27 травня 2009 р.
№ 42/286
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді
Губенко Н.М.,
суддів
Барицької Т.Л.,
Грека Б.М.,
перевіривши
касаційну скаргу
Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2009
у справі
№ 42/286
за позовом
Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькміськгаз"
до
Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
про
стягнення 16 907 390,89 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача Плакса Н.О. (дов. №05/6353 від 09.12.2008);
- відповідача Чеботарьова І.Г. (дов. №14-4 від 14.01.2009);
Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 26.05.2009 №02.02-10/227 розгляд касаційної скарги здійснюється у наступному складі колегії суддів: суддя Губенко Н.М. -головуючий, судді: Барицька Т.Л., Грек Б.М.
Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Донецькміськгаз" (надалі позивач) звернулося до Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (надалі відповідач) із позовом про стягнення 16 184 890,26 грн. основного боргу, 458 286,51 грн. пені, 210 403,57 грн. інфляційних втрат, 53 810,55 грн. 3% річних.
Під час розгляду даної справи, позивач заявою від 18.07.2008 №03/4169 збільшив позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій та просив стягнути з відповідача 573 433,97 грн. пені, 71 679,25 грн. 3% річних, та 318 429,96 грн. інфляційних втрат за період з 01.05.2008 по 18.07.2008; крім того, у зв'язку із частковим погашенням відповідачем суми основного боргу, просив стягнути з відповідача основний борг у розмірі 3 671 064,40 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 08.09.2008 у справі №42/286 (суддя Шевченко Е.О.) припинено провадження у даній справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 16 184 890,26 грн.; стягнуто з відповідача 55 915,72 грн. пені, 6 989,47 грн. 3% річних, 5 055,82 грн. інфляційних втрат, 679,61 грн. витрат по сплаті державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2009 (судді: Шипко В.В., Борисенко І.В., Євсіков О.О.) вказане рішення суду першої інстанції змінено, стягнуто з відповідача 53 501,88 грн. пені, 6 687,74 грн. 3% річних, 604,91 грн. витрат по сплаті державного мита, 37,76 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач, не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить постанову скасувати в частині стягнення з відповідача пені та 3% річних і в цій частині припинити провадження у справі, в іншій частині -постанову залишити без змін.
В обгрунтування доводів касаційної скарги, відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції ст. 607 ЦК України; так, скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не було враховано, що договір на постачання газу спочатку був підписаний з протоколом розбіжностей, який позивач листом від 19.05.2008 відізвав, у зв'язку з чим вказаний договір був фактично підписаний 27.05.2008 (дата отримання вказаного листа відповідачем), а тому виконання зобов'язання по оплаті за поставлений газ, в порядку, передбаченому договором, було неможливим; у зв'язку з чим відсутні підстави для застосування до відповідача додаткових зобов'язань (пеня, 3% річних та інфляційних).
Позивач відзив на касаційну скаргу не надав, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути дану справу.
Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Згідно із статтею 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.
Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Судами попередніх судових інстанцій встановлено, що 25.04.2008 між сторонами був підписаний договір №458 про надання послуг з транспортування природного газу. На виконання умов договору позивач надав послуги з транспортування газу за період січень-квітень 2008 року на загальну суму 16 184 890,26 грн.
Відповідно до п. 4.1. договору факт надання послуг з транспортування газу оформлюється замовником (відповідачем) та виконавцем (позивачем) шляхом складання акту приймання-передачі послуг з транспортування газу.
Частиною 2 пункту 6.1. договору сторони погодили, що на підставі акту виконавець (позивач) оформлює рахунок-фактуру на оплату послуг та направляє замовнику (відповідачу).
Відповідно до п. 6.2. договору оплата послуг по транспортуванню газу здійснюється замовником на підставі рахунку-фактури в розмірі вартості послуг, що були надані виконавцем у звітному місяці транспортування газу, до 25 числа наступного за звітним.
Пунктом 6.5. договору передбачено, що оплата послуг за транспортування природного газу за січень, лютий, березень 2008 року буде проведена в квітні 2008 року.
Судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 30.05.2008 між сторонами були укладені акти приймання-передачі газу, а саме: за січень 2008 року на суму 6 183 939,87 грн., за лютий 2008 року на суму 4 881 619,42 грн., за березень на суму 3 469 120,53 грн., за квітень 2008 року на суму 1 581 964,71 грн., за квітень 2008 року на суму 68 245,73 грн.
Суди прийшли до висновку, що у зв'язку з тим, що акти приймання-передачі природного газу були підписані 30.05.2008, рахунки-фактури на оплату відповідачем поставленого йому газу направлені позивачем відповідачу 09.06.2008, а отримані останнім 10.09.2006, то, відповідно, у відповідача не було реальної можливості оплати поставлений йому в січні-березні 2008 року газ, як передбачено п. 6.5. договору, у квітні 2008 року; так само, як і не було можливості сплатити за поставлений йому в квітні 2008 року газ до 25.05.2008 (п. 6.2. договору).
На підставі встановленого, як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції прийшли до висновку, що оплата за поставлений відповідачу газ за січень-квітень 2008 року, мала відбутися до 25.06.2006 на підставі п. 6.2. договору.
