91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
05.06.09 Справа № 11/113.
За позовом Державного підприємства "Донецька залізниця", м. Донецьк
до Державного підприємства "Луганськвантажтранс", сел. Ювілейне м. Луганськ
про стягнення 15304 грн. 08 коп.
Суддя Москаленко М.О.
Секретар судового засідання Краснопольська Т.Б.
за участю представників сторін:
від позивача -Кулешова О.О., дов. № Н-01/4217 від 10.11.2007
від відповідача -Беседа С.Ю., дов. № 07/1-27 від 02.01.2009
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 15304 грн. 08 коп. провізної плати, нарахованої за наслідками проведення вибіркової перевірки правильності нарахування провізної плати по коліях залізниць приватних локомотивів по станції Технікум.
Позов позивачем мотивований фактом неправильного визначення працівниками позивача розміру провізної плати, що підлягала сплаті при здійсненні відповідачем перевезень «своїм ходом» по коліях залізниці приватним локомотивом, який належить ДП «Луганськвантажтранс». За доводами позивача у справі неправильність нарахування провізної плати була встановлена за результатами проведення вибіркової перевірки від 26.01.2009 за період з 01.09.2008 по 20.01.2009 правильності нарахування провізної плати при перевезеннях по коліях залізниць приватних локомотивів, які належать відповідачу у даній справі. Як зазначає позивач, при нарахуванні тарифу за перевезення вказаних локомотивів було застосовано тариф по схемі 18 Тарифного керівництва № 1 Міністерства транспорту України, яким передбачено перевезення приватних локомотивів локомотивом залізниці, що є помилковим. Згідно з п. 17.7 Тарифного керівництва № 1 та відповідно до телеграфної указівки Укрзалізниці від 16.01.2007 № 000209/ЦМ плата за перевезення приватного локомотива «своїм ходом»по коліях залізниці сплачується за кожний тепловозо-кілометр у розмірі 12, 1 грн. із застосуванням підвищую чого коефіцієнту. За здійсненими відповідачем перевезеннями сума недобору склала 12753 грн. 40 коп. (без урахування ПДВ), з ПДВ -15304 грн. 08 коп.
Письмовим відзивом на позовну заяву (а.с. 43-44) та додатковими письмовими поясненнями відповідач проти позовних вимог заперечив з таких підстав:
- згідно з Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України(розділ 11 «Правила розрахунків за перевезення вантажів») остаточні розрахунки між залізницями та одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення, при цьому до оформлення видачі вантажу одержувачу станція повинна перевірити правильність сплаченої провізної плати, отримати недобори і всі платежі, які виникли на станції відправлення або при перевезенні і на станції призначення;
- на момент оформлення видачі вантажу розрахунок за здійснені перевезення відповідачем був здійснений у повному обсязі;
- посилання відповідача на телеграфні вказівки від 16.01.2007 є необґрунтованими, оскільки такі вказівки не є нормативними актами, на підставі яких розраховується провізна плата.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, вислухавши представників сторін, суд встановив таке.
Згідно з наявними у матеріалах справи корінцями дорожніх відомостей № 51446030, № 51446031, № 49959620, № 49959384, № 49959468, № 49959444, № 49959458, № 49959429 (а.с. 13-19) відповідачем були здійснені перевезення вантажів тепловозом на своїх осях. У вказаних дорожніх відомостях зазначено провізну плату, розраховану залізницею.
Зазначену вище провізну плату за кожним перевезенням відповідачем було сплачено у повному обсязі згідно розрахунку позивача.
Як стверджує позивач, Луганська ДЗП зобов'язана виконувати вимоги пункту 1.5 Інструкції комерційного ревізора, затвердженої наказом Укрзалізниці від 18.08.08 року за №371-Ц, згідно з яким комерційні ревізори зобов'язані проводити перевірки та ревізії виконання на станціях, у механізованих вантажних дистанціях, відправниками вантажу і вантажоодержувачами виконання технології комерційної експлуатації, вимог Статуту, Правил перевезень вантажів, Тарифних керівництв, Технічних умов навантаження і кріплення вантажів, Правил технічної експлуатації, інструкцій, наказів Мінтрансзв'язку, Укрзалізниці та залізниці, дотримання порядку виконання вантажних і комерційних операцій, оформлення перевізних документів, ведення облікової і звітної документації; проводити перевірки з інших питань, що випливають з Положень про дорожнього комерційного ревізора та комерційних ревізорів дирекції; а також пункту 5.4.3 цієї Інструкції, у якому сказано, що комерційні ревізори зобов'язані перевіряти правильність і своєчасність нарахування провізних платежів, зборів і штрафів, плати за користування вагонами та контейнерами.
У зв'язку з цим 26.01.2009 за результатами вибіркової перевірки на залізничній станції Технікум було встановлено факти неправильного нарахування суми тарифу за проїзд (пропуск) коліями Укрзалізниці власних (орендованих) локомотивів відповідача “своїм ходом”. Недобір склав 1151 грн. 00 коп. за кожну відправку, а всього на суму 15304 грн. 08 коп. з ПДВ.
