Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313
Іменем України
26.05.2009
Справа №2-24/1853-2009
За позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», (04116 м. Київ, вул. Полуденка, 1; ідентифікаційний код 31301827)
До відповідача Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго», (95026 АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гайдара, 3А; ідентифікаційний код 03358593)
Про стягнення 2901920,41 грн.
Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова
представники:
Від позивача - Яковенко П.А., довіреність № 195/10 від 26.12.2008 р.
Від відповідача - Консманова Д.О., довіреність № 20-3/3313/20 від 25.12.2008 р.
Обставини справи: Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» про стягнення 2901920,41 грн., в тому числі: 626746,44 грн. пені, 1934148,46 грн. інфляційних витрат, 341025,51 грн. - 3 % річних.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань по своєчасній оплаті отриманого природного газу згідно з договором № 06/07-591БО-19 на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів від 01.10.2007 р., що і стало підставою для нарахування штрафних санкцій, а також індексу інфляції та 3 % річних та приводом для звернення Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» з позовом до суду про стягнення нарахованих штрафних санкцій.
Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позов проти суті позовних вимог не заперечує. Проте просить суд зменшити розмір пені на 50 % на підставі п. 3 ст. 83 ГПК України, у зв'язку з тим, що споживачами теплової енергії відповідача перед усе є громадяни, населення (більш 80 %), сплата яким на даний час виконується на дуже низькому рівні.
Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
У зв'язку з чим, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній документами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд
01.10.2007 р. між Дочірньою компанію «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (Постачальник) та Орендним підприємством «Кримтеплокомуненерго» (Покупець) був укладений договір № 06/07-591БО-19 (а.с. 24-28).
Пунктом 1.1 Договору визначено, що Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю в 2007 р. природний газ, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.
Додатковими угодами до договору сторони узгоджували об'єми та період постачання природного газу. Також зазначеними додатковими угодами сторони продовжували строк дії договору в частині поставки газу до 30.09.2008 р., а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення (Додаткова угода № 8 від 20.06.2008 р.).
Приймання - передача газу, поставленого Постачальником Покупцеві у відповідному місяці, оформлюється актом приймання - передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого та протранспортованого газу ( п. 3.3 Договору).
Оплата за газ та послуги з його транспортування проводиться грошовими коштами у такому порядку: перша оплата в розмірі 34 % від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 % від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюються на підставі акту приймання - передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 Договору).
Відповідно до п. 5 додаткової угоди № 3 від 24.03.2008 р. до договору, пункт 6.1 договору доповнений п. 6.1.1 у наступній редакції: Остаточний розрахунок за обсяги газу спожиті і протранспортовані в січні - лютому 2008 р. Покупець здійснює протягом трьох банківських днів з дати підписання актів приймання - передачі за січень - лютий 2008 р.» (а.с.31).
На виконання взятих на себе зобов'язань за договором від 01.10.2007 р. позивач протягом жовтня - грудня 2007 р. та січня - вересня 2008 р. передав відповідачу природний газ на загальну суму 49187672,30 грн., що підтверджується актами прийому - передачі природного газу за відповідні періоди, які підписані відповідачем без заперечень (а.с.41-82).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач розрахунки за отриманий газ проводив не своєчасно та не у повному обсязі із порушенням умов оплати, передбачених договором від 01.10.2007 р., та остаточно розрахувався за отриманий газ лише 08.01.2009 р.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідач, в порушення норм чинного законодавства, не представив суду доказів виконання свого зобов'язання за договором по оплаті отриманого газу у відповідності з умовами договору від 01.10.2007 р., в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.
Таким чином судом встановлено, що відповідач припустився порушень умов договору щодо строків проведення розрахунків за отриманий газ.
У зв'язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача 1934148,46 грн. інфляційних втрат та 341025,51 грн. 3% річних за прострочення виконання зобов'язання.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» інфляційних втрат за період з грудня 2007 р. по січень 2009 р. у розмірі 1934148,46 грн. визнаються судом обґрунтованим, а сума інфляційних витрат підлягає стягненню з відповідача.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» 3 % річних за період з 11.12.2007 р. по 01.12.2008 р. визнаються судом обґрунтованими у розмірі 341025,51 грн.
Позивач просить суд стягнути з відповідача суму пені у розмірі 626746,44 грн.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Причому, згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Пунктом 7.2 Договору передбачено, що в разі несплати або несвоєчасної оплати у строки, зазначені у п. 6.1 даного договору, Покупець сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пені, від суми прострочення платежу, за кожен день прострочення платежу.
Крім того, п. 7.5 договору передбачено, що неустойка нараховується Постачальником протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом.
Також, згідно п. 10.6 договору, сторони домовились, що строк позовної давності по даному договору та стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 роки.
Стаття 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання (якою відповідно до ст.230 ГК України є пеня), якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Оскільки договором передбачений інший порядок нарахування пені, суд вважає обґрунтованим період - 6 місяців, які передують моменту звернення з позовом, який вказаний позивачем у розрахунку пені та узгоджений сторонами у договорі.
Відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України щодо стягнення пені, встановлено спеціальний річний строк позовної давності, який, відповідно до ст. 261 ЦК України, обчислюється від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
При цьому, ст.259 ЦК України встановлено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Враховуючи наведене, суд прийшов висновку, що умовами п. 7.5, п. 10.6 договору від 01.10.2007 р. сторонами було змінено порядок нарахування пені та збільшені строки позовної давності для застосування пені, яка, відповідно, нараховується протягом шести місяців, з моменту, що передує моменту звернення з позовом, при цьому, даний порядок нарахування не суперечить приписам Цивільного та Господарського кодексів України.
Розглянувши розрахунок пені позивача, враховуючи встановлення судом факту прострочення зобов'язання відповідача щодо сплати отриманого газу, суд визнає суму пені у розмірі 626746,44 грн., нарахованої за період з 27.09.2008 р. по 08.01.2009 р., обґрунтованою та такою, що відповідає обставинам справи.
У судовому засіданні та у відзиві на позов, відповідач просив суд зменшити розмір пені на 50 % на підставі п. 3 ст. 83 ГПК України, у зв'язку з тим, що споживачами теплової енергії відповідача перед усе є громадяни, населення (більш 80 %), сплата яким на даний час виконується на дуже низькому рівні.
Частиною 2 статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Враховуючи розмір штрафних санкцій, які підлягають стягненню з відповідача, судом встановлено, що порушення відповідачем зобов'язань за договором щодо строків сплати отриманого газу не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин.
Іншого, всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України суду не доведено.
Пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
За таких обставин, суд вважає за доцільне задовольнити клопотання відповідача та зменшити розмір штрафних санкцій на 50 % та стягнути з Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» суму пені у розмірі 313373,22 грн.
Згідно з пунктом 6.3 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» №02-5/78 від 04.03.1998 р., з наступними змінами та доповненнями, у разі, коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою державного мита, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем.
За такими обставинами, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складений та підписаний згідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 29.05.2009 р.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго», (95026 АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Гайдара, 3А; ідентифікаційний код 03358593) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтобаз України», (04116 м. Київ, вул. Полуденка, 1; ідентифікаційний код 31301827; р/р 26008301970 в ВАТ «Ощадбанк», м. Київ, МФО 300465) 313373,22 грн. пені, 1934148,46 грн. інфляційних витрат, 341025,51 грн. - 3 % річних, 25500,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Колосова Г.Г.