Суд першої інстанції, із яким погодився суд апеляційної інстанції, встановив, що відповідач під час розгляду справи сплатив позивачу за поставлений йому газ в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи наступними платіжними дорученнями: №3746 від 19.06.2008, №3774 від 19.06.2008, №3748 від 19.06.2008, №3756 від 20.06.2008, №3832 від 23.06.2008, №3882 від 25.06.2008, №3885 від 25.06.2008, №3973 від 26.06.2008, №5116 від 01.08.2008, №5682 від 19.08.2008, №5679 від 19.08.2008, №5837 від 21.08.2008, №5864 від 22.08.2008.
У зв'язку із встановленим, суди попередніх судових інстанцій прийшли до висновку, із яким погоджується і суд касаційної інстанції, що провадження у частині стягнення з відповідача суми основного боргу, заявленого позивачем до стягнення, необхідно припинити на підставі п. 11 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Стосовно заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних витрат за прострочення виконання грошового зобов'язання, суд першої інстанції прийшов до наступних висновків.
Оскільки, як встановлено судом строк оплати за поставлений в січні-квітні 2008 року газ, в силу наведених вище обставин, не міг відбутися до 25.04.2008 та до 25.05.2008, а тому, суд першої інстанції прийшов до висновку, що оплата мала відбутися до 25.06.2008, у зв'язку з чим, прострочення виконання грошового зобов'язання має відраховуватися з 26.06.2008 року. У зв'язку з чим, суд першої інстанції зробив перерахунок розміру заявлених до стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних та стягнув з відповідача 55 915,72 грн. пені, 6 989,47 грн. 3% річних та 5 055,82 грн. інфляційних за період з 26.06.2008 по 18.07.2008 (23 дні).
Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, погодився із висновком суду першої інстанції щодо періоду за який стягнуті пеня та 3% річних (з 26.06.2008 по 18.07.2008), проте змінив розміри сум, які підлягають до стягнення, а саме: пеня -53 501,88 грн., 3% річних -6 687,74 грн. Стосовно стягнення з відповідача інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції відмовив в їх стягненні, зазначивши при цьому, що сума інфляційних за червень 2008 року не підтверджується матеріалами справи, а у липні 2008 року індекс інфляції не мав позитивного висновку, а відтак відсутні підстави для стягнення інфляційних за вказаний місяць.
Вищий господарський суд України не може погодитися з висновками судів попередніх інстанцій щодо визначення судами строку (26.06.2008), з якого, на думку судів, має місце порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання і, відповідно, із нарахованими до стягнення з відповідача розмірами сум пені, 3% річних та інфляційних.
Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, умовами договору передбачено, що розрахунок за поставлений у січні-березні 2008 року газ мав відбутися у квітні 2008 року, за поставлений у квітні 2008 року газ -до 25 числа наступного за звітним, тобто до 25.05.2008 (п.п. 6.2., 6.5. договору).
Судами правомірно встановлено, що виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті за газ у строки, визначені договором, не було можливим, оскільки підписання сторонами (позивачем та відповідачем) актів приймання-передачі послуг з транспортування газу за січень-квітень 2008 року відбулося тільки 30.05.2008; рахунки-фактури на оплату за отриманий газ, відповідач отримав лише 10.06.2008.
Отже, встановивши дані обставини, суди попередніх інстанцій мали застосувати до визначення початку перебігу строку оплати відповідачем за поставлений газ не умови договору, якими передбачено обов'язок виконавця оплати за газ до 25 числа місяця наступного за звітним (п. 6.2.), адже самі ж суди встановили, що виконання відповідачем грошового зобов'язання за січень-квітень 2008 року, у визначений договором строк, було неможливим, а керуватися нормами цивільного законодавства -ч. 2 ст. 530 ЦК України, якою передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення до нього вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства, та відраховувати початок перебігу строку виконання відповідачем грошового зобов'язання з моменту отримання відповідачем відповідної вимоги (рахунку-фактури), а початок порушення відповідачем грошового зобов'язання, в силу наведеної норми, - після спливу семиденного строку від дня пред'явлення такої вимоги.
Враховуючи наведене, колегія суддів, не може погодитися із висновками судів попередніх інстанцій про стягнення з відповідача грошових коштів (пені, 3% річних та інфляційних) у стягнених сумах, адже початок перебігу строку порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання, визначений неправильно, та вважає, що при розгляді даної справи суди попередніх інстанцій припустилися неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що є підставою для скасування прийнятих у даній справі судових актів у частині .
Крім того, касаційна інстанція зазначає, що відповідно до приписів постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1978 №11 "Про судове рішення" обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Проте, суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи позивачу у стягненні з відповідача інфляційних втрат не обґрунтував належним чином підстави прийняття такого рішення з посиланням на відповідне законодавство, що не є юридично правильним в розумінні наведеної постанови Пленуму Верховного Суду України.
Керуючись ст.ст. 1117, 1119 -11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2009 та рішення господарського суду міста Києва від 08.09.2008 у справі № 42/286 скасувати частково: в частині стягнення пені, річних, інфляційних.
В цій частин справу №42/286 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Н.М. Губенко
Судді: Т.Л. Барицька
Б.М. Грек