16.02.2009 на адресу відповідача позивачем було надіслано претензію (а.с. 9) з вимогою сплатити суму недобору, яка відповідачем була залишена без задоволення.
На підставі пункту 2.10 розділу ІІ Правил розрахунків за перевезення вантажів (ст. 62 Статуту залізниць України), затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 року №644 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за №864/5085, - у якому сказано, що усі спірні питання з розрахунків за перевезення вантажів і додаткових послуг платники регулюють безпосередньо з станціями, які нарахували платежі, і ТехПД, що проводили розрахунки; у разі недосягнення домовленості спірні питання вирішуються в претензійно-позовному порядку, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Встановивши фактичні обставини справи, повно та всебічно дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, вислухавши присутніх в судових засіданнях під час судового розгляду справи представників сторін, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та необхідність відмови у їх задоволенні з таких підстав.
Ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 року №457 (далі за текстом -Статут) Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Ч. 1 ст. 57 Статуту визначено, що тарифи на перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу залізничним транспортом (за винятком приміських пасажирських перевезень) встановлюються у порядку, що визначає Кабінет Міністрів України.
Згідно ст. 62 Статуту порядок розрахунків за перевезення і послуги встановлюється Укрзалізницею згідно з чинним законодавством. Належні за перевезення вантажів і надання додаткових послуг платежі можуть вноситися готівкою, чеками, безготівково, якщо інше не передбачено законодавством, на станціях відправлення або передоплатою через розрахункові підрозділи залізниць. Остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення.
Право Міністерства транспорту та зв'язку України на встановлення тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом та знижки до них з урахуванням собівартості перевезень і питомої ваги транспортної складової в ціні продукції, що перевозиться, встановлено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 №220-р.
Наказом Міністерства транспорту України від 15.11.1999 №551, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 01.12.1999 за №828/4121, затверджено Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України. Згідно п. 1 Тарифного керівництва № 1 тарифи на перевезення, розмір зборів і штрафів, наведені в цьому Збірнику, застосовуються на всіх лініях залізниць широкої, європейської та вузької колій загальної мережі залізниць України, що включені в постійну експлуатацію, для всіх відправників і одержувачів вантажів.
Судом встановлено, що локомотиви відповідача коліями позивача пропускалися своїм ходом, - тобто не шляхом буксирування локомотивом парку залізниць (позивача) та не у складі вантажного поїзду.
Абзацами 1 та 2 п. 17.6 Тарифного керівництва №1 передбачено, що перевезення в порожньому стані приватних або орендованих вагонів, локомотивів та іншого рейкового рухомого складу локомотивом парку залізниць сплачуються відповідно до тарифної схеми 18.
Плата за перевезення в складі вантажних поїздів нового приватного рухомого складу (вагони, локомотиви та інший рейковий рухомий склад), що прямує на своїх осях від заводів-виробників на адресу власників, а також рухомого складу, що направляється на металобрухт, визначається за схемою N 2. При цьому кожна одиниця рухомого складу вважається окремою відправкою, а власна маса цієї одиниці -масою відправки.
Пунктом 17.7 вказаного Керівництва встановлено, що 17.7 перевезення приватних або орендованих вагонів у завантаженому або порожньому стані приватним локомотивом по коліях залізниць загального користування сплачуються по 12,1 грн. за кожен тепловозо-кілометр і по 18,2 грн. за кожний електровозо-кілометр, за вагони - за тарифною схемою 27 зі збільшенням у 2 рази.
З урахуванням викладеного вище суд доходить висновку про обґрунтованість застосування позивачем пункту 17.7 Керівництва.
Посилання позивача у справі на наявність телеграми-роз'яснення Укрзалізниці за №000209/ЦМ від 16.01.2007, у якій вказано, що “плата за проїзд власного (орендованого) локомотива коліями залізниці нараховується згідно з п.17.7 Тарифного керівництва №1, судом до уваги не приймається, оскільки вказана телеграма не є нормативним актом, на підставі якого залізницею встановлюються тарифи щодо здійснення перевезень.
Відповідно до приписів ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Судом приймається до уваги факт остаточного розрахунку за здійсненими відповідачем перевезеннями на станціях відправлення та призначення, що відповідає приписам ст. 62 Статуту залізниць України. Таким чином, зобов'язання з оплати послуг залізниці, що виникли внаслідок використання відповідачем залізничних колій, у повному обсязі були виконані відповідачем при одержанні вантажу. Зазначена у дорожніх відомостях провізна плата була розрахована саме залізницею та була сплачена відповідачем у повному обсязі.
З урахуванням викладеного вище вимога позивача про стягнення з відповідача платежів, донарахованих після здійснення відповідачем повної оплати послуг залізниці, є необґрунтованою та такою, у задоволенні якої слід відмовити з покладенням на позивача судових витрат у справі згідно з приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.У задоволенні позву відмовити у повному обсязі.
2.Судові витрати покласти на позивача.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Дата підписання рішення -10.06.2009.
Суддя М.О. Москаленко