Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103
Іменем України
30.04.2009
Справа №2-15/1782-2009
30 квітня 2009 року м. Сімферополь Справа № 2-15/1782-2009
За позовом Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» (95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гурзуфська, 5, ідентифікаційний код 20671506)
До відповідача Каштанівського державного комунального госпрозрахункового підприємства житлово-комунального господарства Перовської сільської ради (97500, АР Крим, Сімферопольський район, с. Партизанське, вул.. Ленінського Комсомолу, 1-Б, ідентифікаційний код 30535157)
Про стягнення 117 287, 62 грн.
Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко
представники:
Від позивача - Міркін А.Л., довіреність № 18 від 07.08.2008 р., у справі
Від відповідача - Бекіров Е.З., довіреність № 19 від 03.03.2009 р., у справі
Обставини справи: Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до Каштанівського державного комунального госпрозрахункового підприємства житлово-комунального господарства Перовської сільської ради про стягнення 117 287, 62 грн. за договором № 2247 від 02.01.2008 р. на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) до комунальної каналізації, в тому числі суму основного боргу у розмірі 113 676,07 грн., 3% річних у розмірі 276,86 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 134, 67 грн., пеню у розмірі 2 200,02 грн.
Позивач позовні вимоги підтримав, мотивуючи тим, що відповідно договору № 2247 від 02.01.2008 р. на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків в комунальну каналізацію надавав відповідачу послуги на відпуск води із комунального водопроводу і приймання стоків в комунальну каналізацію, однак відповідач обов'язки за договором щодо повної та своєчасної оплати за надані послуги виконував неналежним чином, що призвело до утворення заборгованості у розмірі 113 676,07 грн., що стало причиною для звернення позивача з позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 276,86 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 134, 67 грн., пеню у розмірі 2 200,02 грн.
Відповідач у судовому засіданні та у відзиві на позов проти позовних вимог не заперечує, заборгованість визнає у повному обсязі.
Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -
02 січня 2008 року між Кримським республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» (Водоканал)(позивач) та Каштанівським державним комунальним госпрозрахунковим підприємством житлово-комунального господарства Перовської сільської ради (Абонент)(відповідач) укладено|ув'язнений| договір № 2247 на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) в комунальну каналізацію(а.с. 12-18).
Згідно з пунктом 2.2 Договору Водоканал бере на себе зобов'язання забезпечувати Абонента питною водою при наявності води в джерелах та здійснювати водовідведення, а Абонент приймає на себе зобов'язання приймати зазначені послуги та своєчасно за них сплачувати.
Згідно з пунктом 4.2.1 Договору кінцевий розрахунок за отримані послуги з водопостачання та водовідведення здійснюється до спливу поточного звітного місяця.
Позивач обов'язки за договором виконував у повному обсязі, що підтверджується підписаним обома сторонами актами виконаних робіт та актами по абоненту № 2247 від 18.02.2009 р., від 23.01.2009р. (а.с. 20-23), довідкою про витрати води за січень (а.с. 24).
На оплату спожитих відповідачем послуг з водопостачання та водовідведення за вищевказаним Договором позивач виставив рахунки :
Рахунок № 2247 від 18.02.2009 р. у розмірі 40 531,15грн. (а.с. 20)
Рахунок № 2247 від 23.01.2009 р. у розмірі 76 144,92 грн. (а.с. 22)
Вказані рахунки були отримані відповідачем, про що свідчить особистий підпис уповноваженої особи та штамп вхідної кореспонденції відповідача у рахунках.
У підтвердження зобов'язання відповідач частково сплатив за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення 3 000,00 грн.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором призвело до утворення кредиторської заборгованості перед позивачем за надані послуги, у розмірі 113 676,07 грн. за період з 22.12.2008 р. по 18.02.2009 р., що і стало приводом для звернення позивача з позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами Договору.
Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Судом встановлено, що відповідач всупереч вимогам Договору та вимогам чинного законодавства зобов'язання за договором по оплаті за отримані послуги за водокористування і водовідведення по виставленим позивачем рахункам не виконав належним чином у повному обсязі та своєчасно, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 113 676,07 грн. за період з 22.12.2008 р. по 18.02.2009р., яка встановлена судом, належним чином підтверджена, визнана відповідачем у судовому засіданні та у відзиві на позов, а тому вона підлягає стягненню з відповідача.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань у розмірі 1 134, 67 грн., 3% річних у розмірі 276,86 грн.
Так, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Таким чином, сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з Каштанівського державного комунального госпрозрахункового підприємства житлово-комунального господарства Перовської сільської ради за період з лютого 2009р. по 11.03.2009р. становить 1 134,67 грн., визнана відповідачем у судовому засіданні та у відзиві на позов , визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо встановлення обов'язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.
Так, відповідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, матеріалами справи підтверджується сума 3% річних у розмірі 276,86 грн. за період з 01.02.2009р. по 11.03.2009 р., та визнається такою, що підлягає стягненню з відповідача Каштанівського державного комунального госпрозрахункового підприємства житлово-комунального господарства Перовської сільської ради.
Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 2 200,02 грн.
Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
В пункті 11.1.1 Договору №2247 від 02.01.2008 р. сторони передбачили, що після спливу строку на оплату, зазначеного в розділі 4 дійсного Договору, Абонент сплачує Водоканалу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу до повного погашення заборгованості.
Судом встановлено, що заявлена позивачем до відшкодування сума пені у розмірі 2 200,02 грн. за період з 01.02.2009р. по 11.03.2009р. підтверджується матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Каштанівського державного комунального госпрозрахункового підприємства житлово-комунального господарства Перовської сільської ради (97500, АР Крим, Сімферопольський район, с. Партизанське, вул.. Ленінського Комсомолу, 1-Б, код ЄДРПОУ 30535157) на користь Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» (95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гурзуфська, 5, код ЄДРПОУ 20671506, п/р 2600113192 в КРД ВАТ «Райффайзен банк Аваль», м. Сімферополь, МФО 324021) 113 676,07 грн. заборгованості, 276,86 грн. 3% річних, 1 134,67 грн. інфляційних втрат, 2 200,02 грн. пені, 1172,88 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.