавства не вносилися.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 843 572,26 грн., відповідно до п. 5.5 договору та частини другої, четвертої ст. 231 Господарського кодексу України.
З такими висновками господарських судів попередніх інстанцій погоджується колегія суддів Вищого господарського суду України, оскільки вони відповідають матеріалам справи, встановленим судами обставинам та вимогам закону.
Отже, аналіз встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи, дає касаційній інстанції можливість встановити, що рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2008 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2009 прийняті відповідно до норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.
Посилання скаржника в касаційній скарзі на не дослідження судом першої та апеляційної інстанцій договору щодо прав та обов'язків сторін спростовується вище викладеним.
Відповідно до ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Твердження відповідача в касаційній скарзі про існування інших обставин ніж тих, які встановлені судом, помилкові і не ґрунтуються на матеріалах справи.
В дійсності судом першої та апеляційної інстанції здійснено ретельне дослідження матеріалів справи, перевірено надані розрахунки заборгованості, достовірність яких не спростовані відповідачем, а лише піддані сумніву.
Решта доводів скарги зводяться до необхідності вирішення касаційною інстанцією питань про надання переваги доказів відповідача над іншими, тобто здійснення відмінної від місцевого та апеляційного суду оцінки доказів, що суперечить вимогам ст. 1117 ГПК України, тому до уваги не приймаються.
Отже, прийняті судові акти відповідають обставинам справи, діючому законодавству, тому підстав для задоволення касаційної скарги немає.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2009 у справі № 52/28 залишити без змін.
Головуючий, суддя Н. Дунаєвська
Судді : І. Волік
Н. Мележик