11 червня 2009 р.
№ 3/201
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді:
Кота О.В.,
суддів:
Владимиренко С.В.,
Шевчук С.Р.
розглянув
касаційну скаргу
Прокопця Віктора Павловича
на рішення
господарського суду Кіровоградської області від 18.09.2008р.
та постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.01.2009р.
у справі
№3/201
за позовом
Прокопця Віктора Павловича
до
Відкритого акціонерного товариства "Паляниця"
про
зобов'язання викупити 301480 акцій за їх балансовою вартістю,
за участю представників:
- позивача: Репело О.В., дов. №2269 від 01.08.2008р.;
- відповідача: Пронін Ю.О. дов. б/н від 28.06.2008р.
У серпні 2008р. Прокопець Віктор Павлович звернувся до господарського суду Кіровоградської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Паляниця" про зобов'язання відповідача викупити 301480 акцій у позивача.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 18.09.2008р. у справі №3/201 (суддя Болгар Н.В.) у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.01.2009р. у справі №3/201 (колегія суддів у складі головуючого судді Дмитренко А.К., суддів Прокопенко А.Є., Тищик І.В.) рішення господарського суду Кіровоградської області від 18.09.2008р. у даній справі залишено без змін, а скаргу Прокопця Віктора Павловича - без задоволення.
Не погодившись з прийнятими у справі судовими актами, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.01.2009р. та рішення господарського суду Кіровоградської області від 18.09.2008р. у даній справі, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач скористався правом, наданим ст.1112 ГПК України, та надіслав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу позивача, в якому просить оскаржені судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу позивача -без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на неї, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, згідно п.1.1 Статуту ВАТ "Паляниця", зареєстрованого реєстраційною палатою виконкому Кіровоградської міської ради 28.05.2004р., Відкрите акціонерне товариство "Паляниця" створене за наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області №486 від 27.03.1996р. шляхом перетворення Державного підприємства "Кіровоградський державний хлібокомбінат" у Відкрите акціонерне товариство.
При цьому, попередніми судовими інстанціями з довідки регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області від 20.11.1998р. №114035 з'ясовано, що станом на 12.10.1998р. згідно Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" було продано 1345600 штук акцій Відкритого акціонерного товариства "Паляниця", що є правонаступником прав та обов'язків Державного підприємства "Кіровоградський хлібокомбінат", і частка акцій, що є державною власністю становить 0 штук.
Поряд з цим, місцевим та апеляційним господарськими судами також встановлено, що 24.04.2008р. відбулися загальні збори акціонерів Відкритого акціонерного товариства "Паляниця", рішення яких оформлені протоколом №12, у тому числі й рішення загальних зборів про затвердження рішення Наглядової ради товариства від 14.12.2007р. про продаж належного товариству цілісного майнового комплексу по вул. Велика Пермська, 9а в м. Кіровограді відкритому акціонерному товариству "Кіровоградський хлібозавод", затвердження проекту договору купівлі-продажу з дорученням голові правління ВАТ "Паляниця" підписати договір купівлі-продажу на викладених в його проекті умовах та всі інші необхідні документи щодо продажу цього комплексу, але присутній на цих зборах відкритого акціонерного товариства "Паляниця" позивач, який за сертифікатом акцій серії АСD №604314 є власником 301480шт. іменних акцій номінальною вартістю 0,25грн. ВАТ "Паляниця", проголосував 301480 голосів проти прийняття цього рішення, що складає 24,25 процентів від кворуму.
Як з'ясовано попередніми судовими інстанціями, позивач звернувся до відповідача з заявою від 15.05.2006р., в якій посилаючись на ст.144 Закону України "Про державну програму приватизації" просив викупити належні йому акції, на яку відповідач листом від 17.06.2008р. №420 за підписом голови Наглядової ради та голови правління ВАТ "Паляниця", повідомив позивача про винесення розгляду його вимоги на наступні загальні збори акціонерів та про неможливість виконання його вимог без порушення ст.32 Закону України "Про господарські товариства".
Судами попередніх інстанцій на підставі статті 144 Державної програми приватизації на 2000-2002р.р. зазначено, що на Відкрите акціонерне товариство, створене у процесі приватизації та корпоратизації, покладено зобов'язання здійснити оцінку активів товариства виходячи з балансової вартості та викуп акцій акціонерів, які вимагають цього, в разі, якщо ці акціонери голосували проти прийняття загальними зборами рішень про укладання угод або кількох взаємопов'язаних угод щодо відчуження майна (необоротних активів) підприємства та здійснення операцій з борговими зобов'язаннями (факторинг), якщо на момент укладання відповідної угоди балансова вартість таких активів або зобов'язань перевищує суму, еквівалентну 14000 EUR за курсом, встановленим Національним банком України, або перевищує 10 відсотків підсумку балансу ВАТ, у порядку, встановленому фондом.
При цьому, судами вказано, що Фондом державного майна України не встановлений порядок, про який йдеться у ст. 144 Державної програми приватизації на 2000-2002р.р.
З аналізу даної норми суди дійшли вірного висновку, що цією нормою не зобов'язано Відкрите акціонерне товариство, створене у процесі приватизації, корпоратизації здійснити викуп акцій акціонерів, які вимагають цього і які проголосували проти прийняття загальними зборами рішень про укладання угод про відчуження майна (необоротних активів) підприємства, за балансовою вартістю, тоді як у нормі, визначеній цією статтею йдеться про обов'язок відкритого акціонерного товариства здійснити оцінку активів товариства, виходячи з балансової вартості.
Крім того, місцевий господарський суд, пославшись на положення ч.1 ст.152, ч.1 ст.155, ч.1 ст.156, ч.ч.1, 2 ст.157, п.1 ч.2 ст.159 Цивільного кодексу України, вказав про відсутність доказів прийняття вищим органом акціонерного товариства - загальними зборами рішення про внесення змін до статуту ВАТ "Паляниця", збільшення або зменшення статутного капіталу, збільшення або зменшення номінальної вартості акцій, як і прийняття рішення щодо визначення балансової вартості акцій.
Разом з тим, проаналізувавши основні характеристики акцій, наведені у ст. 4 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу", права учасників господарського товариства, визначені у ст. 116 Цивільного кодексу України, судом першої інстанції вірно встановлено, що право позивача здійснити відчуження цінних паперів - простих іменних акцій, що мають номінальну вартість, не кореспондується із обов'язком відповідача викупити такі акції за балансовою вартістю, як того вимагає позивач у заявлених до суду позовних вимогах. При цьому, судом першої інстанції зазначено, що оскільки статутний капітал акціонерного товариства поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, то відповідно до ст. 32 Закону України "Про господарські товариства", акціонерне товариство має право викупити у акціонера оплачені ним акції тільки за рахунок сум, що перевищують статутний складений капітал.
Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову та підставно відмовив позивачу в позові, з чим правильно погодився суд апеляційної інстанції.
Згідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи, зі здійсненням перевірки застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Доводи позивача, викладені в касаційній скарзі, зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи, що не входить до компетенції суду касаційної інстанції у відповідності до приписів ст.ст.1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи вищевикладене, рішення господарського суду Кіровоградської області від 18.09.2008р. та постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.01.2009р. у даній справі ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, відповідають нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги позивача не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржених судових актів.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Прокопця Віктора Павловича залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Кіровоградської області від 18.09.2008р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.01.2009р. у справі №3/201 залишити без змін.
Головуючий суддя:
О. Кот
Судді:
С. Владимиренко
С. Шевчук